Ухвала суду № 17924501, 18.08.2011, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа № 11-533/11 26.08.2011

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 11 533/11 р. Категорія ст. 367 ч. 2 КК України

Головуючий суду 1 інстанції суддя Щербина C.B.

Доповідач суду апеляційної інстанції суддя Гребенюк В.І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2011 року Колегія суддів судової палати у кримінальних

справах апеляційного суду Миколаївської

області в складі:

Головуючої судді: Маркової Т.О.

Суддів: Пісного І.М.

Гребенюк В.І.

При секретарі Єфимцевій К.О.

за участю прокурора Коваль Н.М.

виправданої ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 31 травня 2011 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка м. Айзпуте республіки Латвія, громадянка України, з вищою освітою, заміжня, працююча головним бухгалтером ВАТ «Миколаївська теплоцентраль», раніше не судима, проживаюча по АДРЕСА_1

- виправдана за ст. 367 ч. 2 КК України за відсутністю в її діях складу злочину на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України.

Органами досудового слідства ОСОБА_2 обвинувачувалася у службовій недбалості, тобто у неналежному виконанні як службовою особою своїх службових обовязків через несумлінне ставлення до них, яке спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам, тобто - за ч. 2 ст. 367 КК України - за таких обставин.

ОСОБА_2 05.12.2002 року наказом № 332 генерального директора - голови правління ВАТ «Миколаївська ТЕЦ» ОСОБА_3 призначена на посаду головного бухгалтера. Таким чином, постійно виконуючи на ВАТ «Миколаївська ТЕЦ» організаційно - розпорядчі функції, головний бухгалтер ОСОБА_2 є посадовою особою.

30.10.2006 року між ДК «Газ Україна» (Постачальник) і ВАТ «Миколаївська ТЕЦ» (Покупець) був укладений договір № 3-06/06-620 ТЭ - 22 на постачання газу і виготовлення теплової енергії.

Впродовж жовтня - грудня 2006 року постачальник передав покупцеві 46 000 000 кубометрів природного газу вартістю 12 722 554,51 грн., відповідно до актів передачі природного газу від 31.10.2006 року, 30.11.2006 року, 30.12.2006 року. Плату за отриманий газ покупець здійснив частково, а саме: в сумі 18 268,72 грн., порушуючи договірні умови. Вартість отриманого палива, яка не відшкодована покупцем, складає 6 204 286,79 грн.

Відповідно до п. 12.1.5 ст. 12 ЗУ «Про оподаткування доходу підприємств» від 28.12.1994 № 334/94 BP платник податку - покупець, зобовязаний збільшити валові прибутки на суму непогашеної заборгованості, визнаної в порядку досудового врегулювання суперечок, або визначеної судом.

18.12.2008 року головний бухгалтер ВАТ «Миколаївська ТЕЦ» ОСОБА_2, знаючи про те, що до складу валового доходу підприємства необхідно включати всю суму непогашеної заборгованості, включаючи суму ПДВ, дала вказівку провідному бухгалтерові підприємства ОСОБА_4 в порушення вимог п.п. 12.1.5 п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» скласти декларацію по податку на прибуток підприємства, у яку внести суму боргу за використаний газ у жовтні - грудні 2006 року згідно договору № 3-06/06-620 від 30.10.06 р. між ВАТ «Миколаївська ТЕЦ» і ДК «Газ України» HAK «Нафтогаз України» у сумі 5 120 752 грн. Зазначена сума була включена до складу валового доходу підприємства без ПДВ.

На виконання вказівки головного бухгалтера ОСОБА_2 провідний бухгалтер ОСОБА_4 склала декларацію про податок на прибуток за 11 місяців 2008 року, куди внесла дані, відповідно до яких занижений податок на прибуток підприємства за 11 місяців 2008 року на суму 270 884 грн. за рахунок не включення до складу валових доходів суми попередньої оплати від ДП «Газ України» НАК «Нафтогаз України» на суму 6 204 286,79 грн.

Внаслідок неналежного виконання головним бухгалтером ВАТ «Миколаївська ТЕЦ» ОСОБА_5 своїх службових обовязків занижений податок на прибуток ВАТ «Миколаївська ТЕЦ» за 11 місяців 2008 року на загальну суму 270 884 грн.

Цей документ, складений провідним бухгалтером ВАТ «Миколаївська ТЕЦ» ОСОБА_4, був підписаний головним бухгалтером підприємства ОСОБА_5 і директором підприємства ОСОБА_3, після чого спрямований у встановленому порядку в Державну податкову інспекцію спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві.

На підставі зазначеного документа підприємство не відрахувало в повному обсязі до державного бюджету України податок на прибуток підприємства на загальну суму 270 884 грн., яку необхідно сплатити, що є тяжкими наслідками.

Виправдовуючи ОСОБА_2, суд зазначив, що головний бухгалтер ВАТ «Миколаївська ТЕЦ» ОСОБА_2, як відповідальний за ведення бухгалтерського обліку посадовець підприємства, сумлінно відносячись до виконання своїх посадових обовязків, а саме керуючись положеннями Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», висновками акту «Про результати виїзної планової перевірки» від 05.08.2008 року № 616/39/30083966, склала декларацію про податок на прибуток за 11 місяців 2008 року, де обґрунтовано вказала в розділі «валові прибутки» ВАТ «Миколаївська ТЕЦ» в код ст. 02.3, врегулювання сумнівної заборгованості, суму заборгованості без податку на додану вартість, тобто 5 170 239 грн., належним чином виконала свої функціональні обовязки, а тому в її діях відсутні ознаки складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України.

При цьому суд зазначив, що обґрунтованість вказівки суми оподатковуваної прибутку підприємства в декларації по податку на прибуток підприємства в розмірі 5170 239 грн. виходить з аналізу положень Закону України «Про оподаткування доходу підприємств» (далі - Закон).

Так, відповідно до ст. 3 Закону обєктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених ст. 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із ст. ст. 8, 9 цього Закону.

Згідно ст. 4 Закону валовий дохід це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Відповідно до п. 4.2. Закону, не включаються до складу валового доходу суми податку на додану вартість, отримані (нараховані) платником податку на додану вартість, нараховані на вартість продажу товару (роботи, послуги).

Згідно п. 4.3. ст. 4 Закону, скорегований валовий дохід - сума валового доходу без урахування сум, визначених в п. 4.2.

Відповідно до п. 5.3.3. ст. 5 Закону до складу валових витрат також не включаються суми податку на додану вартість, включеного в ціну товарів, що придбавалися платником податків для виробничого або невиробничого використання.

Аналогічні положення відображені і в п. п. 4.1 і 4.2 ст. 8, якими передбачається, що у разі здійснення витрат на придбання, самостійне виготовлення основних засобів, балансова вартість відповідних груп збільшується на суму вартості їх придбання, або виробничих витрат понесених платником податків, які повязані з виготовленням, без урахування податку на додану вартість.

Приведені вище положення норм Закону дали, як зазначено у вироку, суду підстави для однозначного висновку, що в контексті ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції від 22.05.1997 року, як термін «вартість товару» - валовий дохід, так і «заборгованість» - валова витрата, є однаковими величинами і відповідно ці суми не включають ПДВ.

Відповідно до п. 12.1.5 ст. 12 ЗУ «Про оподаткування доходу підприємств» від 28.12.1994 №334/94 ВР, платник податку покупець зобовязаний збільшити валові прибутки на суму непогашеної заборгованості, визнаної в порядку досудового врегулювання суперечок, або визначеною судом.

При цьому суд послався на свідчення ОСОБА_6, на дані висновку судово-бухгалтерської експертизи від 01.03.2011 року та показання експерта ОСОБА_7

Суд вказав, що саме тому, керуючись вищезгаданими нормами Закону, ОСОБА_2, даючи вказівки скласти податкову декларацію за 11 місяців 2008 року та вказуючи суму валового доходу без ПДВ і підписуючи її, діяла у рамках Закону, не порушуючи його вимог.

Суд також зазначив, що не бере до уваги як докази вини ОСОБА_2 розяснення ДПА України, що надані в листах № 23642/7/15-1117 від 02.12.2004 року, № 9425/7/15-0317 від 18.05.2006 року, № 9580/7/16-1917-20 від 22.05.2006 р., про те, що сума сумнівної заборгованості ВАТ «Миколаївська ТЕЦ» мала бути віднесена до складу валових прибутків, включаючи ПДВ, оскільки ці розяснення суперечать вимогам Закону, а крім цього, розяснення не є нормативно - правовими актами, і - відповідно - не конкурують із Законом.

З аналогічних причин суд не взяв до уваги і виводи фахівця Науково - дослідницького експертно - криміналістичного центру № 128 від 30.06.2009 року (т. 2 л. д. 153-157) про те, що валовий дохід мав бути збільшений на всю суму непогашеної заборгованості включаючи і ПДВ.

В апеляції прокурор просить вирок скасувати через невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, та постановити новий вирок, яким визнати ОСОБА_2 винною за ч. 2 ст. 367 КК України, та призначити їй покарання у виді 2 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади, повязані з виконанням організаційно - розпорядчих функцій строком на 1 рік. На підставі ст. 75 КК України звільнити її від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік, та покласти на неї передбачені п. п. 2, 3 ст. 76 КК України обовязки.

