Рішення № 18108201, 23.08.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 205

РІШЕННЯ

Іменем України

23.08.2011Справа №5002-2/2508-2011 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лакта" (95014, м.Сімферополь, вул.Западна, 2)

до Приватного підприємства "Центральне торгове об'єднання" (95015, м.Сімферополь, проспект Кірова, 1)

про стягнення 9 385грн.11коп.

Суддя Толпиго В.І.

Представники сторін:

Від позивача: Большакова директор, протокол №4 у справі.

Від відповідача: не зявився.

Суть спору:

ТОВ "Лакта" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Приватного підприємства "Центральне торгове об'єднання" про стягнення суми заборгованості у розмірі 6826грн20коп., штрафних санкцій у розмірі 1970грн93коп., пені у сумі 310грн03коп, 3% річних у розмірі 59грн58коп., інфляційних втрат у розмірі 218грн37коп.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами було укладено договір поставки №7 від 03.01.2011 року, відповідно до умов якого позивач зобовязався поставити відповідачу товар, а відповідач, в свою чергу, зобовязався прийняти та оплатити товар на умовах укладеного договору. Позивач виконав свої зобовязання за договором, проте, відповідач лише частково оплатив отриманий товар. Вищенаведене і стало підставою для звернення із позовною заявою до суду.

04.8.2011 року від позивача надійшла заява, в якій обґрунтовують правомірність нарахування заявлених до стягнення сум.

23 серпня 2011 року представник позивача у судовому засіданні надав суду заяву від 23.8.2011р, відповідно до якої доповнює підставі для стягнення позовної суми та зазначає, що заявлені до стягнення суми виникли внаслідок порушення відповідачем зобовязань за договором купівлі продажу №1 від 10.12.2009р та договором поставки №7 від 03.01.2011 року.

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

При цьому, відповідно до Рішення зборів суддів Вищого господарського суду України №4 від 04.8.2010р, початок розгляду справи по суті співпадає з початком розгляду безпосередньо позовних вимог, тобто після відкриття судового засідання, розяснення сторонам їх прав та обовязків, зясування наявності відводів складу суду, розгляду інших клопотань та заяв (про відкладення розгляду справи, залучення інших осіб для участі у справі, витребування додаткових доказів тощо), а також зясування питання необхідності уточнення позовних вимог.

Враховуючи те, що у попереднє судове засідання, тобто після призначення справи до розгляду, обидві сторони не зявилися, заяв та клопотань від сторін не надходило, сторонам не було розяснено про їх права та обовязки, не було зясовано наявності відводів складу суду, а також не були зясовані питання необхідності уточнення позовних вимог, то відповідно судом не було розпочато розгляд справи.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає за можливе прийняти заяву від 23.8.2011р про зміну підстав позову до розгляду з первісно заявленими позовними вимогами.

Відповідач у судове засідання не зявився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Тим самим, судом згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України було надано можливість відповідачу захищати свої інтереси, але він своїми правами не скористався.

Відповідно до абз.3,4,6 п. 3.6 Розяснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України” №02-5/289 від 18.09.1997р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку незявлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Спір розглядається за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши|розгледівши| матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

Статтею 55 Конституції України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав всіх суб'єктів права власності.

Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частина 1ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.3 Цивільного кодексу України, однією з загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Частиною 2 ст.205 ЦК України встановлено, що правочин для якого законом не встановлена обовязкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Частиною 1 ст.181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень.

Відповідно до ч.1 ст.639 ЦК України сторони вправі самостійно обирати будь-яку форму договору (усну, письмову, нотаріально посвідчену), якщо вимоги щодо його форми не встановлені законом.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, зобов'язання виникає з угод, що не суперечать закону, а також внаслідок вчинення господарських дій на користь другої сторони.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, виконаним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України невиконання або неналежне виконання зобов'язання визнається порушенням зобов'язання.

Відповідно до ст..525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лакта", як продавцем, та Приватним підприємством "Центральне торгове об'єднання", як покупцем, було укладено договір купівлі-продажу № 1 від 10.12.2009р. терміном дії до 31.12.2010р., а в частині виконання фінансових зобов'язань - до повного їх виконання (п. 8.1. договору).

Пізніше, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лакта", як продавцем, та Приватним підприємством "Центральне торгове об'єднання", як покупцем, було укладено договір поставки №7 від 03.01.2011 року.

Відповідно до п.1.1, 1.2 укладених між сторонами договорів продавець зобов'язується поставити в асортименті молочну продукцію, сири тверді, плавлені, а покупець зобов'язується купити продукцію, зазначену в накладних на умовах, визначених цим договором. Кількість продукції, одиниця виміру, асортимент продукції, спосіб транспортування, а також місце поставки продукції, визначаються в замовленні покупця і накладний. Постачання продукції оформляється накладною, яка засвідчується підписами уповноважених осіб сторін, а також відбитками печаток сторін, якщо інше не передбачено чинним законодавством України

Ціни на продукцію є вільними, продавець має право змінювати ціни на продукцію, що поставляється покупцеві, за умови підвищення цін заводом-виробником. Ціна продукції включає в себе витрати, пов'язані з постачанням продукції на склад покупця. Покупець, зобов'язується своєчасно здійснювати оплату продукції протягом 3 банківських днів з моменту отримання товару на розрахунковий рахунок продавця. У разі несплати поставка не здійснюється до моменту погашення заборгованості. Покупець не має право припинити та / або затримувати оплату продукції (п.3.1-3.4 договорів №1 та №4).

