Ухвала суду № 1798168, 15.01.2008, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

      ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД        Справа №22а-54/08(22а-8990/07)                                                                                головуючий суддя у 1-й

       категорія обліку-34                                                                                                       інстанції – Добродняк І.Ю..

                                                                                                                                                          (справа № А 23/63-07)

У Х В А Л А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

    15 січня 2008 р.                                                                                     м. Дніпропетровськ

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі колегії  суддів:

головуючого      Туркіної Л.П. (доповідач)суддів

при секретарі:

за участю представників:

позивача

позивача:

відповідача:

відповідача:

відповідача:

прокурор:Коршуна А.О., Проценко О.А.

Кудіновій О.В.

Польова Л.М.

Шмалько Ю.О., дов. № 17 від 11.12.2007 р.

Прошакові М.В., дов. № 1094/10/10-048 від 14.01.2008 р.

Шмагуненко М.О., дов. № 46900/10/10-048 від 29.10.07 р.

Жаворонков С.М., дов. № 58278/10/10-048 від 24.12.07 р.

Зіма В.Б., посв. № 117 від 13.08.07 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні  апеляційні скарги

Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська та Прокуратури Дніпропетровської області, м. Дніпропетровськ

на  постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 12.04.07 р. по справі № А 23/63-07

за  позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта Істейт», м. Дніпропетровськ

до

за участі

про:Державної податкової  інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська

Прокурора Дніпропетровської області

визнання нечинними податкових повідомлень - рішень, -

       В С Т А Н О В И Л А :

            24.01.2007р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Дельта Істейт, м. Дніпропетровськ (далі ТОВ «Дельта-Істейт», м. Дніпропетровськ) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Державної податкової  інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень  від 09.01.2007 р. № 000092306/3 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 4351845 грн. 00 коп. та № 0000932306/3 про визначення позивачу суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 277132 грн. 00 коп. (193635 грн. 00 коп. – основний платіж, 83494 грн. 00 коп. – штрафні санкції.

            Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 12.04.2007 року по справі  №23/63/07  позов задоволено, оскаржені податкові повідомлення-рішення  визнано нечинними, на користь позивача присуджено 3 грн. 40 коп. судових витрат.

            Постанова суду мотивована тим, що позивачем здійснено операції не з придбання сукупного валового активу, як вважає податкова інспекція, а з придбання  основних засобів, які є об’єктом оподаткування податком на додану вартість згідно ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість». Отже, позивач обґрунтовано та у відповідності до ст. 7 названого Закону включив до податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену у ціні придбання основних засобів та іншого майна.

            Відповідач – ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, не погодившись з вищезазначеною постановою суду подала апеляційну скаргу.

            У апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на те, що під час розгляду справи судом не з’ясовано усі обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, зроблені судом висновки не відповідають фактичним обставинам справи, рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального права, а просить скасувати постанову суду та ухвалити по справі нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволені позовних вимог.

             Прокуратура Дніпропетровської області не погодившись з рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12.04.07 р. подала апеляційну скаргу, у якій зазначено, що  постанова суду від 12.04.07 р. винесена з порушенням норм матеріального та процесуального  права. У апеляційній скарзі просить скасувати постанову  господарського суду  та прийняти нову, якою відмовити позивачу в задоволені позовних вимог повністю. Податкова інспекція та прокурор зазначають наступне.

             ТОВ «Дельта Істейт» придбана нежитлова будівля разом з невід’ємними системами, призначеними для обслуговування цієї нежитлової будівлі і пов’язаними з нею спільним призначеннями (ліфти, опалювально-охолоджувальна система, система відеоспостереження та контролю доступу, пожежно-охоронна сигналізація), а також обладнання конференц-залу, меблі, обладнання для буфету, зовнішні мережі електропостачання та земельна ділянка. Вказане майно являє собою сформоване, обладнане підприємство як цілісний майновий комплекс, призначений для здачі в оренду.

            В порушення п.п. 7.4.1, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивач включив до складу податкового кредиту 4990073 грн. податку на додану вартість по операції з придбання сукупного валового активу (цілісного майнового комплексу), яка не є об’єктом оподаткування відповідно до п.п. 3.2.8 п. 3.2 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість».

            Позивач – ТОВ «Дельта-Істейт», м. Дніпропетровськ  у письмових запереченнях на апеляційну скаргу ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська посилається на те, що суд першої інстанції під час розгляду справи з’ясував усі обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, зробив висновки, які відповідають фактичним обставинам справи та ухвалив законне і обґрунтоване рішення та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду від 12.04.2007р. по даній справі залишити без змін.                        

          Представники відповідача у судовому засіданні підтримали доводи, викладені у апеляційній скарзі, та поросили суд апеляційну скаргу задовольнити, постанову суду від 12.04.2007р. скасувати, ухвалити по справі нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволені позовних вимог.

            Прокурор у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у апеляційній скарзі, та просив суд скасувати постанову  господарського суду і прийняти нову, якою відмовити позивачу в задоволені позовних вимог повністю.

            Представники позивача у судовому засіданні підтримали заперечення на апеляційну скаргу, просили суд апеляційні скарги ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська та прокурора залишити без  задоволення, а постанову суду без змін.

