Рішення № 17907390, 03.08.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 61/35803.08.11

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НТТ Енергія»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ланіт-ІУ Кабельні системи»

про стягнення 45 511 грн. 56 коп.

Суддя Івченко А.М.

Представники Позивача:ОСОБА_1 дов. № 255 від 27.09.2010; Відповідача:не зявився

У судовому засіданні 03.08.2011 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «НТТ Енергія»до Товариства з обмеженою відповідальністю Ланіт-ІУ Кабельні системи»про стягнення 45 511 грн. 56 коп., із них: 38380 грн. 20 коп. сума основного боргу; 5 449 грн. 99 коп. інфляційних втрат, 1681 грн. 37 коп. 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.06.2011 порушено провадження у справі № 61/358, розгляд справи призначено на 03.08.2011 о 14:50.

У судове засідання 03.08.2011 представник відповідача не зявився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву та витребуваних документів не надав. Відповідач у відповідності до ст. 64 ГПК України належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 13.07.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ланіт ІУ Кабельні системи» (надалі Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «НТТ Енергія»(надалі Постачальник) було укладено договір № 1058/09-Ю.

Відповідно до умов якого, Постачальник зобовязувався поставляти та передавати у власність Замовника Обладнання (дизель-генератор (ДГ) виробництва компанії SDMO, визначене в Додаткових угодах та/або Додатках до Договору, які включають в себе повний перелік Обладнання, а також виконати проектні, монтажні та пуско-налагоджувальні роботи, згідно з п. 6 цього договору, а Замовник зобовязався прийняти дане Обладнання та виконати оплату його вартості у відповідності з п. 3 цього Договору.

Крім того, між сторонами було також укладено додаткову угоду № 1 до договору № 1058/09-Ю від 13.07.2009.

На підставі видаткових накладних № 000000557 від 20.11.2009 на суму 30094 грн. 80 коп., № 000000442 від 17.09.2009 на суму 267543 грн. 60 коп., № 000000552 від 09.10.2009 на суму 94249 грн. 20 коп. позивачем поставлено, а відповідачем на підставі довіреностей № 816 від 20.11.2009, № 588 від 17.08.2009, № 725 від 08.10.2009 прийнято Обладнання на загальну суму 391887 грн. 60 коп.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до актів виконаних робіт від 09.12.2009 (копії в матеріалах справи) затвердженими та підписаними сторонами по справі, позивачем були виконані роботи, а відповідачем прийняті на загальну суму 78536 грн. 40 коп.

Відповідно до умов розділу 3 (Умови оплати) встановлено поетапну оплату вартості Обладнання та вартості Робіт. Остаточний платіж повинен здійснитися Замовником шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника протягом семи банківських днів з дати підписання Сторонами Акту виконаних робіт (п.3.5).

Відповідно до п. 3.4. Додаткової угоди до Договору встановлено, що остаточний розрахунок за виконані роботи та поставлений товар також виникає протягом 7 банківських днів з дати підписання Сторонами Акту виконаних робіт.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач Обладнання отримав, виконані позивачем роботи прийняв, але лише частково в сумі 432043 грн. 80 коп. сплатив грошові кошти (що підтверджується банківськими виписками), суму боргу в розмірі 38380 грн. 20 коп. залишив несплаченою.

В силу ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться

В силу ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Проте, в порушення умов договору та вимог чинного законодавства станом на дату подання позову відповідач своїх зобовязань не виконав.

В силу ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення основного боргу в розмірі 38 380 грн. 20 коп. підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача 5449 грн. 99 коп. інфляційних втрат та 1681 грн. 37 коп. 3 % річних.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобовязання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобовязання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних, суд прийшов до висновку, що вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 5449 грн. 99 коп. та 1681 грн. 37 коп. 3 % річних визнаються судом обгрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не були надані суду докази на спростування обставин, повідомлених позивачем.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені вимоги документально підтверджені, а отже такі, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись, ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ланіт-ІУ Кабельні системи»(01042, м. Київ, вул. І.Кудрі, 22/а; ідентифікаційний код 24728605) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НТТ Енергія»(03058, м. Київ, вул. Лєбедева-Кумача, 7-б; код 31172501) 38380 (тридцять вісім тисяч триста вісімдесят) 20 коп. основного боргу, 5 449 (пять тисяч чотириста сорок девять) 99 коп. інфляційних втрат, 1681 (одна тисяча шістсот вісімдесят одна) грн. 37 коп. 3 % річних, 455 (чотириста пятдесят пять) грн. 12 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя А.М. Івченко Дата підписання рішення 08.08.2011