Ухвала суду № 1800396, 06.02.2008, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

                              Справа  №22а-990/08                                                                                                       головуючий суддя у 1-й 

                             категорія статобліку-34                                                                                                     інстанції – Садовий І.В.  

                                                                                                                                              (справа №23/313/07-АП-9/301/07-АП-23/880/07-АП)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ         УКРАЇНИ

06 лютого  2008 року                                                                                                           м. Дніпропетровськ

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого      Коршуна А.О. (доповідач)суддів

при секретарі:

за участю представників:

позивача -

відповідача -

 Туркіної Л.П., Проценко О.А.

Піцик Р.В.

 

Кілярова А.В., довіреність від 01.04.2007р.  

Дябло Л.А., довіреність від 01.01.2008р.  

Андронович Г.Є., довіреність №13418/10/10-010 від 15.10.2007р.

Коломієць О.М., довіреність №22488/10/10-010 від 25.07.2006р.

Калюкіна І.А., довіреність №9830/10/10-010 від 06.08.2007р.

Братішко О.Я., довіреність №1230/10/10-010 від 19.02.2007р.

  розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя

на постанову Господарського суду Запорізької   області

від 07.08.2007р.  у справі №23/313/07-АП-9/301/07-АП-23/880/07-АП

за  позовом:

Дочірнього підприємства «Інтранс Холдінгс» Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтранс Холдінгс», м. Запоріжжя

до:

про:

Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя

визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И Л А :

Дочірнє підприємство «Інтранс Холдінгс» Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтранс Холдінгс» (далі ДП «Інтранс Холдінгс» ТОВ «Інтранс Холдінгс») звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя (далі ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.

Позовна заява була мотивована тим, що податкове повідомлення-рішення про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 1514655,00 грн. та податкове повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ на 51 грн., про визначення до сплати суми ПДВ 1679,00 грн. та застосування штрафних санкцій на суму 839,50 грн. були прийняті за висновками акту перевірки №106/23-2/32786720 від 05.09.2006р., які не відповідають фактичним обставинам справи  та порушують права та охоронювані законом інтереси підприємства, оскільки ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя при проведенні перевірки та прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень  грубо порушено приписи чинного законодавства щодо порядку оподаткування податку на додану вартість. Позивач, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог /а.с. 28-29 т. 3/, просив суд визнати нечинними податкові повідомлення-рішення відповідача №0001472302/0 та  №0001482302/0 від 14.09.2006р., №0001472302/1 та №0001482302/1 від 27.10.2006р., №0001472302/2 та №0001482302/2 від 10.01.2007р.,  №0001472302/3 та №0001482302/3 від 13.04.2007р.

Постановою Господарського суду Запорізької області від 07.08.2007р. у справі №23/313/07-АП-9/301/07-АП-23/880/07-АП позовні вимоги позивача задоволено у повному обсязі, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення №0001472302/0 та  №0001482302/0 від 14.09.2006р., №0001472302/1 та №0001482302/1 від 27.10.2006р., №0001472302/2 та №0001482302/2 від 10.01.2007р.,  №0001472302/3 та №0001482302/3 від 13.04.2007р. /а.с. 70-76 т. 3/.

Відповідач – ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя, не погодившись з вказаною постановою суду, подав апеляційну скаргу.

Посилаючись у апеляційній скарзі на невідповідність висновків суду обставинам справи, на порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду від 07.08.2007р. скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Позивач у письмових запереченнях на апеляційну скаргу посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи було з’ясовано усі обставини, як мають суттєве значення для розгляду справи та ухвалено законне та обґрунтоване рішення суду без порушень норм чинного матеріального та процесуального права, просить суд апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, постанову суду від 07.08.2007р. залишити без змін.

Представники відповідача у судовому засіданні підтримали доводи апеляційної скарги та просили суд апеляційну скаргу задовольнити, постанову суду від 07.08.2007р. скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Представники позивача у судовому засіданні заперечували проти задоволення апеляційної скарги, підтримали доводи, викладені у запереченнях на апеляційну скаргу, постанову суду від 07.08.2007р. вважають законною та обґрунтованою та просили суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову – без змін.

Заслухавши у судовому засіданні представників відповідача та позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав.

Відповідачем – ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя – проведено планову виїзну документальну перевірку ДП «Інтранс Холдінгс» ТОВ «Інтранс Холдінгс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 16.12.2003р. по 31.03.2006р.

За результатами перевірки відповідачем складено акт №106/23-2/32786720 від 05.09.2006р.

Відповідно до висновків акту перевірки позивачем в порушення пп. 1.18.2 п. 1.18, пп. 1.20.5.-1 п. 1.20 ст. 1, пп. 5.4.6 п. 5.4 ст. 5, п. 6.1 ст. 6, пп. 7.9.6 п. 7.9 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, пп. 7.3.4 п. 7.3 ст. 7, п. 1.18 ст. 1, абз. 2 пп. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» занижено суми придбання автомобілів, що призвело до заниження податкових зобов’язань з податку на додану вартість по операціям з передання автомобілів у лізинг, та включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачених продавцю автомобілів, що придбавалися позивачем з метою передання у лізинг, у зв’язку з чим податковими перевіряючими встановлено завищення від'ємного значення податку на додану вартість на загальну суму 1730,00 грн. та заниження податку на додану вартість на загальну суму 1 009770,00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя були прийняті податкові повідомлення-рішення:

· №0001472302/0 від 14.09.2006р., яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з ПДВ 1514655,00 грн., з яких сума основного платежу – 1009770,00 грн., штрафні (фінансові) санкції – 504885,00 грн. /а.с. 95 т. 1/;

· №0001482302/0 від 14.09.2006р., яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ 51,00 грн. та визначено до сплати суму ПДВ 1679,00 грн. та штрафних санкцій 839,50 грн. /а.с. 94 т. 1/.

Прийняті відповідачем рішення були оскаржені позивачем у порядку адміністративного оскарження до:

- ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя, за результатами розгляду яких були прийняті податкові повідомлення-рішення №0001472302/1 та №0001482302/1 від 27.10.2006р., оскаржувані рішення залишені без змін, а скарги позивача – без задоволення /а.с. 122,123 т. 1/;

- Державної податкової адміністрації у Запорізькій області, за результатами розгляду яких були прийняті податкові повідомлення-рішення №0001472302/2 та №0001482302/2 від 10.01.2007р., оскаржувані первинні рішення та рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя від 27.10.2006р. залишені без змін, а скарга позивача – без задоволення /а.с. 139,140 т. 1/;

- Державної податкової адміністрації України, за результатами розгляду яких були прийняті податкові повідомлення-рішення №0001472302/3 та №0001482302/3 від 13.04.2007р., рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя від 14.09.2006р., від 27.10.2006р., рішення ДПА України від 10.01.2007р. залишені без змін, а скарга позивача – без задоволення /а.с.30, 31 т. 2/.

Як вбачається з акту перевірки, відповідач, приймаючи перше рішення, виходив з того, що придбані ДП «Інтранс Холдінгс» ТОВ «Інтранс Холдінгс» автомобілі є для позивача основними фондами і що позивач сплачував за ці автомобілі транспортний податок та реєстраційний збір за реєстрацію автомобілів в органах державної автомобільної інспекції. Крім того, відповідачем був визначений рівень звичайних  цін в операції з придбання позивачем спірних автомобілів, при цьому відповідачем збільшено базу оподаткування податку на додану вартість за рахунок сплати пенсійного фонду. На підставі цього відповідач прийшов до висновку щодо неправомірності віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченої при придбанні легкових автомобілів на загальну суму 980883,61 грн., в результаті чого завищено податковий кредит по податку на додану вартість на  зазначену суму. При винесені другого рішення відповідач також виходив з того, що автомобілі є основними фондами, а тому, на думку  ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя, підприємство не мало права формувати податковий кредит з сум податку на додану вартість, сплачених на користь продавця автомобілів.

