Постанова № 17890558, 12.07.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 Вн. № 1/187

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 липня 2011 року 12:19 № 2а-9185/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Клочкової Н.В. при секретарі судового засідання Попадин О.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомДочірнього підприємства "АДІДАС-УКРАЇНА"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими

платниками податків у м. Києві

проскасування податкових повідомлень-рішень від 21.03.2011 р.,

за участю представників сторін:

представник позивача ОСОБА_1, довіреність № 42/07/2011 від 11.07.11;

представник позивача ОСОБА_2, довіреність № 41/07/2011 від 11.07.11;

представник відповідача ОСОБА_3, довіреність № 1652/9/10-206 від 20.09.10,

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 12 липня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

29 червня 2011 року дочірнє підприємство "Адідас-Україна" (далі позивач, ДП “Адідас-Україна”) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Києві (далі СДПІ по роботі з ВПП у м. Києві) про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000184240 від 21.03.2011 р. та № 0000174240 від 21.03.2011 р. (далі ППР № 0000184240 та ППР № 0000174240). Позовні матеріали передані на розгляд судді 30 червня 2011 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 липня 2011 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-9185/11/2670.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 липня 2011 року закінчено підготовче провадження у справі № 2а-9185/11/2670 та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі. В обґрунтування позову позивач зазначив, що перевірка ДП “Адідас-Україна” була проведена безпідставно та з порушенням пп. 80.2.1 Податкового кодексу України, оскільки невідомо, за результатами перевірки яких платників податків було виявлено факти порушення податкового законодавства з боку ДП “Адідас-Україна”.

Крім цього, позивач вважає, що відповідачем було порушено п. 81.1 Податкового кодексу України, оскільки направлення на перевірку № 349 від 02.01.2011 р. було складено одночасно на двох осіб, які проводили перевірку.

Позивач зазначив, що оприбуткування готівки здійснювалось ним у повній відповідності до Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою правління НБУ від 15.12.2004 № 637, про що свідчать: записи у книзі обліку розрахункових операцій (далі КОРО) та приходні касові ордери. У вказані в акті перевірки дати Z-звіти були роздруковані наступного дня у звязку з цілодобовим графіком роботи магазину (жовтень 2008 року), відсутністю електропостачання (18 червня 2009 року, 17 листопада 2010 року), а також технічними проблемами ПК каси (02 грудня 2009 року).

Стосовно застосування штрафної (фінансової) санкції згідно ППР № 0000184240 позивач зазначив, що розрахунок даної санкції здійснено відповідачем з порушенням п. 4 ст. 17 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” (далі Закон № 265/95-ВР).

Стосовно застосування штрафної (фінансової) санкції згідно ППР № 0000174240 позивач зазначив, що за неоприбуткування готівки у каси застосування Указу Президента України “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” №436/95 від 12.06.1995 року є необґрунтованим, оскільки вся виручка у зазначені в акті дні була оприбуткована до каси підприємства того ж дня, коли її було отримано, що підтверджується КОРО та касовими ордерами.

Позивач звернув увагу суду на той факт, що вищеназвані санкції були застосовані відповідачем з перебігом строку давності, встановленого статтею 250 Господарського кодексу України.

В поданих письмових запереченнях відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що фактична перевірка ДП “Адідас-Україна” була проведена за місцем фактичного провадження діяльності, на підставі направлення на перевірку від 02.03.2011 р. № 349 та наказу від 02.03.2011 р. № 693. Направлення на перевірку були оформлені відповідно до вимог п. 80.7 ст. 80 Податкового кодексу України та вручені менеджеру магазину ОСОБА_4, який засвідчив особистим підписом, що був ознайомлений з ним та отримав копію наказу.

Відповідач вважає, що направлення на перевірку було складено правильно та згідно норм законодавства, яке було дійсним на момент здійснення перевірки, а саме згідно п. 1.13 наказу ДПА України від 27.05.2008 № 355.

Відповідач зазначив, що оприбуткування готівки в касі підприємства, яке проводить готівкові розрахунки із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій (далі РРО) (використання розрахункової книжки), є здійснення обліку такої готівки у книзі КОРО (на підставі фіскальних звітних чеків) та відображення надходження цієї готівки у касовій книзі підприємства. Відповідачем було встановлено, що дати оприбуткування готівки в КОРО передують відповідним датам роздрукування фіскальних звітних чеків РРО, в той час як оприбуткування готівки в КОРО здійснюється на підставі фіскальних звітних чеків РРО.

Стосовно твердження позивача про неможливість щоденного друкування фіскальних звітних чеків за відповідний період відповідач зазначив, що під час перевірки ДП “Адідас-Україна” не було надано жодних документів, які б підтверджували факт відсутності електропостачання за адресою розташування магазину за відповідні дати.