            Позивач зазначає, що п.п. 3.2.8 п. 3.2 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачає, що під поставкою сукупних валових активів слід розуміти поставку підприємства як окремого об’єкта підприємництва або включення валових активів підприємства чи його частини до складу активів іншого підприємства. При цьому підприємство-покупець набуває прав і обов’язків (є правонаступником) підприємства, що продає такі активи.

           Як вбачається з викладеного, відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» ТОВ «Дельта Істейт» не придбало окремого підприємства та не включало валові активи Продавця до складу своїх валових активів.

            Заслухавши у судовому засіданні прокурора та представників сторін, перевіривши доводи апеляційних скарг, заперечення на апеляційну скаргу та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська та Прокуратури Дніпропетровської області задоволенню  не підлягають з наступних підстав.

             ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська проведено виїзну позапланову документальну перевірку ТОВ «Дельта Істейт» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок у період з березня по квітень 2006 р. за результатами якої складено акт від 28.07.06 р. № 99/2306/33275244.

            На підставі зазначеного акту з урахуванням рішення про результати розгляду скарги позивача, прийнятого Державною податковою адміністрацією у Дніпропетровській області від 25.10.06 р. № 25773/10/25-008, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення  від 09.01.07 р.: № 0000932306/3 про визначення суми податкового зобов’язання позивачеві за платежем з податку на додану вартість в розмірі 277132,00 грн. (основний платіж – 193635,00 грн., штрафні санкції – 83497,00 грн.); № 000092306/3 про  зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 4351845,00 грн. за квітень 2006 р. Підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування та визначення податкових зобов’язань були наступні факти, встановлені під час перевірки.

            Між ТОВ «Дельта Істейт» та Корпорацією «Науково-виробнича інвестиційна група «Інтерпайп» було укладено договір купівлі-продажу. Предмет договору: продавець передає у власність, а покупець приймає у власність нежитлову будівлю загальною площею 13842,4 мІ, розташовану за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Писаржевського, 1а, разом з невід’ємними системами, призначеними для обслуговування цієї нежитлової будівлі і пов’язаними з нею спільним призначенням (ліфти, опалювально-охолоджувальну систему, систему відеоспостереження та контролю доступу, пожежно-охоронну сигналізацію). Ціна договору складає 26111072,4 грн., у т. ч. ПДВ – 4351845,4 грн. Договір нотаріально посвідчений.

           Між ТОВ «Дельта Істейт» та Корпорацією «Науково-виробнича інвестиційна група «Інтерпайп» укладено договір від 22.03.2006 р. Предмет договору: продавець передає у власність, а покупець приймає у власність земельну ділянку площею 0,3715 га у межах згідно з планом, надану для обслуговування нежитлової будівлі. Вказана ділянка, яка відчужується, належить Корпорації «Науково-виробнича інвестиційна група «Інтерпайп» на підставі державного акту на право власності на землю серії ДП № 006116. Ціна договору складає 2188177 грн. Згідно договору право власності на вказану земельну ділянку, виникає з моменту державної реєстрації договору та згідно ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України після одержання покупцем державного акту на право власності на землю та його державної реєстрації.

            ТОВ «Дельта Істейт» не було одержано державного акту на право власності на землю.

            Згідно договорів купівлі-продажу: № 28/2006 від 22.03.2006 р. придбано шлагбаум зі стрілою., № 27/2006 від 22.03.2006 р. - комплекс в’їзні  ворота із шлагбаумом, № 25/2006 від 22.03.2006 р. - дизель-генератор, № 25/2006 від 22.03.2006 р. - трансформаторна підстанція, № 23/2006 від 22.03.2006 р. - зовнішні мережі електропостачання, меблі, акустичні системи та інше обладнання. Позивачем була здійснена оплата за придбане майно з урахуванням ПДВ та отримані відповідні податкові накладні.

            Вивчивши документи, що підтверджують факт придбання, податкова інспекція дійшла висновку, що ТОВ «Дельта Істейт» придбало у Корпорації «Науково-виробнича інвестиційна група «Інтерпайп» підприємство, як цілісний майновий комплекс.

            Виходячи з того, що  пп. 3.2.8 п. 3.2 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що не є об’єктом оподаткування поставки за компенсацію сукупних валових активів платника податку (з урахуванням вартості гудвілу) іншому платнику податку, та приймаючи до уваги, що під поставкою сукупних валових активів слід розуміти поставку підприємства як окремого об’єкта підприємництва або включення валових активів підприємства чи його частини до складу активів іншого підприємства, в результаті чого, покупець набуває прав і обов’язків (є правонаступником) підприємства, що продає такі активи, податкова інспекція дійшла висновку, що позивачем в порушення пп. 3.2.8 п. 3.2 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» операція з придбання цілого майнового комплексу, як підприємства, не правомірно оподаткована податком на додану вартість, сума якого, в порушення п.п. 7.4.1 ст. 7 названого закону, включена ТОВ  «Дельта Істейт» до складу податкового кредиту.

          Висновки податкової інспекції не можна вважати правомірними, виходячи з такого.

          Відповідно до п.п. 3.2.8 п. 3.2 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» не є об’єктом оподаткування операції з поставки за компенсацію сукупних валових активів платника податку (з урахуванням вартості гудвілу) іншому платнику податку.

          Під поставкою сукупних валових активів розуміється поставка підприємства як окремого об’єкта підприємництва або включення валових активів підприємства чи його частини до складу активів іншого підприємства. При цьому підприємство-покупець набуває прав і обов’язків (є правонаступником) підприємства, що продає такі активи.

          Отже, придбання сукупних валових активів повинно мати своїм наслідком правонаступництво одного суб’єкта підприємницької діяльності (покупця) щодо іншого (продавця).

           Відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України правонаступництво однієї юридичної особи щодо іншої може мати місце у випадках злиття юридичних осіб, приєднання однієї особи до іншої, поділу або перетворення юридичної особи.

           Таким чином, виходячи із змісту п.п. 3.2.8 п. 3.2 ст.  3 Закону України «Про податок на додану вартість» та норм ч. 1 ст. 104, ст. ст. 108, 109 ЦК України слід визнати, що операції, пов’язані  із сукупними валовими активами мають місце лише тоді, коли має місце реорганізація учасників операції, під якою слід розуміти такі процеси як злиття, приєднання, виділення, поділ, перетворення діючого (діючих) суб’єктів господарювання з додержанням вимог законодавства.   

           Як свідчать матеріали справи, зазначені події з ТОВ «Дельта Істейт» та Корпорацією «Науково-виробнича інвестиційна група «Інтерпайп»  не відбувались.

           Як вбачається з фактичних обставин справи, поданих сторонами документів, в даному випадку позивачем придбані нежитлова будівля, земельна ділянка та пов’язані з нею обслуговуючі системи , дизель-генератор і трансформаторна підстанція, які у сукупності не є окремим підприємством або сукупним валовим активом платника податку у розумінні Закону України «Про податок на додану вартість», та які відповідно до п.п. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Положення бухгалтерського обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 р. № 92. п. 1.15 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» слід віднести до основних фондів.

           Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8№ цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі про їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операція у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

           Підставою для нарахування податкового кредиту за вимогами п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги) на вимогу їх отримувача.

           Контрагентом позивача (продавцем) оформлені і видані податкові накладні у відповідності з вимогами Закону України «Про податок на додану вартість» за кожним фактом здійснення спірних операцій.

           На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що позивачем правомірно включена до складу податкового кредиту за березень 2006 р. загальна сума податку у розмірі 4990073,00 грн., висновки відповідача з цього приводу суперечать нормам діючого законодавства, внаслідок чого позовні вимоги є законними та обґрунтованими, а рішення суду першої інстанції щодо їх задоволення відповідає нормам діючого законодавства та фактичним обставинам справи.

          Посилання апелянтів на ту обставину, що відповідно до ст. 191 ЦК України будь-який майновий комплекс, що використовується для здійснення підприємницької діяльності, зокрема шляхом надання в оренду, слід розглядати як підприємство, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки згідно зазначеної статті майновий комплекс або його частина розглядаються у якості підприємства лише тоді, коли вони включають до свого складу права вимоги, борги, право на торговельну марку або інше позначення та інші права. Оскільки за спірною операцією до позивача не переходили борги контрагента, його права, вимоги, тощо, слід визнати, що угоди купівлі-продажу відповідно до ст. 191 ЦК України не передбачали придбання підприємства або його частини.

           Посилання апелянтів на ту обставину, що позивач, виходячи з норм ст. 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» придбав саме підприємство, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки:

- Закон України «Про оренду державного та комунального майна» є спеціальним актом, що регулює певні суспільні відносини, а щодо загального визначення підприємства слід користуватися нормами ЦК України;

- Визначення поняття підприємства згідно Закону України «Про оренду державного та комунального майна» можливе лише виходячи з системного аналізу норм названого Закону, зокрема ст. 4 може бути застосована лише з урахуванням норм ст. 15 названого Закону, де вказано, що орендар стає правонаступником прав та обов'язків підприємства відповідно до договору оренди, а у разі оренди цілісного майнового комплексу структурного підрозділу - також правонаступником прав та обов'язків підприємства, пов'язаних з діяльністю цього структурного підрозділу.

Отже, Закон України «Про оренду державного та комунального майна» також передбачає, що угодами (операціями) щодо підприємства є угоди (операції) правовим наслідком яких є правонаступництво однієї особи щодо іншої, зокрема внаслідок реорганізації.

На підставі викладеного, керуючись ст. 195,196, 198, 200,205, 207 КАС України, колегія суддів,

У Х  В А Л И Л А  :

            Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська та апеляційну скаргу Прокуратури Дніпропетровської області  - залишити без задоволення.

            Постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 12.04.2007 року по справі №  23/63-07   - без змін.

            Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України з моменту її проголошення.

            Ухвала може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

            Ухвала  виготовлена у повному обсязі 25.04.2008 р.

                      Головуючий:                                                                          Л.П.Туркіна

                                  судді:                                                                           А.О.Коршун

                                                                                                            О.А. Проценко