Постанова № 17920211, 29.08.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.08.2011 № 54/71

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Гольцової Л.А.

суддів:

за участю секретаря

судового засідання

за участю представників сторін

від позивача: ОСОБА_1, представник, довіреність № 2162 від 30.03.2011;

від відповідача: ОСОБА_2, представник , довіреність б/н від 16.08.2011;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „А.Групп”

на рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2011

у справі № 54/71 (суддя Шкурдова Л.М.)

за позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_3

до Товариства з обмеженою відповідальністю „А.Групп”

про стягнення 10088,10 грн.

постанова прийнята 29.08.2011, оскільки відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України засідання суду відкладалось слуханням з 17.08.2011 до 29.08.2011

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.05.2011 у справі № 54/71 задоволено повністю позов Фізичної особи підприємця ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю „А.Групп” про стягнення 10088,10 грн.

Не погодившись з рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю „А.Групп” (далі ТОВ „А.Групп”) звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції неповно зясовано обставини, які мають значення для справи, а також неправильно застосовано норми матеріального права.

Зокрема, скаржник посилається на неврахування судом, що ніяких зауважень зі сторони водія не було ні з приводу неправильного розміщення вантажу в кузові напівпричепа, ні з яких інших питань, тоді як саме водій керував процесом завантаження автотранспорту. Оскільки автотранспорт НОМЕР_1 затримався з вини перевізника і вантажоотримувач своєчасно вантаж не отримав, відповідач поніс додаткові витрати (оренда складу та в подальшому завантаження і перевезення товару), а тому відповідно до п. 7 ст. 193 ГК України сплату коштів за перевезення було відстрочено для отримання документів від свого партнера Sirtek Італія про розмір нанесених збитків. Внаслідок понесення відповідачем збитків за затримку автотранспорту в сумі 520 Євро, з виставленої суми по рахунку №016 вирахувано 520 Євро в гривневому еквіваленті по курсу НБУ на 23.12.2010 (дата виставлення рахунка).

Фізична особа підприємець ОСОБА_3 (далі ФОП ОСОБА_3.) у відзиві на апеляційну скарг ТОВ „А.Групп” та представник в засіданні суду проти доводів скарги заперечував, просив рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2011 у справі № 54/71 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.08.2011 зобовязано надати: позивача: детальний розрахунок позовних вимог із зазначенням суми боргу за перевезення вантажу окремо по кожній заявці (без врахування суми, яка нарахована за перевантаження), періоду нарахування та порядку нарахування на суми боргу пені і процентів за прострочення грошового зобовязання (по кожній заявці окремо); відповідача: письмове пояснення щодо прострочення часткової оплати за перевезення вантажу окремо по кожній заявці, а також щодо підстав, з яких було допущено це прострочення та проведена саме часткова сплата.

На виконання ухвали суду сторонами надано: позивачем детальний розрахунок позовних вимог; відповідачем письмове пояснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

Між ТОВ „А.Групп” (Замовник) та ФОП ОСОБА_3 (Експедитор) 14.12.2010 укладений договір транспортного експедирування, за умовами якого Експедитор зобовязався за дорученням Замовника за винагороду організовувати виконання перевезень вантажів, які надаються Замовником, автомобільним транспортом в міжнародному сполученні.

Відповідно до п. 2.3 договору конкретні умови перевезень, кількість та рід вантажу, маршрути, вантажовідправники та вантажоодержувачі, графік подачі транспорту, вартість перевезень оговорюються разовими заявками, які є невідємною частиною цього договору, та передаються факсом або електронною поштою.

Відповідачем 14.12.2010 видано заявки № 1 та № 2 на перевезення вантажів автомобільним транспортом (додаток № 1 до договору від 14.12.2010). Зазначеними заявками врегульовано вагу вантажу, дату та час завантаження, адресу вивантаження, вартість фрахту (заявка № 1 1250,00 Євро, заявка № 2 1200,00 Євро), а також умови оплати (оплата на розрахунковий рахунок в день розмитнення вантажу), проте не зазначено дату, коли вантаж має бути доставлений в кінцевий пункт призначення.

