Рішення № 17908295, 03.08.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 61/34603.08.11 За позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Бебі ХІТ» до:Товариства з обмеженою відповідальністю «Продсел» про: стягнення заборгованості 42 164 грн. 96 коп.

Суддя Івченко А.М.

Представники Позивача:ОСОБА_1 дов. № б/н від 23.06.2011 Відповідача:не зявився

В судовому засіданні 03.08.2011 оголошено вступну та резолютивну частини рішення

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Бебі ХІТ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Продсел"про стягнення заборгованості 42164 грн. 96 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2011 порушено провадження у справі № 61/346, розгляд справи призначено на 03.08.2011.

В судовому засіданні позивачем подано заяву про вжиття заходів щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача.

Розглянувши заяву, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову у даній справі виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За приписами ст. 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про звільнення цього майна з-під арешту.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обгрунтоване припущення, що не вжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»від 22.12.2006 р. № 9 розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до ст. ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно ст. ст. 33-34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона з допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судовими доказами, за визначенням ст. ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного рішення справи.

За змістом інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/2776 від 12.12.2006 р. «Про деякі питання практики забезпечення позову», адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Таким чином, суд приймає до уваги, що позивачем не було наведено суду жодних підстав, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів, без вжиття відповідних заходів, не наведено суду належних доказів, також з матеріалів справи судом не встановлено обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача.

Окрім того, позивачем не наведено доказів того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Позивачем не представлено доказів, які б свідчили, що відповідач має намір приховати кошти, наявні на банківських рахунках.

Тому, клопотання позивача про забезпечення позову, задоволенню не підлягає.

Представник відповідача в судове засідання 03.08.2011 не зявився, про причини неявки суд не повідомив, про час і місце судового розгляду відповідно до ст. 6 ГПК України був належним чином повідомлений.

Справа, відповідно до ст. 75 ГПК розглядається на наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01 грудня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Продсел»(Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бебі-Хіт»(Постачальник) був укладений договір № 01/10 (надалі - Договір).

Згідно з п. 1.1 Договору Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених договором, передати у власність Покупця Товар, а Покупець зобовязався в порядку та на умовах, визначених Договором прийняти Товар і оплатити його вартість, за цінами зазначеними в накладній та які не можуть перевищувати цін, узгоджених в Специфікації.

Відповідно до п. 7.4 Договору (в редакції відповідно до Протоколу розбіжностей від 02.12.2010) оплата за товар здійснюється в українській національній валюті в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Постачальника в строк до 45 календарних днів з дати прийняття Товару Покупцем. У випадку, якщо день сплати припадає на вихідний або святковий день, оплата здійснюється в перший банківський день, що слідує за датою оплати.

Відповідно до умов Договору, позивач поставив відповідачу Товар на загальну суму 128623 грн. 93 коп., що підтверджується видатковими накладними (належно завірені копії яких містяться в матеріалах справи), а саме: № 420 від 18.01.2011, № 449 від 18.01.2011, № 450 від 18.01.2011, № 455 від 18.01.2011, № 464 від 18.01.2011, № 492 від 18.01.2011, № 500 від 18.01.2011, № 512 від 18.01.2011, № 576 від 18.01.2011, № 702 від 24.01.2011, № 706 від 24.01.2011, № 708 від 24.01.2011, № 1560 від 17.02.2011, № 1562 від 16.02.2011, а відповідач прийняв зазначений товар, що підтверджується довіреностями на отримання цінностей № б/н від 18.01.2011, № б/н від 18.01.2011, № б/н від 18.01.2011, № б/н від 18.01.2011, № б/н від 18.01.2011, № б/н від 18.01.2011, № б/н від 24.01.2011, № б/н від 24.01.2011, № 30 від 17.02.2011, № 28 від 16.02.2011.

На частину товару в сумі 78558 грн. 96 коп., відповідачем було здійснено повернення товару, що підтверджується накладними на повернення від покупця № 30 від 11.03.2011, № 31 від 11.03.2011, № 32 від 11.03.2011, № 33 від 11.03.2011, № 58 від 31.03.2011, № 60 від 31.03.2011, № 64 від 01.04.2011, № 65 від 01.04.2011, № 66 від 06.04.2011, № 67 від 05.04.2011, № 68 від 05.04.2011, № 102 від 26.04.2011, а частину товару було частково оплачено на загальну суму 7900 грн. 00 коп., що підтверджується банківською випискою станом на 15.03.2011, сума в розмірі 42164 грн. 96 коп. залишилася без оплати.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього,якщо договоромабо актами цивільного законодавстване встановлений інший строк оплати товару.

Факт продажу позивачем відповідачеві товару підтверджується матеріалами справи, зокрема підписом уповноваженої особи відповідача на накладних та відбитком печатки, в звязку з чим суд вважає доведеним факт продажу товару позивачем та прийняття його відповідачем на умовах, встановлених договором.

У відповідності до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень. Відповідач наведених позивачем обставин не спростував, доказів погашення заборгованості в повному обсязі не надав.

Відповідно до наданих суду доказів, відповідачем були порушені договірні зобовязання щодо оплати поставленого товару, в порядку та на умовах, встановлених договором.

Відповідачем не були надані суду належні та допустимі докази на спростування викладеного в позові.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи відсутність доказів оплати поставленого товару в повному обсязі станом на день вирішення даного спору, вимоги позивача про стягнення суми основного боргу в розмірі 42164 грн. 96 коп. визнаються судом обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Продсел» (04070, м. Київ, вул. Набережно-Хрещатицька, 25; код 37038600) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕБІ ХІТ»(01011, м. Київ, вул. П.Мирного, 3, кв. 18; код 37100537) 42 164 (сорок дві тисячі сто шістдесят чотири) грн. 96 коп. - основного боргу, 421 (чотириста двадцять одна) грн. 65 коп. - державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

СуддяА.М. Івченко Дата підписання рішення 08.08.2011