Рішення № 18110579, 15.08.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.08.11 Справа № 7/5009/3898/11

Суддя Кутіщева-Арнет Н.С.

За позовом: Концерну “Міські теплові мережі” в особі філії Концерну “Міські теплові мережі” Орджонікідзевського району, м. Запоріжжя

До відповідача: Приватного підприємства «Вікторія», м. Запоріжжя

Суддя Н.С. Кутіщева - Арнет

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1., юрисконсульт І категорії відділу по роботі зі споживачами, довіреність № 20/27 від 04.01.2011р.

Від відповідача: не зявився.

Заявлено позов про стягнення з Приватного підприємства «Вікторія»на користь Концерну “Міські теплові мережі” 5647,88 грн. боргу, 258,58 грн. 3 % річних, 796,21 грн. втрат від інфляції, 75,86 грн. пені.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги обставинами, викладеними в позовній заяві. Як на нормативне та документальне обґрунтування позовних вимог посилається на 526, 530 ЦК України, ст. ст. 1, 2, 193 ГК України, договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 201413 від 01.12.2006р., вказуючи на те, що в період з листопада 2008 року по січень 2009р., серпень 2009 року, з жовтня 2009 року по листопад 2009 року, з лютого 2010 року по жовтень 2010 року, з грудня 2010 року по квітень 2011 року позивач відпустив відповідачу теплову енергію на загальну суму 6152,96 грн., однак за вказаний період відповідачем в добровільному порядку було сплачено лише 505,08 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію.

Ухвалою від 13.07.2011р. порушено провадження у справі, розгляд якої призначений на 15.08.2011р.

Ухвала суду на адресу сторін була направлена в установленому законом порядку.

Згідно п. 26.4.7-1 Розяснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002р. “Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких розяснень президії Вищого арбітражного суду України”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Судом, з метою встановлення місцезнаходження відповідача на теперішній час, було направлено запит державному реєстратору.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, наданого державним реєстратором на запит суду, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців записів не знайдено (як критерій пошуку використано код ЄДРПОУ відповідача вказаний у позовній заяві: 26250800).

В судовому засіданні 15.08.2011р. представником позивача надано довідку Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємці станом на 29.06.2011р., згідно якої відповідач зареєстрований за адресою: 69035, м. Запоріжжя, вул. Правди, 47, тобто за адресою, вказаною позивачем у позовній заяві та за якою надсилалися ухвали суду.

Як критерій пошуку, у вищевказаній довідці, державним реєстратором використано код ЄДРПОУ відповідача 23848833, тобто код який відповідає коду Приватного підприємства «Вікторія»(відповідача) на печатках, якими посвідчено договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, додатки до даного договору та який зазначено в актах приймання-передачі теплової енергії і рахунках виставлених позивачем відповідачу, копії яких долучено до матеріалів справи.

В п. 15 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/675 від 14.08.2007 р. “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року” (із змінами та доповненнями) зазначено, що у разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що сторони були належним чином сповіщені про дату, час та місце проведення судового засідання.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

В судовому засіданні 15.08.2011р. представником позивача надано заяву про уточнення розміру позовних вимог, в якій зазначено, що 13.07.2011р., тобто після подачі позову до суду, відповідачем було сплачено 75,05 грн. боргу за використану теплову енергію, в звязку з чим позивач просить суд в частині стягнення 75,05 грн. припинити провадження по справі на підставі п. 1.1. ст. 80 ГПК України в звязку з відсутністю предмету спору.

Заява подана згідно ст. 22 ГПК України, судом прийнята до розгляду.

Представник відповідача в судове засідання не зявився. відповідач не виконав вимоги суду, не надав витребувані матеріали.

Спір розглянуто згідно ст. 75 ГПК України, по наявних у справі матеріалах.

За клопотанням представника позивача судове засідання ведеться без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Розгляд справи закінчено 15.08.2011 р. оголошенням рішення суду в повному обємі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

01.12.2006р. між Концерном “Міські теплові мережі” та приватним підприємством «Вікторія»було укладено договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 201413 (надалі-договір).

Згідно п. 1.1 договору, теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання відпустити теплову енергію в гарячий воді споживачу, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в термін та порядку, встановленими умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами.

Згідно з п. 6.2 договору, розрахунковим періодом є календарний місяць.

Згідно п. 6.3 договору, підставою для розрахунків споживача з теплопостачальною організацією є рахунок та акт приймання-передачі.

Відповідно до п. 6.4 договору, споживач зобовязаний до 20 числа місяці, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію. Споживач має право робити передплату.

