Рішення № 18110578, 11.08.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.08.11 Справа № 7/5009/4144/11

Суддя Кутіщева-Арнет Н.С.

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “НЕПП”, м. Запоріжжя

До відповідача: Публічного акціонерного товар сива “Запоріжтрансформатор”, м. Запоріжжя

Суддя Н.С. Кутіщева - Арнет

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, дов. б/н від 08.08.2011р.

від відповідача: ОСОБА_2., дов. б/н від 21.04.2011р.

Заявлено позов про стягнення з відповідача 15567 грн. 43 коп. заборгованості за договором поставки від 15.01.2010р. № К002549, яка складається з 14982 грн. 00 коп. основного боргу, 641грн. 31коп. пені, 44 грн. 12 коп. 3% річних.

Ухвалою суду від 25.07.2011р. позовну заяву прийнято до розгляду, судове засідання призначено на 11.08.2011 р.

Ухвали суду були відправлені в установленому законом порядку на адреси, зазначені позивачем в позовній заяві.

Згідно п. 26.4.7-1 Розяснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002р. “Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких розяснень президії Вищого арбітражного суду України”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Виходячи з вищевикладеного, сторони належним чином були сповіщенні судом про час і місце судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення про одержання ухвал сторонами.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не визнав заявлені позовні вимоги, просить суд відмовити в їх задоволенні з підстав, викладених в відзиві на позовну заяву, вважає договір поставки № 002549 від 15.01.2010р. нікчемним і зазначає, що його подальше виконання тягне за собою несприятливі для ПАТ “Запоріжтрансформатор” податкові наслідки, ВАТ “Запоріжтрансформатор” направило на адресу ТОВ “НЕПП” лист від 24.06.2011 № 1/17-1260, яким відмовило ТОВ “НЕПП” у подальшому виконанні договору.

Судовий процес ведеться без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Розгляд справи закінчено 11.08.2011р. оголошенням рішення суду в повному обємі.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

15 січня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «НЕПП»(далі за текстом - позивач) та Публічним акціонерним товариством «Запоріжтрансформатор»(далі за текстом Відповідач) було укладено договір поставки № К002549 (далі за текстом договір поставки).

Відповідно до умов п. 1.1. договору поставки, позивач як постачальник зобов'язався поставити в обумовлені строки відповідачу, як покупцю, товар, а покупець зобов'язався прийняти зазначений товар та сплатити за нього за грошові кошти.

Загальна кількість, найменування товару, строк його поставки, сторони, відповідно до умов ст. 2 договору поставки визначали в специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору поставки.

Згідно п. 5.1 договору, ціна товару визначається специфікаціями, що є невідємною частиною договору.

Відповідно до умов п. 5.4 договору, відповідач зобов'язався оплачувати отриманий товар в розмірі 100% вартості у строк не пізніше 7 днів з моменту поставки товару на склад відповідача, якщо інші умови не будуть визначені специфікацією.

З метою визначення обсягів поставки та вартості товару до договору поставки сторонами були укладені специфікації:

- № 15 від 10.02.2011р. на поставку товару табличок для трансформаторів: «Табл. 350x700 тов. знак на трансформ. ТБ 160-01»вартістю 123,60 грн. з ПДВ за одиницю,

- № 16 від 01.03.2011 р. на поставку товару табличок для трансформаторів: «Табл. 250x500 тов. знак на трансформ. ТБ 160-02»вартістю 83,4 грн. з ПДВ за одиницю.

