Рішення № 17910502, 12.08.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 52/34512.08.11 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Терміналбуд»

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Земконсалт Груп»

простягнення збитків у сумі 123 479, 00 грн. та визнання права власності

Суддя Дідиченко М.А.

Секретар Чернега Т.В.

Представники сторін:

від позивача:ОСОБА_1. представник за довіреністю від 30.06.2011 року;

від відповідача:ОСОБА_2 представник за довіреністю від 07.07.2011 року;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Терміналбуд»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Земконсалт Груп»про визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю «Терміналбуд»право власності на складський комплекс загальною площею 12347, 9 кв.м., що розташований за адресою: м. Київ, вул. промислова, 3-Г та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Земконсалт Груп»збитків у сумі 123479, 00 грн. у звязку із порушенням останнім строків виконання зобовязання з договором про надання послуг від 28.10.2008 року.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідно до договору купівлі-продажу майнового комплексу від 17.05.2006 року та акту прийому-передачі майнового комплексу від 18.05.2006 року ТОВ «Терміналбуд»є власником майнового комплексу загальною площею 2875,30 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Промислова, 3-Г. Протягом 2008 2010 р.р. позивачем було здійснено реконструкцію вказаного складського комплексу, що розміщений в м. Києві за адресою: вул. Промислова, 3-Г, у результаті чого збільшилася площа вказаного обєкту. 11 травня 2010 року між позивачем та ТОВ «Земконсалт Груп»(далі - відповідач) було укладено договір про надання послуг, у відповідності до умов якого відповідач взяв на себе зобовязання по збору всієї необхідної документації по реконструкції складського комплексу загальною площею 12347,9 кв.м. по вул. Промисловій, 3-Г у Голосіївському районі м. Києва, а також подальшому оформленню права власності на вказаний обєкт нерухомості на Позивача. У звязку з цим відповідач отримав від позивача всю наявну документацію, що засвідчується актом приймання-передавання від 16 вересня 2010 року. Незважаючи на сплив строку виконання зобовязань відповідачем за вказаним договором (10.05.2011 року), відповідач ухиляється від повернення переданих за актом документів, чим, у свою чергу, здійснює перешкоди в оформленні права власності на такий обєкт нерухомості та фактично не визнає право власності позивача на спірний обєкт. У звязку із зазначеним, позивачем відповідачеві нараховані збитки за невиконання зобовязань, визначених договором, у розмірі 123479, 00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва (суддя Чебикіна С.О.) від 26.07.2011 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 09.08.2011 року.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 08.08.2011 року, у звязку із перебуванням Чебикіної С.О. у відпустці, справу № 52/345 передано для розгляду судді Дідиченко М.А.

У судовому засіданні 09.08.2011 року представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог відповідно до якої збільшив розмір збитків та просить суд стягнути з відповідача 246958, 00 грн. завданих збитків.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

З огляду на вищевикладене, судом прийнято до розгляду подана позивачем заява про уточнення позовних вимог.

Представник відповідача у судовому засіданні 09.08.2011 року подав витребувані ухвалою суду документи, проти позовних вимог заперечував. Свої заперечення обґрунтовував наступним чином: відповідач підтверджує існування між ним та позивачем договору про надання послуг з актом до нього від 11 травня 2010 року. Разом з тим, незважаючи на те, що договором про надання послуг був передбачений строк його дії до 10 травня 2011 року, відповідач завчасно попередив до спливу вказаного строку позивача про необхідність йому додаткового часу (1,5-2,5 місяці) для виконання покладених на нього за договором обовязків у повному обсязі. Саме цим, відповідач обґрунтовує не повернення отриманих від позивача по акту документів та не вбачає жодних підстав для відшкодування завданих збитків.

У судовому засіданні 09.08.2011 року оголошено перерву до 12.08.2011 року.

Представник позивача у судовому засіданні 12.08.2011 року надав витребувані судом документи, а також подав заяву про відмову від позову в частині, що стосується стягнення з відповідача на користь позивача, збитків, завданих невиконанням умов договору, у загальному розмірі 246958, 00 грн.

Крім того, позивач подав уточнення позовних вимог, відповідно до яких уточнив розмір площ спірного приміщення.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

З огляду на зазначене, судом прийнята заяви позивача про відмову від позовних вимог щодо стягнення збитків та уточнення позовних вимог.

Представник відповідача у судовому засіданні 12.08.2011 року надав додаткові пояснення, проти позовних вимог заперечував.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши їх пояснення, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

17.05.2006 року за договором купівлі-продажу майнового комплексу Товариство з обмеженою відповідальністю «Терміналбуд»(надалі - позивач) придбало у Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «Антарес»майновий комплекс, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Промислова, 3-Г.

