Рішення № 18110635, 30.08.2011, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 серпня 2011 р. Справа № 5010/1553/2011-27/76

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Михайлишин В. В., при секретарі судового засідання Федорук О. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Закритого акціонерного товариства "Лукор" (вул. Промислова, 4, м. Калуш,

Івано-Франківська область, 77306)

до відповідача: Комунального підприємства "Водотеплосервіс" Калуської міської ради (вул.

Окружна, 8, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300)

про стягнення боргу в сумі 1 593 491, 22 гривень.

За участю представників сторін:

Від позивача:ОСОБА_1 - представник, (паспорт серія НОМЕР_1 виданий 17.08.2001року Івано-Франківським МВ УМВС в Івано-Франківській області, довіреність № 26/1-201 від 29.12.2007 року).

ОСОБА_2 - провідний юрисконсульт ( паспорт серії НОМЕР_2 виданий 19.05.2004 року Калуським МРВ УМВС в Івано-Франківській області, довіреність № 62/1 - 155 від 01.08.2010 року).

Від відповідача: ОСОБА_3 - юрисконсульт 1 категорії, (паспорт серія НОМЕР_3 виданий 18.02.1999 року Калуським МВ УМВС в Івано-Франківській області, довіреність № 20 від 10.01.2011 року ).

встановив:

Закрите акціонерне товариство "Лукор" (надалі позивач) звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом про стягнення з Комунального підприємства "Водотеплосервіс" Калуської міської ради (надалі відповідач) боргу в сумі 1 593 491, 22 гривень, з яких 1 566 325, 44 гривень - основного боргу, 20 999, 93 гривень - пені, 4 061, 23 гривень - 3% річних та 2 104, 62 гривень - інфляційних втрат. Слід зазначити, що при порушенні провадження у справі судом перераховано суму боргу. Незважаючи на те, що позивачем вказано суму боргу 1 593 491, 22 гривень, борг становив 1 593 401, 22 гривень (на підставі позовної заяви - резолютивної частини), про що зазначено в ухвалах суду від 02.08.2011р., від 16.08.2011р. В ході судових засідань позивачем подано уточнений розрахунок суми боргу, згідно якого заборгованість становить 1 593 491, 22 гривень.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача судові витрати у справі, а саме 15 934, 92 гривень державного мита та 236, 00 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем договірних зобов'язань, щодо своєчасності розрахунків за договором № 5/131-юр на прийняття та очищення стічних вод.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 02.08.2011 року порушено провадження у справі, розгляд справи в судовому засіданні призначено на 16.08.2011 року.

Ухвалою суду від 16.08.2011 року розгляд справи відкладався на 30.08.2011 року, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та неподанням витребуваних доказів.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві та просили позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов визнав в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, відповідно до приписів ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

Між Комунальним підприємством "Водотеплосервіс" (замовник) та Закритим акціонерним товариством "Лукор" (виконавець) 27.12.2010 року укладено договір № 5/131-юр на прийняття та очищення стічних вод, згідно п. 1.1 якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання приймати на очищення господарсько-побутові стічні води на умовах, що наведені в даному договорі.

Даний договір діє з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року включно, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 6.1 договору).

Пунктом 3.3. договору передбачено, що ціна на послуги з очищення господарсько-побутових стічних вод на момент укладення цього договору з врахуванням ПДВ становить 888, 00 гривень за 1 000 м3.

Відповідно до п. 3.4. договору розрахунок за фактично очищені стічні води здійснюються на підставі двостороннього акту до 25 числа місяця, наступного за звітним.

Матеріали справи містять належним чином оформлені сторонами акти на надання послуг з очищення стічних вод згідно договору № 5/131-юр від 27.12.2010 року за квітень - червень 2011 року. Зокрема, вартість робіт у квітні становить 526 155, 98 гривень, у травні - 524 991, 82 гривень, у червні - 515 177, 64 гривень.