                Під час розгляду даної справи судом встановлено, що підприємство протягом вересня 2005 – березня 2006р. придбавало легкові автомобілі з метою їх передання в лізинг. В місяць придбання або в наступному місяці придбані автомобілі передавалися у лізинг різним підприємствам. З операцій по переданню автомобілів у лізинг позивач, як лізингодавець, формував податкові зобов’язання з податку на додану вартість, виходячи із ціни договору:

договір фінансового лізингу №1 від 01.07.2005р., укладений з ТОВ «Торговий будинок «Мегаполіс»; договір фінансового лізингу №1 від 01.07.2005р., укладений з ДП «Імідж Холдінг» акціонерної компанії «Імідж Холдінг АпС»; договір фінансового лізингу №2  від 01.09.2005р., укладений з закритим акціонерним товариством «Феодосійський завод кон'яків та вин»; договір фінансового лізингу №3 від 01.10.2005р., укладений з ТОВ «Бренд Бенд».

Автомобілі позивачем в експлуатацію не вводилися і у власній господарській діяльності не використовувалися. В бухгалтерському обліку автомобілі обліковувалися як товар, оскільки були призначені для передачі у лізинг, що відповідно до вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» прирівнюється до їх продажу, а тому позивач включав суму податку на додану вартість, сплачену при придбанні легкових автомобілів, до складу податкового кредиту.

Пункт 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» надає визначення податкового кредиту— це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 цього ж закону податковий кредит звітного періоду складається із нарахованих (сплачених) сум податків платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу активів, що підлягають амортизації.            

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 зазначеного закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

У відповідності до пп. 1.17 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» корпоративні права, пов'язана особа, резидент, нерезидент, гудвіл, кошти, цінні папери, деривативи, товари, дивіденди, проценти, роялті, кредит, депозити, лізинг (оренда), бартер, безоплатно отримані товари (роботи, послуги), валові витрати виробництва (обігу), основні фонди та нематеріальні активи, що підлягають амортизації, розуміються у значенні, визначеному Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Фінансовий лізинг (оренда), згідно з пп. 1.18.2 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», - господарська операція фізичної або юридичної особи, яка передбачає відповідно до договору фінансового лізингу (оренди) передання орендарю майна, що підпадає під визначення основного фонду згідно із статтею 8 цього Закону, придбаного або виготовленого орендодавцем, а також усіх ризиків та винагород, пов'язаних з правом користування та володіння об'єктом лізингу.

Пункт 8.2  ст. 8 цього ж закону дає визначення основних фондів та їх груп, так, відповідно до пп. 8.2.1 під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом. До другої групи основних фондів, згідно з пп. 8.2.2, відносяться автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них.

Порядок здійснення оподаткування операцій лізингу (оренди) встановлений пп. 7.9.6 п. 7.9 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», зокрема передання майна у фінансовий лізинг (оренду) для цілей оподаткування прирівнюється до його продажу в момент такої передачі. При цьому орендодавець збільшує валові доходи, а у разі передання у фінансовий лізинг майна, що на момент такого передання перебувало у складі основних фондів орендодавця, - змінює відповідну групу основних фондів згідно з правилами, визначеними статтею 8 цього Закону для їх продажу, а орендар збільшує відповідну групу основних фондів на вартість об'єкта фінансового лізингу (без урахування процентів або комісій, нарахованих або таких, що будуть нараховані на вартість об'єкта фінансового лізингу, відповідно до договору) за наслідками податкового періоду, в якому відбувається таке передання.

З огляду на вищевикладене, автомобільний транспорт, який відноситься до другої групи основних фондів, має ознаки об’єкту лізингу, але підлягає амортизації як основні фонди лізингоодержувача, а не лізингодавця. Автомобілі, придбані підприємством, не вводилися в експлуатацію і, відповідно, не могли були використані позивачем протягом 365 днів з дати введення в експлуатацію, а придбані для надання у власність та використання лізінгоодержувачу, отже автомобілі, як предмет договору лізингу не повинні відноситись до основних фондів позивача, а тому, враховуючи також позицію ДПА України, викладену у листі №4280/7/17-0717 від 09.03.2006р., у разі придбання платником легкового автомобілю для подальшого його продажу, а не як основний фонд, податковий кредит з податку на додану вартість формується відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

У п. 1.18 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» зазначено, що звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Так, абз. 2 пп. 1.20.10 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що податковий орган має право застосувати звичайні ціни для визначення бази оподаткування у випадках, передбачених законом, незалежно від виду господарської операції, що здійснюється платником цього податку, або податкового статусу іншої сторони такої операції.

