Рішення № 17908812, 04.08.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 10/24404.08.11

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська Пивна

Компанія-Арматура»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Управління будівництва»

«Закордонмонтажспецбуд»

про стягнення 214865,82 грн.

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Вільгельм А.Д.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 23.05.2011р.);

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність № 142 від 4.04.2011р.).

В судовому засіданні 4 серпня 2011 року було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська Пивна Компанія-Арматура»звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Управління будівництва»«Закордонмонтажспецбуд»про стягнення грошових коштів в сумі 214865,82 грн. з них основного боргу 201726,00 грн., пені 7966,79 грн., 3% річних 1541,96 грн. та втрат від інфляції 3631,07 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобовязання за договором поставки № 028-10/10-1-а від 20 жовтня 2010 року, зокрема, у визначені договором строки не здійснив оплату вартості поставленого йому позивачем товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву в якому проти позову заперечував та просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.05.2011р. позовні матеріали справи № 02-03/486/26 передані за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.05.2011р. прийнята до розгляду позовна заява та порушено провадження у справі, розгляд справи призначений на 6.06.2011р.

Через канцелярію до суду від представника позивача надійшли додаткові документи до позовної заяви, з яких, в тому числі, і заява про уточнення позовних вимог, з урахуванням якої, позивач просить суд стягнути з відповідача: основного боргу 181726,00 грн., пені 7966,79 грн., 3% річних 1541,96 грн. та втрат від інфляції 3631,07 грн.

Окрім цього, через канцелярію до суду від представника позивача надійшло клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача, що знаходяться на рахунках в установах банку на суму 194865,82 грн. та шляхом накладення арешту на майно останнього.

В своїх заперечення, поданих через канцелярію до суду 2.08.2011р. відповідач проти поданої позивачем заяви про забезпечення позову заперечував та вказав, що заявлене позивачем клопотання є необґрунтоване та недоведене, а тому не підлягає задоволенню.

Розглянувши подані на розгляд суду позовні матеріали суд прийшов до висновку про відсутність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову у даній справі виходячи з наступного.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006р. «Про деякі питання практики забезпечення позову»у випадку звернення до суду з клопотанням про забезпечення позову заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог передбачених ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, обовязковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими повязується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Позивачем не було наведено суду жодних підстав, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів, не наведено суду належних доказів, також з матеріалів справи судом не встановлено обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача, а тому, суд дійшов висновку, що заявлене позивачем клопотання про забезпечення позову є необґрунтованим.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 6.06.2011р. розгляд справи, у звязку з неявкою представників відповідача було відкладено до 25.07.2011р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.07.2011р. продовжено строк вирішення спору на 15 днів та в судовому засіданні оголошено перерву до 4.08.2011р.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20 жовтня 2010 року між позивачем (надалі Постачальник або Продавець) та відповідачем (далі по тексту Покупець або Отримувач) (разом - сторони), було укладено договір поставки № 028-10/10-1-а (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі Договір або Договір поставки), відповідно до п. 1.1. якого Постачальник зобовязується поставити і передати у власність, а Покупець прийняти арматуру з нержавіючої сталі, труби з нержавіючої сталі, лист з нержавіючої сталі (надалі - товар).

Позивач зазначає, що в період з листопада по грудень 2010 року Продавець передавав товар, що підтверджується видатковими накладними: №№ А-00002483 від 2.11.2010р. на суму 101653,73 грн. та А-00002788 від 1.12.2010р. на суму 288180,00 грн. (належним чином засвідчені копії видаткових накладних містяться в матеріалах справи), а Покупець приймав зазначений відповідних накладних товар.

Загальна сума поставленого Продавцем Покупцю товару за накладними, за розрахунками позивача, становить 389833,73 грн.

Позивач вказує, що у встановлені Договором строки Покупець в повному обсязі за товар не розрахувався, при цьому, позивач зазначив, що Покупець частково оплатив товар на суму 208107,73 грн., внаслідок чого у відповідача, за розрахунками позивача, станом на 4.05.2011р. утворилась заборгованість за Договором в розмірі 181726,00 грн., тобто 389833,73 грн. - 208107,73 грн.

З матеріалів справи вбачається, що в порядку досудового врегулювання спору позивач 6.06.2011р. направив на адресу відповідача вимогу про сплату боргу за Договором на суму 181726,00 грн. (копія вимоги № 1 міститься в справі). Факт надсилання вимоги позивачем на адресу відповідача підтверджується випискою з вихідних документів Продавця та розрахунковим документом про відправку № 0177 від 6.06.2011р. (копії документів містяться в справі). Позивач зазначає, що суму заборгованості за Договором Покупець на рахунок Продавця не провів.

З відповідними твердженнями позивача відповідач не погоджувався та у своєму відзиві на позовну заяву вказав, що умови Договору не містять пункту, який би визначив точної дати виконання грошового зобовязання стосовно оплати вартості поставленого товару, а тому, за твердженнями відповідача, строк грошового зобовязання має визначатися виходячи з приписів ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, окрім цього, відповідач зазначив, що на адресу відповідача не надходило вимог з боку позивача про оплату боргу за Договором поставки.

З запереченнями відповідача на позовну заяву позивач не погоджувався та у своїх поясненнях вказав, що строк оплати товару проводиться по факту поставки товару, що узгоджується з п. 3.2 договору, у звязку з чим, позивач зазначив, що заперечення відповідача на позовну заяву є безпідставними.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає, що позовні вимоги, з урахуванням заяви про уточнення (зменшення) позовних вимог підлягають задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Частиною 2 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до п. 1.1. Договору встановлено, що Постачальник зобовязується поставити і передати у власність, а Покупець прийняти арматуру з нержавіючої сталі, труби з нержавіючої сталі, лист з нержавіючої сталі.

Пунктом 3.2. Договору передбачено, що оплата за товар проводиться по факту поставки.

Так, судом встановлено, що на виконання умов Договору позивач передав відповідачу товар, що підтверджується видатковими накладними: №№ А-00002483 від 2.11.2010р. на суму 101653,73 грн. та А-00002788 від 1.12.2010р. на суму 288180,00 грн., всього на суму - 389833,73 грн., а відповідач, в свою чергу, прийняв зазначений у видаткових накладних товар, що підтверджується довіреностями Покупця № 441 від 2.11.2010р. та № 489 від 1.12.2010р. на отримання товару від Продавця та підписаними та скріпленими печаткою Отримувача відповідними накладними, однак, відповідач лише частково оплатив товар на загальну суму - 208107,73 грн., що підтверджується банківськими виписками від 2.11.2010р. на суму 86454,00 грн. та 101653,73 грн. та від 29.03.2011р. на суму 20000,00 грн., чим не виконав взяті на себе зобовязання за Договором в повному обсязі в частині оплати поставленого позивачем товару.

Пунктом 3.2. Договору передбачено, що оплата за товар проводиться по факту поставки.

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

З огляду на встановлені умови Договору щодо обовязку відповідача оплати товар (п. 3.2 Договору), зважаючи на положення ст. 530 Цивільного кодексу України, суд вважає, що викладені відповідачем у відзиві заперечення на позовну заяву щодо обставин відсутності в Договорі умов про момент виконання грошового зобовязання щодо оплати товару відповідачем - є необґрунтованими.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Зважаючи на викладене, дослідивши матеріали справи, враховуючи відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, а також те, що будь-яких доказів щодо повернення боргових коштів за Договором за неоплачений товар у більшому розмір, ніж зазначено позивачем в поданій ним заяві про уточнення позовних вимог, станом на серпень 2011 року відповідачем до суду не представлено, суд дійшов висновку, що обґрунтованими є позовні вимоги Продавця про стягнення з Покупця заборгованості за Договором в розмірі - 181726,00 грн., що становить різницю між сумою 389833,73 грн. (сума поставки товару) - 208107,73 грн. (частково оплачений товар).

Щодо заперечень відповідача про те, що Продавець не надсилав на адресу Покупця вимоги про оплату боргу за Договором, суд зазначає, що в матеріалах справи містяться належні та достатні докази, які підтверджують факт відправки на адресу Покупця вимоги Продавця № 30пр, а саме - виписка з вихідної кореспонденції позивача за 6.06.2011р. та розрахунковий чек про відправку № 0177 від 6.06.2011р. (адреса: 03113 ТОВ Упр-ня Будівництв.).

З огляду на це, суд дійшов висновку, що заперечення відповідача на позовну заяву в цій частині, в розумінні ст. ст. 32, 34 Господарського процесуального кодексу України, є необґрунтованими.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 9.2. Договору поставки встановлено, що за порушення строків оплати товару Покупець оплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення оплати, від суми неоплаченого своєчасно товару, за кожний день прострочення.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, а також те, що часткова оплата відповідачем коштів за товар проводилася останнім в розмірі 20000,00 грн. 29.03.2011р., суд дійшов висновку, що обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача пені за період з 2.12.2010р. по 4.03.2011р. в сумі 7966,79 грн. (за 93 дні прострочення оплати).

Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, а також те, що часткова оплата відповідачем коштів за товар проводилася останнім в розмірі 20000,00 грн. 29.03.2011р., суд дійшов висновку, що обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, за відповідний період 3% річних в розмірі 1541,96 грн. та втрат від інфляції 3631,07 грн.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги, з урахування поданої представником позивача заяви про зменшення позовних вимог, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

В інформаційному листі від 20.10.2006р. «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року»Вищий господарський суд України з приводу запитання: «Якими є правові наслідки зменшення розміру позовних вимог?»довів до відома Господарським судам України наступне.

Відповідно до частини четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог.

Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.

Згідно з частиною третьою статті 55 Господарського процесуального кодексу України ціну позову вказує позивач.

Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Питання щодо повернення зайво сплаченої суми державного мита у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначених законодавством.

Загальна сума ціни позову, з урахування поданої представником позивача заяви про зменшення позовних вимог, становить 194865,82 грн.

Таким чином, судові витрати позивача в сумі 2184,65 грн. (1948,65 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Управління будівництва»«Закордонмонтажспецбуд»(ідентифікаційний код: 30523932, адреса: 03113, м. Київ, пров. Артилерійський, 7-9 блок А, кв. 41) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська Пивна Компанія-Арматура»(ідентифікаційний код: 34689920, адреса: 62461, Харківська обл., Харківський р-н, м. Південне, вул. Ширшова, 22) грошові кошти: основного боргу - 181726,00 грн. (сто вісімдесят одну тисячу сімсот двадцять шість гривень), пені - 7966,79 грн. (сім тисяч девятсот шістдесят шість гривень 79 копійок), 3% річних в розмірі 1541,96 грн. (одна тисяча пятсот сорок одна гривня 96 копійок), втрат від інфляції 3631,07 грн. (три тисячі шістсот тридцять одну гривню 07 копійок) та судові витрати в сумі 2184,65 грн. (дві тисячі сто вісімдесят чотири гривні 65 копійок). Видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Котков

Дата підписання повного тексту рішення 10.08.2011р.