Рішення № 18108200, 19.08.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 207

РІШЕННЯ

Іменем України

19.08.2011Справа №5002-2/1998.1-2011 За позовом - Товариство рятування на водах України (04212, м. Київ, вул. Зої Гайдай, 3, кв. 256; поштова адреса:95044, м. Сімферополь, вул. 60 років Жовтня, 8, кв. 124)

до Виконавчого комітету Коктебельської селищної ради (98186, смт. Коктебель, м. Феодосія, пров. Висотний, 1)

Від третіх осіб:

1) Кримська республіканська рятувально-водолазна служба (95493, м.Сімферополь, вул.Наукова, 3, кв. 16);

2) Фонд майна в АР Крим (95000, м.Сімферополь, вул.Севастопольська,17).

3) Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство рятування на водах АР Крим в Україні (95000, м. Сімферополь, вул. Радіщева, 83)

4) Третя особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Коктебельську селищну раду (98186, смт. Коктебель, м. Феодосія, пров. Висотний, 1)

Для відому: Феодосійському міжміському бюро реєстрації та технічної інвентаризації Автономної Республіки Крим (98176, м. Феодосія, вул. Нахімова, 40)

про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно та визнання права власності.

Суддя Толпиго В.І.

Представники сторін:

Від позивача ОСОБА_1 представник, довіреність у справі.

Від відповідача - не зявився;

Треті особи 1) не зявився; 2) ОСОБА_2 головний спеціаліст юридичного відділу; 3) не зявився; 4) не зявився.

Суть спору: Товариство рятування на водах України звернулось до господарського суду АР Крим із позовною заявою до відповідача - Виконавчого комітету Коктебельської селищної Ради про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видане 03.03.2006 р. Виконкомом Коктебельської селищної ради та визнання права власності на рятувальну станцію з прибудовами: А, А1, А2, А3, А4, А5 площею 252,8 кв.м.; ганки II, III, VI, V; тераса - VII; сходи VIII, навіс В, в1; склад Ж, площею 15,9 кв.м.; лебедочка Б площею 8,4 кв.м; сарай З; каса И площею 2,0 кв.м; обмінний пункт К, площею 2,0 кв. м; сарай Л; вбиральня У; навіс Е, розташованих за адресою АР Крим, м. Феодосія, смт. Коктебель, вул. Десантників, буд. 28 за Товариством рятування на водах України.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Виконавчий комітет Коктебельської селищної ради незаконно прийняв рішення та видав свідоцтво про право власності і фактичним власником майна є позивач. Право власності позивача на обєкти нерухомості є порушеним внаслідок його невизнання з боку місцевих органів влади, на які законом покладено обовязок щодо державної реєстрації прав власності на обєкти нерухомого майна. Вищенаведене стало підставою для звернення із позовом до суду.

Заявою від 07.4.2010р про зміну позовних вимог позивач просить суд визнати право власності на рятувальну станцію з прибудовами: А, А1, А2, А3, А4, А5 площею 252,8 кв.м.; ганки II, III, VI, V; тераса - VII; сходи VIII, навіс В, в1; склад Ж, площею 15,9 кв.м.; лебедочна Б площею 8,4 кв.м; сарай З; каса И площею 2,0 кв.м; обмінний пункт К, площею 2,0 кв. м; сарай Л; вбиральня У; навіс Е, розташованих за адресою АР Крим, м. Феодосія, смт. Коктебель, вул. Десантників, буд. 28 за Товариством рятування на водах України, а також визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Коктебельської селищної Ради №441 від 19.01.2006р, на підставі якого 03.3.2006 року видано свідоцтво серії ЯЯЯ №993843 про право власності на нерухоме майно.