Позивач на виконання зобовязань, прийнятих за договором купівлі-продажу № 1 від 10.12.2009р. та договором поставки №7 від 03.01.2011 року поставляв відповідачу обумовлений договорами товар.

Проте, відповідач у порушення умов укладених між сторонами договорів, а також вимог діючого законодавства, свої зобов'язання за договорами належним чином не виконав, а саме не оплатив належним чином позивачу вартість поставленого товару у зазначений в договорах строк, в результаті чого за ним склалася заборгованість за договором купівлі-продажу № 1 від 10.12.2009р. у розмірі 1273грн11коп та за договором поставки №7 від 03.01.2011 року 5553грн09коп, всього 6826грн20коп, яка підтверджується матеріалами справи, у тому числі двостороннім актом звірки взаємних розрахунків станом на 29.7.2011р підписанім та скріпленим печатками сторін.

Відповідно до ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст.42 ГПК України).

Виходячи зі змісту ст.. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт виконання зобовязань перед позивачем по сплаті 6826грн20коп. боргу та позивач не підтверджує надходження вказаної суми на його рахунок.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення 6826грн20коп. боргу обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Окрім вимоги про стягнення боргу позивачем заявлені вимоги про стягнення218грн37коп інфляційних та 59грн58коп річних за період з 06.01.2011р по 31.5.2011р від простроченої за договором купівлі-продажу № 1 від 10.12.2009р. та договором поставки №7 від 03.01.2011 року суми, які підлягають задоволенню виходячи з наступного:

Відповідно до ст. 625 ЦК України, на яку посилається позивач, боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не передбачений договором або законом лише у разі прострочення виконання грошового зобов'язання.

Також позивачем заявлені вимоги про стягнення штрафних санкцій у розмірі 1970грн93коп. та пені у сумі 310грн03коп. за порушення строків оплати отриманої за договором купівлі-продажу № 1 від 10.12.2009р. та договором поставки №7 від 03.01.2011 року продукції за період з 06.01.2011р по 31.5.2011р.

Як вже зазначалося, зобов'язання повинне виконуватись належним чином відповідно до умов договору і вимогам ЦК України (ст. 526 ЦК України).

Відповідно до ст. 610,611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання, при порушенні зобов'язань наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України визначає: неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Угода по забезпеченню виконання зобов'язання здійснюється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).

Відповідно до п. 6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Сторони в договорі купівлі-продажу № 1 від 10.12.2009р.та договорі поставки №7 від 03.01.2011 року передбачили відповідальність відповідача за порушення строків оплати. Так, пунктом 7.2 даних договорів визначено, що за прострочення оплати за отриману продукцію покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу за весь строк наявності заборгованості та штраф у розмірі 20% від суми неоплаченої продукції.

Виходячи з вищевказаного, позовні вимоги щодо стягнення 310грн03коп. пені нарахованої з урахуванням вимог укладених між сторонами договорів купівлі-продажу № 1 від 10.12.2009р. та поставки №7 від 03.01.2011 року, ст..3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР, а також 1970грн93коп штрафу обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Витрати по оплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються згідно з ст. 49 ГПК України на відповідача.

Що ж стосується ч.7 прохальної частини позовної заяви щодо стягнення 700,00грн грошових коштів, витрачених на проведення бухгалтерського висновку, то виходячи зі змісту позовної заяви, позивач відносить дану суму до складу судових витрат, проте суд не може погодитися з такою думкою позивача, оскільки, відповідно до ст.44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи, тоді як по даній справі експертиза судом не призначалася та бухгалтерський висновок був отриманий позивачем до звернення з позовом до суду за власною ініціативою, з чого слідує, що 700,00грн грошових коштів, витрачених на проведення бухгалтерського висновку не відноситься до складу судових витрат у розумінні ст..44 ГПК України, а тому не підлягають покладенню на відповідача.

В засіданні суду оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Рішення оформлене та підписане 26.8.2011р.

Керуючись ст.ст. 22,44,49,75,82,84,85 ГПК України

В И Р І Ш И В :

1.Прийняти заяву від 23.8.2011р про зміну підстав позову.

2.Позов задовольнити частково.

3.Стягнути Приватного підприємства "Центральне торгове об'єднання" (95015, м.Сімферополь, проспект Кірова, 1, р/р 26002060228091 у КРУ Приватбанку в м.Сімферополі, св-во №100149783, МФО 384436, ЗКПО 36228438, ІНН 362281301096) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лакта" (95014, м.Сімферополь, вул.Западна, 2, р/р 26007000131304 в АКБ ЧБРР, МФО 384577, ЗКПО 32843343, св.-во платника ПДВ №00789267, ІНН 328433401276) 6826грн20коп. боргу, 1970грн93коп штрафних санкцій, 310грн03коп пені, 59грн58коп. 3% річних, 218грн37коп. інфляційних втрат, 102,00грн. державного мита, 236,00грн. витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

4.У частині стягнення 700,00грн грошових коштів, витрачених на проведення бухгалтерського висновку у позові відмовити.

5.Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Лакта" (95014, м.Сімферополь, вул.Западна, 2, р/р 26007000131304 в АКБ ЧБРР, МФО 384577, ЗКПО 32843343, св.-во платника ПДВ №00789267, ІНН 328433401276) з державного бюджету України (р/р31115095700002; у банку одержувача: ГУ ГКУ в АР Крим м.Сімферополь; МФО 824026, ЗКПО 34740405, код платежу 22090200одержувач: Держбюджет м. Сімферополь чи на інший розрахунковий рахунок) держмито в сумі24грн56коп, надмірно сплачене платіжним дорученням №4 від 08.6.2011р.

6.Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримТолпиго В.І.