Рішення № 18110311, 25.08.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "25" серпня 2011 р.Справа № 8/5007/74/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді <Поле для текста >

судді Давидюка В.К.

судді <Поле для текста >

за участю представників сторін

від позивача ОСОБА_1 - дов. №17 від 01.08.11р.

від відповідача ОСОБА_2 - дор. від 14.05.10р.

Розглянув справу за позовом Приватного підприємства "Ізяславмолпродукт" (м.Ізяслав Хмельницької області)

до Дочірнього підприємства "Молочний завод" Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна фабрика "Рейнфорд" (м. Житомир)

про стягнення 1164435,90 грн.

В судовому засіданні 16.08.11р. оголошувалась перерва до 25.08.11р. на підставі ст. 77 ГПК України.

Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача на свою користь 1164435,90 грн. заборгованості за поставлений товар згідно договору від 01.12.10р., з яких 981552,00 грн. - сума основного боргу, 91172,23 грн. - пеня, 73226,20 грн. - інфляційні та 18485,49 грн. - 3% річних.

Представник позивача в судовому засіданні надав заяву про уточнення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 981552,00 грн. основного боргу, 90227,23 грн. пені, 59366,20 грн. інфляційних та 18485,49 грн. 3% річних, а всього на суму 1149630,92 грн. Уточнені позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених в позовній заяві та просив суд задовольнити позов. Крім того, пояснив, що поставка товару відбувалась саме на виконання договору від 01.12.10р., оскільки інших договірних відносин між сторонами не існувало.

Представник відповідача в засіданні суду надав заперечення на позовну заяву №884 від 25.08.11р., в яких позовні вимоги визнає частково в частині стягнення суми основного боргу, а також в частині стягнення 5310,27 грн. 3% річних та 3926,21 грн. інфляційних. Крім того, також не заперечував, що інших договірних відносин між сторонами, крім договору від 01.12.10р., не існувало.

Суд дослідив в судовому засіданні документи, а саме: договір від 01.12.10р., накладні, довіреності, податкові накладні, рахунки-фактури, вимогу, договір про переведення боргу, заяву про зарахування взаємних вимог, заяви про уточнення розміру позовних вимог, заперечення на позовну заяву, свідоцтво про державну реєстрацію, статут, довідки про включення до ЄДРПОУ та інші.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01.12.10р. між сторонами був укладений договір (а.с.9-11), відповідно до умов якого позивач (постачальник) зобов'язується постачати і передавати у власність відповідача (покупця) товар (масло вершкове "Селянське" 72,5% жиру, несолоне), а покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору (п.1.1 договору).

Згідно з п.2.2 договору, термін постачання, кількість та ціна мають узгоджуватись сторонами цього договору при замовленні покупцем товару у постачальника та вказуватися в протоколах погодження цін, що є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п.4.1 даного договору, покупець оплачує поставлений постачальником товар за ціною, зазначеною у відповідних товаросупровідних документах та протоколі погодження ціни, що є невід'ємною частиною даного договору

Ціна на кожну партію товару має бути узгоджена сторонами не пізніше ніж за 5 днів до дати відвантаження. До моменту відвантаження узгоджена ціна не може бути змінена. Узгоджена ціна зазначається в супроводжувальних документах або в протоколі погодження цін (п. 4.3 договору).

Як передбачено п. 5.1 зазначеного договору, розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок постачальника протягом 14 календарних днів.

Всі розрахунки за товар проводяться в українських гривнях на підставі виставлених рахунків (п. 5.2 договору).

На виконання умов даного договору, позивач поставив відповідачеві товар на загальну суму 1260000,00 грн., що підтверджується накладними, податковими накладними та довіреностями, які знаходяться в матеріалах справи (а.с.13-21).

На оплату за поставлений товар позивач виставив відповідачеві рахунки-фактури №30 і №29 від 30.12.10р. (а.с.12,17).

Проте, відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної оплати товару виконав частково, розрахувавшись з позивачем на суму 278448,00 грн., про що свідчить договір про переведення боргу №18 від 07.06.11р. (а.с.24) та заява про зарахування взаємних вимог від 10.06.11р. (а.с.28).

Тому, станом на день звернення з позовом до суду та на день розгляду справи в суді у відповідача існує заборгованість перед позивачем за поставлений товар в сумі 981552,00 грн. (1260000,00 грн. - 278448,00 грн.), про що не заперечував представник відповідача в засіданні суду.

11.05.11р. позивач направив відповідачеві письмову вимогу (претензію) №68 від 10.05.11р. з вимогою сплатити суму боргу, яку відповідач залишив без відповіді та без задоволення (а.с.22-23).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст. 712 ЦК України).

Згідно з вимогами ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 981552,00 грн. основного боргу обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач в заяві про уточнення розміру позовних вимог просить суд стягнути з відповідача на свою користь 90227,23 грн. пені, 59366,20 грн. інфляційних та 18485,49 грн. 3% річних.

Згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 11.2 договору передбачено, що при недотриманні порядку та строків розрахунків за поставлений товар покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період заборгованості, за кожен день прострочення платежу.

Як передбачено ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Перевіривши уточнені розрахунки вказаних зобов'язань, суд вважає, що інфляційні, 3% річних та пеня нараховані правильно та відповідно до вимог чинного законодавства і підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів сплати боргу суду не надав, в запереченнях на позовну заяву та в засіданні суду суму основного боргу визнав.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 Господарського кодексу України, згідно якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що уточнені позовні вимоги обгрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи та підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Молочний завод" Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна фабрика "Рейнфорд", 10031, м. Житомир, вул. Ватутіна, 45, код ЄДРПОУ 32176931

на користь Приватного підприємства "Ізяславмолпродукт", 30300, Хмельницька область, м. Ізяслав, вул. Жовтнева, 33, код ЄДРПОУ 36334993

- 981552,00 грн. - основного боргу;

- 59366,20 грн. - інфляційних;

- 90227,23 грн. - пені;

- 18485,49 грн. - 3% річних;

- 11496,31 грн. - витрат, пов'язаних зі сплатою державного мита;

- 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяДавидюк В.К.

Дата підписання: 01/09/11

Віддрукувати: <Поле для текста >

1 - в справу

2 - позивачу

3 - відповідачу

<Текст >