Рішення № 17912123, 09.08.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 51/12109.08.11 За позовом Прокуратури Дарницького району міста Києва в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в м. Києві до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Комунальне підприємство “Плесо”

про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, зобовязання знести самочинно збудовану споруду, відшкодування шкоди, завданої внаслідок самовільно зайнятої ділянки

Головуючий суддя Пригунова А.Б. Суддя Спичак О.М.

Суддя Гулевець О.В.

Представники:

від прокуратури: Радзівіл Б.В.

від позивача: Добжицька Е.В.

від відповідача: ОСОБА_2

від третьої особи: не зявились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Прокурор Дарницького району міста Києва звернулась до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в м. Києві до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про зобовязання останнього звільнити самовільно зайняту земельну ділянку загальною площею 500 кв.м., яка знаходиться АДРЕСА_1; зобовязання знести самочинно збудовану одноповерхову деревяну споруду незавершеного будівництва площею 240 кв. м., що розташована на спірній земельній ділянці; стягнення з відповідача шкоди, заподіяної державі внаслідок самовільного зайняття спірної земельної ділянки у розмірі 935,37 грн.; стягнення з відповідача збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного знесення зелених насаджень газону площею 500 кв.м., розміщення обєкта будівництва площею 240 кв.м., розриття траншей площею 20 кв.м та складування відходів на площі 50 кв.м. на спірній земельній ділянці у розмірі 17300,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем земельного законодавства України, а саме: використанням вищевказаної земельної ділянки без правовстановлюючих документів та не за цільовим призначенням, а також відсутністю дозвільної документації на здійснення будівництва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2011 р. порушено провадження у даній справі, залучено до участі у розгляді справи третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Комунальне підприємство “Плесо”, призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 11.05.2011 р. за участю прокурора, сторін та третьої особи, яких зобовязано надати суду певні документи.

У процесі розгляду справи третя особа надала суду письмові пояснення, у яких зазначає, що між нею та відповідачем укладено договір про розробку, проектування та впровадження програм з благоустрою та розвитку земель водного фонду м. Києва, який не надає дозволу на проведення будівельних робіт, оскільки будівельні роботи на спірній земельній ділянці ведуться будівельні роботи. Комунальне підприємство “Плесо” підтримує позов прокуратури у повному обсязі.

02.06.2011 р. до канцелярії Господарського суду міста Києва від Заступника прокурора Дарницького району міста Києва надійшла заява про уточнення позовних вимог, у якій він просить суд стягнути на користь держави в особі Державної екологічної інспекції в м. Києві з відповідача шкоду, заподіяну державі внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки загальною площею 500 кв.м., яка знаходиться АДРЕСА_1, у розмірі 935, 37 грн. та збитки, заподіяні державі внаслідок самовільного знесення зелених насаджень газону площею 500 кв.м., розміщення обєкту будівництва площею 240 кв.м., розриття траншей площею 20 кв.м. та складування відходів на площі 50 кв.м. на земельній ділянці на АДРЕСА_1 при проведенні будівельних робіт, у розмірі 17300, 00 грн.

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Згідно з ч.4 ст. 29 ГПК України прокурор, який бере участь у справі, несе обовязки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Дослідивши зміст поданої прокурором заяви, суд дійшов висновку, що фактично прокурор зменшує предявлені ним раніше вимоги, і зазначені дії не суперечать законодавству та не порушують чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів, а відтак вважає за можливе прийняти її до розгляду.

Таким чином, судом, з урахуванням поданої прокурором заяви, розглядаються вимоги про стягнення з відповідача шкоди, заподіяної державі внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки загальною площею 500 кв.м., яка знаходиться АДРЕСА_1, у розмірі 935, 37 грн. та збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного знесення зелених насаджень газону площею 500 кв.м., розміщення обєкту будівництва площею 240 кв.м., розриття траншей площею 20 кв.м. та складування відходів на площі 50 кв.м. на вищезазначеній земельній ділянці у розмірі 17300, 00 грн.

Розгляд справи відкладався через незявлення у судове засідання учасників судового процесу та невиконання ними вимог суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.06.2011 р. продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.06.2011 р. у звязку зі складністю спору призначено колегіальний розгляд справи № 51/121.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва Ємельянова А.С. від 29.06.2011 року визначено склад суду наступним чином: Пригунова А.Б. (головуючий), Спичак О.М., Гулевець О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.06.2011 р. вищезазначеною колегією суддів справу № 51/121 прийнято до свого провадження, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 01.08.2011 р. за участю представників сторін, прокуратури та третьої особи.

У судовому засіданні 01.08.2011 р. судом, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошувалася перерва до 09.08.2011 р.

У даному судовому засіданні присутні учасники провадження підтримали свої правові позиції.

Представник третьої особи у дане судове засідання не зявився, причин неявки суду не повідомив.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення третьої особи про час та місце судового засідання, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами без участі вищезазначеного учасника судового процесу.

Судове рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками процесу.

У судовому засіданні 09.08.2011 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, Господарський суд міста Києва, ?

ВСТАНОВИВ:

11.01.2010 р. між відповідачем та третьою особою було укладено договір № 333 про розробку, проектування та впровадження програм з благоустрою та розвитку земель водного фонду м. Києва, за умовами якого третя особа зобовязалася закріпити за відповідачем об'єкт благоустрою для розробки, проектування та впровадження останнім програм з благоустрою та розвитку об'єкту благоустрою, а також для пайової участі у необхідних для виконання Договору заходах, в тому числі для розміщення на ній тимчасових, гідротехнічних, рекреаційних та інших споруд або обладнання, за умови надання погодження підприємством.

Пунктом 1.1 Договору визначено, що обєкт благоустрою це разом взяті визначена та прилегла території, які закріплюються підприємством за партнером в межах прибережної захисної смуги для розробки, проектування, впровадження програм з благоустрою та виконання заходів на умовах пайової участі з утримання, відновлення та благоустрою території

Згідно з додатком № 1 до договору місце розташування об'єкту благоустрою: АДРЕСА_1. Загальна площа об'єкту благоустрою, який закріплюється за партнером для здійснення заходів благоустрою складає: 150 кв.м. Загальна площа визначеної території, яка закріплюється за партнером виключно для виконання програми з благоустрою та розвитку території становить: 0 кв.м. Партнер здійснює комплекс заходів щодо об'єкту благоустрою, які визначені в Договорі, програмі (програмах) з благоустрою та розвитку об'єкту благоустрою. Розмір компенсації витрат на утримання об'єкту благоустрою, що має бути сплачена партнером на користь підприємства за базовий місяць становить з 01.11.2010 р. по 30.04.2011 р. 1282,86 грн., з 01.05.2011 р. по 30.10.2011 р. 2657,86 грн.

10.03.2011 р. Державною екологічною інспекцією в місті Києві було проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства при використанні відповідачем земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, про що складено акт № 04/239 перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства.

В результаті перевірки встановлено, що на земельній ділянці на АДРЕСА_1 загальною площею близько 500 кв. м. на відстані 7 м. від урізу води озера ведуться будівельні роботи по будівництву споруди площею 240 кв. м., розрито траншею площею близько 20 кв. м. для облаштування каналізації та складування побутових та будівельних відходів на площі 50 кв. м., висотою 0, 5 м., на всій площі вказаної земельної ділянки знищено газон. На момент проведення перевірки жодних дозвільних документів не надано. Власником об'єкту будівництва є фізична особа - підприємець ОСОБА_1.

14.03.2011 р. Державною екологічною інспекцією в місті Києві було видано припис щодо усунення виявлених в ході перевірки порушення вимог природоохоронного законодавства (незаконне використання земельної ділянки, складування відходів, розриття траншей) до 14.04.2011 р.

