Ухвала суду № 1808591, 08.04.2008, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № -22-а- 482/2008 р.                               Головуючий  у  1 інстанції Морозов С.М.

                  Суддя доповідач Ситников О.Ф.                                         

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2008 року.                                                                     м. Київ.

        Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого:                                            Ситникова О.Ф.,

Суддів:                                                       Усенко В.Г.,                                                                                                                                      Малиніна В.В.,                     

при секретарі:                                            Кожокар М.Ю.,

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою відповідача Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на постанову Господарського суду м. Києва від  20 лютого 2007 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Ворлд Комунікейшн Груп» до ДПІ у Печерському районі м. Києва про визнання недійсним акту ненормативного характеру,

В С Т А Н О В И В:

Постановою господарського суду м. Києва від 20 лютого 2007 року позовні вимоги ТОВ «Транс Ворлд Комунікейшн Груп» задоволено: скасовано рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва №0000962220/0 від 05.05.2006 р. про застосування до ТОВ «Транс Ворлд Комунікейшн Груп» штрафних санкцій.

Не погоджуючись з прийнятою постановою відповідач, ДПІ у Печерському районі м. Києва, звернулася з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що вказана постанова суду не відповідає вимогам матеріального права та процесуального права, судом першої інстанції неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи, тому вона підлягає скасуванню з постановленням нового рішення, яким в задоволенні позовних вимог позивачу відмовити.

            Заперечення на апеляційну скаргу позивача до суду апеляційної інстанції від інших осіб у встановлений судом строк не надійшло.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, пояснення з’явившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до вимог ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає  апеляційну  скаргу  без задоволення,  а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив  обставини  справи  та ухвалив   судове   рішення  з  додержанням  норм  матеріального  і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що 08.07.2005 TOB " Транс Ворлд Комунікейшн Груп" було укладено контракт на постачання обладнання № 8/07 з фірмою „Wi-LAN Іnс" (Канада), за умовами якого фірмою „Wi-LAN Іnс" поставляє багатоканальне широкосмугове безпровідне обладнання для організації мережі Інтернет. Передача товару здійснюється на умовах СІР Україна, Київ, Аеропорт Бориспіль.

З 31.03.2006 по 13.04.2006 ДПІ у Печерському районі м. Києва проведено позапланову перевірку позивача з питань дотримання вимог чинного валютного законодавства України по контракту від 08.07.2005 № 8/07, за результатами якої складено Акт № 133/22-216/33497125 від 20.04.2006.

На підставі висновків проведеної перевірки та згідно зі ст. 4 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземні валюті" рішенням від 05.05.2006 №0000962220/0 до позивача було застосовано штрафні санкції у розмірі 119 312,00 грн.

Як вбачається з акту перевірки, підставою визначення позивачу суми пені за порушення вимог зовнішньоекономічного законодавства стало те, що позивач, здійснивши передоплату за товар на підставі договору № 8/07 від 08.07.2005 у розмірі 175 350,00 доларів США, не здійснив повне розмитнення товару на протязі встановленого строку, а тому порушив вимоги ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".

Задовольняючи позов ТОВ «Транс Ворлд Комунікейшн Груп», суд першої інстанції  вважав безпідставним застосування відповідачем до позивача штрафних санкцій у сфері ЗЕДта посилався на наступне:

Позивачем було перераховано за товар по контракту згідно платіжного доручення № 1 від 28.10.2005 - 100 000,00 доларів США, та платіжного доручення №2 від 28.11.2005 -75 350,00 доларів США.

В акті перевірки відповідачем зазначено, що на момент проведення перевірки частина товару на суму 40 000, 02 дол. США повністю розмитнена згідно ВМД типу ІМ-40 № 122000105/5/023994 від 26.12.2005р.. Відповідачем не заперечується факт, що залишок товару на суму 135 349,98 дол. США надійшов на митну територію України 23.12.2005 та 26.12.2005р., та знаходився під митним контролем.

Відповідно до супровідних документів - ВМД ІМ 74 № 030520 від 26.12.2005р. товар на суму 135 349,98 дол. США ввезено на митну територію України 23.12.2005 та 26.12.2005р., про що свідчать відтиски печатки Бориспільської митниці „під митним контролем" на ВМД № 122000105/5/030519 та № 122000105/5/030520.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" та згідно п. 3.1 Інструкції про порядок здійснення контролю та отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями (надалі - Інструкція), затвердженою постановою Національного банку України від 24.03.1999 № 136 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 28.05.1999 за № 338/3631, імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу, виставлення векселя на користь постачальника товару, що імпортується, або при застосуванні розрахунків у формі документарного акредитива з моменту здійснення банком платежу на користь нерезидента, потребують одержання ліцензії. Відлік цього строку, відповідно до п. 3.2 банк починає з наступного календарного дня після дня здійснення операцій, вказаних у п. 3.1 цієї Інструкції.

Пункт 1.1 Інструкції визначає поставкуяк поставку продавцем-нерезидентом товару (робіт, послуг) відповідно до умов імпортного договору. Здійсненням поставки є дата виконання нерезидентом усіх зобов'язань щодо поставки, покладених на нього за договором.

Як вже зазначалося, за умовами контракту № 8/07 від 08.07.2005 передача товару здійснювалася на умовах СІР Україна, Київ, Аеропорт Бориспіль, ввезення товару на митну територію України підтверджується ВМД типу ІМ.-74 за № 122000105/5/030519 та № 122000105/5/030520 від 23.12.2006р., та 26.12.2006р.

