Рішення № 18110912, 19.08.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" серпня 2011 р. Справа № 20/082-11

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

до Комунального підприємства «Управління житлового і комунального господарства»

про стягнення 319389,50 грн.

секретар судового засідання (пом. судді): Новікова І.С.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1., довір. № 170/10 від 23.12.2010 р.

від відповідача: ОСОБА_2., доруч. № 01-07/1366 від 07.09.2010 р.

Обставини справи:

Дочірня компанія «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(далі - позивач) звернулася до господарського суду Київської області з позовом до Комунального підприємства «Управління житлового і комунального господарства»(далі - відповідач) про стягнення 1204694,38 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на укладення 23.09.2009 р. з КП «Управління житлового і комунального господарства»договору № 06/09-753 ТЕ-17 поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання, згідно якого ДП «Газ України»НАК «Нафтогаз України»зобовязувалося передавати у власність покупцю природний газ, а відповідач прийняти та оплатити його.

Згідно умов договору позивач здійснив поставку газу відповідачеві на загальну суму 14282478,72 грн., який покупцем був оплачений частково, у звязку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача 884857,15 грн. основного боргу, 67907,48 грн. пені, 213513,07 грн. інфляційних втрат, 38416,68 грн. 3% річних, а також відшкодувати 12047,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

29.07.2011 р. до господарського суду Київської області КП «Управління житлового і комунального господарства»було подано відзив № 01-07-19/1228 від 26.07.2011 р., відповідно до якого відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, зазначивши, що на момент звернення позивача до суду (05.07.2011 р.) взаємні зобовязання сторін за умовами договору № 06/09-753 ТЕ-17 поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання від 23.09.2009 р. було виконано у повному обсязі шляхом сплати КП «Управління житлового і комунального господарства»на користь ДП «Газ України»НАК «Нафтогаз України»884857,15 грн. за поставлений природний газ, що підтверджується платіжним дорученням № 105 від 04.07.2011 р.

Щодо штрафних санкцій, то відповідач наголошував на неправомірності їх нарахування з наступних підстав.

Відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги»тарифи (ціна) на опалення та гаряче водопостачання (житлово-комунальні послуги другої групи) затверджуються органами місцевого самоврядування.

З метою надання даних послуг КП «Управління житлового і комунального господарства»було укладено з ДП «Газ України»НАК «Нафтогаз України»договір № 06/09-753 ТЕ-17 від 23.09.2009 р. У разі встановлення органом місцевого самоврядування тарифів на житлово-комунальні послуги на рівні, що унеможливлює отримання прибутку, орган, який їх затвердив, зобовязаний відшкодувати з відповідного місцевого бюджету різницю між встановленим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг.

Так, на підставі викладеного та в порядку статті 34 Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», Постанови Кабінету Міністрів України від 11.05.2011 р. № 503 КП «Управління житлового і комунального господарства»04.07.2011 р. було відшкодовано різницю в тарифі в сумі 884857,15 грн. та згідно договору № 133/503 від 08.06.2011 р. направлено на оплату природного газу. Отже, на думку відповідача, останній не може відповідати перед позивачем за час ненадходження державних коштів.

Також відповідач наголошував, що у відповідності з приписами ст. 5 Закону України «Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію»на суму реструктуризованої заборгованості не нараховується пеня житлово-комунальним підприємствам на їх заборгованість перед постачальниками енергоносіїв, інших матеріальних цінностей, що використовуються для надання послуг. Як стверджував відповідач, на виконання вимог вказаного Закону України «Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію»КП «Управління житлового і комунального господарства»станом на 01.07.2011 р. укладено 1310 договорів на загальну суму 3278273,14 грн.