Згідно акту прийому-передачі майнового комплексу від 18.05.2006 року ТОВ «Торгово-промислова компанія «Антарес»передав майновий комплекс у власність ТОВ «Терміналбуд», а останній прийняв майновий комплекс, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул.. Промислова, 3-Г.

У відповідності до договору оренди земельної ділянки від 28.10.2008 року та акту приймання-передачі земельної ділянки від 31.10.2008 року позивач отримав в оренду строком на 10 років земельну ділянку (кадастровий номер 8 000 000 000:90:115:0010) по вул. Промислова, 3-г у Голосіївському районі м. Києва.

07.04.2010 року ТОВ «Терміналбуд»отримало дозвіл № 1952-Гл/С на виконання будівельних робіт із реконструкції складського комплексу за адресою: вул. Промислова, 3-Г у Голосіївському районі м. Києва.

03.08.2010 року закінчилася реконструкція складського комплексу по вул. Промисловій, 3-Г у Голосіївському районі м. Києва, обєкт прийнято до експлуатації, що підтверджується актом готовності обєкта до експлуатації від 03.08.2010 року.

Крім того, сертифікатом відповідності КВ 000361 від 14.09.2010 року засвідчується відповідність вказаного об'єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, та підтверджується його готовність до експлуатації.

Матеріалами справи підтверджується, що на замовлення позивача Комунальним підприємством «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на обєкт нерухомого майна»була проведена технічна інвентаризація вищевказаного обєкту, в результаті якої визначена його фактична площа після реконструкції.

11.05.2010 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Земконсалт Груп»(надалі - відповідач) було укладено договір про надання послуг (надалі - договір), у відповідності до умов якого відповідач взяв на себе зобов'язання по збору всієї необхідної документації по реконструкції складського комплексу загальною площею 12347,9 кв.м. по вул. Промисловій, 3-Г у Голосіївському районі м. Києва, а також подальшому оформленню права власності на вказаний об'єкт нерухомості на позивача.

Пунктом 2.2.3. договору встановлено, що виконавець (відповідач) зобов'язаний здійснити оформлення права власності на складський комплекс загальною площею 12347,9 кв.м. по вул. Промисловій, 3-Г у Голосіївському районі м. Києва, у термін до 10 травня 2011 року.

Згідно із п. 5.1 договору, під винагородою виконавця у цьому договорі розуміється отримання виконавцем у власність 300 (триста) кв.м. обєкта протягом 30 календарних днів з моменту виконання виконавцем п. 2.2.3 договору.

16.09.2010 року позивач у відповідності до п. 2.1.2 договору передав відповідачеві документацію для забезпечення виконання відповідачем послуг за договором від 11.05.2010 року, що підтверджується актом приймання-передавання документів.

Судом зясовано, що зобовязання по збору всієї необхідної документації та оформленню права власності у строки, передбачені договором, на вказаний обєкт нерухомості на позивача, відповідачем не виконані. 20 червня 2011 року позивач звернувся з вимогою до відповідача про повернення документів у строк до 15 липня 2011 року, одержаних за актом приймання-передавання документів від 16 вересня 2010 року, у звязку з тривалим та грубим невиконанням відповідачем умов договору про надання послуг від 11 травня 2010 року, та повідомив про свою відмову від вказаного договору.

Заперечуючи проти припинення дії договору, відповідач зазначає, що згідно 7.1. договору про надання послуг, договір діє до повного виконання сторонами своїх зобовязань. Крім того, відповідач наголосив, що він розраховує на оформлення 300 кв.м. обєкта за ним.

Суд не погоджується з даними запереченнями відповідача, оскільки статтею 907 ЦК України передбачено, що договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін.

Враховуючи зазначене, договір про надання послуг № 1/05 від 11.05.2011 року припинив свою дії у звязку із відмовою позивача від договору

Як встановлено судом, відповідач не повернув у строк, визначений вимогою документи позивачу, отримані за актом приймання-передавання від 16 вересня 2010 року, у звязку з чим позивач позбавлений права звернутися за оформлення права власності на складський комплекс самостійно. Вищевикладене, також свідчить про те, що відповідач чинить перешкоди в оформленні права власності на вказаний обєкт нерухомості, та не визнає право власності позивача на нього. Посилання представника відповідача, на думку суду, що відповідач попередив належним чином позивача про необхідність йому додаткового часу для виконання покладених на нього зобовязань по вказаному договору у повному обсязі, є недоведеними та необґрунтованими.