На виконання умов договору від 14.12.2010, а також заявок № 1 та № 2, позивачу 17.12.2010 завантажено вантаж в кількості по 22000,00 кг (міжнародна товарно-транспортна накладна № 1 машина НОМЕР_2/НОМЕР_4 та міжнародна товарно-транспортна накладна № 2 машина НОМЕР_1/НОМЕР_5). За накладною № 1 вантаж прибув в місце призначення 21.12.2010, а за накладною № 2 вантаж прибув в місце призначення 23.12.2010.

При цьому, вантаж, який перевозився машиною НОМЕР_1/НОМЕР_5 (накладна № 2) пройшов 20.12.2010 контрольне зважування, при якому виявлено його перевантаження понад норму, про що свідчить наявний в матеріалах справи документ про результати зважування (а.с.19).

Позивачем були понесені додаткові витрати, які виникли у звязку з перевантаженням автомобіля НОМЕР_1/НОМЕР_5, а саме: єдиний збір (уніфікована митна квитанція МД-1 серія 30502В №3785509) на суму 1813,37 грн., оплата за видачу спецдозволу (квитанція ДП „СМАП” від 21.12.2010 Серія У №1743080) на суму 62,50 грн., касовий збір при сплаті водієм зазначених сум шляхом внесення коштів до каси банка в сумі 27,50 грн., що загалом становить 1903,37 грн.

Пунктом 3.4 договору від 14.12.2010 передбачено, що Замовник зобовязаний забезпечити вірне завантаження транспортного засобу для уникнення перевантаження та пошкодження складу.

Відповідно до п. 3.13 договору Замовник відшкодовує Експедитору всі додаткові витрати, які виникають у звязку з перевантаженням автотранспортного засобу понад встановлені норми (загального перевантаження або перевантаження на вісь), а також витрати повязані з пробігом автотранспортного засобу понад встановлений (за маршрутом не визначеному у Заявці) із розрахунку 4,0 грн. територією України та 7,3 грн. територією закордонних країн за один кілометр додаткового пробігу.

Позивачем виставлені відповідачу рахунки від 20.12.2010 № 015 на суму 12671,52 грн. (заявка від 14.12.2010 № 2, автомобіль НОМЕР_2/НОМЕР_4) та від 23.12.2010 № 016 на суму 14955,54 грн. (заявка від 14.12.2010 № 1, автомобіль НОМЕР_1/НОМЕР_5). При цьому, в рахунок № 016 окрім вартості перевезення 13052,17 грн. включено штраф за перевантаження 1903,37 грн.

Проте, відповідно до п. 4.2 договору нарахування штрафу Експедитором Замовнику передбачено за понаднормовий простій, а нарахування витрат, які виникають у звязку з перевантаженням автотранспортного засобу понад встановлені норми, врегульовано п. 3.13 договору, а тому кошти в сумі 1903,37 грн. є не штрафом, а є витратами, які виникають у звязку з перевантаженням автотранспортного засобу понад встановлені норми.

Матеріалами справи підтверджено перерахування відповідачем позивачу вартість послуг за рахунком № 015 в сумі 12671,52 грн. та за рахунком № 016, але частково в сумі 9525,84 грн. Проплати відповідачем здійснені не в термін, передбачений заявками № 1 та № 2 (в день розмитнення), а 28.01.2011, тобто з пропуском строку.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обовязків (ст. ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень (ст. 33 ГПК України).

Статтею 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Прострочення оплати за рахунками № 015 та № 016, а також часткове перерахування коштів за рахунком № 016, відповідач обґрунтовує тим, що автотранспорт НОМЕР_1 затримався з вини перевізника і вантажоотримувач своєчасно вантаж не отримав, відповідач поніс додаткові витрати (оренда складу та в подальшому завантаження і перевезення товару), а тому відповідно до п. 7 ст. 193 ГК України сплату коштів за перевезення було відстрочено для отримання документів від свого партнера Sirtek Італія про розмір нанесених збитків. Внаслідок понесення відповідачем збитків за затримку автотранспорту в сумі 520 Євро, з виставленої суми по рахунку № 016 вирахувано 520 Євро в гривневому еквіваленті по курсу НБУ на 23.12.2010 (дата виставлення рахунка).