В свою чергу, щодо нарахування пені за 6 місяців, що передують моменту звернення з позовом до суду у відповідності з п. 7.10 договору № 06/09-753 ТЕ-17 від 23.09.2009 р., відповідач вважає вказаний пункт договору нікчемним, у звязку з тим, що згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання припиняється через 6 місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано, а відповідно до ч. 2 ст. 260 Цивільного кодексу України порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

12.08.2011 р. до господарського суду Київської області ДП «Газ України»НАК «Нафтогаз України»було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог № 31/10-9397 від 11.08.2011 р., відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 67532,30 грн. пені, 213513,07 грн. інфляційних втрат, 38344,13 грн. 3% річних, а також судові витрати покласти на відповідача.

У судовому засіданні 12.08.2011 р. представник позивача позовні вимоги, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, підтримав. Крім того, представником позивача в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України було заявлено усне клопотання про оголошення повного тексту рішення.

Представник відповідача у судовому засіданні 12.08.2011 р. проти позову заперечував.

У судовому засіданні 12.08.2011 р. було оголошено перерву до 19.08.2011 р. для виготовлення повного тексту судового рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

23.09.2009 р. між Дочірньою компанією «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (постачальник) та Комунальним підприємством «Управління житлового і комунального господарства» (покупець) було укладено договір № 06/09-753 ТЕ-17 поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобовязується передати у власність покупцю природний газ, за наявності його обсягів, а покупець зобовязується прийняти від постачальника та оплатити природний газ (надалі - газ) в обсязі, зазначеному в статті 2 цього договору.

Згідно з п. 2.1 договору постачальник передає покупцю в період з 01.10.2009 р. до 31.12.2009 р. газ в обсязі до 5246 тис. куб.м, у тому числі по місяцях: жовтень 809 тис. куб.м, листопад 1938 тис. куб.м, грудень 2499 тис. куб.м.

У відповідності з абзацом 2 п. 4.4 договору приймання-передача газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його ціна і вартість. Акт приймання-передачі газу складається за встановленою формою на підставі технічних актів приймання-передачі газу між газотранспортним підприємством та споживачами, з урахуванням планового обсягу поставки, наданого постачальником.

Згідно абзацу 3 п. 4.4 договору не пізніше 5 числа, наступного за місяцем поставки, покупець зобовязується надати постачальнику для підпису два примірники акта приймання-передачі газу, підписані та скріплені печаткою покупця та погоджені газотранспортним підприємством, копію технічних актів приймання-передачі газу та реєстр обсягів реалізації газу.

Ціна за 1000 куб.м природного газу становить 872,78 грн. (п. 5.1 договору).

Відповідно до п. 6.1 договору оплата за газ та послуги з його транспортування проводиться грошовими коштами у такому порядку: перша оплата в розмірі 34 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця; подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу до 20 та 30 (31) числа поточного місяця. Остаточний розрахунок за фактично спожиті та протранспортовані обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 7.3 договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 договору покупець зобовязується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Згідно з п. 7.10 договору неустойка нараховується постачальником за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

21.12.2009 р. між постачальником та покупцем була укладена додаткова угода № 1 до договору № 06/09-753 ТЕ-17 поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання, згідно з якою пункт 2.1 договору доповнено підпунктом 2.1.1 в наступній редакції: «2.1.1 постачальник передає покупцю в період з 01.01.2010 р. до 30.04.2010 р. газ в обсязі до 8133 тис. куб.м, у тому числі по місяцях: січень 2755 тис. куб.м, лютий 2450 тис. куб.м, березень 2213 тис. куб.м, квітень 715 тис. куб.м».

09.04.2010 р. між постачальником та покупцем була укладена додаткова угода № 2 до договору № 06/09-753 ТЕ-17 поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання, згідно з якою пункт 2.1 договору доповнено підпунктом 2.1.1 в наступній редакції: «2.1.1 постачальник передає покупцю в період з 01.05.2010 р. до 30.09.2010 р. газ в обсязі до 1480 тис. куб.м, у тому числі по місяцях: травень 150 тис. куб.м, червень 330 тис. куб.м, липень 300 тис. куб.м, серпень 320 тис. куб.м, вересень 380 тис. куб.м».

