Рішення № 18110229, 10.08.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.08.11 р.                     Справа № 37/139                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Лазаренко Н.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю "Елемент Лізинг", м. Київ, ідентифікаційний код 34832663

до Відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 м. Донецьк, ідентифікаційний номер НОМЕР_1

про: стягнення за договором фінансового лізингу №ЭЛ/Днп-0195/ДЛ від 24.03.2008р. заборгованості в розмірі 22925,60грн., незавершеного лізингового платежу в розмірі 1791,44грн., пені в розмірі 1771,87грн., додаткової винагороди в розмірі 11390,59грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача – ОСОБА_2 (за довіреністю №ЭЛ/УКР-05/11 від 15.02.2011р.);

від Відповідача - не з’явився

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно ст. 77 ГПК України судовому засідання було відкладено з 11.07.2011р. на 25.07.2011р., з 25.07.2011р. на 10.08.2011р.

У судовому засіданні 10.08.2011р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Елемент Лізинг", м. Київ (далі – Позивач) звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 м. Донецьк (далі – Відповідач) про стягнення за договором фінансового лізингу №ЭЛ/Днп-0195/ДЛ від 24.03.2008р. заборгованості в розмірі 22925,60грн., незавершеного лізингового платежу в розмірі 1791,44грн., пені в розмірі 1771,87грн., додаткової винагороди в розмірі 11390,59грн.

В обґрунтування заявлених вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобов’язань за договором фінансового лізингу №ЭЛ/Днп-0195/ДЛ від 24.03.2008р. як до так і після повернення предмету лізингу, у зв’язку з чим утворилась стягувана за період з січня 2009р. по січень 2010р. заборгованість та виникли підстави для нарахування пені.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надає правоустановчі документи, договір фінансового лізингу №ЭЛ/Днп-0195/ДЛ від 24.03.2008р. з додатками та додатковою угодою; технічний паспорт; листи з розрахунками суми додаткової комісії, акти приймання –передачі предмету лізингу; рахунки; розрахунок заявлених до стягнення сум.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтував ст. 124 Конституції України, ст.ст.10, 11 Закону України „Про фінансовий лізинг”, ст.ст. 785, 806 Цивільного кодексу України, надавши додаткові документи для залучення до матеріалів справи на виконання вимог суду (а.с.а.с.66-112, 115), у тому числі - додаткові пояснення від 26.07.2011р. з обґрунтуванням правової природи стягуваної додаткової винагороди.

Відповідач у судове засідання не з’явився, процесуальними правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, доказів сплати стягуваних грошових коштів або відсутності грошового зобов’язання з будь-яких інших підстав не надав, хоча належним чином повідомлявся про судовий розгляд шляхом своєчасного надсилання ухвали за адресою, визначеною у якості місце проживання згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.76), достовірність яких (відомостей) презюмується відповідно до ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців”.

У світлі висновків Вищого господарського суду України, викладених в п.4 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 02.06.2006р. № 01-8/1228 та в п.11 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” від 15.03.2007р. № 01-8/123, таке повідомлення Відповідача вважається належним, оскільки до компетенції суду не віднесено з’ясування фактичного місцезнаходження фізичної особи.

У судовому засіданні 10.08.2011р. представник Позивача підтримав позовні вимоги у повному обсягу та наполягав на вирішенні справи за наявними документами незважаючи на відсутність Відповідача.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка належним чином повідомленого Відповідача та ненаданням ним певних документів у світлі ст.ст. 4-3, 22, 3, 77 цього Кодексу істотним чином не впливає на таку кваліфікацію та не є підставою для відкладання розгляду справи, адже для здійснення своєї процесуальних прав Відповідачеві було надано достатньо часу.

