Рішення № 17915419, 15.08.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 10/20915.08.11

За позовом Підприємства Житомирської обласної ради Українського Фонду «Реабілітація інвалідів»«Ніко-Тех»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Окант-Україна»

про стягнення 163541,10 грн.

та

за зустрічними позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Окант-Україна»

до Підприємства Житомирської обласної ради Українського Фонду «Реабілітація інвалідів»«Ніко-Тех»

про визнання недійсним договору

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Вільгельм А.Д.

Представники:

від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом):

ОСОБА_1 (довіреність від 25.05.2011р.);

від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом):

ОСОБА_2 (довіреність від 5.07.2011р.).

В судовому засіданні 15 серпня 2011 року було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Підприємство Житомирської обласної ради Українського Фонду «Реабілітація інвалідів»«Ніко-Тех»(позивач за первісним позовом) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Окант-Україна»(відповідач за первісним позовом) заборгованості в розмірі 163541,10 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, на підставі договору цесії № 26/1/11 від 26 квітня 2011 року, набув право вимагати від відповідача повернення грошових коштів в розмірі - 163541,10 грн., а тому, позивач, реалізуючи надане йому право, звернувся до суду з відповідним позовом.

Відповідач надав до суду відзив на первісну позовну заяву в якому проти позову заперечував та просив суд повністю відхилити вимоги позивача через безпідставність та недоведеність позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.05.2011р. прийнята до розгляду позовна заява та порушено провадження у справі, розгляд справи призначений на 30.05.2011р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.05.2011р. розгляд справи, у звязку з неявкою представників сторін було відкладено до 14.06.2011р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.06.2011 року за клопотанням позивача за первісним позовом, у відповідності до положень ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, продовжено строк вирішення спору на 15 днів та розгляд справи, у звязку з неявкою представників відповідача було відкладено до 25.07.2011 року.

При цьому, 14.06.2011р. через канцелярію до суду від відповідача надійшов зустрічний позов у якому заявлені вимоги про визнання недійсним повністю договору цесії № 26/1/1 від 26 квітня 2011 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.06.2011р. прийнята до спільного розгляду з первісним позовом зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Окант-Україна»(позивач за зустрічним позовом) до Підприємства Житомирської обласної ради Українського Фонду «Реабілітація інвалідів»«Ніко-Тех» (відповідач за зустрічним позовом) про визнання недійсним повністю договору цесії № 26/1/1 від 26 квітня 2011 року, розгляд справи призначений на 25.07.2011р.

Позовні вимоги за зустрічним позовом обґрунтовані тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю «МПК «Придеснянський»зі свого боку не мало достатніх правових підстав для укладання з Підприємством Житомирської обласної ради Українського Фонду «Реабілітація інвалідів»«Ніко-Тех»договору цесії № 26/1/1 від 26 квітня 2011 року, а тому, за твердженнями Товариства з обмеженою відповідальністю «Окант-Україна», відповідний договір має бити визнано судом недійсним.

Відповідач за зустрічним позовом відзиву на зустрічну позовну заяву до суду не надав.

25 липня 2011 року в судовому засіданні було оголошено перерву до 1 серпня 2011 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 1.08.2011 року за клопотанням позивача за зустрічним позовом, у відповідності до положень ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, продовжено строк вирішення спору на 15 днів та розгляд справи, у звязку з неявкою представників позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічними позовом) було відкладено до 15.08.2011 року.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

19 вересня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Окант-Україна»(надалі Постачальник або Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МПК «Придеснянський»(далі по тексту Покупець або Отримувач), було укладено договір № 19/09/07_35-К (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі Договір поставки), відповідно до п. 1.1 якого його предметом є: купівля-продаж промислового обладнання, яке Продавець у відповідності з умовами Договору поставки зобов'язується передати у власність Покупцю, а також проведення шефмонтажних та пусконалагоджувальних робіт на території вказаній Покупцем, навчання та інструктаж представленого Покупцем персоналу відповідної кваліфікації, а Покупець зобовязується прийняти вказане обладнання та оплатити його в порядку та на умовах, установлених Договором поставки, прийняти та оплатити роботи в порядку та на умовах встановлених відповідним договором.