Вважає, що суд не оцінив належним чином всю сукупність зібраних по справі та досліджених в судовому засіданні доказів і прийшов до необґрунтованого висновку щодо відсутності в діях ОСОБА_5 складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України.

Докладно наводить показання: виправданої в судовому засіданні про обставини інкримінованого їй злочину; показання свідка ОСОБА_6 - головного держподатінспектора СДПІ по роботі з великим платниками податків у м. Миколаєві щодо наявних суперечностей між пунктами п. 12.1.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» про зобовязання покупеця збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості, включаючи ПДВ, та п. 4.2.1 цього ж Закону, яким передбачено, що до суми валового доходу ПДВ не включається. В звязку з чим ДПА України 18.05.2006 року були надані розяснення № 9425/7/15-0317 «Щодо відображення сум відємного значення обєкта оподаткування та сумнівної, безнадійної заборгованості в деклараціях з податку на прибуток підприємства», 22.07.2006 року - № 9580/7/16-1917-20 «Щодо коригування податкових зобовязань і кредиту в звязку з врегулюванням сумнівної заборгованості», відповідно до яких платники податку - покупці відповідно до п. п. 12.1.5 ст. 12 Закону збільшують валові доходи у рядку 02.3 Декларації на всю суму непогашеної заборгованості, тобто включаючи суму податку на додану вартість. Через що нею при проведенні невиїзної документальної перевірки податкової звітності з податку на прибуток ВАТ «Миколаївська ТЕЦ» було донараховано податок на прибуток підприємства в розмірі 270 884 грн.

Зазначає про наявність в матеріалах кримінальної справи двох експертиз, висновки яких суперечать один одному - проведена під час досудового слідства судово - економічна експертиза № 128 від 30.06.2009 року (т. 2 а. с. 153 - 157) з висновками, що при проведенні процедури врегулювання сумнівної заборгованості, яка виникла станом на 01.01.2007 року, необхідно збільшити валовий дохід на всю суму непогашеної заборгованості, включаючи суму ПДВ; та проведена під час судового слідства судово - бухгалтерська експертиза № 8890-8891 від 01.03.2011 року, за висновками якої експерту не представилось можливим обґрунтувати документально та підтвердити висновки акту невиїзної документальної перевірки від 19.02.2009 року відповідно до нормативно - правових актів України про включення до валових доходів у декларації з податку на прибуток сумнівної безнадійної заборгованості ВАТ «Миколаївська ТЕЦ» перед ДК «Газ України» в сумі 6 204 287 грн. з ПДВ 1 034 048 грн. При цьому апелянт констатує, що судом було відмовлено у задоволенні клопотання державного обвинувача про призначення додаткової судово - економічної експертизи.

Наводить положення Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 29.06.1990 року «Про виконання судами України законодавства та постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ та постановлення вироку» і вважає, що при постановлені вироку суд вибірково підійшов до викладення показань деяких свідків та письмових доказів, досліджених в судовому засіданні, відхилив одні докази та не прийняв до уваги інші докази, які є в матеріалах справи; а також вважає, що висновки суду, викладені у вироку, не відповідають фактичним обставинам справи та належним чином не вмотивовані; необґрунтовано не прийняті до уваги наданні обвинуваченням докази, які б могли суттєво вплинути на висновки суду.

Заслухавши доповідь судді, прокурора Коваль Н.П. на підтримку апеляції, виправдану ОСОБА_2 про залишення вироку без змін, перевіривши матеріали справи та додатково надані матеріали, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 275 КПК України розгляд справи судом провадиться тільки відносно підсудних і тільки в межах предявленого їм обвинувачення.

Згідно ст. 67 КПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази для суду не мають наперед встановленої сили.

Із матеріалів справи вбачається, що висновки суду про відсутність в діях ОСОБА_2 складу неналежного виконання службовою особою своїх службових обовязків через несумлінне ставлення до них - службової недбалості, що спричинило тяжкі наслідки, тобто складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, - відповідають фактичним обставинам справи і ґрунтуються на зібраних і ретельно досліджених судом наявних у справі доказах.