Вислухавши у судовому засіданні представника Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

24.03.2008р. між Позивачем (Лізингодавець) та Відповідачем (Лізінгоодержувач) був укладений договір фінансового лізингу №ЭЛ/Днп-0195/ДЛ (а.с.40), згідно умов п.п. 3, 4, 5.7 якого Лізингодавець набуває у власність у постачальника (АФ „ТДЦ-Авто”) предмет лізингу і передає їх Лiзингоодержувачу за плату в тимчасове володіння і користування на умовах, передбачених цим договором і правилами (41-44), строком на 48 місяців з моменту підписання акта приймання-передачі предмета лізингу. Кількість, Виробник товару, модель і термін поставки (Предмета лізингу) в лізинг визначені додатком №2 (а.с.45).

Розділом 5 договору фінансового лізингу №ЭЛ/Днп-0195/ДЛ передбачено:

- ціна договору формується і вказується в національній валюті України – гривні з указанням відповідного еквіваленту у доларах США по курсу НБУ на день підписання договору (п.5.1.);

- загальна сума договору в розмірі 19727,78дол. США, що є еквівалентом 99625,27грн. разом з ПДВ, у тому числі - лізингові платежі в розмірі 19604,33дол.США, що є еквівалентом 99001,87грн. разом з ПДВ(п.5.2.1); авансовий платіж в розмірі 2468,91 дол. США, що є еквівалентом 12468,00грн. разом з ПДВ (п.5.2.1.1); періодичні лізингові платежі в розмірі 17135,42дол.США. що є еквівалентом 86533,87грн. разом з. ПДВ (п.5.2.1.2); комісія за передачу предмету лізингу в розмірі 123,45дол.США, що є еквівалентом 623,40грн. разом з ПДВ (п.5.2.2);

- викупна вартість 1 одиниці Предмета лізингу на момент закінчення договору лізингу в розмірі 50,00дол.США, що є еквівалентом 252,50грн. разом з ПДВ (п.5.3);

- Лізингодавець не стягує комісію за передачу предмету лізингу у власність в разі, якщо Лізингоотримувач не припускався протягом строку дії даного договору порушень з оплати лізингових платежів в розмірі 400,00дол.США, що є еквівалентом 2020,00грн. разом з ПДВ (п.5.4);

- комісія за внесення змін до даного договору за ініціативою Лізингоотримувача, в т.ч. із причин: зміни страхової компанії, зміни забезпечення даного договору, зміни Графіка лізингових платежів, передачі предмету Лізингу у користування третім особам, зміни Лізингоотримувача та інших причин в розмірі 100,00дол.США. що є еквівалентом 505,00грн. разом з ПДВ (п.5.5);

- всі платежі за даним договором здійснюються в національній валюті України – гривні з відповідним перерахуванням сум в гривнях, згідно до еквівалента (долара США) по курсу Національного банку України на дату здійснення платежу (п.5.6).

Положеннями п.3.1.6 Загальних правил фінансового лізингу (а.с.а.с. 41-44) встановлений обов’язок Лізингоодержувача, вчасно, відповідно до графіка лізингових платежів (Додаток №3-а.с.47), сплачувати лізингові платежі.

Умовами п. 5.1. Загальних правил фінансового лізингу за порушення термінів сплати лізингових платежів або при частковій оплаті встановлена відповідальність у вигляді пені в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожний день прострочення.

На момент укладання договору фінансового лізингу сторонами був складений графік нарахування лізингових платежів (а.с.48), за змістом якого лізингові періоди визначалися календарними місяцями з квітня 2008р. по березень 2012р., а грошові зобов’язання Лізингоодержувача визначалися сумами як в гривнях, так і в доларах США.

Стаття 3 Загальних правил фінансового лізингу (а.с.а.с.41-44) до обов’язків Лізингоодержувача з вчасної сплати лізингових платежів за підписаним графіком (п.3.1.6), дата вчинення яких згідно п. 2.4. визначається датою передачі предмету лізингу в користування – перший платіж має здійснюватися через місяць від такої передачі, а кожні наступні платежі – через місяць після попереднього.

Крім того, п. 5.1. Загальних правил встановлює відповідальність Лізингоодержувача за прострочення сплати лізингових платежів у вигляді пені в розмірі 0,1% від суми заборгованості, а п. 10.7 визначає, що при достроковому розірвані договору лізингу через будь-які обставини незавершений лізинговий період оплачується Лізингоодержувачем у повному обсязі.