Однак, термін "відстрочення поставки" з точки зору валютного контролю фактично означає відстрочення ввезення товару на митну територію України, яке є обов'язковим і не повинно перевищувати 90-денний термін з моменту оплати.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.04.91 р. № 959-ХІІ "Про зовнішньоекономічну діяльність" моментом здійснення експорту (імпорту) є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Пунктом 1 статті 15 Митного Кодексу термін "ввезення в Україну та вивезення з України" означає фактичне переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів.

Момент перетину митного кордону при імпорті для визначення митної вартості встановлений згідно з пунктом 1.8 Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України від 09.07.97 р. № 307, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 24.09.97 р. за № 443/2247.

Граничним строком ввезення товару позивачем згідно контракту № 8/07 від 08.07.2005 є 26.01.2006 та 27.02.2006. Як свідчать матеріали справи фактично перетин кордону вантажем відбувся 23.12.2006р. та 26.12.2006р., таким чином поставка товару по контракту № 8/07 від 08.07.2005 відбулась без порушення строків отримання товару, встановлених Законом України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".

Повне розмитнення товару підтверджується ВМД типу ІМ-40 № 015712 від 31.07.2006р.. Така дата розмитнення обумовлена тим, що на обладнання, яке поставлялось згідно Контракту № 8/07 від 08.07.2005р. потрібні відповідні сертифікати відповідності та дозвіл Національної комісії з питань регулювання зв'язку України, який у встановленому порядку було отримано 08.07.2006р.

Аналізуючи посилання відповідача на те, що обов'язковим документом, що підтверджує поставку товару на митну територію України за імпортним контрактом є вантажно-митна декларація типу ІМ-40 суд першої інстанції не прийняв ці посилання, оскільки вони не відповідають вимогам діючого законодавства.

Вантажна митна декларація (ВМД) згідно з Положенням про вантажну митну декларацію, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.97 р. № 574, не є єдиним документом, виключно яким засвідчується факт та дата фактичного переміщеннячерез митний кордон України товарів, а є документом, який є заявою, що містить відомості про товари та інші предмети і транспортні засоби та мету їх переміщення через митний кордон України, та засвідчує надання суб'єкту ЗЕД права на розміщення товарів у визначений митний режим (визначає статус товарів) або про зміну митного режиму щодо цих товарів і підтверджує, а не встановлює права та обов'язки зазначених у ВМД осіб щодо здійснення ними відповідних правових, фінансових, господарських та інших операцій.

Підставою для переміщення вантажу через митний кордон України в режимі імпорту є наявність товаросупровідного документа на вантаж. На цьому документі проставляється відтиск штампа "Під митним контролем" (імпорт), виписується провізна відомість в митницю повного митного оформлення, на ній проставляється штамп "Під митним контролем" (імпорт) і особиста номерна печатка інспектора митниці на кордоні, через яку вантаж переміщувався (лист Держмитслужби України від 07.12.95 р. № 11/18-5435).

Тобто перебування під митним контролем товарів не можливе без їх фактичного ввезення в Україну, і при цьому первинним є фактичне переміщення товарів через митний кордон України, підставою для якого в режимі імпорту є наявність на вантаж товаросупровідного документа, проставлення на якому відтиску штампа "Під митним контролем" (імпорт) з відповідною датою засвідчує факт і дату перетину митного кордону України.

Водночас згідно пп. 3.3 п. З Інструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями, яка затверджена постановою Правління Національного банку України від 24.03.99 р. № 136 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 28.05.99 р. за № 338/3631, уповноважений банк знімає імпортну операцію резидента з контролю після пред'явлення останнім акта (іншого документа), що засвідчує поставку нерезидентом продукції, виконання робіт, отримання послуг, що оплачені резидентом. Якщо цим документом є ВМД, то банк знімає операцію з контролю за наявності інформації про цю операцію у реєстрі ВМД.

Таким чином, жодним нормативно - правовим актом України не встановлюється правило, згідно якого єдиним обов'язковим документом, що засвідчує поставку нерезидентом продукції є ВМД. Зазначеною вище Інструкцією встановлюється лише можливість її використання для зняття з контролю.

З вказаного вище акту перевірки та заперечень відповідача на позовну заяву також вбачається, що єдиною підставою застосування до позивача пені у сфері зовнішньоекономічної діяльності стало те, що поставка товару на територію України підтверджується ВМД типу ІМ - 74, а не ВМД типу ІМ - 40.

При цьому відповідач стверджує, що Положенням про вантажну митну декларацію передбачено підтвердження надходження товару на митну територію України  саме ВМД типу ІМ - 40.

Таке твердження відповідача суд першої інстанції вважав такими,  що не відповідає дійсності, оскільки жодним нормативним актом України не передбачено підтвердження надходження товару на митну територію України саме ВМД типу ІМ - 40.

При цьому він посилався на вимоги статті 8 Митного кодексу України 12 грудня 1991 року N 1970-ХІІ (в редакції, що діяла на час виникнення спірних відносин), відповідно до якої ВМД вважається оформленою за наявності на всіх її аркушах особистої номерної печатки інспектора митниці, що здійснив митне оформлення товару. Оформлена ВМД засвідчує надання суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності права на розміщення товарів у визначений митний режим і підтверджує права та обов'язки зазначених у ВМД осіб щодо здійснення ними відповідних правових, фінансових, господарських та інших операцій.

Статтею 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" встановлено, що порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

В даному випадку імпорт позивачем товару підтверджується належним чином оформленою вантажною митною декларацією встановленого типу ІМ - 74 (ІМ - увезення), а тому суд першої інстанції вважав застосування до позивача пені за порушення вимог Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" безпідставним.

Виходячи з наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, повно дослідив докази по справі та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи викладені в апеляційній скарзі Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва не спростовують висновків суду першої інстанції,тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206  КАС України,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову господарського суду м. Києва від 20 лютого 2007 року – без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного Суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили.

                            Головуючий:

                            Судді: