Постанова № 1797858, 30.01.2008, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа №22а-11/08 ( 22а-359/07 )                                                                                                      Головуючий суддя у 1-ій

Категорія статобліку – 28                                                                                                                    інстанції – Кожан М.П.

                                                                                                                                                               А 36/83-07 ( А 17/431-06)

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2008 року                                                                            м. Дніпропетровськ

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого  судді     –   Туркіної Л.П.,(доповідач)

суддів                            –  Коршуна  А.О., Проценко О.А.

при секретарі               –  Кудіновій О.В.

за участі представників сторін:

позивача –  Тропін В.В. ( довіреність № 14 від 01.02.2007 р. )

відповідача – Муха О.В. ( довіреність № 33006/10/100 від 12.09.2007 р.),

Сорока В.М. ( довіреність № 35512/10/100 від 12.10.2007 р. ) 

розглянувшиу відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ЗАТ “Термоізоляція”, м. Дніпропетровськ

на постановугосподарського суду Дніпропетровської  області від 19 лютого 2007 року по справі № А36/83-07 (А 17/431-06)

            за позовом:ЗАТ “Термоізоляція”, м. Дніпропетровськ

            до: Державної податкової інспекції в м. Дніпродзержинську   

            про  визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2006 року ЗАТ “Термоізоляція”, м. Дніпропетровськ звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 565/15-2/01414979/25817/1 від 26.09.2006 р. про нарахування штрафної санкції у розмірі 50% за затримку до 90 календарних днів граничного строку уплати узгодженої суми податкового зобов’язання по земельному податку з юридичних осіб  у розмірі  2438 грн. 10 коп.

            Позов пред'явлено до Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську, м.Дніпродзержинськ (далі ДПІ у м. Дніпродзержинську), якою винесено зазначене податкове повідомлення-рішення на підставі акту планової перевірки № 492/15-2/01414979.

            Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податкове зобов’язання у вигляді штрафних санкцій нараховане безпідставно у зв’язку із збігом строку давності, передбаченого ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

            Відповідно до п. 17.3 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється сплаті (стягненню) податку та оскарженню їх сум.

            Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.07 р. у задоволенні позову було відмовлено.

            Висновки суду обґрунтовано тим, що за спірним рішенням податковим органом визначено суму штрафу, що не є в розумінні п. 1.2 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковим зобов’язанням.

            Відповідно до п. 1.5 ст. 1 вказаного Закону штрафна санкція (штраф) – плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов’язання, яка справляється з платника податків у зв’язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

            З аналізу вказаної норми вбачається, що вона регулює порядок застосування строків давності щодо самостійного визначення податкового зобов’язання податковим органом у випадках, визначених цим Законом, а не штрафної санкції. 

            До того ж спір, що розглядається, стосується оскарження податкового повідомлення-рішення, яким визначено суму штрафних санкцій, що застосовані до позивача, а не сплати (стягнення) штрафних санкцій. 

            Позивач з висновком суду не погоджується, в апеляційній скарзі зазначає, що постанова господарського суду від 19.02.07р. прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права.

            Позивач вказує, що згідно рішення № 28726/10/25-008 від 22.09.2006 р. та акту з питання несвоєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов’язання по платі за землю ЗАТ «Термоізоляція» від 10.08.2006 р. № 492/15-2/01414979 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 565/15-2/01414979/25817/1 від 26.09.2006 р., згідно з яким позивачу нарахована штрафна санкція за затримку понад 90 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання по земельному податку з юридичних осіб у розмірі 50 %, у сумі 2438, 1 грн.

Нарахування штрафних санкцій у розмірі 50 % від суми узгодженого податкового зобов’язання, згідно п. п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», допускається у разі його несплати в строк, який перевищує 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати цього зобов’язання.

Відповідно до п. п. 15.1 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов’язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов’язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов’язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Момент узгодження податкових зобов’язань урегульований нормою п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідно до якої податкове зобов’язання, самостійно визначене платником податку у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Тобто моментом узгодження податкового зобов’язання є день подання декларації, у даному випадку – розрахунку.

Розрахунок № 1646 за 2001 р., яким узгоджені суми земельного податку, наданий ЗАТ «Термоізоляція» - 15.01.2001 р., отже строк для нарахування податкових зобов’язань за цим розрахунком, у т. ч. зобов’язань у вигляді штрафних санкцій, сплинув 15.01.2005 р.      

            Посилаючись на вищезазначені обставини, позивач зазначає, що податкове повідомлення-рішення від 26.09.2006 р. № 565/15-2/01414979/25817/1 є незаконним, просить постанову суду від 19.02.07р. скасувати, винести нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

            Відповідач у письмових запереченнях на апеляційну скаргу, посилаючись на те, що постанова господарського суду від 19.02.07р. винесена з урахуванням всіх обставин справи на підставі їх об’єктивної оцінки у відповідності до вимог закону,  просить постанову залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

            У судовому засіданні сторони підтримали обґрунтування доводів апеляційної скарги та заперечень на апеляційну скаргу.

            Позивач також доповнив обґрунтування апеляційної скарги, зазначивши, що при визначенні факту правопорушення (несвоєчасної сплати узгодженого податкового зобов’язання) податкова не врахувала коригування податкових зобов’язань, здійснені платником 21.05.2004 р. 

            Позивач зазначив, що згідно даних уточненого розрахунку від 21.05.2004 р. № 22538 сума зобов’язання, яке підлягає сплаті за 4 квартал 2001 р., складає 7269, 54 грн. із строком погашення щоквартально до 15 числа наступного за звітним кварталом місяця, згідно ст. 17 Закону України «Про сплату за землю».

            Відповідачем неправильно визначена сума простроченого податкового зобов’язання та період прострочки, оскільки у позивача була відсутня у користуванні земельна ділянка, податок на яку врахований відповідачем, а також для нарахування податку на землю – дані Державного земельного кадастру для розрахунку плати за землю ( довідка від 22.01.2001 р. № 1396). Цей факт встановлений рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 04.03.2004 р. по справі №30/75.

            Позивачем своєчасно сплачені податкові зобов’язання за 2001 р. Підтвердженням даного факту є платіжне доручення № 1 від 31.01.2002 р. на суму 30074 грн.       

            Заслухавши представника позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

            Відповідачем здійснено перевірку ЗАТ “Термоізоляція”, м. Дніпропетровськ «з питання несвоєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов’язання по платі за землю».За результатами перевірки складено акт від 10.08.2006 р. № 492/15-2/101414979. Як свідчить текст акту, під час перевірки виявлено факти несвоєчасної сплати сум узгоджених податкових зобов’язань з земельного податку у період з 02.04.2001 р. по 30.08.2002 р. На підставі реєстру штрафних санкцій за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов’язання та перевірки особового рахунку підприємства по земельному податку встановлено, що ЗАТ “Термоізоляція”, м. Дніпропетровськ несвоєчасно проведена сплата узгодженої суми податкового зобов’язання по платі за землю на загальну суму 52276, 00 грн. у зв’язку з чим підприємству нараховані штрафні (фінансові) санкції на суму 23127, 96 грн.

            На підставі зазначеного акту податковою винесено податкове повідомлення-рішення від 26.09.2006 р. № 565/15-2/01414979/25817/1 про застосування до ЗАТ “Термоізоляція”, м. Дніпропетровськ штрафних санкцій за платежем «Земельний податок» у сумі 2438, 10 грн. Як зазначено у податковому повідомленні-рішенні, штрафні санкції застосовано у зв’язку з порушенням строків сплати узгодженого податкового зобов’язання, передбачених п. п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та на підставі п. п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за затримку понад 90 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання в розмірі 4876, 20 грн.

            Пояснення відповідача та розрахунок штрафних санкцій свідчать, що нарахування мали місце у зв’язку із несвоєчасною сплатою сум, зазначених у розрахунку земельного податку № 1646 від 15.01.2002 р., згідно якого позивач зобов’язаний був у строк до 30.01.2002 р. сплатити 1876, 20 грн. та 3000, 00 грн. податку, фактично зазначені суми плачено 14.08.2002 р. та 30.08.2002 р. відповідно.