Проте, колегія суддів не може погодитись з відповідачем, оскільки в силу ст.ст. 525, 526 ЦК України договір підлягає виконанню надоєним чином і в установлені договором строки, а саме оплата за перевезення мала бути здійснена в строк, передбачений заявками № 1 та № 2.

Додаткові витрати, понесені відповідачем в сумі 520 Євро не можуть бути підставою для звільнення від своєчасного виконання своїх зобовязань.

Пунктом 4.9 договору передбачено, що Експедитор несе відповідальність перед Замовником в разі його прямої вини в порушенні умов договору, заявки, неприйняття необхідних заходів, які завдали Замовнику матеріального збитку.

Як зазначалось вище, в договорі та в заявках № 1 та № 2 не зазначено кінцевої дати, коли вантаж повинен був бути доставлений в кінцевий пункт призначення.

Зважаючи на наведене, судова колегія вважає, що в діях відповідача наявне порушення умов договору в частині своєчасної оплати за надані позивачем послуги за спірним договором.

При обрахуванні суми заборгованості, суд враховує оплату відповідачем коштів по рахунку № 015 та часткову сплату по рахунку № 016, проте зважає на прострочення по сплаті та бере до уваги курсову різницю, з якою представник відповідача погодився (протокол с/засідання від 17.08.2011). Таким чином, з відповідача підлягає стягненню 3526,33 грн. основного боргу.

Відповідно до п.п. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Обмеження максимального розміру пені за порушення грошових зобовязань встановлено спеціальним законом, яким є Закон України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, в преамбулі якого зазначено, що він регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Згідно зі ст. 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 ст. 343 ГК України встановлено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, граничний розмір пені, який не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, визначений спеціальним законом, положення якого не встановлюють обмежень щодо визначення сторонами в договорі розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Пунктом 4.12 договору передбачено, що у випадку порушення строків оплати за перевезення Замовник сплачує Експедитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми та проценти за прострочення грошового зобовязання в розмірі 90 % річних від простроченої суми за кожний день затримки платежу від строків оплати обумовлений у заявці.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки п. 4.12 договору передбачена відповідальність Замовника у вигляді пені та річних, які нараховуються на суму оплати за перевезення вантажу, то на кошти в сумі 1903,37 грн., які є додатковими витратами, що виникли у звязку з перевантаженням автотранспортного засобу понад встановлені норми, не підлягає нарахуванню пеня та річні.

Здійснюючи перерахунок пені та річних по заявкам № 1, № 2, колегія суддів виходила з положень вищезазначеного законодавства, а також враховувала п. 4.12 договору та дійшла висновку, що з відповідача підлягає стягненню пеня 554,16 грн. (239,44 грн. по заявці № 1 і 251,83 грн. по заявці № 2) та 90% річних в сумі 2681,46 грн. (1462,92 грн. по заявці № 1 і 1218,54 грн. по заявці № 2).

Окремо підлягає стягненню 1903,37 грн., які є коштами за перевантаження. Скаржник, звертаючись до суду із апеляційною скаргою на рішення у даній справі, зазначає, що погодився понести витрати за перевантаження (аркуш скарги 5).

Проте, приймаючи рішення у даній справі, суд першої інстанції не звернув уваги, що кошти, в сумі 1903,37 грн., які позивач включив до рахунку № 016 і на які в подальшому нарахував пеню і річні, не є штрафом в розумінні п. 4.2 договору, а є додатковими витратами, порядок оплати яких врегульовано п. 3.13 договору.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2011 у справі № 54/71 підлягає зміні.

Судові витрати по справі, відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на сторін, пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „А.Групп” на рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2011 у справі № 54/71 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2011 у справі № 54/71 змінити.

3. Викласти резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2011 у справі № 54/71 в наступній редакції:

„Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „А.Групп” (01001, м. Київ, вул. Костьольна, 5, кв. 14, код ЄДРПОУ 37079097) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_3 (10029, АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_3) 3526,33 основного боргу, 2681,46 грн. процентів річних, 554,16 грн. пені, 1903,37 грн. коштів за перевантаження, 86,65 грн. витрат по сплаті державного мита та 203,44 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити”.

4. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ на виконання п. 3 зазначеної постанови суду.

5. Матеріали справи № 54/71 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя

Судді

31.08.11 (відправлено)