14.03.2011 р. Державною екологічною інспекцією в місті Києві було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення № 007368, відповідно до якої відповідача визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 82 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Крім того, Державною екологічною інспекцією в місті Києві були проведені розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок та розрахунок розміру збитків, нанесених державі внаслідок самовільного знесення зелених насаджень та використання не за призначенням парків, скверів, гідропарків, інших озеленених та земельних ділянок, відведених для їх створення.

Обґрунтовуючи свої вимоги, прокурор зазначає, що відповідач використовує спірну земельну ділянку без правовстановлюючих документів та не за цільовим призначенням, а також відсутністю дозвільної документації на здійснення будівництва, у звязку з чим він звернувся до суду з вимогами про стягнення з відповідача на користь держави в особі Державної екологічної інспекції в м. Києві шкоди, заподіяної державі внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки загальною площею 500 кв.м., яка знаходиться АДРЕСА_1, у розмірі 935, 37 грн. та збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного знесення зелених насаджень газону площею 500 кв.м., розміщення обєкту будівництва площею 240 кв.м., розриття траншей площею 20 кв.м. та складування відходів на площі 50 кв.м. на зазначеній земельній ділянці, у розмірі 17300, 00 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є обєктами права власності українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно зі ст. 80 Земельного кодексу України суб'єктами права власності на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Статтею 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»визначено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на землю.

Від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради (п. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Відповідно до ст. 4 Закону України “Про оренду землі” орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.

Згідно з ч. 2 ст. 83 Земельного кодексу України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

Відповідно до ст. 9 Земельного кодексу України повноваження з надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності належать Київській міській раді, яка відповідно до п.12 перехідних положень Земельного кодексу України здійснює повноваження щодо розпорядження землями в межах міста Києва до розмежування земель державної та комунальної власності.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Документи, що посвідчують право на земельну ділянку щодо права власності на земельну ділянку є державний акт. Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

22.01.2009 р. рішенням Київської міської ради “Про використання земель водного фонду та прибережних смуг у м. Києві” було вирішено, що функції водогосподарської спеціалізованої організації по утриманню водних обєктів з прибережними захисними смугами водних шляхів та гідротехнічними спорудами здійснює КП “Плесо”, якому доручено здійснювати функції оператора щодо розміщення на водних обєктах стоянок плавзасобів та тимчасових споруд рекреаційного, культурно-оздоровчого, спортивного, туристичного та іншого призначення в межах прибережних захисних смуг.

Комунальне підприємство “Плесо” є оператором з розміщення на водних обєктах тимчасових споруд.

Однак, в силу положень Земельного кодексу України, виключно Київська міська рада має право бути орендодавцем земельної ділянки, що належить до комунальної власності м. Києва.

Оскільки власником земельної ділянки, розташованої у АДРЕСА_1 є територіальна громада м. Києва в особі Київської міської ради, тому суд приходить до висновку, що функції держави у спірних правовідносинах в частині відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, не належать до повноважень Державної екологічної інспекції в місті Києві.

Тобто, до повноважень позивача не належить контроль з приводу набуття і реалізації особами права на землю та він не наділений правом виступати позивачем у справах про відшкодування шкоди внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги прокуратури про стягнення з відповідача на користь держави в особі Державної екологічної інспекції в м. Києві шкоди, заподіяної державі внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки загальною площею 500 кв.м., яка знаходиться АДРЕСА_1, у розмірі 935, 37 грн. є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Також, прокурор Дарницького району міста Києва звернувся з вимогою про стягнення збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного знесення зелених насаджень газону площею 500 кв.м., розміщення обєкту будівництва площею 240 кв.м., розриття траншей площею 20 кв.м. та складування відходів на площі 50 кв.м. на спірній земельній ділянці, у розмірі 17300, 00 грн.

Охорона земель - це система правових, організаційних, економічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необґрунтованому вилученню земель сільськогосподарського призначення, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, підвищення продуктивності земель лісового фонду, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення (ст. 162 Земельного кодексу України).

