Постанова № 17919993, 04.08.2011, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.08.2011 року Справа № 5005/2917/2011

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач),

суддів: Білецької Л.М., Тищик І.В.

при секретарі: Алексєєву О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, представник, довіреність №б/н від 02.09.10;

від відповідача: Приходько Х.С., головний спеціаліст відділу претензійно-позовної роботи юридичного управління, довіреність №7/26-630 від 11.11.10;

розглянувши апеляційну скаргу Криворізької міської ради на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.2011 року у справі № 5005/2917/2011

за позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_3, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

до Криворізької міської ради, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 18.11.2008 року

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.2011 року у справі № 5005/2917/2011 (суддя Євстигнеєва Н.М.) позов задоволено.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 18.11.2008 року, укладений між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 та Криворізькою міською радою з моменту його укладення.

Стягнуто з відповідача на користь позивача судові витрати по справі.

29.04.2011 року на виконання рішення видано наказ.

Рішення мотивовано тим, що укладений сторонами 18.11.2008 року договір оренди земельної ділянки не містить істотних умов та невідємних додатків до нього, які визначено Законом України “Про оренду землі”, що є підставою для визнання договору недійсним відповідно до положень ст.203 ЦК України.

Також суд зазначив на суперечність умов спірного договору вимогам ст.ст.116, 124 Земельного кодексу України, на відсутність рішення органу місцевого самоврядування про передачу позивачу земельної ділянки в оренду,

Не погодившись з рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування господарським судом норм матеріального права та неповне зясування обставин, що мають значення для справи та просить його скасувати.

Зазначає, що всі необхідні умови спірного договору було погоджено сторонами, він був зареєстрований у Криворізькому відділі Дніпропетровської регіональної філії державного підприємства “Центр державного земельного кадастру”, позивач оплачувала земельний податок.

Господарський суд помилково зазначив на відсутність рішення міськради про надання позивачу земельної ділянки у користування, оскільки таке рішення існує за №526 від 18.12.2002 року і прийнято воно на підставі заяви ФОП ОСОБА_3

У відзиві на апеляційну скаргу позивач спростовує доводи апелянта, вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За приписами ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

З матеріалів даної справи вбачається, що позивач на підставі договору купівлі-продажу приміщення від 14.06.2000 року є власником нежитлового вбудованого приміщення із цегли площею 118 м2, що становить 35/1000 ідеальної частки від будинку №18 по вул. ХХ Партз'їзду у місті Кривому Розі (том 1 а.с.15).

18 листопада 2008 року на підставі рішення міської ради від 30.01.2008 року №2298 між Криворізької міської радою (орендодавець) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (орендар) був укладений договір оренди земельної ділянки, відповідно до п.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку при будинкової території будинку відповідно до частки власності в будівлі для розміщення вбудованого тренажерного залу, яка знаходиться на вул. ХХ Партз'їзду, 18 у Жовтневому районі м. Кривого Рогу (том 1 а.с.8 ).

Відповідно до п.2 договору в оренду передається земельна ділянка площею 0,0121 га. Кадастровий номер земельної ділянки: 1211000000:04:101:0005 (п.3 договору).

Договір укладено на 5 років (п.5 договору).

Позивач, звернувшись до суду, зазначав декілька підстав недійсності вказаного договору. Колегія суддів вважає, що господарський суд надав належну правову оцінку кожному із зазначених фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 доводам та на спростування посилань апелянта вважає за необхідне вказати на наступне:

Правовідносини, повязані з передачею земельної ділянки у користування регулюються Земельним кодексом України, Законом України “Про оренду землі”, Цивільним кодексом України, нормативно-правовими актами та договором оренди землі.

За змістом п. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальної власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Необхідною умовою укладення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній або комунальній власності, є наявність рішення відповідного органу про надання земельної ділянки, зобовязання цього органу надати в користування земельну ділянку на підставі договору оренди.

Апелянт посилається на наявність такого рішення. До апеляційної скарги додав рішення Криворізької міської ради від 18.12.2002 року №526 “Про передачу земельної ділянки в оренду приватній підприємниці ОСОБА_3”

Однак спірний договір має посилання на інше рішення міської ради - від 30.01.2008 року №2298. Вказаним рішенням відповідач вирішив поновити договори оренди земельних ділянок суб'єктам господарювання та громадянам після закінчення термінів, на які їх було укладено.

Тобто, доказів прийняття рішення про передачу позивачу в оренду земельної ділянки відповідач не надав.

Відповідно до ч.5 ст. 126 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст.13 Закону України “Про оренду землі”).

Істотні умови договору оренди землі та його невід'ємні частині визначені ст. 15 Закону України “Про оренду землі”.

Господарський суд звернув увагу на те, що спірний договір оренди земельної ділянки від 18.11.2008 року таких істотних умов не містить. Відсутній план або схема переданої позивачу в оренду земельної ділянки.

Доданий до договору план розташування земельної ділянки є планом прибудинкової території житлового будинку №18 по вул. ХХ партз'їзду м. Кривого Рогу, а не планом земельної ділянки, яка надається фізичній особі - підприємцю ОСОБА_3 в оренду.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 Закону України “Про оренду землі” є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (ч. 2 ст. 15 Закону України “Про оренду землі”).

Однак реєстрація спірного договору у Криворізькому відділі Дніпропетровської регіональної філії державного підприємства “Центр державного земельного кадастру” не доводить його дійсність, як то вважає скаржник.

Апелянтом також не спростовано доводи оскаржуваного рішення щодо відсутності у відповідача права на передачу в оренду прибудинкової території відповідно до положень ст. 42 Земельного кодексу України, п. 4.4 Положення про порядок встановлення та закріплення меж прибудинкових територій існуючого житлового фонду та надання у спільне користування або спільну сумісну власність земельних ділянок для спорудження житлових будинків, затвердженого наказом Держкомзему України, Держкоммістобудування України, Держжитлокомунгоспу України та Фонду державного майна України від 05.04.1996 року №31/30/53/396).

Між тим, така позиція позивача підтверджується також листом Державного комітету із земельних ресурсів №14-22-12/13705 від 26.11.2008 року (том 1 а.с.75).

Посилання позивача щодо наявності помилки при укладенні спірного договору належним чином не доведені та господарським судом така підстава недійсності правочину не зазначена.

Щодо доводів апелянта на обовязковість оплати ОСОБА_3 земельного податку, то ці доводи не стосуються предмету спору, а сам факт оплати позивачем орендних платежів не підтверджує дійсність договору.

Таким чином, невідповідність спірного договору вимогам діючого законодавства є підставою для визнання його недійсним відповідно до ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України

Враховуючи викладене, колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що при розгляді апеляційної скарги відповідач не спростував доводи позивача, мотиви оскаржуваного судового рішення, не довів належними та допустимими доказами свої заперечення.

Підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду не вбачається.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.2011 року у справі № 5005/2917/2011 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий Т.А. Верхогляд

Суддя Л.М. Білецька

Суддя І.В. Тищик