Ухвала суду № 1800280, 12.03.2008, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

                           Справа  №22а-3660/08                                                                                                               головуючий суддя у 1-ій 

                            категорія статобліку-36                                                                                                           інстанції – Бишевська Н.А.     

                                                                                                                                                                                   (справа №А38/498-07)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ         УКРАЇНИ

    12 березня  2008 р.                                                                                                           м. Дніпропетровськ

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючогоКоршуна А.О. (доповідач)суддів

при секретарі:

за участю представників:

позивача:

відповідача:Проценко О.А., Туркіної Л.П.,

Стрєлка Р.Л.   

Андрусенко М.Г., довіреність від 04.03.2008р.

Алексеев О.С.,  довіреність від 15.10.2007р.

Прошакова М.В., довіреність №694/10/100 від 12.01.2008р. Переверзєв І.В., довіреність №42431 від 12.12.2007р.

Біла Т.М., довіреність №32763/10/100 від 10.09.2007р.

Лебедева Є.Є., довіреність №35031/10/100 від 15.10.2007р.  

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську

на постанову Господарського суду Дніпропетровської  області

від 15.11.2007року  у справі №А38/498-07

за  позовом:Відкритого акціонерного товариства «Дніпродзержинський коксохімічний завод», м. Дніпродзержинськ

до:

про:Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську

визнання недійсними податкових повідомлень-рішень  

В С Т А Н О В И Л А :

                06.03.2007р. Відкрите акціонерне товариство «Дніпродзержинський коксохімічний завод» (далі ВАТ «Дніпродзержинський коксохімічний завод») звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську (далі ДПІ у м. Дніпродзержинську) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

                Позовна заява, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 26.09.207р., була мотивована тим, що відповідачем на підставі акту перевірки від 01.02.2007р. винесені податкові повідомлення-рішення про визначення суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість (далі ПДВ) в сумі 39909900,00 грн. з порушенням податковим органом вимог чинного податкового законодавства, а саме відповідачем невірно застосовано до господарських операцій з міни пп. 3.2.1. п. 3.2 ст. 3, пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки у цих операціях сертифікати виступали як товар. Позивач просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача №0000412301/0/3821 від 12.02.2007р., №0000412301/1/10894/10/23-1 від 26.04.2007р., №0010082301/0/15936/10/23-4 від 18.06.2007р., №0010082301/1/31964/10/232 від 31.08.2007р.

                Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2007р. у справі №А38/498-07 позовні вимоги позивача задоволено, скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Дніпродзержинську №0000412301/0/3821 від 12.02.2007р., №0000412301/1/10894/10/23-1 від 26.04.2007р., №0010082301/0/15936/10/23-4 від 18.06.2007р., №0010082301/1/31964/10/232 від 31.08.2007р. про визначення сум податкового зобов’язання з ПДВ в розмірі 39909900,00 грн., у тому числі за основним платежем – 26606600,00 грн., штрафна санкція – 13303300,00 грн. /а.с. 74-79, т. 2/.

Відповідач – ДПІ у м. Дніпродзержинську, не погодившись з вказаною постановою суду, подав апеляційну скаргу.

Посилаючись у апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи не було з’ясовано усі обставини, які мають значення для вирішення справи та зроблено висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи, що призвело до ухвалення рішення з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду від 15.11.2007р. у даній справі та ухвалити у справі нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Позивач у письмових запереченнях на апеляційну скаргу посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду справи було досліджено усі обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи і зроблено висновки, які відповідають фактичним обставинам справи, ухвалено рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду від 15.11.2007р. залишити без змін.

Представники відповідача у судовому засіданні підтримали доводи, викладені у апеляційній скарзі та просили суд апеляційну скаргу задовольнити, постанову суду від 15.11.2007р. скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Представники позивача у судовому засіданні заперечували проти доводів апеляційної скарги, підтримали доводи, викладені у письмових запереченнях на апеляційну скаргу, та просили суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду від 15.11.2007р. залишити без змін.

 Заслухавши у судовому засіданні представників відповідача, позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідачем – ДПІ у м. Дніпродзержинську, було проведено планову виїзну перевірку ВАТ «Дніпродзержинський коксохімічний завод» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005р. по 30.09.2006р.

За результатами перевірки було складно акт №17-23-05393085 від 01.02.2007р. / а.с. 14-145, том 1/.

Як вбачається з копії вищезазначеного акту перевірки позивач в порушення пп. 3.2.1, 3.2.4 п. 3.2 ст. 3, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» зависив суму податкового кредиту за період з листопада  2005р. по квітень 2006р., липень 2006р. на загальну суму 26606 600,00 грн.   

На підставі акту перевірки №17-23-05393085 від 01.02.2007р. відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000412301/0/3821 від 12.02.2007р., яким було визначено податкове зобов’язання позивача з ПДВ на загальну суму 53213 200,00 грн., у тому числі: основний платіж – 26 606,00 грн., штрафні (фінансові) санкції – 26606 600,00 грн. / а.с. 146, том 1/.