Так, складський комплекс загальною площею 12347,9 кв.м. як закінчений обєкт будівництва був побудований саме позивачем. Актом готовності обєкта до експлуатації від 03 серпня 2010 року підтверджується, що закінчений будівництвом обєкт реконструкція складського комплексу на вул. Промисловій, 3-г у Голосіївському районі м. Києва, вважається готовим до експлуатації. У свою чергу, Сертифікатом відповідності КВ 000361 від 14 вересня 2010 року засвідчується відповідність вказаного обєкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, та підтверджується його готовність до експлуатації.

Статтями 318, 328 Цивільного кодексу України встановлено: субєктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 цього Кодексу. Усі субєкти права власності є рівними перед законом. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність права власності не встановлена судом.

Відповідно до статті 331 ЦК України, право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва. Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Отже, враховуючи те, що спірний обєкт є нерухомим майном, який збудований позивачем, введений ним до експлуатації, саме позивач є власником цього майна.

Статтею 319 ЦК України передбачено, що власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном та має право вчиняти щодо свого майна будь які дії, що не суперечать закону. На даний час позивач не має можливості у повному обсязі реалізувати своє право власності (а саме, не може в повній мірі реалізовувати одну із правомочностей права власності як право розпорядження), так як, зокрема, відсутня державна реєстрація прав на вказаний вище обєкт нерухомості. Крім того, позивач позбавлений можливості самостійно звернутися за оформленням права власності на спірний обєкт нерухомості через дії відповідача, адже відповідач своїми діями підтверджує факт не визнання ним права власності позивача на складський комплекс.

Згідно статті 16 ЦК України від 16 січня 2003 року кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права (пункт 1 частини 2 статті 16 ЦК України).

Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Статтею 182 ЦК України, статтею 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»від 01.07.2004 р. № 1952-IV (із наступними змінами і доповненнями) передбачено обовязковість державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до Додатку 1 п. 2.1. «Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно», затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року №7/5 до переліку правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на обєкт нерухомого майна віднесені і зокрема рішення судів, третейських судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна, про передачу безхазяйного нерухомого майна до комунальної власності (п.10).

Згідно п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2008 р. №923 «Про Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом обєктів», прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом обєктів здійснюється на підставі сертифіката відповідності, що видається Держархбудінспекцією та її територіальними органами.

Сетрифікат відповідності документ, що засвідчує відповідність закінченого будівництвом обєкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.

Таким чином, оцінюючи в сукупності подані докази, суд приходить до висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог позивача в частині визнання права власності за ним на складський комплекс загальною площею 12347,9 кв.м. по вул. Промисловій, 3-Г у м. Києва.

Згідно із ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодекс України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про визнання право власності на складський комплекс в м. Києві за адресою: вул. Промислова, 3-Г, є обґрунтованими та законними, доведеними належними та допустимим доказами, а тому підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до статті 49 ГПК України при відмові у задоволенні позову державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Терміналбуд»(03062, м. Київ, вул. Екскаваторна, буд. 35, код ЄДРПОУ 34300386) право власності на складський комплекс загальною площею 12 347,9 (дванадцять тисяч триста сорок сім цілих девять десятих) кв.м., у тому числі: літ. «К»загальною площею 1991,1 (одна тисяча девятсот девяносто один цілих один десятих) кв.м., літ. «У»загальною площею 1872,4 (одна тисяча вісімсот сімдесят дві цілих чотири десятих) кв.м., літ. «Ф»загальною площею 363,7 (триста шістдесят три цілих сім десятих) кв.м., літ. «Х»загальною площею 4156,1 (чотири тисячі сто пятдесят шість цілих один десятих) кв.м., літ. «Ц»загальною площею 118,2 (сто вісімнадцять цілих два десятих) кв.м., літ. «Ч»загальною площею 3605,1 (три тисячі шістсот пять цілих один десятих) кв.м., літ. «Ш»загальною площею 241,3 (двісті сорок один цілих три десятих) кв.м., що розташований за адресою: м. Київ, вул. Промислова, 3-Г.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Земконсалт Груп»(01034, м. Київ, вул. Ярославів Вал, 36-38; код ЄДРПОУ 35893491) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Терміналбуд»(03062, м. Київ, вул. Екскаваторна, буд. 35, код ЄДРПОУ 34300386) витрати по сплаті державного мита в сумі 25 500 (двадцять пять тисяч пятсот) грн. 00 коп., та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. 4.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяДідиченко М.А.