Ухвала суду № 1798170, 20.02.2008, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 22а-73/08(1092)                                                                                                                           Головуючий суддя у 1-ій

Категорія статобліку – 23                                                                                                                            інстанції – В.М. Соловйов

                                                                                                                                                                        №18/401/06-АП-3/216/07-АП

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

            20 лютого 2008 року                                                                               м. Дніпропетровськ

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого  судді     –  Проценко О.А. (доповідач),

суддів                            –  Коршун А.О., Уханенко С.А.,

при секретарі               –  Стрєлка Р.Л., 

за участі представників:

позивача             –   Теремецька О.О. (довіреність № 10/11734-211 від 26.11.2007 р.),

відповідача         –   Вініченко О.В. (довіреність від 30.07.2007 р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Дніпроенерго»  

на постановугосподарського суду Запорізької області від 27.04.07р. в адміністративній справі № 18/401/06-АП-3/216/07-АП

за позовомВідкритого акціонерного товариства «Дніпроенерго»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі

за участю третьої особи: Товариства з обмеженою відповідальністю «КТК» 

проскасування податкових повідомлень-рішень № 0000241313/0 від 18.11.2005 р., № 0000241313/1 від 25.01.2006 р., № 0000241313/2 від 04.04.2006 р., № 0000241313/3 від 20.06.2006р.,  

ВСТАНОВИЛА:

В червні 2006 року Відкрите акціонерне товариство «Дніпроенерго»  звернулось до суду із адміністративним позовом до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000241313/0 від 18.11.2005 р., № 0000241313/1 від 25.01.2006 р., № 0000241313/2 від 04.04.2006р., № 0000241313/3 від 20.06.2006 р., які винесені за порушення  вимог п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п 7.2.1 та п.п. 7.4.5. п. 7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», встановлені за результатами невиїзної документальної перевірки Відкритого акціонерного товариства «Дніпроенерго»  з питань дотримання податкового законодавства при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ «КТК» за період  з 01.05.2003 р. по 31.01.2004 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав про те, що дані податкові повідомлення-рішення винесені відповідачем з порушенням чинного законодавства. Позивач вважає, що відповідач безпідставно дійшов висновку про порушення з боку позивача п.п. 5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства»  та п.п.7.2.1. та п.п. 7.4.5. п.7 ст.7  Закону України «Про податок на додану вартість».   Позивач вказує, що єдиною законною підставою для нарахування податкового кредиту згідно з п.п. 7.2.6 п. 7.2  ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є податкова накладна. Застосування податкової накладної є складовою частиною механізму справляння податку на додану вартість. Сумніви відповідача стосовно нечинності договорів, видаткових накладних, актів прийому-передачі, податкових накладних, та інших документів, виписаних Товариством з обмеженою відповідальністю «КТК», необґрунтовані та не можуть бути підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит. Позивач вказує, що донарахування Спеціалізованою Державною податковою інспекцією у м. Запоріжжі податку на прибуток та штрафних санкцій з урахуванням  фактів, встановлених рішенням Голосіївського районного суду від 22.11.2004 р., безпідставне, оскільки визнання недійсним статуту та свідоцтва платника податку  ТОВ 2КТК» не тягне за собою такого наслідку, як страта юридичної сили відповідних розрахункових і платіжних документів, не є підставою вважати недійсними угоди, укладені позивачем та ТОВ «КТК» до моменту виключення підприємства з державного реєстру. Позивач наполягає на  правомірності своєї позиції стосовно права на податковий кредит та включення  до складу валових витрат сум, витрачених на придбання товарів, у разі, якщо уставні документи та свідоцтво платника податку на додану вартість одного з контрагентів визнано недійсним вже після укладання господарських зобов’язань. Крім того, позивач, стверджує, що нарахування штрафних санкцій неправомірне, оскільки з 12.12.2001 р. ВАТ «Дніпроенерго» перебуває в процедурі банкрутства, з цього  часу введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, а отже, відповідно до п.4.ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» протягом дії мораторію не нараховуються неустойка (штраф,пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, податків і зборів (обов’язкових платежів).

Розглянувши адміністративний позов, господарський суд Запорізької області постановою від 27.04.07р. відмовив в задоволенні позовних вимог. За висновками суду спірні податкові повідомлення-рішення винесені обгрунтовано, висновок відповідача про заниження ВАТ «Дніпроенерго»  податку на прибуток  відповідає дійсності, штрафні санкції розраховані правомірно.

