Постанова № 1805874, 08.04.2008, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 22а-216/08 Головуючий у І інстанції Паламар П.І. Суддя-доповідач Глущенко Я.Б.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2008 року Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Глущенко Я.Б.,

суддів Бараненка І.І., Саприкіної І.В.,

при секретарі Токар М.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову Господарського суду м. Києва від 13 лютого 2007 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кант" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання недійсними податкових вимог, -

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2006 року ТОВ "Кант" звернулося до суду з зазначеним позовом, в якому просило визнати недійсними податкові вимоги № 1/3818 від 05.10.2006 року та № 2/4329 від 24.11.2006 року.

Постановою Господарського суду м. Києва від 13 лютого 2007 року заявлений позов задоволено: визнано недійсними першу податкову вимогу № 1/3818 від 05.10.2006 року та другу податкову вимогу та № 2/4329 від 24.11.2006 року, винесені ДПІ у Голосіївському районі м. Києва.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Зазначає, що оспорювані позивачем перша та друга податкові вимоги були винесені ДПІ у Голосіївському районі м. Києва у межах своїх повноважень та відповідно до вимог і у строки, передбачені чинним законодавством України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду скасуванню з ухваленням нового рішення у справі з таких підстав.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що винесені відповідачем податкові вимоги підлягають визнанню недійсними, оскільки податковою інспекцією донарахування податкових зобовязань з податку на додану вартість здійснені неправомірно, адже на момент видачі податкових накладних ТОВ «Пронт» було зареєстровано органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платника ПДВ та мало відповідне свідоцтво, а тому мало право складати податкові накладні.

Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Колегією суддів встановлено, що 20 січня 2006 року за наслідками виїзної позапланової документальної перевірки дотриманняТОВ «Кант» вимог податкового валютного таіншого законодавства за період з 30.12.2003 року по 14.01.2006 рокуДПІ у Голосіївському районі м. Києва було складено акт № 9/1-23-01-32767839.

На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000052301/0 від 23.01.2006 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» в розмірі 28242,14 грн., з яких 18828,09 грн. основний платіж та 9414,05 грн. штрафні (фінансові) санкції, яке він мав сплатити у 10-денний термін з моменту отримання податкового повідомлення-рішення.

У звязку з несплатою у встановлений строку податкового зобов'язання ДПІ у Голосіївському районі м. Києва у відповідності до п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» було направлено ТОВ «Кант» першу податкову вимогу від 05.10.2006 року № 1/3818, яка отримана позивачем 23.10.2006 року.

У звязку з тим, що позивач протягом тридцяти календарних днів від дня вручення першої податкової вимоги податковий борг в добровільному порядку не сплатив, відповідачем було направлено йому другу податкову вимогу від 24.11.2006 року № 2/4329 на суму консолідованого боргу у розмірі 28876,67 грн. Зазначена вимога була отримана позивачем 04.12.2006 року.

Не погоджуючись з винесеними податковими вимогами, позивач оскаржив їх до суду, обґрунтовуючи свої вимоги правомірністю включення сум податку на додану вартість до складу свого податкового кредиту на підставі податкових накладних, виданих ТОВ «Пронт».

Відповідно до п. 6.1 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ (надалі Закону України № 2181) у разі, коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності).

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України № 2181 встановлено, що податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

Згідно із пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 згаданого Закону у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

При цьому, відповідно до пп. 6.2.3 п. 6.2 ст. 6 Закону України № 2181 податкові вимоги надсилаються:

а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк;

б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

З правового аналізу вищенаведених норм законодавства вбачається, що підставою для винесення податкових вимог є несплата узгодженої суми податкового зобов'язання, визначеної відповідним податковим повідомленням-рішенням.

Судовою колегією враховується, що податкове повідомлення-рішення № 0000052301/0 від 23.01.2006 року за наслідками процедури апеляційного узгодження залишено без змін, в судовому порядку оскаржено не було, що свідчить про відсутність правових підстав, які б позбавляли ДПІ у Голосіївському районі м. Києва права виносити та надсилати ТОВ «Кант» податкові вимоги, а також свідчить про відповідність дій податкової інспекції вимогам чинного законодавства.

Відповідно, судова колегія дійшла висновку про безпідставність позовних вимог про визнання недійсними першої податкової вимоги № 1/3818 від 05.10.2006 року та другої податкової вимоги та № 2/4329 від 24.11.2006 року.

Одночасно слід зазначити, що у випадку, коли платник податків не погоджується з правомірністю донарахування контролюючим органом податкових зобовязань та вважає протиправним прийняття податкового повідомлення-рішення за наслідками такого донарахування, він має право діяти у відповідності до пп. 5.2.5 п. 5.2 ст. 5 Закону України № 2181.

Зокрема, з урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити до суду рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов'язання у будь-який момент після отримання відповідного податкового повідомлення.

Таким чином, ТОВ «Кант», вважаючи, що його податковий кредит за лютий та березень 2004 року сформований у відповідності до вимог податкового законодавства, не позбавлене права оскаржити в судовому порядку податкове повідомлення-рішення № 0000052301/0 від 23.01.2006 року.

З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку, що вимоги апеляційної скарги ДПІ у Голосіївському районі м. Києва підлягають задоволенню, а постанова Господарського суду м. Києва від 13 лютого 2007 року скасуванню.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м . Києвазадовольнити.

Постанову Господарського суду м. Києва від 13 лютого 2007 рокускасувати.

Прийняти нове рішення.

В позові відмовити.

Повний текст постанови виготовлений 09 квітня 2008 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня складання в повному обсязі, тобто з 10 квітня 2008 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

Судді: