Рішення № 17909177, 09.08.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 40/23609.08.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Далгакиран компресор Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бігмарт"

про стягнення 19 522,95 грн

Суддя Пукшин Л.Г.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1. - за довіреністю №147 від 21.07.10 р.

від відповідача: не зявився.

У судовому засіданні 09.08.11 суд, керуючись ч.1 ст. 85 ГПК України, оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Далгакиран компресор Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бігмарт"про стягнення 19 522,95 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що між Сторонами було укладено договір комісії №1010/2009 від 22.04.10 р. 13.07.10 р. зі складу Позивача було відвантажено Відповідачу генератор бензиновий DJ 3500 BG у кількості -1 шт. та Генератор бензиновий DJ 5500 BG-E у кількості - 1 шт., що підтверджується видатковою накладною №437 від 13.07.10 р. 09.08.10 р. зі складу Позивача було відвантажено Відповідачу Генератор бензиновий DJ 5500 BG-E у кількості -1 шт., що підтверджується видатковою накладною №678 від 09.08.10 р. у кількості -1 шт. Проте, Відповідач свої зобов'язання не виконав, за наданий Товар не сплатив. Внаслідок чого у Відповідача виникла заборгованість у розмірі 19 522,95 грн.

Ухвалою суду від 07.07.11 порушено провадження у справі №40/236 та призначено до розгляду на 26.07.11.

Ухвалою суду від 26.07.11 відкладено розгляд справи на 09.08.11 у звязку з неявкою Відповідача та необхідністю витребування додаткових доказів у Позивача.

У судове засідання, призначене на 09.08.11, представник Позивача зявився, вимоги ухвали суду виконав, надав пояснення, в яких просить зменшити суму позовних вимог, а саме: стягнути з Відповідача суму основної заборгованості у розмірі 14846 грн, пеню у розмірі 1141,11 грн, інфляційні витрати у розмірі 816,53 грн та 3 % річних у розмірі 264,79 грн.

Представник Позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не забезпечив явку уповноваженого представника, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про час і місце судових засідань був повідомлений належним чином, оскільки ухвала суду направлялась на адреси відповідача, що вказані в позовній заяві та в довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (розяснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.07 № 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норма Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобовязує й сторону у справі, зокрема позивача, зясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначним згідно зі ст. 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

У разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Судом заслухані пояснення представника позивача, досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, суд встановив.

22.04.10 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бігмарт" (Комісіонер) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Далгакиран компресор Україна" (Комітент) було укладено договір комісії №1010/2009 (Договір), відповідно до умов якого Комісіонер зобовязався за дорученням Комітента за плату вчинити правочини по продажу бензинових і дизельних генераторів.

Розділом 6, а саме п.6.1 Договору встановлено, що договір діє з моменту його підписання Сторонами до 31.12.10 р.

13.07.10 р. та 09.08.10 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Далгакиран компресор Україна" передав, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Бігмарт" отримав товар на загальну суму 14846 грн, що підтверджується видатковою накладною № 437 від 13.07.2010р., довіреністю №29 від 13.07.10 р. та видатковою накладною №678 від 09.08.10, довіреністю №27 від 09.08.10 р., копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Позивач надіслав Відповідачу претензію №38 від 21.03.11 р., в якій зазначив про наявність заборгованості у звязку з тим, що Відповідач не оплатив вартість отриманого товару, поставив вимогу сплатити її у повному обсязі у вказаний термін.

Проте на час звернення Позивача до суду з даним позовом, Відповідач так і не виконав вимоги, поставлені у ній.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч. 7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобовязання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

За договором комісії одна сторона (Комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (Комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента (ст. 1011 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 ЦКУ).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобовязання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Дії відповідача є порушенням грошових зобовязань, тому є підстави для застосування встановленої договором та законодавством відповідальності.

Пунктом 7.2 Договору встановлено, що у випадку несвоєчасного перерахування Комітенту коштів, отриманих від реалізації його продукції, Комісіонер платить Комітенту пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, а також суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало було виконано (п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п.1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Враховуючи, що факт прострочення виконання зобовязання судом встановлено, то вимоги позивача про нарахування пені визнаються судом обґрунтованими та задовольняються за розрахунком позивача у розмірі 1141, 11 грн.

Крім того, позивач просить суд на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України стягнути з відповідача на свою користь збитки від інфляції у розмірі 816,53 грн та 3 % річних у розмірі 264,79 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Керуючись ст. ст. 32-34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Далгакиран компресор Україна" задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бігмарт" (01001, м. Київ, Печерський район, вул. Архітектора Городецького, буд. 11 Б, ідентифікаційний код 36844665) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання судового рішення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Далгакиран компресор Україна" (04080, м. Київ, Оболонський район, вул. Новокостянтинівська, буд. 4 А, ідентифікаційний код 33399780) суму основної заборгованості у розмірі 14 846 (чотирнадцять тисяч вісімсот сорок шість) грн 00 коп., пеню у розмірі 1 141 (одну тисячу сто сорок одну) грн 11 коп., інфляційні витрати у розмірі 816 (вісімсот шістнадцять) грн 53 коп., 3 % річних у розмірі 264 (двісті шістдесят чотири) грн 79 коп., витрати по сплаті державного мита у розмірі 170 (сто сімдесят) грн 68 коп. та 236 (двісті тридцять шість) грн 00 коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Пукшин Л.Г.

Дата підписання рішення 11.08.2011 р.