Державним органом, який здійснює державний контроль за додержанням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональним використанням, відтворенням та охорону природних ресурсів, екологічну безпеку місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органами виконавчої влади, суб'єктами господарювання, фізичними особами на території міста Києва, є Державна екологічна інспекція в місті Києві.

Відповідно до статті 35 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” державний контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища здійснюється Радами та їх виконавчими і розпорядчими органами, спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, його органами на місцях та іншими спеціально уповноваженими державними органами. Державному контролю підлягають використання і охорона земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони республіки, природних територій та об'єктів, що підлягають особливій охороні, стан навколишнього природного середовища, а також дотримання заходів біологічної і генетичної безпеки щодо біологічних об'єктів навколишнього природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів у відкритій системі. Порядок здійснення державного контролю за охороною навколишнього природного середовища та використанням природних ресурсів визначається цим Законом та іншим законодавством України.

10.03.2011 р. Державною екологічною інспекцією в місті Києві було проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства при використанні відповідачем земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, про що складено акт № 04/239 перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства.

За результатами якої Державною екологічною інспекцією в місті Києві було проведено розрахунок розміру збитків, нанесених державі внаслідок самовільного знесення зелених насаджень та використання не за призначенням парків, скверів, гідропарків, інших озеленених та земельних ділянок, відведених для їх створення.

Згідно розрахунку розміру збитків, проведеного Державною екологічною інспекцією в місті Києві відповідно до Такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної зеленим насадженням у межах міст та інших населених пунктів та Такс для обчислення шкоди, заподіяної внаслідок використання не за призначенням парків, скверів, гідропарків, інших озеленених та земельних ділянок, відведених для їх створення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 08.04.1999 № 559, зазначеними діями державі заподіяно матеріальні збитки на суму 17300, 00 грн.

Відповідно до п. 5.5 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10.04.2006 № 105 на територіях земельних ділянок, відведених під будівництво, відповідальними за збереження зелених насаджень і належний догляд за ними є забудовники чи власники цих територій.

Згідно п.п. 1, 2 ст. 16 Закону України “Про благоустрій населених пунктів” на об'єктах благоустрою забороняється виконувати земляні, будівельні та інші роботи без дозволу, виданого в установленому законодавством порядку та самовільно влаштовувати городи, створювати, пошкоджувати або знищувати газони, самовільно висаджувати та знищувати дерева, кущі.

Відповідно до ч. 2 п. 1.6 розяснень Вищого арбітражного суду України від 27.06.2001 № 02-5/744 “Про деякі питання практики вирішення спорів, повязаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища” позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.

Факт самовільного знищення газону, розміщення обєкту будівництва, копання траншей та влаштування сміттєзвалищ відповідачем не спростований, лскільки дозвільна документація суду не надана.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність протиправних дій відповідача, причинного звязку між діями відповідача та збитками, які складають обєктивну сторону правопорушення, та наявність вини відповідача, внаслідок дій якого спричинено збитки.

Згідно ст. 68 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 69 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” шкода, завдана внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища підлягає компенсації в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від плати за забруднення навколишнього природного середовища погіршення якості природних ресурсів.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Таким чином, враховуючи встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 17300, 00 грн. збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного знесення зелених насаджень газону площею 500 кв.м., розміщення обєкту будівництва площею 240 кв.м., розриття траншей площею 20 кв.м. та складування відходів на площі 50 кв.м. на спірній земельній ділянці нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають до стягнення з відповідача в доход Державного бюджету України.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (03118, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь держави в особі Державної екологічної інспекції в м. Києві (04071, м. Київ, Подільський р н, вул. Набережно-Лугова, 4, код ЄДРПОУ 34481451) 17300 (сімнадцять тисяч триста) грн. 00 коп. збитків.

3. В решті заявлених вимог відмовити.

4. Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (03118, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в дохід Державного бюджету України 173 (сто сімдесят три) грн. 00 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Головуючий суддя Пригунова А.Б.

Суддя Спичак О.М.

Суддя Гулевець О.В.

Повне рішення складено 12.08.2011 р.