Згідно заяви про уточнення позовних вимог від 12.05.2010р., позивач знов уточнив позовні вимоги та просить визнати право власності на нежитлову будівлю (рятувальну станцію) з прибудовами: А, А1, А2, А3, А4, А5 площею 252,8 кв. м.; ганки II, III, VI, V; тераса - VII; сходи VIII, навіс В, в1; склад Ж, площею 15,9 кв. м.; лебедочка Б площею 8,4 кв. м; сарай З; каса И площею 2,0 кв. м; обмінний пункт К, площею 2,0 кв. м; сарай Л; вбиральня У; навес Е, розташованих за адресою АР Крим, м. Феодосія, смт. Коктебель, вул. Десантників, буд. 28 за Товариством рятування на водах України, а також визнати недійсними рішення Виконавчого комітету Коктебельської селищної Ради №441 від 19.01.2006р. та № 489 від 16.02.2006 р., на підставі яких 03.03.2006р. видано свідоцтво серії ЯЯЯ № 993843 про право власності на нежитлові будівлі рятувальної станції, розташованої за адресою АР Крим, м. Феодосія, смт. Коктебель, вул. Десантників, буд. 28.

16.6.2011 року від позивача надійшло письмове пояснення до позову з врахуванням постанови ВГСУ.

17.6.2011 року на запит господарського суду Автономної Республіки Крим від КП «Феодосійське міжрайонне бюро реєстрації татехнічної інвентаризації м. Феодосії» надійшли документи, які містять відомості про власників по домоволодінню по вул. Десантників, 28 в смт. Коктебель.

23.6.2011 року від відповідача надійшов відзив на позов, яким вважають позовні вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Також, відповідач просить суд розглянути справу без участі представника.

23.6.2011 року від Фонду майна АР Крим надійшло клопотання, яким вважають посилання позивача на ст. 21 ЗУ від 16.6.1992 року «Про обєднання громадян» безпідставними, у звязку із тим, що майно передано раніше, ніж це закон вступив в силу. Також вказаним клопотанням просять суд залучити до участі у справі у якості третьої особи Фонд державного майна України, проте суд відмовив у задоволенні даного клопотання.

04.8.2011 року від Коктебельської селищної ради надійшов відзив на позов, яким вважають позов обґрунтований та таким, що підлягає задоволенню. Також у вказаному відзиві просять суд розглянути справу без присутності представника ради.

04.8.2011 року від виконавчого комітету Коктебельської селищної ради надійшов відзив, яким також вважають позов обґрунтований та таким, що підлягає задоволенню, та просять суд розглянути справу без присутності представника виконавчого комітету.

16 серпня 2011 року судове засідання відбулося за участю представника позивача Шеметовой О.В. та за участю представника Фонд майна в АР Крим - ОСОБА_2 головного спеціалісту юридичного відділу (довіреності у справі), представники відповідача та інших третіх осіб у судове засідання не зявилися, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Відповідно до абз.3,4,6 п. 3.6 Розяснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України” №02-5/289 від 18.09.1997р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку незявлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Явка представників відповідача та третіх осіб не була визнана судом обовязковою.

Спір розглядається за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

16 серпня 2011 року у судовому засіданні була оголошена перерва на 19.8.2011р, після перерви судове засідання було продовжене.

Розглянувши|розгледівши| матеріали справи, дослідивши представлені докази, суд встановив:

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми конституції України є нормами прямої дії.

Згідно зі ст. 58 Конституції України Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду звертаються особи за захистом своїх порушених чи оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, що кореспондується із положеннями статті 21 ГПК України, де до позивачів віднесено осіб, які предявили позов або в інтересах яких предявлено позов саме про захист порушеного права чи охоронюваного законом інтересу.

Згідно статті 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом установлення, зміни і припинення господарських правовідносин, іншими способами, передбаченими законом.

Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 цього Кодексу закріплено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з яким кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 20 Господарського кодексу України (далі ГК України), якою визначено способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, які здійснюються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом (ч.2). Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами (ч.3).

