Постанова № 18107962, 31.08.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" серпня 2011 р. Справа № 5005/1954/2011 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Остапенка М.І. (головуючого),

Гончарука П.А.,

Кондратової І.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи підприємця ОСОБА_4 на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 5 квітня 2011 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21 червня 2011 року у справі № 5005/1954/2011 за позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю "Северсталь-Україна" про стягнення суми, за зустрічним позовом про стягнення суми,

Встановив:

У лютому 2011 року фізична особа підприємець ОСОБА_4 звернулась до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Северсталь-Україна" про стягнення 15600 грн. заборгованості за договором транспортного експедирування від 5 лютого 2010 року.

В заяві про збільшення розміру позовних вимог позивачка просила суд, крім суми основного боргу, стягнути з відповідача пеню в розмірі 2640,73 грн., інфляційні в сумі 1326 грн., 471,24 грн. 3 % річних.

У березні 2011 року відповідач подав до суду зустрічний позов про стягнення з позивачки 61244 грн. збитків, завданих пошкодженням товару.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 5 квітня 2011 року, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21 червня 2011 року, первісний позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 15600 грн. і судові витрати. В задоволенні заяви про збільшення розміру позовних вимог відмовлено. Зустрічний позов задоволено частково. Стягнуто з позивача на користь відповідача 7948,71 грн. збитків і судові витрати. В іншій частині зустрічних позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі позивачка, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову апеляційного господарського суду скасувати в повному обсязі, а рішення місцевого суду у справі в частині задоволення зустрічних позовних вимог щодо стягнення 7948,71 грн. збитків та судових витрат, і припинити провадження у справі.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Розглядаючи справу, господарський суд першої інстанції встановив наступні обставини:

- на виконання укладеного сторонами договору транспортного експедирування від 5 лютого 2010 року позивач надав відповідачу послуги з експедирування вантажу на загальну суму 15600 грн., які відповідачем залишені без оплати;

- згідно акту № 1 від 9 лютого 2010 року під час транспортування вантажу частину товару пошкоджено, сума завданих цим збитків складає 7948,71 грн.

Керуючись нормами ст.ст. 525, 526, 924, 929 Цивільного кодексу України, ст. 308 Господарського кодексу України, Закону України "Про транспорт", ст. 14 Закону України "Про транспортно-екпедиторську діяльність", суд дійшов висновку про наявність правових підстав як для задоволення первісних позовних вимог в частині стягнення суми основної заборгованості в розмірі 15600 грн., так і для задоволення зустрічного позову в частині стягнення 7948,71 грн. збитків.

Разом з тим, в частині задоволення первісного позову стосовно стягнення з відповідача пені, інфляційних і 3 % річних судом відмовлено, оскільки дані вимоги заявлені позивачем після початку розгляду справи по суті й фактично є новими позовними вимогами, а не заявою про збільшення позовних вимог у справі.

Судове рішення у даній частині позивачкою не оскаржується.

При цьому, судом відмовлено й в задоволенні зустрічного позову в частині стягнення 53295,29 грн. збитків, з посиланням на той факт, що, в силу положень, закріплених нормами чинного законодавства, відшкодуванню підлягає лише та сума, на яку зменшилась вартість пошкодженого товару.

З таким рішенням місцевого господарського суду погодився й суд апеляційної інстанції, залишивши його без змін.

Вказані висновки попередніх судових інстанцій є законними, обґрунтованими, прийнятими у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, фактичними обставинами та наявними матеріалами справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановлених у справі судових рішень не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фізичної особи підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 5 квітня 2011 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21 червня 2011 року у справі № 5005/1954/2011 без змін.

Поновити виконання судового рішення у справі.

Головуючий Остапенко М.І.

Судді Гончарук П.А.

Кондратова І.Д.