Згідно з п. 6.7. договору, споживач, з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від теплопостачальної організації за адресою: вул. Адмірала Нахімова, буд. № 4, документи за розрахунковий період:

рахунок-фактуру;

акт приймання - передачі теплової енергії;

податкову накладну (платникам ПДВ)

акт звіряння розрахунків (за вимогою споживача).

В п. 6.7.1 договору сторони узгодили, що отриманий акт приймання - передачі теплової енергії споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу теплопостачальної організації на протязі п'яти днів з дати отримання. Датою отримання акту вважається: при отриманні нарочним - дата вручення представнику споживача; при направленні рекомендованим листом - дата, зазначена у відбитку поштового штемпеля на документі, що зроблений поштовим відділенням та підтверджує відправлення, з урахуванням поштового пробігу документа (по місту-3 дні, по області - 5- днів, по Україні - 7 днів).

На виконання умов договору, позивачем, в період з листопада 2008 року по січень 2009р., серпень 2009 року, з жовтня 2009 року по листопад 2009 року, з лютого 2010 року по жовтень 2010 року, з грудня 2010 року по квітень 2011 року, надано відповідачу теплової енергії на загальну суму 6152,96 грн., що підтверджується відповідними рахунками та актами прийому передачі теплової енергії, копії яких долучено до матеріалів справи.

Відповідач належним чином свої обовязки по договору не виконав, частково сплативши суму боргу, внаслідок чого у відповідача перед позивачем, на момент звернення позивача з позовом до суду, утворилась заборгованість в розмірі 5647,88 грн.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобовязань крім випадків, передбачених законом.

Аналогічну норму містить ст. 526 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Після звернення позивача з позовом до суду відповідачем сплачено 75,05 грн. боргу.

Таким чином, провадження по справі в частині стягнення 75,05 грн. основного боргу слід припинити згідно п. 1.1. ст. 80 ГПК України, в звязку з відсутністю предмету спору.

Судові витрати в цій частині покладаються на відповідача, поскільки, часткова сплата заборгованості здійснена ним після звернення позивача з позовом до суду.

Враховуючи вищевикладене, те, що на момент розгляду спору по суті, відповідачем не надано доказів погашення заборгованості в повному обємі і борг підтверджено матеріалами справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 5647,88 грн. боргу за поставлену теплову енергію є обґрунтованою та підлягає частковому задоволенню в розмірі 5572,83 грн.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 75,86 грн. пені.

Згідно ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з п.7.2.8. договору, в разі несплати або несвоєчасної оплати споживачем за теплову енергію відповідно до терміну, встановленого у п. 6.3 цього договору, з наступного дня після закінчення терміну оплати споживачу нараховується пеня у розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу (але не більше суми обумовленої чинним законодавством) за кожний день прострочення по день фактичної оплати.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно з ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивачем надано розрахунок пені з врахуванням вищевикладених положень Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань».

Враховуючи вищевикладене, вимога позивача про стягнення з відповідача 75,86 грн. пені є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 258,58 грн. суми 3 % річних. та 796,21 грн. втрат від інфляції.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також; три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сума 3 % річних складає 258,58 грн., сума втрат від інфляції складає 796,21 грн. предявлені до стягнення обґрунтовано та підлягають задоволенню.

На підставі вищезазначеного, позов Концерну “Міські теплові мережі” в особі філії Концерну “МТМ” Орджонікідзевського району до приватного підприємства «Вікторія»слід задовольнити частково.

Відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача, поскільки спір доведений до суду з його вини.

Керуючись ст. ст. 526, 625 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 3, 22, 28, 33, 34, 43, 44, 49, 75, п.1.1. ст. 80, ст.ст. 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Концерну “Міські теплові мережі” в особі філії Концерну “МТМ” Орджонікідзевського району м. Запоріжжя до Приватного підприємства «Вікторія» задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Вікторія»(69095, м. Запоріжжя, вул. Правди, 47, р/р 26008101304959 у «Райффайзенбанк Україна», МФО 313872, код ЄДРПОУ 23848833) на користь Концерну “Міські теплові мережі” (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, п/р зі спеціальним режимом використання №26030301001951 в у Філії - Запорізьке обласне управління ВАТ «Державний ощадний банк», МФО 313957, код ЄДРПОУ 32121458) 5572 грн. 83 коп. боргу, 75 грн. 86 коп. пені, 258 грн. 58 коп. 3 % річних, 796 грн. 21 коп. втрат від інфляції, 102 грн. 00 коп. державного мита, 236 грн. 00 коп. витрат на оплату інформаційно-технічних послуг по забезпеченню судового процесу.

Видати наказ.

В решті позову провадження по справі припинити.

Рішення вступає в законну силу через 10 днів з дня його прийняття.

Суддя Н.С. Кутіщева-Арнет