Постанова № 1808690, 11.04.2008, Харківський окружний адміністративний суд

                                                                                                Справа № 2-а-2012/08

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«11» квітня 2008 року                                                                                                  м. Харків

Харківський окружний адміністративний суд у складі: Головуючого судді - СпірідоноваМ.О.

 за участю секретаря - Свіргун О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративний позов Акціонерного товариства «Сільмаш» до

1.Державної податкової інспекції Фрунзенського району м.Харкова,

2.Головного управління Державного казначейства України у Харківській області

про визнання дій незаконними та стягнення з державного бюджету ПДВ в сумі 12086,00 грн,-

ВСТАНОВИВ:

            Позивач звернувся до адміністративного суду  з позовом до Державної податкової інспекції Фрунзенського району м.Харкова, Головного управління Державного казначейства України у Харківській області в якому просив суд стягнути з ДПІ у Фрунзенському районі м.Харкова суму бюджетного відшкодування по ПДВ у сумі 12086,00 грн; стягнути з Головного управління Державного казначейства України у Харківській області вартість державного мита 125 грн. та інформаційного технічного збору у сумі 118,00 грн.

Під час розгляду справи представник позивача змінив позовні вимоги та просив суд визнати дії ДПІ у Фрунзенському районі м.Харкова, щодо невизнання підтвердженої суми бюджетного відшкодування по ПДВ у сумі 12086,00 грн – незаконними та стягнути з державного бюджету України на користь Акціонерного товариства «Сільмаш» відшкодування ПДВ у сумі 12086,00 грн .

В обґрунтування позову представник позивача вказав, що результатами господарської діяльності з грудня 2005 року по лютий 2006 року АТ «стельмаш» було задекларовано в декларації з ПДВ (строка 25.1 або 25.2 декларації відповідно від 17.03.2005 року, 20.01.2006 року та від 20.03.2006 року) сума, яка підлягає бюджетному відшкодуванню у сумі 12086,00 грн.

Як зазначив представник позивача у відповідності до вимог ч. 13 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу», ДПІ у Фрунзенському районі м.Харкова було проведено позапланову виїзна перевірка по питанню правомірності відшкодування  на розрахунковий рахунок суми податку на додану вартість. Вказана перевірка  в період з 24.03.2006 року по 05.04.2006 року та з 28.04.2006 року по 06.05.2006 року. За результатом позапланової виїзної перевірки, позивачу 16.05.2006 року було видано довідку № 2/23-416/24477281, у відповідності до якої другий відповідач прийшов до висновку, що порушення норм Закону України «Про податок на додану вартість» по питанню відшкодування податку на додану вартість з бюджету за фехраль 2005, грудень 2005 року у відповідності до  податкової декларації за листопад 2005 року і у відповідності з податкової декларації на додану вартість за грудень 2005 року та січень 2006 року відповідно податкової декларації на додану вартість за лютий  2006 року порушень не встановлено  і відповідно підлягає бюджетне відшкодування у сумі 12086,00 грн.

Також представник позиваче вказав, що другий відповідач направив позивачу відповідь № 5938/10/19-060 від 18.05.2006 року на його вимогу, відповідно до якої другий відповідач повідомив позивача про неможливість перерахування коштів бюджетного відшкодування у розмірі 12086,00 грн., у зв’язку з тим, що до теперішнього часу тривають зустрічні перевірки.

Виходячи з вище викладеного позивач просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник першого відповідача в судове засідання з’явився та з позовом не погодився вказавши, що дії відповідача відповідають вимогам діючого законодавства України.

Представник другого відповідача в судове засідання з’явився та з позовом погодився вказавши, що другий відповідач проведе бюджетне відшкодування якщо перший відповідач надасть відповідну довідку.

Суд, вислухавши пояснення уповноважених представників сторін, дослідивши надані до матеріалів справи документи встановив наступне.

В ході господарської діяльності за грудень 2005 року по лютий 2006 року позивачем було задекларовано в декларації по податку на додану вартість суму, яка підлягає бюджетному відшкодуванню шляхом перерахування на розрахунковий рахунок позивача в загальній сумі 12086,00 грн.

25.01.2006 року позивач надіслав з супровідним листом № 25/01-1 в Казначейство Фрунзенського району міста Харкова, далі перший відповідач, копію декларації по ПДВ за грудень 2005 року, а 21 березня 2006 року копію декларації за лютий 2006 року.

На підставі вимог ч. 13 ст. 11-1 Закону України від 04.12.1990 року №509 "Про державну податкову службу в Україні", у позивача була проведена ДПІ у Фрунзенському  районі   м.  Харкова,  далі  другий   відповідач,   позапланова  виїзна перевірка з питань правомірності відшкодування на розрахунковий рахунок позивача суми ПДВ. Дана перевірка проводилась в період з 24.03.2006 року по 05.04.2006 року та з 28.04.2006 року по 06.05.2006 року.

