Рішення № 18111182, 02.09.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" вересня 2011 р. Справа № 24/056-11

Господарський суд Київської області у складі судді Лутак Т.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом Приватного підприємства «Торговий Дім Поляков»

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 5342, 35 грн.

за участю представників:

позивача:Харченко О.М.

відповідача:не зявились

суть спору:

Позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовом про стягнення з відповідача 5342, 35 грн. заборгованості за договором поставки № 350-бц від 13.10.2009 р.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобовязань щодо здійснення розрахунку за поставлений товар.

Ухвалою суду від 04.07.2011 р. розгляд справи призначено у судовому засіданні на 21.07.2011 р.

Розгляд справи відкладався ухвалами суду від 21.07.2011 р. та 18.08.2011 р.

В судовому засіданні 02.09.2011 р. представник позивача подав заяву про зменшення розміру позовних вимог вих. № 347 від 02.09.2011 р., у якій зазначає, що відповідачем в період з 23.06.2011 р. по 25.08.2011 р. було частково сплачено борг у сумі 1325, 63 грн. згідно фіскальних чеків.

Проте, із доданих відповідачем фіскальних чеків, зокрема: № 138757 від 23.06.2011 р. на загальну суму 200, 00 грн., № 141345 від 07.07.2011 р. на загальну суму 200, 00 грн., № 146055 від 29.07.2011 р. на загальну суму 200, 00 грн., № 147653 від 05.08.2011 р. на загальну суму 200, 00 грн., № 149036 від 11.08.2011 р. на загальну суму 200, 00 грн., № 151095 від 19.08.2011 р. на загальну суму 115, 63 грн., № 152565 від 25.08.2011 р. на загальну суму 200, 00 грн., вбачається, що позивачем було частково сплачено борг у сумі 1 315, 63 грн.

Частиною 4 ст. 22 ГПК України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог.

Розглянувши подану позивачем заяву, суд вирішив задовольнити її частково. Таким чином, судом розглядаються вимоги позивача про стягнення з відповідачів 4026, 72 грн. з підстав, заявлених у позові.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами суду від 04.07.2011 р., від 21.07.2011 р. та від 18.08.2011 р. в судове засідання не зявився, відзив на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно до п. 3.6 роз'яснень президії ВГСУ № 02-5/289 від 18.09.1997 р. “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” (з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місця знаходження юридичних осіб учасників судового процесу. Відповідні процесуальні документи надіслані згідно з поштовими реквізитами учасників процесу.

Позивачем було надано довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, з якої вбачається, що станом на 30.08.2011 р. місце проживання відповідача: 08703, АДРЕСА_1, що свідчить про те, що він був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Відповідно до ст. 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” від 15.05.2003 р. №755-IV, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 ГПК України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

13.10.2009 р. між сторонами було укладено договір поставки № 350-бц, за умовами якого позивач зобовязався передати у власність відповідача продукти харчування та інші товари, надалі по тексту «товар», а відповідач прийняти і оплатити його на умовах даного договору відповідно до виписаних накладних.

Відповідно до п. 1.2 договору загальна сума товару, що передається відповідачу, ціна одиниці, асортимент, кількість товару, дата відвантаження визначені у накладній, яка є невідємною частиною даного договору.

Згідно п. 3.3 договору датою одержання товару вважається дата зазначена у накладній.

Пунктом 3.5 договору передбачено, що при прийомі товару оформлюється накладна, що підписується представниками сторін. Накладна засвідчує факт поставки товару, його якість та кількість.

Розділом 4 договору передбачено порядок розрахунків між сторонами, відповідно до якого відповідач здійснює розрахунки за отриману кожну поставку товару окремо, шляхом перерахування 100 % вартості товару на поточний рахунок позивача на протязі 28 календарних днів з моменту отримання товару, або шляхом внесення 100 % вартості отриманого товару готівкою в касу позивача на протязі 28 календарних днів з моменту отримання товару.

Згідно з п. 4.4 договору товар вважається оплаченим відповідачем при надходженні коштів на поточний рахунок або до каси позивача.

Пунктом 4.5 договору передбачено, що за погодженням сторін відповідач може проводити розрахунок через торгових представників позивача, діючих на підставі договору доручення, шляхом отримання готівкових коштів за поставлену продукцію та здачу їх в касу позивача, після отримання коштів від відповідача торговий представник ставить свій підпис на корінці договору-доручення, при цьому другий екземпляр вказаного документу залишається у відповідача, що є підтвердженням оплати.

Відповідно до п. 6.1 договору даний договір вважається укладеним і набирає чинність з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2010 року, а в частині зобовязань до повного їх виконання. В разі, якщо жодна із сторін не пізніше ніж за 15 календарних днів до закінчення його дії не повідомила письмово іншу сторону про розірвання договору, він вважається щорічно пролонгований на той же строк та на тих же умовах.

На виконання умов договору, позивач по видаткових накладних № БФ-0042850 від 14.05.2011 р. на суму 1752, 26 грн., № БФ-0041493 від 07.05.2011 р. на суму 1325, 63 грн. та № БФ-0045781 від 28.05.2011 р. на суму 2264, 46 грн. поставив відповідачу товар на загальну суму 5342, 35 грн., а відповідач вказаний товар отримав.

Проте, в порушення своїх договірних зобовязань, відповідач за поставлений товар розрахувався частково, а саме у розмірі 1315, 63 грн., у звязку з чим за ним утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 4026, 72 грн., що і стало підставою для звернення останнього до суду.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вказані вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобовязується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 ГК України).

Відповідно до п. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Статтею 173 ГК України передбачено, що один субєкт господарського зобовязання повинен вчинити певну дію на користь іншого субєкта, а інший субєкт має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 7 ст.193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

З огляду на викладене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення повністю не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 4026, 72 грн. заборгованості є доведеними, обґрунтованими, підтверджені доказами і підлягають задоволенню.

Оскільки спір виник в наслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати: державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно приписів статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позовні вимоги Приватного підприємства «Торговий Дім Поляков»задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (08703, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства «Торговий Дім Поляков»(18005, м. Черкаси, Придніпровський р-н, вул. Чехова, буд. 41, ідентифікаційний код - 32268131) 4 026 (чотири тисячі двадцять шість) грн. 72 коп. основного боргу, 102 (сто дві) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя Т.В. Лутак