Стосовно посилання позивача на ст. 250 Господарського кодексу України відповідач зазначив, що норми Господарського кодексу України поширюються на відносини, учасником яких є орган державної влади, наділений господарською компетенцією. СДПІ в м. Києві по роботі з ВПП не здійснює організаційно-господарські повноваження у процесі управління господарською діяльністю ДП “Адідас-Україна” та не наділена господарською компетенцією, а здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів, установлених законодавством.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

В період з 02 березня 2011 року по 03 березня 2011 року посадовими особами СДПІ по роботі з ВПП у м. Києві та ДПІ у м. Житомирі згідно направлення на перевірку № 349 від 02.03.2011 р. та наказу начальника ДПІ у м. Житомирі від 02.03.2011 р. № 693 на підставі Закону № 265/95-ВР було проведено фактичну перевірку магазину позивача, що розташований за адресою: м. Житомир, вул. Київська, 77 за дотриманням порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій.

Перевіркою було встановлено порушення п. 2.2, 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою правління НБУ від 15.12.2004 № 637 та п. 9 ст. 3 Закону № 265/95-ВР.

В результаті проведеної фактичної перевірки позивача ДПІ у м. Житомирі було складено Акт № 0069/06/25/23/24251899 від 03.03.2011 р. (далі - Акт № 0069/06/25/23/24251899).

На підставі Акту № 0069/06/25/23/24251899 за порушення п. 9 ст. 3 Закону № 265/95-ВР на підставі п. 4 ст. 17 Закону № 265/95-ВР СДПІ в м. Києві по роботі з ВПП прийнято ППР № 0000184240, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій на суму 2 040,00 грн.

На підставі Акту № 0069/06/25/23/24251899 за порушення п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою правління НБУ від 15.12.2004 № 637, на підставі пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, абз. 3 Указу Президента України “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” №436/95 від 12.06.1995 року СДПІ в м. Києві по роботі з ВПП прийнято ППР № 0000174240, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій на суму 207 330,75 грн.

Позивач подав до ДПІ у м. Житомирі заперечення на Акт № 0069/06/25/23/24251899.

ДПІ у м. Житомирі листом від 14.03.2011 р. № 14976/10/23-03 повідомила позивача, що матеріали перевірки були направлені до СДПІ в м. Києві по роботі з ВПП для реалізації таких матеріалів згідно чинного законодавства та позивачу було запропоновано звернутись до СДПІ в м. Києві по роботі з ВПП.

Позивач подав до ДПА у м. Києві скаргу від 29.03.2011 р. № 673 на ППР № 0000184240 та ППР № 0000174240.

Рішенням ДПА у м. Києві від 08.04.2011 р. № 3843/10/25-214 було продовжено строк розгляду вищезазначеної скарги по 14.05.2011 р.

Рішенням про результати розгляду скарги від 12.05.2011 р. № 4891/10/25-214 ДПА у м. Києві залишила без змін ППР № 0000184240, скасувала ППР № 0000174240 в частині сплати штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 100,00 грн., а скаргу позивача від 29.03.2011 р. № 673 (вх. № 2591/10 від 31.03.2011 р.) частково задоволено.

Позивач подав до ДПА України скаргу від 26.05.2011 р. № 871 на ППР № 0000184240 та ППР № 0000174240.

Рішенням про залишення скарги без розгляду від 16.06.2011 р. № 11108/6/25-0415 ДПА України залишила без розгляду скаргу позивача.

Оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва Окружний адміністративний суд міста Києва вважає позов таким, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Податкового кодексу України (далі ПК України), Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. № 637 “Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні” (далі Положення № 637), Указом Президента України “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” №436/95 від 12.06.1995 року (далі Указ № 436/95)

Підпунктом 80.2.1 пункту 80.2 ст. 80 ПК України встановлено, що 80.2. фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника органу податкової служби, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику під розписку до початку проведення такої перевірки у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на органи державної податкової служби, та виникає необхідність перевірки таких фактів.

Відповідно до пункту 81.1 ПК України посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення фактичної перевірки, яка проводиться з підстав, визначених цим Кодексом, за умови пред'явлення направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (об'єкта), перевірка якого проводиться (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби.

Непред'явлення платнику податків (його посадовим (службовим) особам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) направлення на проведення перевірки або пред'явлення направлення, оформленого з порушенням вимог, установлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Судом встановлено, що фактична перевірка позивача була проведена за місцем фактичного провадження діяльності на підставі направлення на перевірку № 349 від 02.03.2011 р. та наказу начальника ДПІ у м. Житомирі від 02.03.2011 р. № 693. Направлення на перевірку було оформлено відповідно до вимог п. 81.1 ст. 81 ПКУ та вручені менеджеру магазину ОСОБА_4, який засвідчив особистим підписом, що був ознайомлений з ним та отримав копію наказу.