Відповідно до умов п.п.2.3. і 3.1.1 Загальних правил фінансового лізингу предмет лізингу (вантажний фургон, 2007року випуску, марки GAC HF 1020K, шасі LG11KAAB986000278, державний номер НОМЕР_2, білого кольору, вартістю 63640,03грн., в т.ч. ПДВ в розмірі 10606,67грн.) був переданий Відповідачу, про що сторонами складений відповідний акт передання-приймання предмету лізингу (а.с.48).

Означене майно було придбано Позивачем у акціонерного товариства „Українська автомобільна корпорація” в особі Авто сервісної філії „Торгово-діагностичний центр „Авто” на підставі договору поставки №28/1 (а.с.а.с.70-73) за ціною 62340грн. разом із ПДВ, за якою він і був переданий Лізингодавцю. При цьому із змісту означеного договору та інших наявних у справі документів не вбачається, що для придбання предмету лізингу, яке відбулося навіть до моменту виникнення лізингових правовідносин, Позивачем залучалися кредитні кошти в доларах США.

В перебігу дії договору між сторонами були укладені додаткові угоди:

- №1 від 14.05.2008р. (а.с.46), якою сторони внесли зміни в частині реквізитів сторін;

- №2 від 01.07.2008р. (а.с.76), якою була запроваджена нова редакція графіку лізингових платежів (а.с.77), що визначав обсяг грошових зобов’язань виключно в гривні із встановленням дати оплати кожного 25 числа відповідного лізингового періоду (з квітня 2008р. по березень 2012р. включно), а також – змін щодо умов розрахунків за договором, зокрема:

·          п.5.6.1 викладено в наступній редакції „В період строку дії договору розмір лізингової плати може збільшуватися за ініціативою Лізингодавця, у разі: коли курс гривні до долару СШ, встановленого постановою НБУ, буде перевищувати більш ніж на 2% значення коефіцієнта (за згодою сторін дорівнює 5); зміни відсотків за користування кредитом, залученим Лізингодавцем, в разі зміни кредитної політики згідно з рішенням органів державної влади та місцевого самоврядування, Національного банку України, обслуговуючих комерційних банків; переоцінки предмету лізингу”;

·          доповнено договір п. 5.6.2.: „Розмір лізингових платежів збільшується за рахунок: збільшення винагороди Лізингодавця; нарахування додаткової комісії у зв’язку із зміною валютного коридору, передбаченого п.5.6.1. договору”.

Позивачем задля забезпечення виконання грошових зобов’язань виставлялися (а.с.а.с.81-112) Відповідачу рахунки з розрахунками (а.с.а.с.12-39) додаткової комісії, за період з листопада 2008р. по січень 2010р., зумовленої коливанням валютних курсів на загальну суму11390,59грн.

22.02.2010р. сторонами укладена угода №1 (а.с.51), якою сторони домовились припинити дію договору з 22.02.2010р., та дійшли згоди про таке: вартість предмету лізингу, що повертається, складає 32855,66грн., заборгованість по поточним платежам становить 22925,60грн., незавершений лізинговий платіж становить 1791,39грн. і протягом 10 календарних днів Лізингоодержувач зобов’язаний сплатити заборгованість в розмірі 24716,99грн.

22.02.2010р. предмет лізингу був повернутий Лізингодавцю, про що сторонами складений відповідний акт приймання-передачі (а.с.50).

За таких обставин Позивач звірену вся до суду з розглядуваним позовом, вимагаючи стягнення 37878,90грн., з яких заборгованість за лізинговими платежами в розмірі 22925,60грн., незавершений лізинговий платіж в розмірі 1791,44грн., пеня в розмірі 1771,87грн., додаткова винагорода в розмірі 11390,59грн.

Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст.ст. 22, 59 Господарського процесуального кодексу України, не скористався та ухилився від підписання (з зауваженнями або без) акту звірення розрахунків (а.с.а.с.80, 81), складеного та надісланого (а.с.а.с.78, 79) Позивачем на виконання вимог суду. Із змісту означеного акту та довідки за підписом керівника і головного бухгалтера Позивача від 26.07.2011р. вбачається, що стягувана заборгованість в перебігу розгляду справи погашена не була.