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені також у статті 16 частині 2 Цивільного кодексу України, а саме такими способами можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Ця норма також визначає, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Товариство рятування на водах України, з урахуванням заяви від 12.05.2010р про уточнення позовних вимог, звернулося у господарський суд АР Крим із позовною заявою до відповідача - Виконавчого комітету Коктебельської селищної Ради про визнання права власності на нежитлову будівлю (рятувальну станцію) з прибудовами: А, А1, А2, А3, А4, А5 площею 252,8 кв. м.; ганки II, III, VI, V; тераса - VII; сходи VIII, навіс В, в1; склад Ж, площею 15,9 кв. м.; лебедочка Б площею 8,4 кв. м; сарай З; каса И площею 2,0 кв. м; обмінний пункт К, площею 2,0 кв. м; сарай Л; вбиральня У; навес Е, розташованих за адресою АР Крим, м. Феодосія, смт. Коктебель, вул. Десантників, буд. 28 за Товариством рятування на водах України, а також визнання недійсними рішень Виконавчого комітету Коктебельської селищної Ради №441 от 19.01.2006р. та № 489 від 16.02.2006 р., на підставі яких 03.03.2006р. видано свідоцтво серії ЯЯЯ № 993843 про право власності на нежитлові будівлі рятувальної станції, розташованої за адресою АР Крим, м. Феодосія, смт. Коктебель, вул. Десантників, буд. 28, мотивуючи свої вимоги тим, що Виконавчий комітет Коктебельської селищної ради незаконно прийняв рішення та видав свідоцтво про право власності і фактичним власником майна є позивач. Право власності позивача на обєкти нерухомості є порушеним внаслідок його невизнання з боку місцевих органів влади, на які законом покладено обовязок щодо державної реєстрації прав власності на обєкти нерухомого майна.

Відповідно до ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тоді як відповідачі не довели належне виконання умов договору.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст.42 ГПК України).

Юридична зацікавленість позивача у вирішенні спору судом, покладає на нього обовязок довести, що цивільні права та інтереси позивача порушені, не визнаються чи оспорюються відповідачем.

Позивач Товариство рятування на водах України, зареєстрований в якості всеукраїнської громадської організації 07.12.1992р., про що свідчить свідоцтво про реєстрацію об'єднання громадян № 342 від 07.12.1992р.

Як витікає з матеріалів справи, правонаступництво Товариства рятування на водах України по відношенню до Республіканського товариства рятування на водах УРСР відсутнє у зв'язку з тим, що останнє створювалось за часи існування УРСР на підставі постанови ЦК КПУ та Ради Міністрів УРСР № 46 від 27.01.1970р., процедуру реєстрації на момент створення не проходило, тому, з метою приведення діяльності Республіканського товариства рятування на водах УРСР у відповідність до положень Закону України «Про об'єднання громадян» № 2460-ХП від 14.06.1992р. на засіданні Виконавчо-організаційного бюро Центральної Ради Товрятвод УРСР було прийнято рішення змінити назву громадської організації на «Товариства рятування на водах України» та проведення легалізації громадської організації шляхом реєстрації у Міністерстві юстиції України, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію серії АОО № 817656 від 07.12.1992р та виписка від 29.08.2008р. з протоколу №10 від 12.09.1992р. Також на підставі цього закону Товрятвод України є самоврядною організацією.

На підставі Постанови Ради Міністрів УРСР № 199 від 25.06.1988р., Розпорядження голови Ради Міністрів УРСР № 472-р від 02.11.1988р. та акту прийому передачі від грудня 1988р. Республіканському товариству рятування на водах ( яке перейменоване в Товариство рятування на водах України відповідно до виписки з протоколу № 10 від 12.09.1992р. засідання Бюро Центральної Ради Товрятводу) передані організації рятувальних служб (ОРС) на воді від Міністерства житлово-комунального господарства УРСР. Зазначене розпорядження на день розгляду справи є чинним (лист Міністерства юстиції від 10.12.2008р № 14354-0-33-08-34). Також передача матеріально-технічних ресурсів від Міністерства ЖКГ УРСР саме Республіканському товариству рятування на водах УРСР вбачається з розділової відомості від 10.05.1989р.