30.04.2010 р. між постачальником та покупцем була укладена додаткова угода № 3 до договору № 06/09-753 ТЕ-17 поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання, згідно з п. 2 якої з 01.05.2010 р. пункт 5.1 договору викладено в наступній редакції: «5.1. ціна за 1000 куб.м природного газу становить 872,78 грн.».

06.08.2010 р. між постачальником та покупцем була укладена додаткова угода № 4 до договору № 06/09-753 ТЕ-17 поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання, згідно з п. 1 якої з 01.08.2010 р. пункт 5.1 договору викладено в наступній редакції: «5.1 ціна за 1000 куб.м природного газу становить 1309,20 грн.».

На виконання умов договору № 06/09-753 ТЕ-17 поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання від 23.09.2009 р. та додаткових угод, ДП «Газ України»НАК «Нафтогаз України» було поставлено природного газу за жовтень-грудень 2009 року та січень-вересень 2010 року на загальну суму 14282478,72 грн., що підтверджується актами передачі-приймання природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання від 30.11.2009 р. на суму 1317683,90 грн., від 31.12.2009 р. на суму 2321175,16 грн., від 31.01.2010 р. на суму 3137320,72 грн., від 28.02.2010 р. на суму 2079840,78 грн., від 31.03.2010 р. на суму 1844125,39 грн., від 30.04.2010 р. на суму 653044,04 грн., від 31.05.2010 р. на суму 300240,31 грн., від 30.06.2010 р. на суму 308210,58 грн., від 31.07.2010 р. на суму 190054,82 грн., від 31.08.2010 р. на суму 341728,69 грн., від 30.09.2010 р. на суму 682544,88 грн., які підписані повноважними представниками сторін та скріплені їх печатками.

Проте, як зазначає позивач, відповідач за поставлений природний газ розрахувався частково у сумі 13397621,57 грн., у звязку з чим у останнього утворилася заборгованість за поставлений природний газ у сумі 884857,15 грн.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з приписами ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобовязання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

29.07.2011 р. до господарського суду Київської області КП «Управління житлового і комунального господарства»було подано відзив № 01-07-19/1228 від 26.07.2011 р. до якого відповідачем було додано копію договору №133/503 від 08.06.2011р. про організацію взаєморозрахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.05.2011року № 503, який було укладено між територіальним органом Казначейства у Київській області, Фінансовим управлінням виконавчого комітету Славутицької міської ради, Виконавчим комітетом Славутицької міської ради, Комунальним підприємством УЖКГ м. Славутич, ДК «Газ України»та Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України».

Предметом укладеного договору, згідно з п. 1, є організація проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до ст. 34 Закону України «Про Державний бюджет України на 2011рік»та постанови Кабінету МіністрівУкраїни від 11.05.2011року № 503 «Про затвердження Порядку перерахування у 2011році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню, яка виникла у звязку з невідповідністю фактичної вартості

теплової енергії тарифам, що затверджувалися або погоджувалися відповідними органами державної влади чи органами місцевого самоврядування».

На виконання умов вищезазначеного договору КП «Управління житлового і комунального господарства»платіжним дорученням № 105 від 04.07.2011 р. перерахувало Дочірній компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»суму боргу у розмірі 884857,15 грн. з призначенням платежу: взаєморозрахунок для погашення заборгованості за газ згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11.05.2011р. № 503 згідно договору №133/503 від 08.06.2011р. та ст. 34 Закону України «Про Державний бюджет України на 2011рік»(копія платіжного доручення наявна в матеріалах справи, оригінал оглянутий судом).

12.08.2011 р. до господарського суду Київської області ДП «Газ України»НАК «Нафтогаз України»було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог № 31/10-9397 від 11.08.2011 р., відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 67532,30 грн. пені, 213513,07 грн. інфляційних втрат, 38344,13 грн. 3% річних, а також судові витрати покласти на відповідача.