За результатами позапланової виїзної перевірки, позивачу 16.05.2006 року була видана довідка № 2/23-416/24477281, відповідно до якої другий відповідач прийшов до висновку про те, що порушення норм Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР з питань відшкодування ПДВ з бюджету за лютий 2005 року, грудень 2005 року у відповідності з податковими деклараціями за листопад 2005 року і у відповідності з податковою декларацією по ПДВ за грудень 2005 року та січень 2006 року відповідно до податкової декларації по ПДВ за лютий 2006 року порушень не встановлено, а тому підлягає бюджетному відшкодуванню в сумі 12086,00 грн. на розрахунковий рахунок позивача.

Станом на 05.01.2007 року з державного бюджету України на розрахунковий рахунок позивача не було перераховано суми бюджетного відшкодування в сумі 12086,00 грн. У зв'язку з чим позивач 18.05.2006 року звернувся з листом № 18/5-1 до 2-го відповідача з вимогою перерахувати на розрахунковий рахунок позивача суму бюджетного відшкодування.

Другий відповідач направив позивачу відповідь № 5938/10/19-060 від 18.05.2006 року на його вимогу, відповідно до якої другий відповідач повідомив позивача про неможливість перерахування суми бюджетного відшкодування рівної 12086,00 грн. на розрахунковий рахунок позивача у зв'язку з проведенням зустрічних перевірок.

22 грудня 2006 року позивач повторно звернувся до другого відповідача з вимогою про перерахування на його розрахунковий рахунок суми бюджетного вішкодування.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно змісту п.п.7.7.1 п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168 (із змінами та доповненнями)  сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

            У відповідності до вимог п.п. 7.7.2 «а» п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168 (із змінами та доповненнями)  якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

            Крім цього згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

            Як було встановлено під час розгляду справи, та сторонами не заперечувався сторонами, первинні документи за перевіряємий період, банківських виписки із  відміткою банку про сплату були надані позивачем.

            Крім цього в судовому засіданні були оригінали  копії виписок первинних документів, що до бюджетного відшкодування у відповідності до яких  суму бюджетного відшкодування ПДВ складає 12086,00 грн..

            Виходячи з вищевикладеного суд приходить до висновку, що позивач підтвердив відповідність наданих платіжних доручень на суму ПДВ, ним сплачених, які включені в суму ПДВ, заявлену до відшкодування з бюджету за вказані періоди, а тому дії відповідача, щодо відмови у бюджетному відшкодуванні є незаконними.

Що стосується посилання першого відповідача як унеможливлює своєчасне відшкодування сум ПДВ на розрахунковий рахунок підприємства, а саме проведення зустрічних перевірок по ланцюгам до виробника є обов'язковою вимогою наказів Державної податкової адміністрації України від 18.08.2005 № 350 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість", від 06.09.2005 № 386/ДСК "Щодо контролю за правомірністю відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість", яким внесено зміни до наказу ДПА України від 24.04.2003 № 196/ДСК з врахуванням змін, внесених наказом ДПА України від 26.05.2005 № 187/ДСК.

            Суд зазначає, що у відповідності як положень ст. 19 Конституції України так і ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, положення наказів Державної податкової адміністрації України від 18.08.2005 № 350 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість", від 06.09.2005 № 386/ДСК "Щодо контролю за правомірністю відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість", яким внесено зміни до наказу ДПА України від 24.04.2003 № 196/ДСК з врахуванням змін, внесених наказом ДПА України від 26.05.2005 № 187/ДСК не є законами України, а є лише наказами для внутрішнього користування.

Також суд зазначає, що спеціальною нормою, яка регулює порядок обчислення та сплати податку на додану вартість, а також строки бюджетного відшкодування, є Закон України "Про податок на додану вартість".

Згідно п.п.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий орган протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Судом було встановлено, що строк проведення позапланової перевірки заявленого від’ємного значення по ПДВ за з грудня 2005 року по лютий 2006 року, передбачений п.п.7.7.5 п.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», вже минув.

Жодною нормою діючого законодавства не передбачена процедура продовження строків, встановлених п.п.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Визначене законодавством право податкової служби на проведення перевірок повинно реалізовуватись без порушення приписів, встановлених діючим законодавством.

На підставі вищевикладеного, керуючись  ст.ст. 4, 8, 17, 86, 87, 94, 138, 143, ч.1 ст.158, 161, 162, 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України  суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов Акціонерного товариства «Сільмаш» до Державної податкової інспекції Фрунзенського району м.Харкова, Головного управління Державного казначейства України у Харківській області про визнання дій незаконними та стягнення з державного бюджету ПДВ в сумі 12086,00 грн.- задовольнити у повному обсязі.

Визнати дії ДПІ у Фрунзенському районі м.Харкова, щодо невизнання підтвердженої суми бюджетного відшкодування по ПДВ у сумі 12086,00 грн - незаконними.

Стягнути з державного бюджету України на користь Акціонерного товариства «Сільмаш» (61046, м.Харків вул.. Багратіона, 16, р/р 26009860234910 в ХК АКБ «Укрсоцбанк» МФО 351016, код. 09351014) відшкодування ПДВ у сумі 12086,00 грн (дванадцять тисяч вісімдесят шість грн.. 00 коп.)

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або у строк встановлений ч.5 ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова у повному обсязі виготовлена 11.04.2008 року.

Суддя                                             Спірідонов М.О.