На підставі Постанови Президії Центральної Ради Республіканського товариства рятування на водах УРСР від 03.11.1988р. від Міністерства житлово-комунального господарства УРСР прийняті безоплатно всі рятувальні служби, станції, пости, маневрено-пошукові групи, приміщення, будівлі і споруди, майно та інші матеріальні цінності.

Результати прийому-передачі знайшли відображення у відповідних документах: акт прийому передачі від 22.02.1989р. зі звітом про вартість коштів рятувальної служби, Додаток № 3 із зазначенням переліку рятувальних станцій, переданих ЖКГ Криму Республіканському товариству рятування на водах УРСР, розділова відомість матеріально-технічних ресурсів від 03.05.1989р., а також відомість № 5 про наявність службових, виробничих і складських приміщень в рятувальній службі по Кримській області станом на січень 1986р. Рятувальна служба по Кримській області також була передана Республіканському товариству рятування на водах у 1989р. разом з рухомим та нерухомим майном. Майно рятувальної станції (усі службові, виробничі та складські приміщення) у пос.Коктебель по вул.Десантникі,28 (на момент передачі назва п.Коктебель була п.Планерське ) передано відповідно до відомості №6 станом на січень 1986р., перелік переданих нежитлових приміщень та їх площа відповідає переліку нежитловим приміщенням (крім літ. А5) у технічному паспорті № 188552 Коктебельскої рятувальної станції станом на 22.06.2010р.

Пунктом 5.4 Статуту Товрятводу України передбачено, що Товрятвод України набирає право власності на гроші та інше майно, передане його засновниками, членами або державою, придбане на членські внески, пожертвування громадян, підприємств, установ і організацій, а також майно за рахунок власних коштів чи на підставах, не заборонених законом (ст. 12 ЗУ «Про об'єднання громадян»).

Згідно з п.1 ст. 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

У Цивільному кодексі Української РСР від 18.07.1963р, який діяв на момент передачі спірного майна і до 2003 р. таке становище відсутнє.

Стаття 5 Цивільного кодексу України п.2 свідчить, що акт цивільного законодавства не має зворотної дії в часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Відповідно до п.2 ст.97 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963р., який діяв на момент передачі спірного майна, право розпорядження майном, яке є власністю громадських організацій, належить виключно громадським організаціям.

Згідно з п. 2.1 Інструкції "Про порядок проведення реєстрації житлового фонду з типовими формами облікової документації ", затвердженої Наказом Центрального статистичного управління СРСР від 15.07.1985р. № 380, яка діяла на момент передачі, основними документами, які встановлюють право власності на будівлі та споруди, є: - урядові та відомчі акти, постанови і розпорядження про передачу будівель і споруд, кооперативним і громадським організаціям у встановленому для Союзу РСР і союзних республік порядку.

Відповідно до ч.2 ст. 12 Цивільного кодексу України нездійснення особою своїх повноважень власника щодо певної речі без наміру відмовитися від права власності на неї, не є підставою для припинення права власності.

На підставі вищевикладеного витікає, що передані в 1989р. від Міністерства житлово-комунального господарства УРСР приміщення, будівлі і споруди, де розташовувалися рятувальні служби, майно та інші матеріальні цінності, відповідно до вищевказаного акту прийому-передачі є власністю Товрятводу України.

Товариство рятування на водах УРСР прийняло рятувальні служби разом з рятувальними станціями та іншим рухомим майном (зазначено у Постанові Президії Центральної ради республіканського товариства рятування на водах УРСР від 03.11.1988р.), від права власності не відмовлялося.

Відповідно до части 2 ст.326 ЦК України від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідні органи державної влади.

