Рішення № 17914075, 11.08.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 10/29411.08.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гіфтек-Україна» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Легко інк»

про стягнення 516054,52 грн.

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Вільгельм А.Д.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1. (довіреність №33-07/11 від 27.07.2011р.)

ОСОБА_2 (довіреність від 12.05.2011р.);

від відповідача: не зявились.

В судовому засіданні 11 серпня 2011 року було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гіфтек-Україна»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Легко інк»про стягнення грошових коштів в сумі 516054,52 грн. з них основного боргу 457508,09 грн., пені 34913,74 грн. та втрат від інфляції 23632,69 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобовязання за договором № 04-02/09 від 2 лютого 2009 року, зокрема, у визначені договором строки не здійснив оплату вартості поставленого йому позивачем товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, участь свого представника в судові засідання не забезпечив. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (довідка з ЄДРПОУ наявна в матеріалах справи). У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»від 18.09.97р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Пунктом 11 «Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. (02.04.2009р.)»передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 7.06.2011р. прийнята до розгляду позовна заява та порушено провадження у справі, розгляд справи призначений на 28.07.2011р.

28 липня 2011 року в судовому засіданні представники позивача, користуючись своїми процесуальними правами передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, подали до суду заяву про уточнення (збільшення) позовних вимог в якій просять суд стягнути з відповідача грошові кошти в сумі 544021,60 грн. з них основного боргу 485475,17 грн., пені 34913,74 грн. та втрат від інфляції 23632,69 грн., яка була долучена судом до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.07.2011р. розгляду справи, у звязку з неявкою представників відповідача було відкладено до 11.08.2011р. та продовжено строк вирішення спору на 15 днів.

У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»(з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та обєктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

2 лютого 2009 року між позивачем (надалі Постачальник або Продавець) та відповідачем (далі по тексту Покупець або Отримувач) (разом - сторони), було укладено договір № 04-02/09 (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі Договір або Договір поставки), відповідно до п. 1.1 якого Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність Покупцеві, а Покупець зобов'язується прийняти і своєчасно сплатити товар на умовах, визначених Договором.

Позивач зазначає, що в період з травня 2010 року по березень 2011 року Продавець передавав товар, що підтверджується накладними: № 771954/1 від 25.05.2010р., № 775368/1 від 31.08.2010р., № 778385/1 від 4.01.2011р., № 781948/1 від 13.03.2011р. та № 782039/1/1 від 18.03.2011р. (належним чином засвідчені копії видаткових накладних містяться в матеріалах справи), а Покупець приймав зазначений відповідних накладних товар.

Загальна сума поставленого Продавцем товару Покупцю, за розрахунками позивача, становить 3399967,00 грн.

Позивач вказує, що у встановлені Договором строки Покупець в повному обсязі за товар не розрахувався, при цьому, позивач зазначив, що Покупець частково оплатив товар на загальну суму 2914491,83 грн., внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість за Договором в розмірі 485475,17 грн., тобто 3399967,00 грн. - 2914491,83 грн.

Судом встановлено, що між сторонами був складний акт звірки розрахунків з якого вбачається, що заборгованість Покупця перед Постачальником становить 485475,17 грн. (копія акту міститься в матеріалах справи).

З матеріалів справи вбачається, що в порядку досудового врегулювання спору позивач 11.03.2011р. направив на адресу відповідача претензію про сплату боргу на суму 518908,09 грн. (копія міститься в справі). Факт надсилання вимоги позивачем про сплату боргу та отримання її відповідачем 28.03.2011р. підтверджується відміткою Покупця про отримання відповідної кореспонденції на поштовому повідомленні (копія повідомлення міститься в матеріалах справи). Позивач зазначає, що суму заборгованості Покупець на рахунок Продавця не провів.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Частиною 2 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з п. 1.1. Договору встановлено, що Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність Покупцеві, а Покупець зобов'язується прийняти і своєчасно сплатити товар на умовах, визначених Договором.

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що оплата за поставлений товар здійснюється Покупцем в термін 30 (тридцяти) календарних днів з дати постачання товару, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору позивач передав відповідачу товар, що підтверджується накладними: № 771954/1 від 25.05.2010р., № 775368/1 від 31.08.2010р., № 778385/1 від 4.01.2011р., № 781948/1 від 13.03.2011р. та № 782039/1/1 від 18.03.2011р. на загальну суму 579039,08 грн., а відповідач, в свою чергу, прийняв визначений у накладних товар, що підтверджується підписами та відбитками печатки Отримувача на відповідних накладних, довіреностями на отримання товару: №№ 151, 250, 430, 45 та 44 відповідно і, лише частково оплатив наданий йому Продавцем товар на суму 367480,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Позивач зазначає, а відповідачем не спростовано, що Покупець в повному обсязі за поставлений йому Продавцем товар не розрахувався та боргу за Договором, незважаючи на направлення йому претензії, не повернув.

Зважаючи на викладене, дослідивши матеріали справи, враховуючи відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, а також те, що будь-яких доказів щодо повернення боргових коштів за Договором за неоплачений товар по видатковим накладним № 771954/1 від 25.05.2010р., № 775368/1 від 31.08.2010р., № 778385/1 від 4.01.2011р., № 781948/1 від 13.03.2011р. та № 782039/1/1 від 18.03.2011р. станом на серпень 2011 року відповідачем до суду не представлено, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Продавця про стягнення з Покупця заборгованості за Договором є обґрунтованими в частині - 211559,08 грн., що становить різницю між - 579039,08 грн. (сумою поставленого товару за накладними: № 771954/1 від 25.05.2010р., № 775368/1 від 31.08.2010р., № 778385/1 від 4.01.2011р., № 781948/1 від 13.03.2011р. та № 782039/1/1 від 18.03.2011р.) та сумою - 367480,00 грн. (частково оплачений за відповідними накладними товар).

При цьому, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості з основного боргу в частині 273916,09 грн. є необґрунтованими з огляду на наступне.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача грошових коштів в розмірі 485475,17 грн. З огляду на це, позивач, в розумінні ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, повинен довести наявність обставин щодо заявлених ним вимог про стягнення з відповідача грошових коштів на відповідну суму коштів.

Так, на підтвердження поставки відповідачу товарів на суму 579039,08 грн. позивачем було надано до матеріалів справи належними чином засвідчені копії накладних: № 771954/1 від 25.05.2010р., № 775368/1 від 31.08.2010р., № 778385/1 від 4.01.2011р., № 781948/1 від 13.03.2011р. та № 782039/1/1 від 18.03.2011р., при цьому, позивач вказує, що поставив відповідачу товар на загальну суму 3399967,00 грн., що підтверджується та вбачається з доданого позивачем до матеріалів справи акту звірки заборгованості між сторонами, в свою чергу, на думку суду, не може вважатися доказом наявності обов'язку сплатити грошові кошти або ж відсутності такого обов'язку, а у розумінні ст. ст. 9, 10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», вказаний акт є зведеним обліковим документом, який відображає загальну суму заборгованості, та фіксує стан розрахунків між сторонами, але сам по собі не породжує будь-яких прав та обов'язків сторін, в той час як зобов'язання сторін повинні підтверджуватися первинними документами, договором, накладними, рахунками тощо. Ознакиж первинних бухгалтерських документів наводиться у ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Первинні документи, це документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Поняття господарської операції наводиться у ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»- дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Окрім цього, суд зазначає, що підставою для звернення позивача до суду є заборгованість відповідача по накладним: № 771954/1 від 25.05.2010р., № 775368/1 від 31.08.2010р., № 778385/1 від 4.01.2011р., № 781948/1 від 13.03.2011р. та № 782039/1/1 від 18.03.2011р., а всього на суму - 579039,08 грн., які подані останнім до матеріалів позовної заяви та є предметом дослідження та оцінки їх судом, при цьому, основна сума заборгованості відповідача вирахувана позивачем починаючи з - 10.01.2007р., тобто задовго до укладення між сторонами Договору (2.02.2009р.), на підставі якого здійснювалася поставка товару від позивача до відповідача та яка підтверджена лише актом звірки взаєморозрахунків.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Положеннями статті 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Такими чином, акт звірки взаєморозрахунків як зведений обліковий документ не належить до первинних документів бухгалтерської звітності. Такий акт є, по суті, документом, що містить зведені відомості про бухгалтерський облік здійснених операцій на підприємствах, однак не може вважатися належним доказом проведення цих операцій та наявності заборгованостіу суб'єкта господарювання.

З огляду на це, суд дійшов висновку, що не обґрунтованими та недоведеними є позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості, яка утворювалась в останнього починаючи з 10.01.2007р. в частині - 273916,09 грн.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 7.1. Договору поставки встановлено, що у разі невчасної оплати вартості товару згідно п. 3 Договору, Покупець на вимогу Постачальника, сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

З урахуванням викладеного, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, за порушення відповідачем зобовязання за Договором щодо оплати товару за накладними: № 771954/1 від 25.05.2010р., № 775368/1 від 31.08.2010р. та № 778385/1 від 4.01.2011р., стягненню з останнього на користь позивача підлягає пеня в розмірі 34913,74 грн.

Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, суд дійшов висновку, що обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, втрат від інфляції по накладним № 771954/1 від 25.05.2010р., № 775368/1 від 31.08.2010р. та № 778385/1 від 4.01.2011р. в сумі 23632,69 грн.

В силу, п. 2. ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що Господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Однак, зважаючи на те, що клопотань про вихід за межі позовних вимог від заінтересованих сторін до суду не надходило, Господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для виходу за межі позовних вимог в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі - 273916,09 грн.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення грошових коштів в сумі 270105,51 грн. з них основного боргу 211559,08 грн., пені - 34913,74 грн. та втрат від інфляції 23632,69 грн.

Судові витрати позивача пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 2838,11 грн. (2720,11 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Легко інк»(ідентифікаційний код: 32070498, адреса: 02099, м. Київ, вул. Ялтинська, буд. 5-Б) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гіфтек-Україна»(ідентифікаційний код: 32820750, адреса: 03058, м. Київ, вул. Гарматна, буд. 39-В) грошові кошти: основного боргу 211559,08 грн. (двісті одинадцять тисяч пятсот пятдесят девять гривень 08 копійок), пені - 34913,74 грн. (тридцять чотири тисячі девятсот тринадцять гривень 74 копійки), втрат від інфляції 23632,69 грн. (двадцять три тисячі шістсот тридцять дві гривні 69 копійок) та судові витрати в сумі 2838,11 грн. (дві тисячі вісімсот тридцять вісім гривень 11 копійок). Видати наказ.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Котков

Дата підписання повного тексту рішення 15.08.2011р.