Позивач, не погодившись з вищезазначеним рішенням відповідача, оскаржив його в адміністративному порядку відповідно до правил ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платника податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» /а.с. 147-150, том 1, 7-11, 19-23, том 2/, та відповідачем за результатами розгляду скарг позивача були прийняті наступні податкові повідомлення рішення:

· №0000412301/1/10894/10/23-1 від 26.04.2007р., яким визначено податкове зобов’язання позивача з ПДВ на загальну суму 53213 200,00 грн., у тому числі: основний платіж – 26 606,00 грн., штрафні (фінансові) санкції – 26606 600,00 грн. / а.с. 6, том 2/;

· №0010082301/0/15936/10/23-4 від 18.06.2007р., яким визначено податкове зобов’язання позивача з ПДВ на загальну суму 39909 900,00 грн., у тому числі: основний платіж - 26606 600,00 грн., штрафні (фінансові) санкції – 13303300,00 грн. / а.с. 18, том 2/;

· №0010082301/1/31964/10/232 від 31.08.2007р., яким визначено податкове зобов’язання позивача з ПДВ на загальну суму 39909 900,00 грн., у тому числі: основний платіж - 26606 600,00 грн., штрафні (фінансові) санкції – 13303300,00 грн. /а.с. 70, т. 2/.

Таким чином, за результатами процедури адміністративного оскарження скаргу позивача задоволено ДПА у Дніпропетровській області в частині скасування 13303300, 00 грн. штрафної санкції та разом з тим, змінено одну з підстав винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення – замість посилання на пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» необхідно керуватися пп. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 цього Закону.

        Під час розгляду даної справи судом встановлено, що визначення відповідачем оспорюванної суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість пов’язано з тим, що позивачем протягом 2005-2006рр. було укладено договори міни комплектів обладнання на ощадні (депозитні) сертифікати, а саме такі договори були укладені позивачем з :

- №07-М/451 від 10.11.2005р. / а.с. 28-32, том 2/;

- №10-М/478 від 05.12.2005р. / а.с. 33-36, том 2/;

- №12-М/083 від 10.01.2006р. / а.с. 37-40, том 2/,

відповідно до умов яких позивачем було передано 17 комплектів обладнання на загальну суму 51228000,00 грн., у тому числі ПДВ – 8538000,00 грн., що був включений позивачем до складу податкових зобов’язань та відображений у Декларації по ПДВ відповідних звітних періодів;

- №02-М/157 від 13.02.2006р. /а.с. 41-44, том 2/;

- №05-М/200 від 10.03.2006р. /а.с. 45-48, том 2/,

відповідно до умов яких позивачем було передано 12 комплектів обладнання на загальну суму 36144 000,00 грн., у тому числі ПДВ – 6 024000,00 грн., що був включений позивачем до складу податкових зобов’язань та відображений у Декларації по ПДВ відповідних звітних періодів;

- №02-М/261 від 12.04.2006р. /а.с. 49-52, том 2/;

- №07-М/321 від 15.06.2006р. /а.с. 53-56, том 2/,

відповідно до умов яких позивачем було передано 24 комплекти обладнання на загальну суму 72267 600,00 грн., у тому числі ПДВ – 12044 600,00 грн., що був включений позивачем до складу податкових зобов’язань та відображений у Декларації по ПДВ відповідних звітних періодів.

                 На виконання умов вищезазначених договорів контрагентами було передано позивачу передбачений умовами договорів товар – ощадні (депозитні) сертифікати:

- ПП «Метатрон-БС» - 3 ощадних (депозитних) сертифікати на загальну суму 51228000,00 грн., у тому числі ПДВ 8538000,00 грн., на які виписані податкові накладні:

№7 від 16.11.2005р. на загальну суму 24120000,00 грн., у тому числі ПДВ – 4020000,00 грн.;

№14 від 14.12.2005р. на загальну суму 6024000,00 грн., у тому числі – ПДВ – 1004000, 00 грн.;

№2 від 17.01.2006р. на загальну суму 21084000,00 грн., у тому числі ПДВ – 3514000,00 грн.

- ПП «Хімголд» - 2 ощадних (депозитних) сертифікати на загальну суму 36144000,00 грн., у тому числі ПДВ – 6024000,00 грн., на які виписані податкові накладні:

№02 від 15.02.2006р. на загальну суму 12048000,00 грн., у тому числі ПДВ – 2008000,00 грн.;

№03 від 15.03.2006р. на загальну суму 24096000,00 грн., у тому числі ПДВ – 4016000,00 грн.

- ПП «АТІК-ПК» 2 ощадних (депозитних) сертифікати на загальну суму 72267600,00 грн., у тому числі ПДВ – 12044600,00 грн., на які виписано податкові накладні:

№01 від 14.01.2006р. на загальну суму 51183600,00 грн., у тому числі ПДВ – 8530600,00 грн.;

№14 від 03.07.2006р. на загальну суму 21084000,00 грн., у тому числі ПДВ – 3514000,00 грн.