Позивач за первісним позовом зазначає, що на виконання умов Договору поставки Товариство з обмеженою відповідальністю «МПК «Придеснянський»перерахувало на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Окант-Україна»грошові кошти в розмірі - 265000,00 грн., а останній, в свою чергу, поставив Товариству з обмеженою відповідальністю «МПК «Придеснянський» обладнання лише на суму 101458,90 грн., чим недопоставив Товариству з обмеженою відповідальністю «МПК «Придеснянський»товару на суму 163541,10 грн. Позивач вказує, що обставини щодо поставки товарів та розрахунків за Договором поставки підтверджується актом звірки взаєморозрахунків станом на лютий 2011 року, який був укладений між Продавцем та Покупцем.

Позивач за первісним позовом стверджує, що 26 квітня 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «МПК «Придеснянський»(надалі Цедент) передало, а Підприємство Житомирської обласної ради Українського Фонду «Реабілітація інвалідів»«Ніко-Тех»(далі по тексту - Цесіонарій) прийняло право вимоги першого до Товариства з обмеженою відповідальністю «Окант-Україна»(по тексту - Боржник), щодо стягнення (повернення) грошових коштів з Боржника за Договором поставки в сумі 163541,10 грн., про що між Товариством з обмеженою відповідальністю «МПК «Придеснянський» та Підприємством Житомирської обласної ради Українського Фонду «Реабілітація інвалідів»«Ніко-Тех»було укладено договір цесії № 26/1/11 від 26.04.2011р. (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі Договір цесії).

Пунктом 2.1.2. Договору цесії передбачено, що Цесіонарій має право, в тому числі, бути позивачем від свого імені в суді про стягнення з Боржника боргу.

Так, за твердженнями Цесіонарія, Боржник повинен сплатити на користь Підприємства Житомирської обласної ради Українського Фонду «Реабілітація інвалідів»«Ніко-Тех»грошові кошти в розмірі - 163541,10 грн., що є заборгованістю за Договором поставки та є коштами, право на стягнення яких перейшло від Цедента до Цесіонарія за Договором цесії.

З відповідними твердженнями позивача за первісним позовом відповідач за первісним позовом не погоджувався та у своєму відзиві на первісну позовну заяву вказав, що Товариство з обмеженою відповідальністю «МПК «Придеснянський»не вправі було передавати свої права та зобовязання за Договором поставки третій особі без письмової згоди на це Товариства з обмеженою відповідальністю «Окант-Україна». При цьому, відповідач за первісним позовом вказав, що Товариство з обмеженою відповідальністю «МПК «Придеснянський»є боржником за Договором поставки перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Окант-Україна», а тому, за твердженнями відповідача за первісним позовом, здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю «МПК «Придеснянський»дій щодо переведення боргу за Договором поставки Підприємству Житомирської обласної ради Українського Фонду «Реабілітація інвалідів»«Ніко-Тех»також суперечать нормам чинного законодавства України.

При цьому, відповідач за первісними позовом, користуючись своїм правом, передбаченим ч. 5 ст. 22 та ст. 60 Господарського процесуального кодексу України, подав до суду зустрічну позовну заяву для спільного розгляду з первісним позовом про визнання недійсним повністю договору цесії № 26/1/1 від 26 квітня 2011 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «МПК «Придеснянський»та Підприємством Житомирської обласної ради Українського Фонду «Реабілітація інвалідів»«Ніко-Тех».

Щодо обставин зустрічного позову.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Окант-Україна», звертаючись до суду з зустрічною позовною заявою, було зазначено, що дійсно, 19 вересня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Окант-Україна»та Товариством з обмеженою відповідальністю «МПК «Придеснянський»було укладено договір № 19/09/07_35-К відповідно до п. 1.1 якого Продавець у відповідності з умовами Договору поставки зобов'язується передати у власність Покупцю, а також проведення шефмонтажних та пусконалагоджувальних робіт на території вказаній Покупцем, навчання та інструктаж представленого Покупцем персоналу відповідної кваліфікації, а Покупець зобовязується прийняти вказане обладнання та оплатити його в порядку та на умовах, установлених Договором поставки, прийняти та оплатити роботи в порядку та на умовах встановлених відповідним договором. Ціна договору становить 68000,00 євро.

При цьому, позивач за зустрічним позовом вказує, що 1 жовтня 2009 року між Продавцем та Покупцем було укладено Додаткову угоду до Договору поставки (належним чином засвідчена копія угоди міститься в матеріалах справи, далі по тексту - Угода), згідно з умов п. 2 якої по ініціативі Покупця, Продавець погодився передати, а Покупець прийняти в рахунок суми передоплати, зазначеної в п. 1, обладнання, а саме: вакуумний пакувальник VМ-18.

Позивач за зустрічним позовом вказує, що станом на червень 2011 року сума боргу в розмірі 273976,60 грн. за Договором поставки з боку Покупця є несплаченою, а виготовлене спеціально за замовленням Покупця обладнання є нереалізованим.

Внаслідок існування заборгованості у Покупця за Договором, Продавець, 31.01.2011р. звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю «МПК «Придеснянський»з претензією з вимогами перерахувати на користь Продавця суму претензії в розмірі 746448,29 грн., що становить суму нарахованої Продавцем заборгованості Покупця за Договором поставки. Позивач за зустрічним позовом зазначає, що на Претензію Продавця, у своєму зверненні, отриманому Продавцем 5.05.2011р., Покупець проінформував Продавця про готовність перерахувати кошти згідно Договору поставки.

Пунктом 10.1 Договору поставки між Продавцем та Покупцем було досягнуто згоди та встановлено, що жодна із сторін не вправі передавати свої права та обовязки по Договору третій стороні без письмової згоди про це другої сторони.

Так, позивач за зустрічним позовом стверджує, що незважаючи на існування у Товариства з обмеженою відповідальністю «МПК «Придеснянський»заборгованості за Договором поставки, Покупець, не маючи на це достатніх правових підстав та всупереч п. 10.1. Договору поставки та чинного законодавства України, зокрема ст. 520 Цивільного кодексу України, уклав з Підприємством Житомирської обласної ради Українського Фонду «Реабілітація інвалідів»«Ніко-Тех»Договір цесії, у відповідності до якого передав право Цесіонарію вимагати від Боржника повернення коштів за Договором поставки на суму 163541,10 грн., а тому, за твердженнями позивача за зустрічним позовом, відповідний Договір цесії має бути визнано судом недійсним.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги за первісним позовом задоволенню не підлягають, а зустрічні позовні вимоги є обґрунтованими з огляду на наступне.

19 вересня 2007 року між Продавцем та Покупецем було укладено договір № 19/09/07_35-К відповідно до п. 1.1 якого його предметом є: купівля-продаж промислового обладнання, яке Продавець у відповідності з умовами Договору поставки зобов'язується передати у власність Покупцю, а також проведення шефмонтажних та пусконалагоджувальних робіт на території вказаній Покупцем, навчання та інструктаж представленого Покупцем персоналу відповідної кваліфікації, а Покупець зобовязується прийняти вказане обладнання та оплатити його в порядку та на умовах, установлених Договором поставки, прийняти та оплатити роботи в порядку та на умовах встановлених відповідним договором.

Згідно пункту 2.3 Договору поставки вбачається, що його ціна становить 68000,00 Євро.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «МПК «Придеснянський»перерахувало на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Окант-Україна»грошові кошти в розмірі - 265000,00 грн., а останній, в свою чергу, поставив Товариству з обмеженою відповідальністю «МПК «Придеснянський»обладнання лише на суму 101458,90 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків станом на лютий 2011 року, який був укладений між Продавцем та Покупцем (належним чином засвідчена копія акту звірки міститься в матеріалах справи).

Судом встановлено, що 1 жовтня 2009 року між Продавцем та Покупцем було укладено Додаткову угоду до Договору поставки.

Пунктами 1, 2, 3 Угоди передбачено, що станом на 1 жовтня 2009 року сума передплати Покупця за обладнання по Договору поставки перед Продавцем становить 197109,23 грн., що складає 29129,96 Євро, при цьому, по ініціативі Покупця, Продавець погодився передати, а Покупець прийняти в рахунок суми передоплати, зазначеної в п. 1, обладнання, а саме: вакуумний пакувальник VМ-18, і, в свою чергу, сторони визначили, що сума передплати по Договору поставки з моменту підписання Угоди становить 163541,10 грн., що еквівалентно - 21679,96 Євро.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Угоди Продавцем було передане, а Покупцем прийняте обладнання: вакуумна-пакувальна машина VМ-18, що підтверджується актом прийому-передачі обладнання від 1.10.2009р. (належним чином засвідчена копія акту міститься в матеріалах справи).

Пунктом 4 Угоди встановлено, що зобовязання Покупця по оплаті обладнання в порядку та на умовах, визначених п. 2 Договору поставки підлягають виконання Покупцем в повному обсязі та вважаються діючими та незмінними.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Так, судом встановлено, що 31.01.2011р. Продавець, у звязку з неоплатою Покупцем грошових коштів за Договором поставки, звернувся до Покупця з претензією з вимогами перерахувати на користь Продавця суму претензії в розмірі 746448,29 грн., що становить суму нарахованої Продавцем заборгованості Покупця за Договором поставки.

З матеріалів справи вбачається, що у відповідь на претензію Продавця, у своєму зверненні від 21.04.2011р., яку Покупець отримав 5.05.2011р., що підтверджується відміткою про отримання вхідної кореспонденції № 17, Покупець вказав, що ним було перераховано на рахунок продавця грошові кошти в сумі 265 000,00 грн., і, при цьому, проінформував Продавця про готовність перерахувати кошти згідно Договору поставки та пропонував останньому надати відповідь на звернення в якій вказати розрахунковий рахунок, на який можна здійснити перерахунок грошових коштів за Договором поставки.

З огляду на викладене, зважаючи на те, що відповідно до укладеної між Продавцем та Покупцем Угоди до Договору поставки останній повинен був сплатити на користь Продавця грошові кошти за Договором поставки за товар: вакуумну-пакувальну машину VМ-18, які станом на травень 2011 року Покупець Продавцю в повному обсязі не перерахував, суд дійшов висновку, про існування у Товариства з обмеженою відповідальністю «МПК «Придеснянський», як боржника, заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Окант-Україна», як кредитором за Договором поставки, про що було визнано Покупцем у надісланому Продавцю зверненні, враховуючи при цьому обставини перерахування на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Окант-Україна»коштів в розмірі - 265 000,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «МПК «Придеснянський»26 квітня 2011 року уклало з Підприємством Житомирської обласної ради Українського Фонду «Реабілітація інвалідів» «Ніко-Тех»договір цесії № 26/1/11 згідно п. 1.1. якого Цедент передав, а Цесіонарій прийняв на себе право вимоги першого до Боржника, щодо стягнення (повернення) грошових коштів з Товариства з обмеженою відповідальністю «Окант-Україна»в сумі 163541,10 грн.

Пунктом 2.1.2. Договору цесії передбачено, що Цесіонарій має право, в тому числі, бути позивачем від свого імені в суді про стягнення з Боржника боргу.

Договір цесії є двостороннім, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «МПК «Придеснянський»та Підприємством Житомирської обласної ради Українського Фонду «Реабілітація інвалідів»«Ніко-Тех», про що свідчать підписи та відбитки печаток його сторін, що вбачається з розділу 6.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У відповідності до ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Так,в пункті 10.1 Договору поставки між Продавцем та Покупцем було досягнуто згоди та встановлено, що жодна із сторін не вправі передавати свої права та обовязки по Договору третій стороні без письмової згоди про це другої сторони.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Таким чином, зважаючи на встановлене сторонами в п. 10.1. Договору поставки правило щодо неможливості передання своїх прав та обовязків по договору третій стороні без письмової згоди про це другої сторони, суд повинен дослідити та встановити обставини наявності або відсутності такої згоди однієї із сторін договору.

Позивач за зустрічним позовом зазначає, а відповідачем за зустрічним позовом не спростовано, що згоди на укладання Договору цесії, за яким до позивача за первісним позовом перейшло право вимагати від відповідача за первісним позовом заборгованості за Договором поставки в розмірі - 163541,10 грн., Продавцем Покупцю не надавалося.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Докази про наявність згоди Товариства з обмеженою відповідальністю «Окант-Україна»про передачу права Товариством з обмеженою відповідальністю «МПК «Придеснянський»Підприємству Житомирської обласної ради Українського Фонду «Реабілітація інвалідів»«Ніко-Тех»щодо стягнення з Боржника коштів за Договором поставки в розмірі - 163541,10 грн. в матеріалах справи відсутні. Відповідні обставини відповідачем за зустрічним позовом не спростовані.

У відповідності до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину, у відповідності до ст. 215 Цивільного кодексу України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначаються загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Так, виходячи із вимог частини першої вказаної статті правочин не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Статтею 520 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Пунктом 10.1 Договору поставки між Продавцем та Покупцем було досягнуто згоди та встановлено, що жодна із сторін не вправі передавати свої права та обовязки по Договору третій стороні без письмової згоди про це другої сторони.

Зважаючи на укладення між сторонами Угоди до Договору поставки, а також те, що Покупець у своєму зверненні до Продавця визнав існуючу у нього заборгованість за Договором поставки перед Продавцем по неоплаті в повному обсязі обладнання, зважаючи на відсутність в матеріалах справи згоди позивача за зустрічним позовом на передачу прав Товариством з обмеженою відповідальністю «МПК «Придеснянський»Підприємству Житомирської обласної ради Українського Фонду «Реабілітація інвалідів»«Ніко-Тех»щодо стягнення з Боржника коштів за Договором поставки в розмірі - 163541,10 грн., суд дійшов висновку, що Товариством з обмеженою відповідальністю «МПК «Придеснянський»було порушено умови п. 10.1. Договору щодо передачі прав по договору третій стороні та не дотримано вимог положень ст. 520 Цивільного кодексу України щодо заміни боржника у зобовязання (переведення боргу) лише за письмовою згодою кредитора, згоди про заміну якого боржник від кредитора не отримував, а тому, зустрічні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Окант-Україна»є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (ч. ст. 236 Цивільного кодексу України).

Так, зважаючи на обґрунтованість та доведеність зустрічних позовних вимог про визнання в судовому порядку недійсним повністю з моменту його вчинення Договору цесії, суд дійшов висновку, про встановлення факту відсутності у позивача за первісним позовом матеріально-правових підстав для стягнення з відповідача за первісним позовом переданих Цедентом Цесіонарію прав вимоги з Боржника грошових коштів в розмірі 163541,10 грн. та, відповідно, на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин між Цесіонарієм та Цедентом, з яких випливає суб'єктивне право позивача за первісним позовом про стягнення з Боржника відповідної суми грошових коштів.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги за зустрічним позовом є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, а первісні позовні вимоги є недоведеними та задоволенню не підлягають.

Судові витрати позивача за зустрічним позовом в сумі 321,00 грн. (85,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача за зустрічним позовом.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1. В позовних вимогах за первісним позовом відмовити повністю.

2. Позовні вимоги за зустрічними позовом задовольнити в повному обсязі.

3. Визнати недійсним повністю договір цесії № 26/1/11 від 26 квітня 2011 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «МПК «Придеснянський»(ідентифікаційний код: 31895495, адреса: 15600, Чернігівська область, м. Мена, вул. Гастелло, буд. 3) та Підприємством Житомирської обласної ради Українського Фонду «Реабілітація інвалідів»«Ніко-Тех»(ідентифікаційний код: 35021485, адреса: 10000, м. Житомир, вул. Київська, буд. 74).

4. Стягнути з Підприємства Житомирської обласної ради Українського Фонду «Реабілітація інвалідів»«Ніко-Тех»(ідентифікаційний код: 35021485, адреса: 10003, м. Житомир, вул. Київська, буд. 74) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Окант-Україна»(ідентифікаційний код: 33345850, адреса: 02090, м. Київ, вул. Володимира Сосюри, буд. 6) судові витрати в сумі 321,00 грн. (триста двадцять одну гривню). Видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Котков

Дата підписання повного тексту рішення 29.08.2011р.