Відповідачем порушено умови вищевказаного договору в частині проведення розрахунків за надані послуги. Зокрема, не здійснено оплату за надані послуги в період з квітня місяця по червень місяць 2011 року. Відповідно, борг становить 1 566 325, 44 гривень.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що за несвоєчасне виконання п. 3.4. та п. 4.4.6. цього договору замовник оплачує виконавцю, крім суми заборгованості, пеню в розмірі 0, 25 %, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період затримки оплати, від суми боргу за кожний день прострочення оплати. У зв'язку із чим, відповідачу нараховано пеню в сумі 20 999, 93 гривень за період з 26.05.2011 року по 26.07.2011 року.

Крім того, на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України за прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачу нараховано 3% річних в сумі 4 061, 23 гривень та 2 104, 62 гривень - інфляційних втрат, за період з 26.05.2011 року по 26.07.2011 року.

Суд вважає вимоги позивача обґрунтованими з наступних підстав.

Згідно положень, викладених у ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, передбачених ст. 11 цього кодексу, зокрема, із договорів.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно положень статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Приписами ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України, ст.ст. 230-232 Господарського кодексу України одним із видів забезпечення виконання зобов'язання є неустойка у формі пені, яка сплачується боржником у разі порушення зобов'язання. Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума і її розмір законом не визначений, розмір неустойки встановлюється договором.

В силу ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. А п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконаним.

Умовами договору 5/131-юр на прийняття та очищення стічних вод від 27.12.2010 року (п. 4.1 договору) передбачено обовязок замовника, в разі несвоєчасного виконання грошового зобов'язання, сплатити виконавцю пеню в розмірі 0, 25 %, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період затримки оплати, від суми боргу за кожний день прострочення оплати. Тому, вимога щодо стягнення пені в розмірі 20 999, 93 гривень за період прострочення з 26.05.2011 року по 26.07.2011 року є обґрунтованою.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, нараховані позивачем 3% річних в сумі 4 061, 23 гривень та 2 104, 62 гривень - інфляційних втрат, за період з 26.05.2011 року по 26.07.2011 року підлягають стягненню з відповідача.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Факт порушення відповідачем договірних зобов'язань підтверджується матеріалами справи, тому позовні вимоги щодо стягнення заборгованості в сумі 1 593 401, 22 гривень, з яких 1 566 325, 44 гривень - основного боргу, 20 999, 93 гривень - пені, 4 061, 23 гривень - 3% річних та 2 104, 62 гривень - інфляційних втрат суд вважає обґрунтованими.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про задоволення позову у повному обсязі.

За правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 8, 124 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530, 546, 549, 551, 625, 629, 901 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 230, 231, 232, 343 Господарського кодексу України, ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст. ст. 33, 34, 43, 49, ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

позов Закритого акціонерного товариства "Лукор" (вул. Промислова, 4, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77306) до Комунального підприємства "Водотеплосервіс" Калуської міської ради (вул. Окружна, 8, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300) про стягнення заборгованості в сумі 1 593 491, 22 гривні, з яких 1 566 325, 44 гривень за отримані в квітні - червні 2011 року послуги по очистці господарсько - побутових стоків, 4 061, 23 гривень - 3 % річних, 2 104, 62 гривень - інфляційних втрат та 20 999, 93 гривень пені - задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального підприємства "Водотеплосервіс" (вул. Окружна, 8, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300, ідентифікаційний код: 32364207) на користь Закритого акціонерного товариства "Лукор", (вул. Промислова, 4, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300 , ідентифікаційний код: 31256759) заборгованості в сумі 1 593 491, 22 гривень (один мільйон п'ятсот дев'яносто три тисячі чотириста дев'яносто одну гривню двадцять дві копійки), з яких 1 566 325, 44 гривень за отримані в квітні - червні 2011 року послуги по очистці господарсько - побутових стоків, 4 061, 23 гривень - 3 % річних, 2 104, 62 гривень - інфляційних втрат та 20 999, 93 гривень пеня, а також 15 934, 92 гривень (п'ятнадцять тисяч дев'ятсот тридцять чотири гривні дев'яносто дві копійки) - сплаченого державного мита та 236, 00 (двісті тридцять шість гривень) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати стягувачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Михайлишин В. В.

Повне рішення складено 01.09.11

Виготовлено в КП "Документообіг госп. судів"

______ І.В.Григорчук 01.09.11