Рішення № 17915605, 29.08.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.08.11 Справа № 8/105/2011

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Христофорівський завод вогнетривких блоків та бетонів", смт. Христофорівка Дніпропетровської області,

до Публічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат", м. Алчевськ Луганської області, -

про стягнення 272 684 грн. 51 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача Цилюрік В.А. генеральний директор, - протокол № 3к від 01.02.2008 року;

від відповідача ОСОБА_1 провідний юрисконсульт, - довіреність № 01-026-1021 від 16.05.2011 року, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача основного боргу у сумі 114194,08 грн. за поставлену продукцію, інфляційних нарахувань за період з 09.09.08 року по 26.04.11 року у сумі 39853,73 грн., пені за період з 09.09.08 року по 26.04.11 року у сумі 109626,32 грн., 3% річних за період з 09.09.08 року по 26.04.11 року у сумі 9010,38 грн., нарахованих ним з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору №015/211, укладений між сторонами 22.01.08 року.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено: з 28.07.11 року до 11.08.11 року та з 11.08.11 року до 29.08.11 року - у звязку з необхідністю витребування від сторін додаткових матеріалів.

Ухвалою суду від 28.07.11 року здійснено заміну відповідача в особі Відкритого акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат" (далі ВАТ "АМК") на його правонаступника Публічне акціонерне товариство "Алчевський металургійний комбінат" (далі ПАТ "АМК").

До початку судового засідання 29.08.11 року сторони заявили клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом задоволено.

У судовому засіданні позивач позов підтримав у повному обсязі (з урахуванням уточнення позовних вимог згідно з заявою від 28.07.11 року за вих. №б/н).

Відповідач проти позову заперечив, пославшись на те, що:

в частині стягнення боргу у сумі 12512,64 грн. (рахунок №46 від 06.05.08 року) позов не підлягає задоволенню як щодо основного боргу, так і пені, інфляційних нарахувань та 3% річних, оскільки, на думку відповідача, скінчився термін позовної давності, при цьому відповідач наполягає на його застосуванні;

визнаючи факт наявності основного боргу у сумі 101681,44 грн., який має місце на підставі рахунку №78 від 19.08.08 року, відповідач просить застосувати термін позовної давності в частині стягнення пені з вказаної суми (відзив на позов від 27.07.11 року за вих. №026-78исх./11) (а.с.56-57).

Крім того, у судовому засіданні 29.08.11 року він заперечив правомірність нарахування позивачем інфляційних нарахувань, пені та 3% річних, починаючи з 09.09.08 року, оскільки, як він вважає, укладеним між сторонами договором не був встановлений строк сплати вартості товару у разі недотримання покупцем умов пункту 3.3 договору про попередню оплату його вартості (сторони у судовому засіданні підтвердили, що вимоги п.3.3 жодного разу не були дотримані відповідачем), - то, на думку останнього, цей термін слід відраховувати від дня отримання ним претензії позивача за №1 від 12.01.11 року за вих.№3 (а.с.23), яку відповідач отримав 17.01.11 року та документально підтвердив цей факт.

Позивач не заперечив проти цих доводів відповідача.

І.Заслухавши сторони, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

22.01.08 року між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) у простій письмовій формі укладено договір №015/211, відповідно до якого продавець зобовязується поставити впродовж І кварталу 2008 року, а покупець прийняти та сплатити вартість продукції, вказаної у специфікації (надалі товар) (п.1.1), при цьому асортимент, кількість, ціна та умови поставки кожної партії товару визначаються цим договором та додатками до нього, які після підписання стають невідємною частиною цього договору та можуть бути змінені лише за взаємною згодою сторін (п.1.2).

Товар продавцем постачається узгодженими партіями (п.3.1); покупець сплачує його вартість шляхом попередньої оплати у гривнях (п.3.3).

Зміна ціни на товар можлива лише у разі підписання сторонами додаткової угоди, при цьому ціна на попередньо оплачений товар не може бути змінена (п.4.2).

Відповідальність за належне виконання цього договору настає з моменту його підписання сторонами (п.7.2).