Також слід зазначити, що будівлі рятувальної станції не можуть бути державною власністю, оскільки, за Конституційними нормами, управління обєктами державної власності належить до повноважень Кабінету міністрів України. Кабінет міністрів України в 1988 році, на момент передачі спірного майна, мав назву Рада міністрів УРСР, і повноваження по розпорядженню обєктами державної власності також належали саме Раді Міністрів УРСР. Своєю постановою від 25.07.88 року №199 та розпорядженням Ради Міністрів УРСР від 02.11.88 року №472-р, будівлі вищезазначеної рятувальної станції, як і інше майно Рада Міністрів передала Республіканському товариству рятування на воді, що закріплено Актом приймання-передачі від 22 лютого 1989 року та розділовою відомістю від 3 травня 1989 року.

Згідно ст.24 Закону СРСР "Про затвердження Інструкції основ цивільного законодавства Союзу РСР і союзних республік" від 8 грудня 1961р., який діяв на момент передачі, власністю профспілкових та інших громадських організацій є майно, необхідне їм для здійснення статутних завдань.

Товариство рятування на водах Україні згідно Закону України "Про об'єднання громадян" є самоврядною громадською організацією, і, згідно статутних завдань, може передавати вказане майно та споруди в безкоштовне використання іншим організаціям, статутні завдання яких збігаються із завданнями Товариства.

Згідно положення про рятувальну водолазну службу на воді, яке розроблено на підставі постанови Кабінету Міністрів України №3 від 05.01.1996р., на підставі акта від 19.02.1998р., рятувальні станції були передані Кримській Республіканській рятувально-водолазній службі в безоплатне користування, тобто КР СВС була тільки користувачем зазначеного майна, постановка на баланс майна не тягне за собою права власності.

На підставі ст. 134 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання, який веде господарську діяльність на підставі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб'єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому майном, у тому числі має право надавати майно іншим суб'єктам для використання його на праві власності, праві господарського відання чи праві оперативного управління, або на підставі інших форм згідно чинного законодавства.

Згідно Статуту Товрятвод України Товрятвод України набуває право власності на кошти та інше майно, передане його засновниками, членами або державою, набуте від членських внесків, пожертвування громадян, підприємств, установ і організацій, а також майно за рахунок власних коштів або на підставах, не заборонених законом. Власністю Товрятвод України є і майно, яке дано їм для використання в господарській діяльності та виконання основних завдань місцевим організаціям, які підпорядковуються йому. Це майно може передаватися для тимчасового користування на підставі рішення Центральної Ради позивача, який діє на підставі даних йому Статутом повноважень.

З метою забезпечення повноцінного функціонування Кримської Республіканської рятувально-водолазної служби, відповідно до її цілей і завдань (розділ II Статуту) позивач передав, а Кримська Республіканська рятувально-водолазна служба прийняла в безоплатне термінове користування матеріальні цінності і рятувальні станції строком на десять років, що і зазначено в Акті прийому-передачі від 18.02.1998 р.

По закінченню 10-ти років згідно Наказу №18 від 30.07.2008р., майно, яке передавалося в строкове (10 років) безоплатне користування Кримської Республіканської рятувально-водолазної служби (у том числі і нежитлові приміщення Рятувальної станції у п.Коктебель по вул.Десантників,28) за Актом прийому-передачі від 07.08.2008р. було передано (повернуто) останнім і прийнято Товрятводом України.

Також у судовому порядку встановлено, що Кримська республіканська рятувально-водолазна служба (далі КР РВС) не є бюджетною організацією та не має ні якого майна (постанова Вищого господарського суду України по справі №2-19/9257-2009 від 20 жовтня 2010 року).

Згідно письмових пояснень Голови Ради міністрів АР Крим (т.1 а.с.117) та відповідно до ст.2 Бюджетного кодексу України установа (організація) є бюджетною тільки тоді, коли вона повністю утримується за рахунок коштів бюджету. Крім того, бюджетні установи (організації) є неприбутковими. Однак, Статутом КРРВС визначено, що джерелами формування майна є кошти державного бюджету, а також інші доходи, отримані від водолазних робіт, платних послуг, а також інших видів діяльності, що не суперечать чинному законодавству.