Не погодившись з висновками суду першої інстанції, позивач оскаржує дану постанову суду першої інстанції в апеляційному порядку,  просить її скасувати та винести нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, визнати незаконними і скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000241213/0 від 18.11.2005 р., № 0000241313/1 від 25.01.2006 р., № 0000241313/2 від 04.04.2006 р., № 000241313/3 від 20.06.2006р.  В обґрунтування апеляційних вимог позивач зазначає, що  підставою для скасування прийнятого Спеціалізованою Державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжя податкових повідомлень-рішень стало неповне з’ясування судом першої інстанції обставин справи та невірне застосування норм матеріального права, а саме: п.п.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. №334/94-ВР,  п.1.3., п.1.8. ст.1, пп.7.2.1., пп.7.2.4. п.7.2., пп.7.4.5. п.7.4. ст.7. Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. N168/97-ВР. Апелянт посилається на те, що судом першої інстанції при винесенні постанови по суті заявлених вимог не було враховано рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 25.08.2005 року, яке скасувало рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 22.11.2004 р.  А тому, за ствердженням апелянта, необґрунтованим є посилання відповідача на неналежність оформлення первинних документів, і висновок про відсутність юридичної сили у вказаних первинних документах, виданих Товариством з обмеженою відповідальністю «КТК». Апелянт вказує, що, оскільки господарські операції з ТОВ «КТК» були здійснені в 2003-2004 роках, то відповідно до рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 25.08.2005 року, зазначені документи є законним підтвердженням правомірності включення ВАТ «Дніпроенерго» до складу валових витрат тих, що пов’язані з придбанням топочного мазуту марки М-100, бензину та дизельного пального згідно укладених договорів на поставку з ТОВ «КТК». Разом з тим, апелянт зазначає, що висновок суду першої інстанції щодо визнання законним та правомірним застосування до нього штрафних санкцій суперечить вимогам Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», Преамбули Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Апелянт звертає увагу колегії на те, що підприємство починаючи з 12.01.2001 року перебуває в процедурі банкрутства, з цієї ж дати введений мораторій на задоволення вимог кредиторів, з 28.11.2003 року  на підставі відповідної ухвали господарського суду Запорізької області ВАТ «Дніпроенерго» знаходиться на стадії санації, отже, до ВАТ «Дніпроенерго» не можуть бути застосовані санкції за порушення податкового законодавства.

  Відповідач заперечує проти апеляційної скарги, просить в  її задоволенні відмовити, вважає видані ТОВ «КТК» податкові накладні такими, що не можуть підтвердити факт правомірності  віднесення позивачем до складу валових витрат витрати, пов’язані з придбанням товарів, а отже, не можуть підтвердити обґрунтованість заниження  ВАТ «Дніпроенерго» податку на прибуток та податку на додану вартість. Рішення суду першої інстанції вважає законним, просить залишити його без  змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства «Дніпроенерго» не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи, на підставі акту перевірки  від 09.11.05 р. № 16/08-03-00130872 «Про результати невиїзної документальної перевірки Відкритого акціонерного  товариства «Дніпроенерго» правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на прибуток та податку на додану вартість стосовно правових відносин з ТОВ «КТК» за період з 01.05.2003 року по 31.01.2004 року» відповідачем прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, якими за порушення п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5  Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачу визначено суму податкового зобов’язання  з податку на прибуток з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 8727800грн., в тому числі: за основним платежем на суму 4363900грн., за штрафними санкціями в розмірі 4363900грн.

Перевіркою виявлено взаємовідносини позивача із суб’єктом господарювання – ТОВ «КТК», який припинив діяльність на підставі рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 22.11.2004 року. Проте, як свідчить інформація Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 23.11.2006р № 6879/9/10-102 (а.с.1 т.4), вказане судове рішення скасоване після перегляду за нововиявленими обставинами і рішенням Голосіївського районного суду м.Києва від 25.08.2005 року визнано:

-  недійсним статут та установчий договір про створення та діяльність ТОВ «КТК»;

-  визнано недійсними зміни до статуту і угоду про внесення змін до установчого договору про створення та діяльність ТОВ «КТК»;

- визнано недійсним нову редакцію статуту і установчого договору про створення та діяльність ТОВ «КТК»;

-   визнано недійсним свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «КТК»;

-   скасовано державну реєстрацію ТОВ «КТК»;

- припинено діяльність ТОВ «КТК» (а.с. 57-58 т.2).

