Рішення № 18110923, 29.08.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" серпня 2011 р. Справа № 4/116-11

Суддя господарського суду Київської області Щоткін О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Дочірнього підприємства “Києво-Святошинське управління по експлуатації газового господарства” публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Київоблгаз”, м. Боярка

до Закритого акціонерного товариства «Фріззант», с. Музичі

про стягнення 1888,68 грн.

за участю представників:

позивач ОСОБА_1. предст., дов. № 95 від 28.01.2011р.

відповідач не зявився;

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Дочірнього підприємства “Києво-Святошинське управління по експлуатації газового господарства” публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Київоблгаз” (позивач) до Закритого акціонерного товариства «Фріззант»(відповідач) про стягнення 1127,52 грн. заборгованості за послуги з транспортування природного газу, 86, 73 грн. пені, 79,93 грн. штрафу, 143,09 грн. інфляційних втрат та 452,41 грн. 3% річних.

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.08.2011р. порушено провадження у справі № 4/116-11, розгляд справи призначено на 29.08.2011р.

Представник відповідача в судове засідання 29.08.2011 р. не зявився, про причини неявки суд не повідомив, хоча останній належним чином повідомлений про місце і час судового засідання, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення рекомендованих поштових відправлень за № 010322732037 від 15.08.2011р., вимоги суду не виконав та витребуваних документів, в тому числі відзиву на позов, до суду не надіслав.

Відповідно до п. 3.6 Розяснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. №02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України за відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін суд,

встановив:

31 грудня 2008 року між Дочірнім підприємством «Києво- Святошинське управління по експлуатації газового господарства»ПАТ «Київоблгаз»(виконавець) та Закритим акціонерним товариством «Фріззант»(споживач) було укладено договір № 140186/09 на транспортування природного газу (Договір), відповідно до умов якого виконавець надає послуги з транспортування природного газу замовнику газорозподільними мережами від газорозподільних станцій до межі розподілу балансової належності газопроводів виконавця з замовника..

Дія договору була продовжена на 2010-2011 роки шляхом підписання сторонами Додаткової Угоди до договору на транспортування природного газу №140186/09 від 15 грудня 2009 р.

Відповідно до пункту 2.1 Договору та п. 1.1. Додаткової угоди № 1 від 15 грудня 2009 р. ДП «Києво-Святошинське управління по експлуатації газового господарства»зобовязувалсь надати послуги з транспортування природного газу споживачу протягом лютого-березня 2010 р., а споживач зобов'язувався прийняти та оплатити його.

Відповідно до п. 5.1 Договору, тариф на транспортування природного газу становить 97,20 грн.

ДП «Києво-Святошинське управління по експлуатації газового господарства»виконало свої обов'язки перед замовником та протягом лютого-березня 2010 р. надало послуги з транспортування природного газу розподільними трубопроводами споживачу в обсязі 11,6 м3, що підтверджується актами прийому-передачі природного газу від 28 лютого 2010 р. та 31 березня 2010 р. (копії в матеріалах справи).

Проте, відповідач свої обов'язки, визначені у договорі, не виконав: своєчасно та не в повному обсязі розрахувався за надані послуги з транспортування природного газу, надані у лютому-березні 2010 р., у зв'язку з чим утворилася заборгованість ПАТ «Фріззант»перед ДП «Києво- Святошинське управління по експлуатації газового господарства» в сумі 1127 грн. 52 коп.

Відповідно до пункту 6.1 Договору, оплата вартості послуг з транспортування природного газу по мережах виконавця здійснюється замовником грошовими коштами до 25 числа місяця, що передує місяцю поставки газу, в розмірі 100 % вартості запланованих на наступний місяць обсягів газу.

На момент звернення з позовом до суду, сума основного боргу відповідача складає 1127 грн. 52 коп.

Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України).

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, субєкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства (та 43 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач, в судові засідання не зявився, в силу вищезазначених вимог законодавства письмових пояснень чи доказів оплати переданого позивачем природного газу не надав.

Отже, факт порушення відповідачем зобовязань судом встановлено та по суті не оспорений відповідачем.

Таким чином, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем щодо оплати наданих позивачем на підставі Договору № 140186/09 від 31.12.2008 р. послуг з тарнспортування природного газу, на час прийняття рішення не сплачена, а розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 1127,52 грн. визнається судом правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивач, посилаючись на норми ст. 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 143,09 грн. та 452,41 грн. 3 % річних.

Частиною другою ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з вірним арифметичним розрахунком, проведеним судом з урахуванням рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції, викладених у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 р. “Рекомендації стосовно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ”, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати за період з лютого 2010 року по травень 2011 року в розмірі 140, 84 грн.

Крім того, судом перевірено правильність нарахування позивачем 3 % річних та встановлено, що за вірним розрахунком з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3 % річних у сумі 45,10 грн., нарахованих за період з 26.01.2010 р. по 26.02.2010 р. (на суму боргу в розмірі 884,52 грн.), а також за період з 26.02.2010р. по 06.06.2011р. (465 дні) в розмірі 42,63 грн. на суму боргу 1127,52 грн.

Також, позивач, у звязку із неналежним виконанням відповідачем умов договору в частині оплати отриманого природного газу, на підставі п.п. 6.5 договору, просить суд стягнути з відповідача 86,73 грн. пені, нарахованої за період з 01.01.2011 р. по 01.07.2011 р. та 78,83 грн. 7 % штрафу від суми заборгованості.

Відповідно до п. 7.3 договору, за несвоєчасну оплату послуг з транспортування газу у строки, зазначені у п. 6.1 даного договору, замовник сплачує на користь виконавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день такої прострочки, а у разі прострочення платежу понад 30 (тридцять) календарних днів, замовник додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 7 % від суми заборгованості.

У сфері господарювання згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобовязання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязань припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

На підставі вказаних норм права, враховуючи, що при підписанні договору, між сторонами погоджені його умови щодо відповідальності за невиконання грошового зобовязання у вигляді одночасного стягнення пені та штрафу, суд перевірив розрахунок зазначених штрафних санкцій та дійшов висновку про задоволення вимог щодо стягнення 86,73 грн. пені та 78,93 грн. штрафу за розрахунком позивача, який є арифметично вірним та міститься в матеріалах справи.

Враховуючи вищевикладені обставини, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме з відповідача підлягає стягненню 1127,52 грн. боргу, 86,73 грн. пені, 78,93 грн. штрафу, 140,84 грн. інфляційних втрат, 45,10 грн. 3 % річних.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно із ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу при частковому задоволенні позову покладаються на сторін, пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 33, 34, 44, 49, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

вирішив:

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Фріззант»(08125, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Музичі, вул.. Шевченка, 76а, код ЄДРПОУ 24923175) на користь Дочірнього підприємства “Києво-Святошинське управління по експлуатації газового господарства” публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Київоблгаз” (08150, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Білогородська, 17, код ЄДРПОУ 19412538) 1127 (одну тисячу сто двадцять сім) грн. 52 коп. боргу, 86 (вісімдесят шість) грн. 73 коп. пені, 78 (сімдесят вісім) грн. 93 коп. штрафу, 140 (сто сорок) грн. 84 коп. інфляційних втрат, 45 (сорок пять) грн.10 коп. 3 % річних, 79 (сімдесят девять) грн. 88 коп. державного мита та 184 (сто вісімдесят чотири) грн. 82 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.В. Щоткін

Дата підписання повного тексту рішення: 30.08.2011р.