Згідно з п.10 ч.1 ст.91 Бюджетного кодексу України до видатків місцевих бюджетів, які не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать видатки на «заходи з організації рятування на водах». Отже, в бюджеті АР Крим можуть передбачатись кошти тільки на проведення заходів з організації рятування на водах, а не на утримання Кримської Республіканської рятувально-водолазної служби.

Також, Радою Міністрів АР Крим зазначено, що КРРВС не входить в структуру і не підпорядкована органам виконавчої влади АР Крим.

КРРВС підпорядкована відділу рятувально-водолазної служби при Товаристві рятування на водах України (згідно з статутом КРРВС та положення).

Правовий статус переданого майна не змінювався, майно залишилось власністю Громадської організації (Товариства рятування на водах України).

Статтею 328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності набувається на підставах, не заборонених законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не установлена судом.

На підставі статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України №311 від 05.11.1991р. «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю та власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)» було здійснено розподіл власності. До комунальної власності увійшли об'єкти перелічені у додатку, у якому рятувальні станції (як майно) відсутні.

Приймаючи до уваги викладене, суд вважає доведеним позивачем право на власність спірного майна: нежитлову будівлю (рятувальну станцію з прибудовами ) літ.А, площею 143,8кв.м; прибудова - літ.А1, площею 13,5кв.м; склад - літ.А2, площею 8,8кв.м; прибудова - літ.А3, площею 9,2кв.м; прибудова - літ.А4, площею 10,4кв.м; ганки - II, III,VI,V; тераса -VII; сходи-VIII, навес -літ.В, площею 86кв.м, навес-літ.в1 площею 13,5кв.м; навес - літ.Е, площею 71,2кв.м; склад літ.Ж, площею 15,9кв.м; лебедочка - літ.Б, площею 8,4кв.м; сарай -Літ. З, площею 7,0кв.м; сарай - літ.Л, площею 7,2кв.м; каса - літ.И, площею 2,0кв.м; обмінний пункт - літ.К, площею 2,0кв.м; вбиральня - літ.У, площею 2,1кв.м., розташованих за адресою АР Крим, м.Феодосія, смт.Коктебель, вул.Десантників,28.

Як свідчать матеріали справи, Виконавчий комітет Коктебельської селищної Ради м.Феодосії було прийнято рішення від 19.01.2006р.№441 «Про оформлення права власності», згідно п.2 якого, підлягає виключенню з реєстру прав власності запис про реєстрацію прав власності за територіальною громадою в особі Коктебельської селищної ради на вказане майно.

У пунктах 3 та 4, вказаного рішення вказано про оформлення права власності за Товариством рятування на водах АРК в Україні на житлові споруди з прибудовами, розташованих за адресою АР Крим, м.Феодосія, смт.Коктебель, вул.Десантників, 28, а Феодосійському МБРТІ доручено підготувати свідоцтво про право власності згідно з п.1 рішення.

16.02.2006р. за номером № 489 Виконавчим комітетом Коктебельської селищної Ради м.Феодосії було прийнято рішення про внесення змін в п.2 рішення Виконавчого комітету Коктебельської селищної ради м.Феодосії від 19.01.2006р. №441 та викладено його в наступній редакції: «Доручити начальнику Феодосійського МБТІ зареєструвати нежилі приміщення розташовані за адресою: м.Феодосія, смт.Коктебель, вул.Десантників, б.28 за Фондом майна в АР Крим». При цьому пункти 3 та 4 рішення від 19.01.2006р. №441, згідно яких підлягало оформленню право власності за Товариством рятування на водах АРК в Україні, не відмінив.

На підставі рішень Виконавчого комітету Коктебельської селищної Ради №441 від 19.01.2006р та № 489 від 16.02.2006р. видано 03.03.2006р. свідоцтво про право власності серії ЯЯЯ № 993843 на нежитлові приміщення рятувальної станції, розташованої за адресою: м.Феодосія, смт.Коктебель, вул.Десантників, б.28.