Згідно з ухвалою Голосіївського районного суду м.Києва від 07.08.2006 року про роз’яснення рішення суду від 25.08.2005 р., суб’єкт господарювання ТОВ «КТК» припиняє свою діяльність як юридична особа з набранням рішення суду від 25.08.2005 р. законної сили.

- Таким чином, з урахуванням приписів  ч.1 ст.72 КАС України суд враховує обставини, які встановлені при розгляді вищезазначеної справи і які не доказуються при розгляді інших справ.

Таким чином, факт відсутності діяльності ТОВ «КТК» підтверджено.

Аналіз матеріалів справи та норм законодавства, яке регулює спірні правовідносини, показав наступне. Відповідно до п.5.1. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу це – сума будь-яких витрат платника податку  у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п.5.2.1. п.5.2 ст.5 зазначеного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3–5.8 цієї статті. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншим документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (п.п.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

За приписами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо – безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первині документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та облікові документи повинні мати такі обов’язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату і місце складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарського операції, одиницю виміру господарської операції;

- посада осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснені господарської операції.

Пунктом 2.4 ст.2 «Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88 встановлено, що первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов’язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посада, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам (п. 2.16 Положення).

Враховуючи встановлене судом, первинні документи, зазначені в таблиці 2 акту перевірки від 09.11.2005 року № 16/08-03-00130872 (а.с.98, 99 т.2), які оформлені ТОВ «КТК» у зв’язку з виконанням договорів з ВАТ «Дніпроенерго» щодо поставки мазуту М-100, бензину та дизельного палива,  не можуть підтверджувати здійснення зазначених господарських операцій, перехід права власності на товарно-матеріальні цінності, та бути підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач неправомірно відніс до складу валових витрат суми придбання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «КТК» в розмірі 17455484,30грн., оскільки вони не мають юридичної сили. Тобто факт заниження  позивачем податку на прибуток на суму 4363900 грн. встановлено.

Щодо правомірності застосування до позивача наслідків, передбачених п.п.17.1.3, п.п.17.1.6 п 17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про законність нарахування відповідачем штрафних (фінансових) санкцій за допущене заниження позивачем валових витрат у 2003 році та у І кварталі 2004 року.

Колегією суддів не беруться до уваги посилання позивача на той факт, що ВАТ «Дніпроенерго» з 12.12.2001 року перебуває в процедурі банкрутства, і, відповідно, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, що на підставі відповідної ухвали господарського суду Запорізької області від 28.11.2003 року підприємство знаходиться в стадії санації.  Слід звернути увагу апелянта на те, що зобов’язання щодо сплати податків у відповідності до чинного законодавства  виникають у платника податків у випадку самостійного чи апеляційного узгодження податкового зобов’язання.

Законодавець чітко визначив, що податковий борг (недоїмка) – це податкове зобов’язання (з урахуванням штрафних за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному  чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов’язання (п.1.3 ст. 1Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платником податків перед бюджетами та держаними цільовими фондами»).

Зокрема,  відповідно до п.п.5.3.1 п.5.3. ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими» платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10-ти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п.п.4.1.4. п.4.1. ст.4 зазначеного Закону для подання податкової декларації. Тобто, зобов’язання по сплаті податкових зобов’язань при їх самостійному узгоджені виникають у платника  виключно щодо суми зазначеної у декларації. Згідно з п.п.5.3.2 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у випадках апеляційного узгодження суми податкового зобов’язання платник податків зобов’язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10-ти календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

За приписами ст.1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мораторій на задоволення вимог кредиторів це – зупинення виконання боржником грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов’язань та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію. Оскільки оскаржувані санкції не стосуються періоду до введення мораторію, то вищезазначені обмеження не поширюються на нарахування штрафних (фінансових) санкцій по спірним податковим повідомленням-рішенням.

Отже, апеляційна скарга не містить доводів, які б спростували висновки суду першої інстанції. За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статями 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного  товариства «Дніпроенерго»  на постанову господарського суду Запорізької області від 27.04.07р. у справі № 18/401/06-АП-3/216/07-АП   залишити  без задоволення.

Постанову господарського суду Запорізької області від 27.04.07р. у справі №  18/401/06-АП-3/216/07-АП залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у відповідності до ст.254 КАС України і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом місяця у відповідності до ст.212 КАС України.

Головуючий суддя:                                                                                     О.А.Проценко

Судді:                                                                                                А.О. Коршун 

                                                                                                                     С.А.Уханенко