                На підставі вищезазначених податкових накладних, які були внесені підприємством до реєстру отриманих податкових накладних, позивачем було включено до складу податкового кредиту відповідних звітних періодів суму нарахованого за господарськими операціями (вищезазначені договори міни) податкового кредиту у загальному розмірі 26606000,00 грн. за період листопад 2005р. – квітень 2006р., липень 2006р., зазначені обставини відображені у п. 3.1.5 акту перевірки №17-23-05393085 від 01.02.2007р., підтверджені належним чином завіреними копіями податкових накладних /а.с. 57-63, том 2/, які були досліджені судом під час розгляду даної адміністративної справи.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу» ощадні сертифікати є цінними паперами.

                Пунктом 1.15 ст. 1  Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що інші терміни використовуються у значеннях, визначених законами з питань оподаткування або іншими законами, у частині, що не суперечить цьому Закону та іншим законам з питань оподаткування.

                Відповідно до п. 1.6 ст. 1  Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»  товар це  матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.         

Аналізуючи зміст вищенаведених норм права, колегія судді приходить до висновку про те, що ощадний (депозитний) сертифікат як цінний папір, у разі його використання у будь-якій господарській операції, окрім операції з випуску цього цінного паперу та його погашення, виступає у господарських операціях у якості товару.

                Відповідно до п. 1.19 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»  бартер (обмін) – це господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у будь-якій іншій формі, ніж грошова.

Таким чином, однією з умов того, щоб цінний папір виступав в угоді товаром, а угода була укладена та здійснена як бартерна, є те, що сторона, яка передає цінний папір не була емітентом цього цінного паперу, оскільки емітентом цінного паперу, який використовується як товар у бартерній операції, не може бути сторона, яка приймає участь у цій бартерній угоді.

Під час розгляду даної справи судом встановлено, та не заперечувалось представниками сторін під час розгляду даної адміністративної справи, що ані позивач, ані його контрагенти за вищенаведеними договорами міни не були емітентами цінних паперів, які були товаром за цими договорами міни, а емітентом цих цінних паперів є третя особа, яка не є стороною за вказаними договорами міни, - ВАТ КБ «Південкомбанк».

Враховуючи вищенаведене, операція передачі цінного паперу у рахунок оплати за придбані товари, виконані роботи або надані послуги, або у  обмін на інший товар передбачає перехід права власності на цей цінний папір і тому має ознаки операції з продажу товару, а такі операції згідно до п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» є об’єктом оподаткування податком на додану вартість на загальних підставах.

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом  такого  звітного  періоду  у  зв'язку  з:

· придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

· придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об’єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Підпунктом 7.4.5. п. 7.4 цієї ж статті передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Як вбачається з акту перевірки, податкові накладні, що стали підставою для віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту за спірними операціями, складені у відповідності до вимог пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 і ці податкові накладні оформлені відповідно до вимог пп. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про ПДВ», а тому спірна сума податкового кредиту позивача сформована на підставі належним чином оформлених податкових накладних.

Також під час розгляду даної справи судом було встановлено, що ощадні сертифікати (цінні папери), які були отримані позивачем за вищезазначеними бартерними операціями, не були використані позивачем у валютних операціях, тому враховуючи норми Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», який регулює режим здійснення валютних операцій та території України та сферу його застосування, ці ощадні сертифікати не є валютною цінністю, а тому висновки акту перевірки та доводи апеляційної скарги про те, що за даними договорами відбувся обіг валютних цінностей, а відповідно до пп. 3.2.4. п. 3.2. ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» такі операції не є об’єктом оподаткування, колегія суддів вважає безпідставними. 

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об’єктивно, повно та всебічно з’ясував усі обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної справи, застосував до правовідносин, як виникли між сторонами у даній адміністративній справі норми чинного законодавства, які регулюють саме ці правовідносини, та зробив обґрунтований висновок стосовно того, що висновок відповідача про завищення позивачем податкового кредиту за вищенаведеними господарськими операціями (операції з міни товару) суперечить чинному законодавству та обґрунтовано скасував податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Дніпродзержинську №0000412301/0/3821 від 12.02.2007р., №0000412301/1/10894/10/23-1 від 26.04.2007р., №0010082301/0/15936/10/23-4 від 18.06.2007р., №0010082301/1/31964/10/232 від 31.08.2007р. про визначення сум податкового зобов’язання з ПДВ в розмірі 39909900,00 грн., позовні вимоги позивача задовольнив у повному обсязі, а тому вказану постанову необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування законної постанови суду.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст.196,198,202,205,207 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

              Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську - залишити без задоволення.

                Постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2007р. у справі №А38/498-07– залишити без змін.

               Ухвала суду набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у місячний строк до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги.

Повний текст ухвали виготовлено 07.04.2008р.

Головуючий:                                                                                                    А. О. Коршун

Судді:                                                                                                                 Л. П. Туркіна

                                                                                                                             О. А. Проценко