Як свідчать матеріали справи, у рішеннях Виконавчого комітета Коктебельської селищної Ради №441 від 19.01.2006р та № 489 від 16.02.2006р.не наведено обґрунтування правових підстав по визнанню права власності за Товариством рятування на водах АРК в Україні та за Фондом майна в АР Крим на спірні споруди, а також в судовому засіданні не надано доказів, які підтверджують набуття право власності Товариством рятування на водах АРК в Україні та Фондом майна в АР Крим. Також в матеріалах справи є пояснення Виконавчого комітету Коктебельської селищної Ради та Коктебельської селищної Ради в яких вказано, що вони не заперечують, що спірне майно є власністю позивача.

Вказані рішення прийняті з порушенням діючого законодавства та підлягають визнанню недійсними, оскільки як вбачається з матеріалів справи Товариством рятування на водах України (м.Київ) підтверджено право власності на нежитлову будівлю (рятувальну станцію) - літ.А, площею 143,8кв.м з прибудовами: прибудова - літ.А1, площею 13,5кв.м; склад - літ.А2, площею 8,8кв.м; прибудова - літ.А3, площею 9,2кв.м; прибудова - літ.А4, площею 10,4кв.м; ганки - II, III,VI,V; терраса-VII; сходи-VIII, навес - літ.В, площею 86кв.м, навес - літ.в1 площею 13,5кв.м; навес - літ.Е, площею 71,2кв.м; склад літ.Ж, площею 15,9кв.м; лебедочка - літ.Б, площею 8,4кв.м; сарай - літ.З, площею 7,0кв.м; сарай - літ.Л, площею 7,2кв.м; каса - літ.И, площею 2,0кв.м; обмінний пункт - літ.К, площею 2,0кв.м; вбиральня - літ.У, площею 2,1кв.м. розташованих за адресою: АР Крим, м.Феодосія, смт.Коктебель, вул.Десантників, б.28. Враховуючи недійсність зазначених рішень, свідоцтво про право власності серії ЯЯЯ № 993843від 03.03.2006р., яке видане на підставі таких рішень не створює будь-яких правових наслідків.

Отже, розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності в порядку ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, та про те, що вони підлягають задоволенню у частині визнання за Товариством рятування на водах України права власності на нежитлову будівлю (рятувальну станцію) - літ.А, площею 143,8кв.м з прибудовами: прибудова - літ.А1, площею 13,5кв.м; склад - літ.А2, площею 8,8кв.м; прибудова - літ.А3, площею 9,2кв.м; прибудова - літ.А4, площею 10,4кв.м; ганки - II, III,VI,V; терраса-VII; сходи-VIII, навес - літ.В, площею 86кв.м, навес - літ.в1 площею 13,5кв.м; навес - літ.Е, площею 71,2кв.м; склад літ.Ж, площею 15,9кв.м; лебедочка - літ.Б, площею 8,4кв.м; сарай - літ.З, площею 7,0кв.м; сарай - літ.Л, площею 7,2кв.м; каса - літ.И, площею 2,0кв.м; обмінний пункт - літ.К, площею 2,0кв.м; вбиральня - літ.У, площею 2,1кв.м. розташованих за адресою: АР Крим, м.Феодосія, смт.Коктебель, вул.Десантників, б.28, а також визнання недійсними рішення Виконавчого комітету Коктебельської селищної Ради №441 від 19.01.2006р та № 489 від 16.02.2006р, на підставі яких 03.03.2006р. видано свідоцтво серії ЯЯЯ № 993843 про право власності на нежитлові будівлі рятувальної станції, розташованої за адресою АР Крим, м. Феодосія, смт. Коктебель, вул. Десантників, буд. 28.

Що ж стосується визнання за Товариством рятування на водах України (права власності на нежитлову будівлю (рятувальну станцію) за літ.А5 розташовану за адресою: АР Крим, м.Феодосія, смт.Коктебель, вул.Десантників, б.28, то суд вважає за необхідне у позові відмовити у цій частині у звязку з тим, що позивачем не доведено наявність в нього права власності на вказаний обєкт нерухомості, з чим погодився і сам позивач в ході розгляду спору.