            Таким чином податковою 26.09.2006 р. застосовано штрафні санкції за порушення, що мали місце за станом на 14 та 30 серпня 2002 р. відповідно.

            Застосування штрафних санкцій у цьому випадку є неправомірним, виходячи з такого.

            Як свідчать матеріали справи, акт перевірки, розрахунки до нього, розрахунки (декларації), що перевірялись, розрахунок штрафних санкцій здійснено на підставі декларації № 1646 від 15.01.2002 р., поданої до податкової у січні 2002 р.

            Однак, як свідчать матеріали справи, 21.05.2004 р. ЗАТ “Термоізоляція”, м. Дніпропетровськ подало до Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську уточнюючі податкові розрахунки земельного податку за 2001 р. та 2002 р., що не суперечить діючому законодавству.

Оскільки визначення штрафних санкцій здійснювалось на підставі самостійно узгоджених податкових зобов’язань платника, податкова не мала права не враховувати коригування зазначених зобов’язань, здійснених платником у відповідності до чинного законодавства.

            Враховуючи, що визначення несвоєчасно сплачених сум мало місце без врахування коригувань податкових зобов’язань, які за станом на 10.08.2006 р. (момент перевірки) мали місце, визначення штрафних санкцій та їх застосування не можна визнати обґрунтованими.

            Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 1.2 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Згідно з п. 1.5 ст.1 названого Законуштрафна санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

            Отже суми, визначені у якості штрафних санкцій, відносяться законом до податкових зобов’язань, у зв’язку із чим їх нарахування повинно здійснюватись у загальному порядку, визначеному для нарахування податкових зобов’язань.

            Зазначене підтверджується також нормами п. 17.3 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», де зазначено, що сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.

            Відповідно до п. п. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за винятком випадків, визначених п. п. 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов’язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов’язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов’язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

            За правилами п. 17. 3  ст. 17 зазначеного Закону сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюються до сплати (стягнення) податку та оскарження ї сум.

            У зв’язку з цим та за відсутності окремих застережень щодо строків нарахування штрафних санкцій суд вважає, що строки давності для донарахування податкових зобов’язань поширюється також й на штрафні санкції.

            Таким чином, нарахування відповідачем штрафних санкцій у вересні 2005 р. за несвоєчасну сплату земельного податку позивача, узгодженого у 2001-2002 роках, колегія суддів визнає неправомірним.

            Оскільки податкове повідомлення-рішення від 26.09.2006 р. № 565/15-2/01414979/25817/1 є необґрунтованим та таким, що прийнято всупереч нормам Закону  України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», його слід визнати протиправним, а позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

            Таким чином, постанова суду першої інстанції не відповідає матеріалам справи та діючому законодавству, що відповідно до ст. 202 КАС України, є підставою для задоволення апеляційної скарги, скасування постанови господарського суду.

Приймаючи до уваги, що господарський суд неправильно встановив обставини справи та прийняв рішення з порушенням норм матеріального права, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити, постанову господарського суду Дніпропетровської області від

19.02.2007 р. скасувати, позов ЗАТ “Термоізоляція”, м. Дніпропетровськ задовольнити.

            Керуючись ст. ст. 198, 202, 207 КАС України, колегія суддів, –

П О С Т А Н О В И Л А:

            Апеляційну скаргу ЗАТ “Термоізоляція”, м. Дніпропетровськзадовольнити.

            Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2007 року скасувати.

            Позов задовольнити. Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Дніпродзержинську від 26.09.2006 р. № 565/15-2/01414979/25817/1 про зобов’язання ЗАТ “Термоізоляція” сплатити штраф у сумі 2438, 10 грн. Присудити на користь позивача за рахунок Державного бюджету України 5 грн. 10 коп. судових витрат.

            Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

Постанову може бути оскаржено відповідно до ст. 212 КАС України.

Постанову у повному обсязі виготовлено 18.04.2008 р.

Головуючий суддя:                                                                           Л.П. Туркіна

Судді:                                                                                                 А.О. Коршун

                                                                                                          О.А.Проценко