Так, виправдана ОСОБА_2 в судовому засіданні суду першої інстанції винним себе ані за первинним обвинуваченням за ч. 2 ст. 364 КК України (т. 2 а. с. 212 - 231), ані за зміненим в судовому засіданні обвинуваченням за ч. 2 ст. 367 КК України (т. 2 а. с. 301 - 303), не визнала і пояснила, що що в серпні 2008 року напередодні проведення камеральної перевірки на підприємстві була проведена планова перевірка спеціальною державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків, за результатами якої був складений акт від 05.08.2008 року, в якому зазначені вказівки податкової інспекції про те, що до складу валового доходу при відображенні сум сумнівної заборгованості по п. п. 12.1.5 п. 12.1 ст. 12 Закону повинна включатися сума заборгованості без ПДВ. Після цієї перевірки і ознайомлення з її результатами виконувала вказані приписи податкового органу, який безпосередньо здійснював контроль, за сплатою податків ВАТ «Миколаївська ТЕЦ», будучи переконаною в правильності своїх дій.

Також пояснила, що сума непогашеної заборгованості перед ДП «Газ Україна» HAK «Нафтогаз України» в податковій декларації про прибуток підприємства мала бути відображена відповідно до вимоги п. 12.1.5 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон). Порядок відображення цієї суми чітко визначений вказаним законом. З самої форми декларації видно, що в окремих графах відображаються показники валового і скорегованого валового доходу. Як випливає із змісту ст. 4 Закону, валовий дохід не включає суму податку на додану вартість, а тому його включення було б прямим порушенням вказаної статті закону; а поняття скорегованого валового доходу міситься в п. 4.3., яким також передбачено, що скорегований валовий дохід - це валовий дохід без урахування вказаних в п. 4.2. прибутків - відповідно без врахування податку на додану вартість.

Тому, даючи вказівки внести до декларації про податок на прибуток за 11 місяців 2008 року саме такі відомості (суми заборгованості без ПДВ) і підписуючи її, керувалася виключно законодавчими і підзаконними актами, у тому числі і Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств». Не брала до уваги, відомі їйвикладені в окремих листах розяснення податкової інспекції, які не вважала актами, що носять нормативно правовий характер.

Суд першої інстанції, проаналізувавши положення ст. ст. 3; 4 п. п. 4.2, 4.3; 5 п. 5.3.3, 8 п. п. 8.4.1, 8.4.2; 12 п. 12.1.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», прийшов до вірного висновку щодо дій ОСОБА_2 у рамках цього Закону без порушень його вимог при дачі вказівки скласти податкову декларацію за 11 місяців 2008 року із зазначенням суми валового доходу без ПДВ і її підписанні.

Крім того, слід зауважити, що і органи досудового слідства, і державне обвинувачення замовчали факт проведення на ВАТ «Миколаївська ТЕЦ» виїзної планової перевірки та дані складеного податківцями Акту перевірки спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві № 616/39/30083966 «Про результати виїзної планової перевірки ВАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль» за період з 01.01.07 по 31.03.08 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства» від 05.08.2008 року, згідно якого встановлено завишення валових витрат за 1 квартал 2008 року (аркуші 51 - 52 цього акту т. 1 а. с. 187 (238 239) - 272).

А за матеріалами справи за цей період (1 квартал 2008 року) ВАТ «Миколаївська ТЕЦ» до декларації включені валові витрати з ПДВ.

Таким чином 6 фахівців, що проводили вищевказану виїзну перевірку зазначили, що до складу валових витрат відносяться суми непогашеної заборгованості без врахування ПДВ.

Саме так і зробила головний бухгалтер даного підприємства ОСОБА_2 при складанні декларації за 11 місяців 2008 року, зазначивши у ній суми непогашеної заборгованості без врахування ПДВ. Тим більш, що вказане відповідає вищезазначеним положенням Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

А результати наступної перевірки, що відображені у відповідному Акті № 161/39/30083966 від 16.02.2009 року «Про результати невиїзної документальної перевірки податкової звітності з податку на прибуток ВАТ «Миколаївська ТЕЦ» є протилежними в частині необхідності включення до складу валових витрат за 11 місяців 2008 року суми непогашеної заборгованості вже з врахуванням ПДВ, і що не включення ПДВ є порушенням податкового законодавства (т. 1 а. с. 9 - 11).

Замовчує факт наявності першої перевірки від 05.08.2008 року та її результати в цій частині і апелянт, уникаючи надання цим висновкам належної правової оцінки, хоча їх правильність та законність нічим не спростовані.