Суд розглядає справу в контексті всіх заявлених вимог, оскільки їх об’єднання цілком відповідає приписам ст. 58 Господарського процесуального кодексу України – вимоги пов’язані підставами виникнення та наданими доказами (порушення грошових зобов’язань за договором фінансового лізингу).

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає розглядувані вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у примусовому спонуканні до виконання прострочених грошових зобов’язань за договором фінансового Лізингу та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді стягнення пені.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ним, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України, Законом України „Про фінансовий лізинг” та умовами укладеного між ними договору №ЭЛ/Днп-0195/ДЛ від 24.03.2008р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч.2 ст.1, п.2 ч. 2 ст. 11 Закону України „Про фінансовий лізинг”, ч. 1 ст. 806 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 292 Господарського кодексу України за користування майном на умовах фінансового лізингу лізингоодержувач має сплачувати лізингові платежі.

Отже, в контексті зазначених норм діючий між Позивачем та Відповідачем договір є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов’язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов’язковості договору для виконання сторонами.

Приймаючи до уваги, що положення ч. 2 ст. 806 Цивільного кодексу України передбачають можливість застосування до договору лізингу загальних положень про найм (оренду), суд зазначає, що у світлі ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України лізингові платежі мають здійснюватися незалежно від результатів господарської діяльності.

Таким чином, Відповідач не мав правових підстав ухилятися від сплати лізингових платежів згідно визначеного договором графіку (в редакції на момент здійснення відповідного платежу) не пізніше 25 числа кожного поточного місяця.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов’язання за загальним привалом припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Між тим, як вбачається із матеріалів справи, і жодних доказів на підтвердження іншого Відповідачем згідно ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не надав, останнім відносно лізингового періоду з січня 2009р. по січень 2010р. допускалась неповнота сплати поточних лізингових платежів та визначеної графіком винагороди у загальному розмірі 22925,60грн., який зафіксовано угодою від 22.02.2010р. про розірвання договору.

Крім того, враховуючи дату дострокового припинення договору та визначених у графіку лізингових періодів і дати повернення предмету лізингу (22.02.2010р.), Лізингоодержувач мав оплати незавершений лізинговий платіж в розмірі 1791,44грн. за лютий 2010р., що також було зафіксовано і визнано останнім в угоді про розірвання від 22.02.2010р., проте доказів виконання означеного обов’язку суду не представлено.

Означені обставини дозволяють стверджувати про наявність порушення грошового зобов’язання у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України та вважати Відповідача таким, що прострочив ці грошові зобов’язання у розумінні ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов’язання, не звільняється від відповідальності за неможливість його виконання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Перевіривши представлені Позивачем розрахунки заявлених вимог (а.с. 9), суд дійшов висновку про можливість задоволення вимог щодо стягнення:

·          Основної заборгованості в розмірі 22925,60грн.;

·          Незавершеного лізингового платежу в розмірі 1791,44грн.

Відносно стягуваної додаткової винагороди у розмірі 11390,59грн. позиція суду полягає в такому. Виходячи із змісту положень п.п. 5.6.1 і 5.6.2. договору в редакції додаткової угоди №2 від 01.07.2008р. заявлена до стягнення сума заборгованості Відповідача з додаткової комісії є виключним наслідком коливання валютних курсів (знецінення гривні по відношенню до долару США). При цьому, умови застосування такого валютного коригування встановлені таким чином, що обсяг грошових зобов’язань Лізингоодержувача по відношенню із встановленим у графіку (а.с.77) може лише збільшуватися – дорожчання гривні по відношенню до долару США не призводить до аналогічного зменшення розміру комісійної винагороди.

Між тим, Позивачем не доведено наявності достатніх підстав для застосування валютного коригування при визначені розміру заявленої до стягнення додаткової комісії, адже доказів сплати при придбанні предмету лізингу у резидента суми в доларах США або залучення відповідного кредиту для фінансування такого придбання до справи не надано.