Згідно з вказаною заявою, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню відповідно до п.п. 7.3, 7.10 договору № 06/09-753 ТЕ-17 поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання від 23.09.2009 р.

Як зазначалося вище, згідно вказаного п. 7.3 договору у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 договору покупець зобовязується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Згідно з п. 7.10 договору неустойка нараховується постачальником за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

З долученого до матеріалів справи розрахунку пені вбачається, що позивачем було визначено розмір пені в сумі 67532,30 грн. за період з 05.01.2011 р. до 04.07.2011 р. на суму 884857,15 грн.

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання, як це передбачено статтею 218 Господарського кодексу України.

Частиною 2 ст. 217 ГК України зазначено, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно зі ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил

здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Як зазначено в статті 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Так, п. п. 7.2, 7.10 договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 договору покупець зобовязується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу. Неустойка нараховується постачальником за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач звернувся з позовом до суду 05.07.2011р., що підтверджується відміткою календарного кліше штемпеля відділення поштового звязку на конверті.

При цьому, позивачем нараховується пеня за період з 05.01.2011 р. до 04.07.2011 р., що є обґрунтованим, враховуючи умови договору та встановлені вище обставини справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 30.11.2010р. у справі № 2-27/3718-2009, від 12.01.2011р. у справі № 33/191-10 та від 28.09.2010р. у справі № 11/93-09.

Таким чином, беручи до уваги вимоги наведених правових норм та умови договору, перевіривши розрахунок пені, нарахованої на суму боргу 884857,15 грн. за період прострочення з 05.01.2011 р. до 04.07.2011 р. з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, господарський суд встановив, що наданий позивачем розрахунок пені є арифметично вірним, а відтак з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 67532,30 грн.

Також позивач просить суд (за заявою про зменшення розміру позовних вимог) стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних.

Згідно приписів ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться «ланцюговим» методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007, № 265 «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін»).

Аналогічна позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 15.09.2010 р. у справі № 11/14-10.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 213513,07 грн., у тому числі за листопад 2009 року на суму 906509,45 грн. в сумі 9971,60 грн., за грудень 2009 року на суму 255484,35 грн. в сумі 2299,36 грн., за січень 2010 року на суму 2216350,71 грн. в сумі 39894,31 грн., за лютий 2010 року на суму 3246292,98 грн. в сумі 61679,57 грн., за березень 2010 року на суму 3405002,70 грн. в сумі 30645,02 грн., за квітень 2010 року на суму 1042250,01 грн. в сумі -3126,75 грн., за травень 2010 року на суму 473364,90 грн. в сумі -2840,19 грн., за червень 2010 року на суму 593579,18 грн. в сумі -2374,32 грн., за липень 2010 року на суму 512671,76 грн. в сумі -1025,34 грн., за серпень 2010 року на суму 283650,58 грн. в сумі 3403,81 грн., за вересень 2010 року на суму 435379,27 грн. в сумі 12626,00 грн., за жовтень 2010 року на суму 890857,15 грн. в сумі 4454,29 грн., за листопад 2010 року на суму 890857,15 грн. в сумі2672,57 грн., за грудень 2010 року на суму 890857,15 грн. в сумі 7126,86 грн., за січень 2011 року на суму 890857,15 грн. в сумі 8908,57 грн., за лютий 2011 року на суму 890857,15 грн. в сумі 8017,71 грн., за березень на суму 890857,15 грн. в сумі 12472,00 грн., за квітень 2011 року на суму 890857,15 грн. в сумі 11581,14 грн., за травень 2011 року на суму 890857,15 грн. в сумі 7126,86 грн.

Оскільки зобовязання з оплати отриманого газу за актом за жовтень 2009 р. мало бути виконане до 10.11.2009 р., то інфляційні втрати за період з 11.11.2009 р. по 31.11.2009 р. на суму боргу, що виникла 11.11.2009 р. (менше місяця) стягненню не підлягають.

