Рішення № 17913121, 10.08.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 51/302

10.08.11

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнігран»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецбудбетон»

про стягнення 17 352,22 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Тимошенко С.В.

від відповідача: не з’явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юнігран»звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецбудбетон» про стягнення 17 352,22 грн. за поставлений товар відповідно до договору поставки № 09/12-09 від 09.12.2009 р., з яких: 15 103,46 грн. –основний борг, 1 167,31 пені, інфляційне збільшення суми боргу в розмірі 830,69 грн. та 250,76 грн –3 % річних. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань щодо сплати за поставлений товар відповідно до умов вищезазначеного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.07.2011 р. порушено провадження у даній справі, призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 10.08.2011 р. за участю представників сторін, яких зобов’язано надати суду певні документи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.08.2011 р. провадження у справі № 51/302 в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніг- ран»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецбудбетон» про стягнення основного боргу у розмірі 15 103,46 грн. припинено на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 1 167,31 грн., інфляційне збільшення суми боргу –830,69 грн. та 3 % річних –250,76 грн.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, причини неявки суду не повідомив.

Приймаючи до уваги, що учасники провадження у справі були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст.ст. 82, 85 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами. У судовому засіданні 10.08.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

09.12.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Юнігран»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецбудбетон» укладено договір поставки № 09/12-09, за умовами якого позивач зобов’язався передати у власність відповідача відсів та щебінь гранітний, а відповідач зобов’язується прийняти та оплатити продукцію на умовах даного договору.

Відповідно до п. 1.3. договору поставки № 09/12-09 від 09.12.2011 р. заявка на відвантаження продукції, вважається прийнятою позивачем до виконання, у випадку передачі останнім відповідачу рахунку-фактури для оплати.

Згідно з п. 2.3. договору поставки № 09/12-09 від 09.12.2011 р. до відвантаженої продукції позивач додає наступні документи: - рахунок-фактуру на відвантажену продукцію; - видаткову накладну; - податкову накладну.

Пунктом 2.4. договору поставки № 09/12-09 від 09.12.2011 р. визначено, що датою поставки продукції вважається дата, вказана в ЗД накладній на штемпелі станції відправки. У випадку поставки продукції автотранспортом датою поставки продукції вважається дата прийому продукції на складі відповідача.

Відповідно до п. 3.1. договору поставки № 09/12-09 від 09.12.2011 р. ціна продукції –договірна, погоджується сторонами в усній формі і вказується позивачем в рахунку-фактури та/або накладній.

Пунктом 3.2. договору поставки № 09/12-09 від 09.12.2011 р. визначено, що сукупність сум накладних складає загальну суму договору.

Відповідно до п. 4.1. договору поставки № 09/12-09 від 09.12.2011 р. розрахунки між позивачем та відповідачем за продукцію здійснюються, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача.

Згідно з п. 4.2. договору поставки № 09/12-09 від 09.12.2011 р. розрахунки здійснюються на основі і в строки, які вказані в рахунку-фактури. За погодженням сторін допускається поставка з відстрочкою платежу.

Відповідно до п. 10.1. договору поставки № 09/12-09 від 09.12.2011 р. даний договір вступає у силу з моменту підписання сторонами та діє до моменту повного виконання сторонами взятих на себе зобов’язань.

Оскільки суду надано відомості, з яких вбачається, що відповідач на момент порушення провадження у справі № 51/302 не виконав повністю зобов’язання щодо сплати за поставлений товар відповідно до договору поставки № 09/12-09 від 09.12.2011 р., суд приходить до висновку, що він є чинним.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконував свої зобов’язання щодо оплати товару за договором поставки № 09/12-09 від 09.12.2011 р. та просить стягнути з відповідача 1 167,31 грн. –пені, 250,76 грн. –3 % річних та 830,69 грн. – інфляційне збільшення суми боргу.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору поставки № 09/12-09 від 09.12.2011 р. суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Відповідно до ч.1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Положенням ст. 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Матеріалами справи підтверджено, що внаслідок неналежного виконання зобов’язань по оплаті поставленого позивачем товару за Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецбудбетон» утворилась заборгованість в розмірі 15 103,46 грн.

Вказана заборгованість підтверджується видатковими накладними, підписаними довіреними особами сторін (копії додаються).

Таким чином, позивач свої зобов’язання за договором поставки № 899 від 01.08.2010 р. виконав в повному обсязі, а відповідач, вчасно не розрахувавшись по договору за отриманий товар, порушив взяті на себе договірні зобов’язання, в результаті чого заборгував перед позивачем 15 103,46 грн.

Станом на час порушення провадження у справі № 51/302 відповідач оплати суми заборгованості за договором поставки № 9/12-09 від 09.12.2009 р. не здійснив у зв’язку з чим позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 1 167,31 грн. за період з 23.12.2010 р. до 22.06.2011 р.

Виходячи зі змісту ч.2 ст.193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Пунктом 7.2. договору поставки № 09/12-09 від 09.12.2009 р. встановлено, що за прострочку оплати продукції відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, від вартості несплаченої продукції, за кожен календарний день затримки до моменту кінцевого розрахунку.

У відповідності до розрахунку позивача розмір пені становить 1 167,31 грн.

Приймаючи до уваги наведене, зважаючи на те, що відповідач не виконував належним чином свої зобов’язання щодо сплати за поставлену продукцю відповідно до договору поставки № 09/12-09 від 09.12.2009 р., суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 1 167,31 грн. є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 830,69 грн. інфляційне збільшення суми боргу та 250,76 грн. –3% річних.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача розмір інфляційного збільшення суми боргу становить 830,69 грн. та 250,76 грн. –3% річних.

Розрахунок перевірено судом та відповідає положенням чинного законодавства України.

Таким чином, суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційного збільшення суми боргу в сумі 830,69 грн., та 3% річних в сумі 250,76 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов’язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та сплати державного мита, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ст. 49 ГПК України).

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, ?

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецбудбетон» (03680, м. Київ, вул. Качалова, б. 5, ідентифікаційний код – 34731008) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнігран» (11634, Житомирська обл., Малинський р-н, смт. Гранітне, вул.. Шевченка, 15, ідентифікаційний код – 24584514) 1 167 (одна тисяча сто шістдесят сім) грн. 31 коп. ––пені, 830 (вісімсот тридцять) грн. 69 коп. –інфляційне збільшення боргу, 250 (двісті пятдесят) грн. 76 коп. –3 % річних, 22 (двадцять дві) грн. 49 коп. - державного мита, 30 (тридцять) грн. 58 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя Пригунова А.Б.

Повне рішення складено: 15.08.2011 р.