Суд наголошує, що ч. 2 ст.16 Закону України „Про фінансовий лізинг” встановлює всі можливі складові лізингових платежів, а саме:

- суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу;

- платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно;

- компенсацію відсотків за кредитом;

- інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

З цього приводу відносно сформульованих Позивачем у додаткових поясненнях міркувань щодо правової природи розглядуваної додаткової комісії суд наголошує, що диспозтивність використаного в приведений нормі Закону терміну „може” свідчить лише про право сторін включати або не включати до складу лізингових платежів ті чи інші визначені елементи, але не означає можливості включення інших, не охоплених наведеним переліком, складових.

Отже, згадувана ч. 2 ст. 16 Закону України „Про фінансовий лізинг” не тільки не передбачає нарахування винагороди в залежності від курсу валютної конвертації, підстави для проведення якої відсутні, але й чітко встановлює, що винагорода нараховується за отримане в лізинг майно, ствердження чого відносно валютних коливань є абсурдним і позиція щодо незаконності стягування такої винагороди узгоджується із висновками Вищого господарського суду України, сформульованими в постановах від 07.10.2010р. №53/604-53/605, від 22.09.2010р. №53/600-53/601-53/602-53/603-53/618, від 15.12.2010р. №40/223пд тощо.

Суд наголошує, що спрямованість стягуваної додаткової комісії на безпідставне (без відповідного зустрічного надання чи доказів понесення спів мірних з комісією витрат з викоання договору лізингу) збагачення однієї сторони за рахунок іншої є несумісним із визначеними діючим законодавством наслідками лізингових правовідносин з точки зору його відплатності в контексті приписів ч.2 ст.1, п.2 ч. 2 ст. 11 Закону України „Про фінансовий лізинг”, ч. 1 ст. 806 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 292 Господарського кодексу України, та дозволяє стверджувати про недоведеність належних правових підстав для існування суб’єктивного права на отримання такої винагороди.

Відсутність права унеможливлює його порушення, а отже – і застосування способу судового захисту та зумовлює відмову у позові в цій частині згідно положень ст. 1 Господарського процесуального кодексу України та ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі – сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов’язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі прострочення оплати лізингових та інших платежів сформульована безпосередньо у п. 5.1 Додатку №1 до договору, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов’язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

Приймаючи до уваги висновок щодо розміру належної до стягнення заборгованості Відповідача, яка сформувалась протягом вказаного періоду, суд, здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку пені (а.с.9) за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство”, дійшов висновку про можливість задоволення відповідної вимоги – в сумі 1771,87грн., враховуючи те, що вимог про застосування наслідків пропущення строку позовної давності в порядку ст. 267 Цивільного кодексу України до прийнятті рішення Відповідачем заявлено не було.

У відповідності до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати стягуються з Відповідача на користь Позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 58, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Елемент Лізинг", м. Київ (ідентифікаційний код 34832663) до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 м. Донецьк (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) про стягнення за договором фінансового лізингу №ЭЛ/Днп-0195/ДЛ від 24.03.2008р. заборгованості в розмірі 22925,60грн., незавершеного лізингового платежу в розмірі 1791,44грн., пені в розмірі 1771,87грн., додаткової винагороди в розмірі 11390,59грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 м. Донецьк (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Елемент Лізинг", м. Київ (ідентифікаційний код 34832663) заборгованість з поточних лізингових платежів в розмірі 22925,60грн. та незавершеного лізингового платежу в розмірі 1791,44грн., пені в розмірі 1771,87грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволені решти вимог відмовити.

4. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 м. Донецьк (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Елемент Лізинг", м. Київ (ідентифікаційний код 34832663) відшкодування витрат по сплаті державного мита у сумі 264,89грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 165,04грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 10.08.2011р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 15.08.2011р.

Суддя Попков Д.О.           

< Список >                    <Довідник >

< Список >                    <Довідник >

< Текст >