Рішення № 17912116, 11.08.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 40/24811.08.11 За позовом Першого заступника прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах держави в особі

1) Міністерства фінансів України

2) Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «КИЇВ»

до Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

про стягнення індексу інфляції та 3% річних 307 223,01 грн

Суддя Пукшин Л.Г.

Представники сторін:

від прокуратури: не зявився.

від позивача-1: не зявився.

від позивача-2: ОСОБА_1 -. за довіреністю № 25/188 від 16.06.2011 р.

від відповідача: ОСОБА_2 - за довіреністю № 16/10 від 20.01.2011 р.

У судовому засіданні 11.08.11 суд, керуючись ч.1 ст. 85 ГПК України, оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги першого заступника прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах держави в особі Міністерства фінансів України та Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «КИЇВ»до Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз Україна»про стягнення 307223,01 грн.

В обґрунтування позовних вимог орган Прокуратури, зазначає, що прокуратурою Шевченківського району м. Києва проведено перевірку за зверненням Голови правління Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «КИЇВ» стосовно порушень договірних зобовязань Дочірньою компанією «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз Україна»щодо вчасності сплати орендної плати.

В результаті проведеної перевірки встановлено, що між Акціонерним комерційним банком «КИЇВ»(правонаступником якого є Публічне акціонерне товариства «Акціонерний комерційний банк «КИЇВ») (Позивач-2 у справі) та Дочірнім підприємством «Газ-тепло»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз Україна», правонаступником якого є Дочірня компанія «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз Україна»(Відповідач у справі) було укладено договір оренди № 22/07-21 від 01.02.2007 року, відповідно до якого Відповідачу було передане в орендне користування нерухоме майно (приміщення) загальною площею 2352,1 кв.м., що знаходиться за адресою м. Київ, б-р Івана Лепсе.

У звязку з несплатою орендних платежів Відповідачем, Позивач-2 змушений був звернутися до суду про стягнення заборгованості за вказаним договором оренди та пені. Рішенням Господарського суду м. Києва у справі № 42/177 від 20.06.2008 р. позов Акціонерного комерційного банку «КИЇВ»задоволено частково. Вирішено стягнути з Дочірнього підприємства «Газ-тепло»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»на користь Акціонерного комерційного банку «КИЇВ»1 080 000 грн - боргу, 60 785,63 грн - пені, 1 225,79 грн - витрат по оплаті державного мита, 113,04 грн - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Вказане рішення залишено в силі постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.09.2008 р. та постановою Вищого господарського суду України від 25.11.2008 р.

За доводами органу Прокуратури рішення у справі № 42/177 від 20.06.2008 р. Відповідачем виконано лише 24.02.201 року, зокрема, що підтверджується платіжним дорученням № 5057 від 24.02.2010 р, на підставі якого Відповідач, на виконання рішення суду перерахував Позивачу заборгованість за договором оренди приміщень у сумі 1152391,53 грн.

Відтак, за переконанням органу Прокуратури, Відповідачем було прострочено виконання обовязку за договором оренди на 614 днів календарних днів з моменту винесення рішення у справі № 42/177 від 20.06.2008 р. до дати фактичного виконання.

В обґрунтування правової позиції орган Прокуратури посилається на ст.ст. 530, 625 ЦК України просить суд стягнути з Відповідача на користь Позивача-2 індекс інфляції у розмірі 252 720,00 грн розрахований з 20.06.2008 року по 24.02.2010 р та 3 % річних у розмірі 54503,01 грн, розрахованих з 20.06.2008 р. по 23.02.2010 р.

Щодо порушень прав держави, орган прокуратури зазначає, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 10.06.2009 р. № 566 Акціонерний комерційний банк «КИЇВ»капіталізоване шляхом придбання 99,9 % акцій державою в особі Міністерства фінансів України.

Ухвалою суду від 11.07.11 порушено провадження у справі № 40/248 за вказаною позовною заявою та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 28.07.11.