Отже, згідно з вірним арифметичним розрахунком, стягненню з відповідача підлягають 203121,47 грн. інфляційних втрат, у тому числі за грудень 2009 року на суму 255484,35 грн. в сумі 2299,36 грн., за січень 2010 року на суму 2216350,71 грн. в сумі 39894,31 грн., за лютий 2010 року на суму 3246292,98 грн. в сумі 61679,57 грн., за березень 2010 року на суму 3405002,70 грн. в сумі 30645,02 грн., за квітень 2010 року на суму 1042250,01 грн. в сумі -3126,75 грн., за травень 2010 року на суму 473364,90 грн. в сумі -2840,19 грн., за червень 2010 року на суму 593579,18 грн. в сумі -2374,32 грн., за липень 2010 року на суму 512671,76 грн. в сумі -1025,34 грн., за серпень 2010 року на суму 283650,58 грн. в сумі 3403,81 грн., за вересень 2010 року на суму 435379,27 грн. в сумі 12626,00 грн., за жовтень 2010 року на суму 884857,15 грн. в сумі 4424,29 грн., за листопад 2010 року на суму 884857,15 грн. в сумі 2654,57 грн., за грудень 2010 року на суму 884857,15 грн. в сумі 7078,86 грн., за січень 2011 року на суму 884857,15 грн. в сумі 8848,57 грн., за лютий 2011 року на суму 884857,15 грн. в сумі 7963,71 грн., за березень на суму 884857,15 грн. в сумі 12388,00 грн., за квітень 2011 року на суму на суму 884857,15 грн. в сумі 11503,14 грн., за травень 2011 року на суму 884857,15 грн. в сумі 7078,86 грн.

З урахуванням заяви про зменшення позовних вимог № 31/10-9397 від 11.08.2011 р. розмір 3 % річних, визначений позивачем, становить 38344,13 грн. за період з 11.11.2009 р. до 04.07.2011 р., є обґрунтованим, у звязку з чим 3% річних підлягають стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

Що ж до заперечень відповідача проти задоволення позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій з підстав ст. 5 Закону України «Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію», слід зазначити наступне.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 1 Закону України «Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію» заборгованість з квартирної плати (плати за утримання житла) та плати за комунальні послуги (водо-, тепло-, газопостачання, послуги водовідведення, електроенергія, вивезення побутового сміття та рідких нечистот) (далі - житлово-комунальні послуги) наймачів жилих приміщень та власників жилих будинків або квартир (далі - громадяни), яка склалася на дату набрання чинності цим Законом перед надавачами житлово-комунальних послуг, реструктуризується на термін до 60 місяців залежно від суми боргу та рівня доходів громадян на дату реструктуризації.

Згідно зі ст. 5 Закону України «Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію», на суму реструктуризованої заборгованості не нараховується пеня на заборгованість перед постачальниками енергоносіїв.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Проте відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів існування у КП «Управління житлово-комунального господарства»реструктуризованої заборгованості, на яку поширюється дія ст. 5 Закону України «Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію»щодо ненарахування пені.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16.05.2006 р. у справі №10/557-26/155.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем виконання грошового зобовязання за договором, суд дійшов висновку, що таке прострочення тягне за собою обов'язок відповідача сплатити пеню, індекс інфляції, а також 3% річних від простроченої суми.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України».

Судові витрати відповідно до вимог ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства»(07100, Київська обл., м. Славутич, вул. Військових будівельників, 8, код ЄДРПОУ 31476318) на користь Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз Україна»(04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 31301827) 67532 (шістдесят сім тисяч пятсот тридцять дві) грн. 30 коп. пені, 203121 (двісті три тисячі сто двадцять одну) грн. 47 коп. інфляційних втрат, 38344 (тридцять вісім тисяч триста сорок чотири) грн. 13 коп. 3% річних, 3089 (три тисячі вісімдесят девять) грн. 98 коп. витрат зі сплати державного мита та 228 (двісті двадцять вісім) грн. 32 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В решті позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя В.М. Бабкіна