Судові витрати та витрати по оплаті на інформаційне технічне забезпечення судового процесу покласти на відповідача.

Позивачем при зверненні з позовом до суду, з урахуванням заяви від 12.05.2010р про уточнення позовних вимог, було заявлено три вимоги: про про визнання права власності та про визнання недійсними рішень Виконавчого комітету Коктебельської селищної Ради №441 від 19.01.2006р. та № 489 від 16.02.2006 р, з яких сплачена лише одна вимога немайнового характеру, отже позивачем недосплачене державне мито, у звязку з чим з позивача підлягає стягненню у бюджет недосплачене державне мито.

В засіданні суду оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Рішення оформлене та підписане 25.8.2011р.

Керуючись ст.ст. 49,75,77,82,84,85 ГПК України

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити частково.

2.Визнати за Товариством рятування на водах України (04212, м. Київ, вул. Зої Гайдай, 3, кв. 256; поштова адреса: 95044, м. Сімферополь, вул. 60 років Жовтня, 8, кв. 124, ЄДРПОУ 00021539) право власності на нежитлову будівлю (рятувальну станцію) - літ.А, площею 143,8кв.м з прибудовами: прибудова - літ.А1, площею 13,5кв.м; склад - літ.А2, площею 8,8кв.м; прибудова - літ.А3, площею 9,2кв.м; прибудова - літ.А4, площею 10,4кв.м; ганки - II, III,VI,V; терраса-VII; сходи-VIII, навес - літ.В, площею 86кв.м, навес - літ.в1 площею 13,5кв.м; навес - літ.Е, площею 71,2кв.м; склад літ.Ж, площею 15,9кв.м; лебедочка - літ.Б, площею 8,4кв.м; сарай - літ.З, площею 7,0кв.м; сарай - літ.Л, площею 7,2кв.м; каса - літ.И, площею 2,0кв.м; обмінний пункт - літ.К, площею 2,0кв.м; вбиральня - літ.У, площею 2,1кв.м. розташованих за адресою: АР Крим, м.Феодосія, смт.Коктебель, вул.Десантників, б.28.

3.Визнати недійсними рішення Виконавчого комітета Коктебельської селищної Ради №441 від 19.01.2006р та № 489 від 16.02.2006р.

4.У частині визнання за Товариством рятування на водах України (04212, м. Київ, вул. Зої Гайдай, 3, кв. 256; поштова адреса:95044, м. Сімферополь, вул. 60 років Жовтня, 8, кв. 124, ЄДРПОУ 00021539) права власності на нежитлову будівлю (рятувальну станцію) за літ.А5 розташовану за адресою: АР Крим, м.Феодосія, смт.Коктебель, вул.Десантників, б.28 відмовити.

5.Стягнути з Товариства рятування на водах України (04212, м. Київ, вул. Зої Гайдай, 3, кв. 256; поштова адреса: 95044, м. Сімферополь, вул. 60 років Жовтня, 8, кв. 124, ЄДРПОУ 00021539) удоход державного бюджету України (р/р31115095700002; у банку одержувача: ГУ ГКУ в АР Крим м.Сімферополь; МФО 824026, ЗКПО 34740405, код платежу 22090200 одержувач: Держбюджет м. Сімферополь чи на інший розрахунковий рахунок) 170,00грн держмита.

6.Стягнути з Виконавчого комітету Коктебельської селищної ради (98186, смт. Коктебель, м. Феодосія, пров. Висотний, 1) на користь Товариством рятування на водах України (04212, м. Київ, вул. Зої Гайдай, 3, кв. 256; поштова адреса: 95044, м. Сімферополь, вул. 60 років Жовтня, 8, кв. 124, ЄДРПОУ 00021539) 255,00грн державного мита, 236,00грн. витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

7.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримТолпиго В.І.