У судовому засіданні 28.07.11 представники органу Прокуратури та Позивача-2 позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позові. Представником Позивача-2 на виконання вимог ухвали суду від 11.07.11 надано документи, що долучені до матеріалів справи.

Представник Відповідача подав відзив на позовну заяву, проти позову заперечував, з наступних підстав. Так, за доводами Відповідача, останнім сплачено борг за договором оренди у повному обсязі ще 24.02.2010 р. Відтак, за переконанням Відповідача, передумовою застосування ч. 2 ст. 625 ЦК України є обовязковість вимоги кредитора, тобто попередня заява кредитора про добровільність виконання боржником зобовязань в порядку ст.ст. 5, 625 ЦК України. Оскільки, за доводами Відповідача, Позивач-2 направив вимогу на адресу Відповідача про стягнення індексу інфляції та 3 % річних лише 28.04.2011 р., тобто після виконання грошового зобовязання за рішенням суду, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Окрім іншого, Відповідач просить суд застосувати строки позовної давності у три роки щодо позовних вимог, оскільки вважає, що такий строк закінчився ще 06.07.2011 р. та надає свій розрахунок інфляційних втрат.

У судовому засіданні 28.07.11 оголошувалась перерва до 11.08.11 у звязку з витребуванням додаткових доказів у Прокуратури та Позивача-2.

05.08.2011 р. службою діловодства Господарського суду м. Києва зареєстровані письмові пояснення з додатками та заперечення на відзив ПАТ АКБ «КИЇВ».

У судовому засіданні 11.08.11 представник Позивача-2 позовні вимоги підтримав та надав пояснення щодо спростування заперечень, наведених Відповідачем у відзиві на позов.

Зокрема, Позивач-2 зазначив, що індекс інфляції та 3 % річних є самостійними зобовязаннями, які входять до складу грошового зобовязання.

Крім цього, Позивач-2 зазначає, що ч. 2 ст. 625 ЦК України не містить вказівки на час чи настання певної події, з якою повязано право кредитора вимагати сплати індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми. За доводами Позивача, вказані суми є окремою частиною грошового зобовязання щодо відновлення порушеного права кредитора на вчасне отримання грошових сум, згідно із договірними відносинами.

Також Позивачем-2 наведено свої пояснення щодо заперечень на застосування Відповідачем строку позовної давності, тощо.

Представник Відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників Позивача-2 та Відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, встановив.

07.02.2007 р. між Акціонерним комерційним банком «КИЇВ»(правонаступником якого є Публічне акціонерне товариства «Акціонерний комерційний банк «КИЇВ») (Позивач-2) та Дочірнім підприємством «Газ-тепло»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз Україна», правонаступником якого є Дочірня компанія «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз Україна»(Відповідач) було укладено договір оренди № 22/07-21 року, (далі - Договір) відповідно до якого Відповідачу було передане в орендне користування нерухоме майно (приміщення) загальною площею 2352,1 кв.м., що знаходиться за адресою м. Київ, б-р Івана Лепсе.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.06.2008 р. у справі №42/177 позов Акціонерного комерційного банку «КИЇВ» задоволено частково. Вирішено стягнути з Дочірнього підприємства «Газ-тепло»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»на користь Акціонерного комерційного банку «КИЇВ» 1 080 000 грн - боргу, 60 785,63 грн - пені, 1 225,79 грн - витрат по оплаті державного мита, 113,04 грн - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Дане рішення залишено в силі постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.09.2008 р. та постановою Вищого господарського суду України від 25.11.2008 р.

Спір у справі виник у звязку із несвоєчасним виконанням відповідачем грошового зобовязання по оплаті орендних платежів згідно Договору оренди, що на думку органу Прокуратури та Позивача-2 є підставою для застосування визначеної ч. 2 статті 625 ЦК України відповідальності (інфляційних втрат та 3 % річних).

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Згідно ч.1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Пунктом 1 частини 2 вказаної статті визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Наявність грошового зобовязання Відповідача перед Позивачем у розмірі 1080000,00 грн та настання строку його виконання підтверджується рішенням Господарського суду міста Києва від 20.06.2008 р. у справі №42/177, а тому відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України не підлягає повторному доказуванню.

Статтею 598 Цивільного кодексу України встановлено, що зобовязання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Ці підстави зазначені у статтях 599, 600, 601, 604-609 Цивільного кодексу України, які не передбачають підставою припинення зобовязання ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора.

За відсутності інших підстав припинення зобовязання, передбачених договором або законом, зобовязання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Належним виконанням зобовязання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обовязки сторін зобовязання.

Саме по собі ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора, не припиняє зобовязальних правовідносин сторін договору й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобовязання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених умовами Договору та ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується, що спірне грошове зобовязання Відповідача перед Позивачем-2 у розмірі 1 080 000 грн було виконано 24.02.2010 р., що підтверджується платіжним дорученням № 5057 від 24.02.2010 р. (наявне у матеріалах справи).

Таким чином, спірне грошове зобов'язання припинилось лише 24.02.2010 р., а відтак має місце прострочення його виконання по 24.02.2010 р., а тому позивач має право на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, нарахованих у період з моменту винесення рішення у справі № 42/177 від 20.06.2008 р. по 24.02.2010 р.

З огляду на зазначене, спростовуються заперечення Відповідача щодо відсутності підстав у Позивача-2 на нарахування 3 % річних та індексу інфляції у звязку з погашенням основного боргу, оскільки наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке виконано боржником, не припиняє зобовязальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобовязання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України оскільки, право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Правомірність стягнення 3% річних та інфляційних втрат після стягнення основного боргу за окремим судовим рішенням підтверджується, зокрема п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/249 від 15.03.2011 р. з посиланням на постанову Верховного Суду України у справі №10/25 від 20.01.2011 р.

Не береться судом до уваги заява Відповідача про застосування строку позовної давності, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Враховуючи той факт, що до суду із позовом звернувся перший заступник прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах держави в особі Міністерства фінансів України та Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «КИЇВ», який довідався про порушене право Позивача-2 в процесі проведеної перевірки в червні 2011 року, про що свідчать матеріали справи, зокрема: лист ПАТ АКБ «КИЇВ» № 25-02/2167 від 09.06.2011 р., що адресований прокуратурі Шевченківського району м. Києва та лист-відповідь прокуратури Шевченківського району м. Києва від 31/10 від 20.06.2011 р.

Відтак, заявником Прокуратурою Шевченківського району м. Києва при подачі позовної заяви в інтересах держави в особі Міністерства фінансів України та Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «КИЇВ»до Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз Україна»про стягнення індексу інфляції та 3% річних у розмірі 307 223,01 грн не пропущено строків позовної давності.

Отже, органом Прокуратури заявлено вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача-2 інфляційних втрат у розмірі 252720,00 грн та 3 % річних у розмірі 54503,01 грн, нарахованих за прострочення виконання грошового зобовязання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Із поданого розрахунку вбачається, що органом прокуратури правомірно розраховано індекс інфляції та 3 % річних.

За таких обставин, суд приходить до висновку про можливість задоволення позовних вимог заступника прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах держави в особі Міністерства фінансів України та Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «КИЇВ»до Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз Україна»у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(04116, м. Київ, вул. Шолуденка 1, код ЄДРПОУ 31301827) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання рішення, на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «КИЇВ»(01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького 16-22, код ЄДРПОУ 14371869) 252720 двісті пятдесят дві тисячі сімсот двадцять) грн 00 коп. індексу інфляції та 54503 (пятдесят чотири тисячі пятсот три) грн 01 коп. 3% річних.

3. Стягнути з Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(04116, м. Київ, вул. Шолуденка 1, код ЄДРПОУ 31301827) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання рішення, до Державного бюджету України 3072 (три тисячі сімдесят дві) грн 23 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу

4. Накази видати відповідно до ст.116 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Пукшин Л.Г.

дата підписання рішення 15.08.2011 р.