Зобов'язання з поставки зазначеного товару позивачем були виконані належним чином що підтверджується видатковою накладною від 21. 03. 2011р. № РН-0000009 (поставлено товар: «Табл. 350x700 тов. знак на трансформ. ТБ 160-01»60 штук вартістю -7416,00грн. з ПДВ;

«Табл. 250x500 тов. знак на трансформ. ТБ 160-02»20 штук вартістю -1668,00грн. з ПДВ, всього на суму з ПДВ 9084,00грн. та видатковою накладною від 12.04. 2011р. № РН-0000010 (поставлено товар: «Табл. 350x700 тов. знак на трансформ. ТБ 160-01»43 штуки вартістю -5 314,80грн. з ПДВ; «Табл. 250x500 тов. знак на трансформ. ТБ 160-02» 7 штук вартістю -583,80грн. з ПДВ, всього на суму - 5 898,60грн.)

Позивачем було поставлено відповідачу товару на суму 14 982,00грн. з ПДВ.

Факт отримання позивачем товару підтверджується довіреностями відповідача.

14.06.2011р. позивачем на адресу відповідача була направлена претензія № 1406 з вимогою сплатити суму заборгованості в розмірі 14982 грн. 60 коп.

Згідно ст. 173 ГК України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформації тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Згідно ст. 193 ГК України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічну норму містить ст. 526 Цивільного кодексу України.

Заборгованість відповідача перед позивачем складає 14982 грн. 00коп., заявлена до стягнення обґрунтовано і підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Згідно п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі тощо.

На підставі п.6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6.3.1.1 договору, за просрочку виконання зобовязань по договору винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі 0,1 % від ціни невиконаного зобовязання за кожен день просрочки.

На підставі викладеного, позивачем за неналежне виконання договірних зобовязань було нараховано відповідачу пеню, що складає 641грн. 31коп., предявлена обґрунтовано та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від прострочення суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п. 6.1.1 договору, за прострочку виконання грошового зобовязання винна сторона зобовязана сплатити іншій стороні відсотки в розмірі 3% річних від несплаченої суми.

Предявлена позивачем до стягнення сума 3% річних складає 44 грн. 12коп. та підлягає задоволенню.

Виходячи з вищевикладеного, позов підлягає задоволенню.

Заперечення відповідача щодо нікчемності договору, судом до уваги не приймаються, поскільки, частиною першою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої та п'ятої статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Отже, чинним законодавством визначено, що договір (окрема його частина) може бути визнаний недійсним лише з підстав, передбачених законом.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що, відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із частиною першою статті 628 ЦК України, зміст договору, становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Умови договору поставки від 15.01.2010р. були узгоджені сторонами в порядку та згідно з вимогами статей 179 та 181 ГК України. При цьому відповідач (Публічне акціонерне товариство “Зпоріжтрансформатор”) не заперечував проти таких умов договору, протокол розбіжностей не складав.

Відповідно до положень, викладених у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними», угода може бути визнана недійсною лише з підстав і за наслідками, передбаченими законом; у кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Згідно зі статтею 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставина, на які вона посилається як на підставу вимог і заперечень.

Досліджені матеріали справи свідчать про відсутність таких обставин, які б були правовою підставою для прийняття до уваги заперечень відповідача.

Відповідно до вимог ст.ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача, так як спір з його вини доведено до судового розгляду.

Керуючись ст. 526 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 230 Господарського кодексу України, ст. 3, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “НЕПП”, м. Запоріжжя до відповідача Публічного акціонерного товариства “Запоріжтрасформатор”, м. Запоріжжя задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Запоріжтрасформатор”, 69600, м.Запоріжжя, вул. Дніпропетровське шосе, (п/р 26004301155024 в філії “Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Запоріжжя”, МФО 313355, ЄДРПОУ 00213428) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “НЕПП”, 69096, м. Запоріжжя, вул.Чубаря, буд. 4, кв. 74 ( п/р 260031411975 в “Райфайзенбанк Банк Аваль”, м. Київ, МФО 380805, ЄДРПОУ 34910601) 14982грн. 00коп. основного боргу, 641 грн. 31 коп. пені, 44грн. 12коп. 3% річних, 156 грн. 67коп. державного мита, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення вступає в законну силу через 10 днів з дня його прийняття.

Суддя Н.С. Кутіщева - Арнет