Рішення № 17910334, 18.07.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 17/26818.07.11 За позовомПублічного акціонерного товариства «Київенерго»

ДоДочірнього підприємства «Київська міська курортна бальнеолікарня профспілок України»закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця»

Простягнення 210546,48 грн.

Суддя Удалова О.Г.

Представники сторін:

від позивачаОСОБА_1. (за дов.)

від відповідачаОСОБА_2 (за дов.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося з позовом публічне акціонерне товариство «Київенерго»до дочірнього підприємства «Київська міська курортна бальнеолікарня профспілок України»закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця»про стягнення 210546,48 грн. за договором № 2690058 від 15.10.2001 р., а саме: 195818,50 грн. боргу, 4979,11 грн. інфляційних, 1580,90 грн. 3% річних, 8167,97 грн. пені.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобовязання щодо повноти та своєчасності внесення оплати за надані послуги.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.06.2011 р. було порушено провадження у справі № 17/268 та призначено розгляд останньої на 04.07.2011 р..

04.07.2011 р. представником відповідача зазначено, що в червні 2011 року частково була погашена заборгованість в сумі 162000,00 грн., не сплаченим залишається борг у сумі 64272,67 грн.

04.07.2011 р. у судовому засіданні оголошено перерву до 18.07.2011 р..

18.07.2011 р. відповідач подав заяву, у якій просив відстрочити виконання рішення на шість місяців.

Судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

15.10.2001 р. між акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»(енергопостачальною організацією), правонаступником якої є позивач, та дочірнім підприємством «Київська міська курортна бальнеолікарня профспілок України»закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця»(абонентом) було укладено договір № 2690058 (далі - Договір), відповідно умов якого постачальник зобовязується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобовязується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених у даному Договорі.

Умови зазначеного Договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.

Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобовязаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Пунктом 2.1 Договору визначено, що при виконанні умов останнього, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобовязуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією (КМДА), чинним законодавством України, правилами користування тепловою енергією, нормативними актами з питань користування, обліку та взаєморозрахунків за енергоносії.

Відповідно до п. 2.2.1 Договору енергопостачальна організація зобовязується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію в період опалювального сезону; гарячого водопостачання протягом року; в кількості та в обсягах згідно з Додатком №1 до цього Договору.

Згідно з п. 2.3.1. Договору відповідач зобовязаний додержуватися кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку 1 до Договору, не допускаючи їх перевищення, своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Як підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами, за період з січня 2010 року по березень 2011 року (включно) позивач на виконання умов Договору поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 553208,96 грн.

У позовній заяві та доданих до неї розрахунках позивач зазначив, що відповідач сплатив 355664,79 грн., залишивши борг в сумі 195818,50 грн.

Судом встановлено, що 14.06.2011 р. відповідачем було сплачено позивачу 10000,00 грн. (до подачі позову до суду платіжне доручення № 265 від 14.06.2011 р.), таким чином, вимоги позивача в частині стягнення 10000,00 грн. боргу задоволенню не підлягають.

Отже, неоплаченою на дату звернення до суду залишилась поставлена за спірний період теплова енергія на суму 185818,50 грн..

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим до виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У судовому засіданні суду надано докази сплати відповідачем 152000,00 грн. основного боргу за спірний період після порушення провадження у справі, що підтверджується платіжними дорученнями № 277 від 17.06.2011 р., № 293 від 22.06.2011 р..

Отже, на час прийняття судом рішення відповідач погасив суму основного боргу у розмір 152000,00 грн. перед позивачем, підстави для її стягнення відсутні.

Таким чином, з урахуванням викладеного, провадження у справі в частині стягнення 152000,00 грн. основного боргу підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України у звязку з відсутністю предмету спору.

Вимоги про стягнення 33818,50 грн. боргу є законними та обґрунтованими. Вимоги про стягнення 10000,00 грн. предявлено необґрунтовано.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені, інфляційних та трьох процентів річних, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобовязання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.

В силу ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Дії відповідача є порушенням грошових зобовязань, тому є підстави для застосування встановленої Договором відповідальності.

Згідно з п. 7 Додатка 4 до Договору за несвоєчасне виконання його умов передбачено пеню в розмірі 0,5% за кожен день прострочення до моменту його повного погашення, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 8167,97 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі за розрахунком позивача.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача 4979,11 грн. інфляційних та 1580,9 грн. трьох процентів річних підлягають задоволенню як законні та обґрунтовані за розрахунком позивача.

Заява відповідача про відстрочення виконання рішення суду підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до п. 6 ст. 83 ГПК України наділяє господарський суд при прийнятті рішення правом на відстрочення чи розстрочення виконання рішення суду.

Зважаючи на скрутне матеріальне становище відповідача, специфіку його діяльності та часткову оплату боргу під час розгляду справи в суді (82,73% основного боргу, заявленого до стягнення).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, враховуючи тяжкий фінансовий стан відповідача та з метою виконання рішення суду у цій справі, суд вважає за можливе відстрочити виконання рішення суду на три місяці.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Зокрема, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 2005,46 грн. витрат по сплаті державного мита та 224,79 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 526, 625 ЦК України, ст.ст. 25, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з дочірнього підприємства «Київська міська курортна бальнеолікарня профспілок України»закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця»(02094, м. Київ, вул. Попудренка, 34, код 02140024) на користь публічного акціонерного товариства «Київенерго»(01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, код 00131305) в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»(04050, м. Київ, вул. Мельникова, 31, код 26187764) 33818,5 грн. основного боргу, 8167,97 грн. пені, 4979,11 грн. інфляційних, 1580,9 грн. трьох процентів річних, 2005,46 грн. витрат по сплаті державного мита та 224,79 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відстрочивши виконання рішення на три місяці до 18.10.2011 р..

Провадження в частині стягнення 152000,00 грн. основного боргу припинити.

В частині стягнення 10000,00 грн. основного боргу відмовити.

Суддя О.Г. Удалова

Рішення підписано 09.08.2011 р.