За таких обставин, коли є наявними протиріччя у Законі щодо зазначення суми непогашеної заборгованості з ПДВ чи без ПДВ; коли фахівці одного і того же податкового органу - спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві, що проводив на ВАТ «Миколаївська ТЕЦ» обидві вищезазначені перевірки не мають єдиної думки щодо включення - не включення ПДВ до складу валових витрат суми непогашеної заборгованості, що виразилося у їх протилежних висновках в цій частині; тим більш за умови, що відповідно до п.1.3 Порядку надання розяснень окремих положень податкового законодавства, затвердженого ДПА України від 12.04.2003 №176 узагальнюючі податкові розяснення і податкові розяснення не мають сили нормативно - правового акта, відсутні підстави звинувачувати головного бухгалтера ВАТ «Миколаївська ТЕЦ» ОСОБА_2 (в даному випадку) у вчиненні інкримінованого їй злочину.

Крім того, прокурор в апеляції лише констатував висновок суду щодо неприйняття розяснень ДПА України № 9425/7/15-0317 від 18.05.2006 року «Щодо відображення сум відємного значення обєкта оподаткування та сумнівної, безнадійної заборгованості в деклараціях з податку на прибуток підприємства» та № 9580/7/16-1917-20 від 22.07.2006 року «Щодо коригування податкових зобовязань і кредиту в звязку з врегулюванням сумнівної заборгованості» в якості доказу вини ОСОБА_2, оскільки вказані розяснення суперечать вимогам Закону, а також не є нормативно - правовими актами, і, відповідно, не конкурують із Законом.

Але прокурор в апеляції ніяким чином не спростував цього висновку суду першої інстанції і не навів ніяких доводів з цього приводу. Тобто, апелянт взагалі не зазначив, чи він вважає цей висновок суду вірним, чи не вірним; а якщо не вірним, то з яких підстав.

Посилання апелянта на показання свідків ОСОБА_6 (головний держподатінспектора СДПІ по роботі з великим платниками податків у м. Миколаєві) та ОСОБА_8 (директора ВАТ «Миколаївська ТЕЦ») як на докази вини ОСОБА_2 безпідставні, оскільки суть обвинувачення ОСОБА_2 зводиться до нібито порушень нею положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», які мають певні протиріччя щодо питання про зазначення суми непогашеної заборгованості з ПДВ чи без ПДВ.

Проте, це є суто правовим питанням, яке і вирішив суд, і яке ніяким чином не залежить від сприйняття чи розуміння цих положень Закону свідками.

З цих же підстав є необґрунтованими і посилання апелянта на наявність у справі двох експертиз, висновки яких суперечать один одному та необхідність проведення додаткової судово - економічної експертизи, оскільки, як вірно зазначив суд у своїй постанові від 12.05.2011 року про відсутність підстав для задоволення такого клопотання прокурора, що запропоновані прокурором питання носять виключно правовий характер, а тому не входять до компетенції експерта (т. 2 а. с. 299).

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, при проведенні під час досудового слідства судово - економічної експертизи № 128 від 30.06.2009 року (т. 2 а. с. 153 - 157) не був предметом дослідження Акт перевірки СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві від 05.08.2008 року № 616/39/30083966 «Про результати виїзної планової перевірки ВАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль» код 30083966, за період з 01.01.07 по 31.03.08 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства».

Крім того, за результатами проведеної експертизи складається висновок експерта, відповідно до ст. 200 КПК України та п. п. 4.11, 4.12 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень від 8 жовтня 1998 року N 53/5 із змінами та доповненнями.

Проте, експертом ОСОБА_9, на порушення зазначених вимог діючого законодавства, був складений висновок спеціаліста що викликає певні сумніви у кваліфікації експерта та допустимості такого доказу.

В той же час предметом дослідження призначеної судом судово - економічної (бухгалтерської) експертизи № 8890 - 8891 від 01.03.2011 року були, окрім Акту перевірки СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві від 19.02.2008 року № 161/39/30083966 «Про результати невиїзної документальної перевірки податкової звітності з податку на прибуток» ВАТ «Миколаївська (т. 1 а. с. 9 11, 120 - 124), відповідних декларацій, судових рішень, наказів, договорів тощо і вищезазначений Акт перевірки СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві від 05.08.2008 року № 616/39/30083966 був (т. 2 а. с. 281 - 289). Саме тому висновок цієї експертизи є більш повним та обґрунтованим, і саме тому суд поклав даний висновок в обґрунтування виправдувального вироку.

Таким чином, висновок суду про відсутність і діях ОСОБА_2 складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, є обґрунтованим і відповідає сукупності досліджених по справі доказів.

За таких обставин підстав для задоволення апеляції та скасування вироку суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.

Не встановлено процесуальних порушень при збиранні, дослідженні й оцінці доказів, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновків суду щодо виправдання ОСОБА_2 за відсутністю в її діях складу інкримінованого їй злочину.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, залишити без задоволення, а вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 31 травня 2011 року відносно ОСОБА_2 - без змін.

Головуюча:

Судді: