Рішення № 17913013, 15.08.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 14/33115.08.11 за позовомДочірнього підприємства фірми «Екотехніка-М»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сенар»

простягнення заборгованості.

Суддя: Мельник С.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1. представник за довіреністю

від відповідача: не зявились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ДПФ «Екотехніка-М»звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ «Сенар»про стягнення боргу в розмірі 2946,27 грн., з яких 2363,00 грн. сума основного боргу, 239,51 грн. пеня, 83,60 грн. 3 % річних, 260,16 грн. інфляційні втрати.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи та вимоги позовної заяви.

Відповідач не направив в судове засідання своїх представників, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами звязку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обовязку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п. 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році», п. 11 інформаційний лист Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році», п. 3.6. розяснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Суд вважає за можливе розгляд справи за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні від 15.08.2011 судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 01.12.2009 між ДПФ «Екотехніка-М»(позивач) та ТОВ «Сенар»(відповідач) було укладено договір поставки (далі договір), відповідно до умов якого постачальник (позивач) зобовязувався передати (поставити) продовольчі товари у власність покупця (відповідача), а відповідач зобовязувався прийняти товар та своєчасно оплатити на умовах договору.

Загальна вартість поставленого товару становить 2406,80 грн., що підтверджується видатковими накладними, а саме № ЭК00027706 від 30.12.2009, № ЭК00001299 від 21.01.2010, № ЭК00007407 від 31.03.2010, № ЭК00007408 від 31.03.2010.

Зобовязанням, згідно ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Договір є обовязковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

В силу положень ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Порушенням зобовязання, згідно ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 6.4. договору передбачено, що покупець (відповідач) здійснює оплату товару протягом (не пізніше) 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дати поставки товару.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач свої зобовязання по договору у вигляді проведення оплати за поставлений товар в повному обсязі не виконав, у звязку з чим у нього виникла заборгованість в розмірі 2 363,00 грн., що не спростовано належним чином відповідачем.

Згідно п. 7.1. договору, у разі затримки сплати за товар покупець (відповідач) сплачує на користь постачальника (відповідача) пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожну добу прострочення.

Згідно ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В порядку, передбаченому ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 2 363,00 грн. основного боргу, 239,51 грн. пені, 83,60 грн. трьох процентів річних, 260,16 грн. інфляційних втрат обґрунтовані, підтверджені наявними в матеріалах справи доказами та не спростовані належним чином відповідачем, а відтак підлягають задоволенню в повному обсязі.

У відповідності до ст. 49 ГПК України, сплачені позивачем судові витрати (державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) відшкодовуються йому за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сенар»(04071, м. Київ, вул. Нижній Вал, 35, код 22939108) на користь Дочірнього підприємства фірми «Екотехніка-М»(03151, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 94-А, код 24363204) 2 363,00 грн. (дві тисячі триста шістдесят три грн.) основного боргу, 239,51 грн. (двісті тридцять девять грн. 51 коп.) пені, 83,60 грн. (вісімдесят три грн. 60 коп.) трьох процентів річних, 260,16 грн. (двісті шістдесят грн. 16 коп.) інфляційних втрат, 102,00 (сто дві грн.) державного мита, 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

СуддяС.М. Мельник

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 16.08.2011