За невиконання або неналежне виконання умов договору винна сторона сплачує на користь іншої сторони неустойку у розмірі 0,1% за кожний день прострочення виконання зобовязання, але не більше 8% суми конкретної партії товару (п.7.4).

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.08 року (п.9.4) (а.с.26; 27;28).

Згідно доданій до справи специфікації (додаток №1) загальна сума договору становить 632688,00 грн. (а.с.27).

05.07.08 року сторони підписали специфікацію №1, згідно якій загальна сума договору становить 783120,00 грн., а термін поставки з 05.07.08 року до 31.12.08 року (а.с.28).

На підтвердження факту виконання умов договору зі свого боку позивач надав до справи документальні докази поставки ним у період з 18.01.08 року по 09.09.08 року на користь відповідача товару на загальну суму 753079,94 грн., а саме:

1)видаткові накладні:

№2 від 18.01.08 року про відвантаження на користь відповідача товару в асортименті (блоків БК-5, блоків ПДЗ5М, брусу соснового 50х50, плівки поліетиленової), з урахуванням залізничного тарифу у сумі 3057,00 грн. на суму 133505,65 грн.(а.с.29);

№37 від 21.04.08 року про відвантаження на користь відповідача товару в асортименті, з урахуванням залізничного тарифу у сумі 4006,00 грн. на суму 148552,52 грн.(а.с.32);

№45 від 06.05.08 року про відвантаження на користь відповідача товару на суму 12512,64 грн.(а.с.34);

№54 від 21.04.08 року про відвантаження на користь відповідача товару в асортименті на суму 45256,86 грн.(а.с.36);

№55 від 30.05.08 року про відвантаження на користь відповідача товару в асортименті, з урахуванням залізничного тарифу у сумі 4006,00 грн. на суму 78686,27 грн.(а.с.37);

№69 від 18.07.08 року про відвантаження на користь відповідача товару в асортименті, з урахуванням залізничного тарифу у сумі 4126,00 грн. на суму 112123,20 грн.(а.с.40);

№70 від 18.07.08 року про відвантаження на користь відповідача товару в асортименті на суму 47820,00 грн.(а.с.42);

№78 від 19.08.08 року про відвантаження на користь відповідача товару в асортименті на суму 174622,80 грн. (а.с.44);

2)залізничні накладні (а.с.31;33;38;42;45);

3)рахунки:

№2 від 18.01.08 року на суму 133505,65 грн. (а.с.29); №37 від 21.04.08 року на суму 148552,52 грн. (а.с.32); №45 від 06.05.08 року на суму 12512,64 грн. (а.с.34); №54 від 29.05.08 року на суму 45256,86 грн. (а.с.36); №55 від 30.05.08 року на суму 78686,27 грн. (а.с.37); №69 від 18.07.08 року на суму 112123,20 грн. (а.с.40); №70 від 18.07.08 року на суму 47820,00 грн. (а.с.41); №78 від 19.08.08 року на суму 174622,80 грн. (а.с.44);

4)довіреності:

ЯОП №631053 від 05.05.08 року на імя ОСОБА_2 (а.с.35);

ЯОП №631101 від 27.05.11 року на імя ОСОБА_3 (а.с.39);

ЯОП №631236 від 17.07.08 року на імя ОСОБА_4 (а.с.43).

Відповідач підтвердив факт отримання цього товару та часткової сплати його вартості на суму 638885,96 грн. (а.с.2-5), а також наявність основного боргу у розмірі 114194,08 грн. (а.с.24).

У звязку з тим, що він не вжив заходів до погашення основного боргу, позивач 12.01.11 року за вих. №3 спрямував на його адресу претензію №1, у якій висунув вимогу про невідкладне його погашення (а.с.23).

Отримавши вказану претензію 17.01.11 року, відповідач вчинив дії, які свідчать про визнання ним основного боргу, а саме: підтвердив факт несплати вартості отриманого товару на загальну суму 114194,08 грн. (згідно рахункам №45 від 06.05.08 року на суму 12512,64 грн. та №78 від 19.08.08 року на суму 101681,44 грн.) (а.с.24).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов наступних висновків.

Укладеним між сторонами договором (п.3.3) встановлено, що покупець (відповідач) повинен був сплачувати вартість поставленого продавцем товару шляхом попередньої оплати, але, як підтвердили сторони, жодного разу не вчинив таких дій; інший строк сплати вартості товару сторонами не був встановлений, а позивач до 12.01.11 року не висував вимогу про погашення відповідачем залишку боргу.

За таких обставин відповідач правомірно вважає, що термін сплати вартості частки товару на суму 114194,08 грн. слід рахувати від дня, коли позивач висунув письмову вимогу з цього приводу.

Така вимога продавцем (позивачем) спрямована на адресу покупця (відповідача) 12.01.11 року та отримана ним 17.07.11 року (пояснення відповідача від 29.08.11 року за вих. №б/н).

Відповідно до приписів ст. 253 Цивільного кодексу України (далі ЦКУ) перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою повязано його початок.

Виходячи з умов цього спору, обовязок сплатити залишок основного боргу у відповідача виник з 18.01.11 року.

З цього ж дня в силу частини 1 ст. 261 ЦКУ слід відраховувати і початок перебігу терміну позовної давності, оскільки нею встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Що стосується заяви відповідача про застосування при вирішенні цього спору приписів частини 3 ст. 267 Цивільного кодексу, якою визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, - суд дійшов висновку, що вона (заява) не підлягає задоволенню, оскільки ним до закінчення 3-річного терміну позовної давності на сплату вищезгаданого рахунку №45 від 06.05.08 року на суму 12512,64 грн., тобто до 06.05.11 року, - були вчинені дії, які свідчать про визнання ним боргу, а саме: 31.01.11 року за вих. №026-4пр/11 він спрямував на адресу позивача відповідь на його претензію №1 від 12.01.11 року за вих. №3, згідно якій визнав факт наявності основного боргу, що є предметом спору по цій справі (а.с.24).

Згідно ч.1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обовязку, а відповідно до ч. 3 цієї статті після переривання перебіг позовної давності починається заново.

З огляду на викладене право вимоги сплати пені, інфляційних нарахувань та 3% річних у позивача виникло з 18.01.11 року.

Таким чином, суд вважає, що позивач безпідставно нарахував пеню, інфляційні нарахування та 3% річних за період з 09.09.08 року по 26.04.11 року, - відповідно до чинного законодавства, обставин справи та наявних у ній доказів ці платежі підлягають нарахуванню з основного боргу у розмірі 114194,08 грн. за період з 18.01.11 року по 26.04.11 року у наступних сумах:

пеня у сумі 4752,35 грн.;

інфляційні нарахування у сумі 5343,24 грн.;

3% річних у сумі 919,81 грн., - а разом 125209,48 грн. (114194,08 грн. + 4752,35 грн. + 5343,24 грн. + 919,81 грн.).

ІІ.Заслухавши сторони, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦКУ) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ); він є обовязковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).

Частиною 1 ст. 628 Кодексу встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 ст.509 ЦКУ).

Закон ст.525 ЦКУ не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язань, а згідно ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо у зобовязанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір, укладений між сторонами за цим спором, належить до договорів купівлі-продажу.

Згідно ст.655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивач по справі належним чином виконав вимоги ст.692 ЦКУ, - тобто поставив на користь відповідача обумовлений договором товар, - з огляду на що відповідач, отримавши від позивача товар на вищезгадану суму, повинен був у визначений договором строк сплатити його вартість, виконавши у такий спосіб приписи ст.ст.691-692 Цивільного кодексу.

Так, статтею 691 ЦКУ встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Якщо ціну встановлено залежно від ваги товару, вона визначається за вагою нетто, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу.

Якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють ціну товару (собівартість, затрати тощо), але при цьому не визначено способу її перегляду, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на момент передання товару.

Якщо продавець прострочив виконання обов'язку щодо передання товару, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на день передання товару, встановлений у договорі, а якщо такий день не встановлений договором, - на день, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Положення цієї частини про визначення ціни товару застосовуються, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання.

Отримавши від позивача товар, відповідач повинен був дотримуватися як вимог вищецитованої статті, так і умов договору.

Такий його обовязок передбачено частинами 1 та 2 ст. 692 ЦКУ, якими встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

З огляду на те, що відповідач не вчинив таких дій, позивач цілком правомірно скористався правилом частини 3 ст. 692 ЦКУ, в якій сказано, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Отже, відповідач припустився порушення вимог чинного цивільного законодавства та умов договору (порушення зобовязань).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки. Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

З цими приписами Цивільного кодексу кореспондується п.6.6 укладеного між сторонами договору.

Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою. Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків (ст. 624 ЦКУ).

Згідно частинам 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України (далі ГКУ), встановлено, що нарахування штрафних санкцій, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців після виникнення права на нарахування таких санкцій.

В силу ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сума пені, інфляційних нарахувань та 3% річних визначена судом, оскільки позивач при їх нарахуванні не взяв до уваги фактичні обставини справи.

Спосіб захисту порушеного права сторонами за цим спором обрано у відповідності до вимог ст. 16 ЦКУ.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню частково з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Суд, керуючись ст.ст.44,47-1 та ч.2 ст. 49 ГПК України, судові витрати покладає на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог як на сторону, яка порушила умови договору, вимоги чинного законодавства та з вини якої спір доведено до суду, а саме:

державне мито у сумі 1252,09 грн.;

витрати на інформаційно-технічне забезпечення позову у сумі 108,36 грн.

Решта судових витрат покладаються на позивача.

Судом встановлено, що позивач, звертаючись до суду, припустився надмірної сплати державного мита.

Так, відповідно до п."а" ч.2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.93 року №7/93 "Про державне мито" у разі звернення до господарського суду з позовом майнового характеру (до їх числа належить спір по цій справі) на користь державного бюджету України підлягає сплаті державне мито у розмірі 1% вартості позову, але не менше 6 (102,00 грн.) та не більше 1500 (25500,00 грн.) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Позивач, звертаючись до суду з цим позовом, на підставі квитанції №21505275 від 08.07.11 року сплатив державне мито у сумі 2727,00 грн., але при ціні позову в 272684,51 грн. його слід було сплатити у сумі 2726,85 грн., - тобто надмірна сплата становить 0,15 грн. та підлягає поверненню на користь позивача з державного бюджету України.

На підставі викладеного, ст.ст.11,16,509,525,526,530,560,610-612,614,623, 627,655,662-664, 692 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 4-3,22,32-34,36,43,44, 47,47-1,49,75, 82, 84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат", ідентифікаційний код 05441447, яке знаходиться за адресою: місто Алчевськ, вул.Шмідта, 4 Луганської області, - на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Христофорівський завод вогнетривких блоків та бетонів", ідентифікаційний код 20299219, яке знаходиться за адресою: смт Христофорівка, вул.Трудова, 19 Дніпропетровської області, - основний борг за поставлений товар у сумі 114194 (сто чотирнадцять тисяч сто девяносто чотири) грн. 08 коп., пеню у сумі 4752 (чотири тисячі сімсот пятдесят дві) грн. 35 коп., 3% річних у сумі у сумі 919 (девятсот девятнадцять) грн. 81 коп., інфляційні нарахування у сумі 5343 (пять тисяч триста сорок три) грн. 24 коп., а також витрати по сплаті державного мита у сумі 1252 (одна тисяча двісті пятдесят дві) грн. 09 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 108 (сто вісім) грн. 36 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.Решту судових витрат покласти на позивача.

5.Повернути з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Христофорівський завод вогнетривких блоків та бетонів", ідентифікаційний код 20299219, яке знаходиться за адресою: смт Христофорівка, вул.Трудова, 19 Дніпропетровської області, - надмірно сплачене державне мито у сумі 0 (нуль) грн. 15 коп.

Підставою для виплати вказаної суми коштів є примірник цього рішення, скріплений підписом судді та гербовою печаткою господарського суду Луганської області.

У судовому засіданні 29.08.11 року оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 30 серпня 2011 року.

Суддя А.П.Середа