Як вбачається з акту перевірки, відповідач, посилаючись на пп. 7.9.6 п. 7.9 ст. 7 зазначеного закону, визначив звичайні ціни щодо операції з придбання позивачем автомобілів, які згодом були передані у лізинг.

З аналізу змісту цієї норми та визначення терміну «фінансовий лізинг», яке встановлене пп. 1.18.2 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», випливає, що звичайні ціни, про які йдеться у абз. 3 пп. 7.9.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», стосуються операцій з передання об’єктів у лізинг, а не операцій з придбання об’єктів майбутнього лізингу, відповідно до цього, ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя, замість визначення звичайних цін щодо операцій з передання позивачем автомобілів у лізинг, визначила звичайні ціни щодо придбання позивачем цих автомобілів, чим перевищила надані їй повноваження.

Згідно з абз. 1 пп. 1.20.10 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, а для платників податку, визнаних природними монополістами згідно із законом, - також відповідно до принципів регулювання цін, встановлених таким законом.

Як вбачається з акту перевірки, відповідачем при донарахуванні податкового зобов’язання ДП «Інтранс Холдінгс» ТОВ «Інтранс Холдінгс» внаслідок визначення звичайних цін непрямі методи не застосовувалися. Крім того, перевіряючі, в порушення п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податку на додану вартість», який дає визначення бази оподаткування, збільшили її за рахунок сплати пенсійного збору та встановили завищення від'ємного значення податку на додану вартість на загальну суму 1730,00 грн., в тому числі за листопад-грудень 2005р. та березень 2006р., але, разом з тим, податковим повідомленням-рішенням №0001482302/0 від 14.09.2006р. зменшили бюджетне відшкодування в цих же місяцях.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків встановлений п. 7.7  ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», так, відповідно до пп. 7.7.1 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.7.2 зазначеної статті, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

На підставі викладеного, сума від'ємного значення повинна включатися до складу бюджетного відшкодування лише наступного податкового періоду по відношенню до того періоду, в якому вона з'явилася.

Таким чином, ДП «Інтранс Холдінгс» ТОВ «Інтранс Холдінгс» обґрунтовано визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість по операціям з переданням автомобілів у лізинг та включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачених продавцю автомобілів, що придбавалися позивачем з метою передання у лізинг.

Колегія суддів вважає, що господарський суд, з`ясувавши всі обставини, які були доведені належними доказами, зробивши правильні висновки, без порушень норм матеріального та процесуального права, прийняв законну та обґрунтовану постанову про визнання протиправними та про скасування податкових повідомлень-рішень №0001472302/0 та  №0001482302/0 від 14.09.2006р., №0001472302/1 та №0001482302/1 від 27.10.2006р., №0001472302/2 та №0001482302/2 від 10.01.2007р.,  №0001472302/3 та №0001482302/3 від 13.04.2007р., якими позивачу визначено суму податку на додану вартість 1514655,00 грн., зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість 51,00 грн. та визначено до сплати суму податку на додану вартість 1679,00 грн. та штрафних санкцій 839,50 грн., а тому вказану постанову необхідно залишити без змін.

Доводи, які викладені відповідачем у апеляційній скарзі, суперечать зібраним по справі доказам, фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду.

За таких обставин колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Керуючись  ч. 3 ст. 160, ст.ст.196, 198,200,205,206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

                Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя – залишити без задоволення.

ПостановуГосподарського суду Запорізької області від 07.08.2007р. у справі №23/313/07-АП-9/301/07-АП-23/880/07-АП– залишити без змін.

Ухвала суду набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у місячний строк до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги.

Повний текст ухвали виготовлено 07.04.2008р.

Головуючий:                                                                                                    А. О. Коршун

Судді:                                                                                                                 Л.П. Туркіна

                                                                                                                             О.А. Проценко