Відтак, суд приходить до висновку, що під час здійснення перевірки співробітники ДПІ у м. Житомирі керувались виключно чинним законодавством, яке дає право податковому органу здійснювати такого роду перевірки та не зобов'язує в ході перевірки повідомляти суб'єкта господарювання про результати перевірок інших платників податків, у разі якщо фактична перевірка такого підприємства проводиться на підставі п. 80.2.1 п. 80.2 ст. 80 ПК України.

При цьому, перевірки контролю за проведенням готівкових розрахунків проводяться за окремими планами органів державної податкової служби відповідно до Порядку взаємодії підрозділів органів державної податкової служби при проведенні перевірок щодо контролю за здійсненням суб'єктами господарювання розрахункових операцій в готівковій та/або безготівковій формі.

Згідно пункту 80.1 ПК України фактична перевірка є формою оперативного податкового контролю, а тому здійснюється без попередження платника податків.

Твердження позивача, що податковим органом було порушено п. 81.1 ПК України, оскільки “посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення фактичної перевірки за умови пред'явлення направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначається дата видачі, найменування органу державної податкової служби”, посилаючись на п. 1.5 Методичних рекомендацій щодо порядку організації та проведення перевірок платників податків, наведених в додатку 1 до наказу ДПА України від 14.04.2011 р. № 213, згідно якого “для проведення документальної планової та позапланової або фактичної перевірки платника податків виписується направлення на перевірку в 1 примірнику окремо на кожну посадову (службову) особу, що буде проводити перевірку” суд відноситься критично з огляду на те, що наказ ДПА України від 14.04.2011 р. № 213 був прийнятий і підписаний пізніше дати проведення фактичної перевірки (02.03.2011 р.), а тому податковому органу про існування в майбутньому такого наказу на дату перевірки не могло бути відомо і тому він не міг ним керуватися.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що відповідачем було належним чином та згідно норм законодавства складено направлення на перевірку № 349 від 02.03.2011 р., яке було дійсним на момент здійснення перевірки, а саме згідно п. 1.13 наказу ДПА України від 27.05.2008 р. № 355, в якому зазначено, що у направленні на перевірку зазначаються дата його видачі, назва органу ДПС, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки у робочих днях, посади (із зазначенням органу ДПС), звання, прізвища та ініціали посадових осіб органу ДПС, які проводитимуть перевірку.

Пунктом 1.2 Положення № 637 визначено, що каса - приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків, а також приймання, видачі, зберігання готівкових коштів, інших цінностей, касових документів; оприбуткування готівки - проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Відповідно до п. 2.6 Положення № 637 уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних розрахункової книжки).

Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Згідно з пунктом 4.1 Положення № 637 для забезпечення здійснення розрахунків готівкою підприємства повинні мати касу (приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків), а усі надходження в національній валюті відображати у касовій книзі (п. 4.2 Положення).

Згідно розяснень, зазначених у листі Національного банку України від 25.05.2007 р. № 11-110/2058-5398, оприбуткування готівки в касі підприємства, яке проводить готівкові розрахунки із застосуванням РРО (використання розрахункової книжки), є здійсненням обліку такої готівки у книзі КОРО (на підставі фіскальних звітних чеків) та відображенням надходження цієї готівки у касовій книзі підприємства.

Судом встановлено, що позивачем було несвоєчасно оприбутковано готівку в КОРО згідно із Z-звітами РРО на загальну суму 41 466,15 грн. з огляду на наступне.

Позивач зазначив, що уся готівкова виручка за вказані дати була оприбуткована своєчасно (у день надходження), однак, дослідивши матеріали справи, суд звертає увагу, що фіскальний звітний чек за 06.10.2008 р. № 16 на суму 2 086,20 грн. був роздрукований 07.10.2008 р. о 03 год. 11 хв., запис в КОРО зроблений 06.10.2008 р.; фіскальний звітний чек за 18.06.2009 р. № 270 на суму 9 175,65 грн. був роздрукований 19.06.2009 р. о 09 год. 07 хв., запис в КОРО зроблений 18.06.2009 р. на суму 10 444,85 грн.; фіскальний звітний чек за 02.12.2009 р. № 437 на суму 6 562,80 грн. був роздрукований 03.12.2009 р. об 11 год. 49 хв., запис в КОРО зроблений 02.12.2009 р.; фіскальний звітний чек за 12.10.2008 р. № 22 на суму 13 262,00 грн. був роздрукований 13.10.2008 р. о 00 год 27 хв., запис в КОРО зроблений 12.10.2008 р.; фіскальний звітний чек за 17.11.2010 р. № 791 на суму 9 086,50 грн. був роздрукований 18.11.2010 р. о 10 год 48 хв., запис в КОРО зроблений 07.11.2010 р. З даного факту вбачається, що дати оприбуткування готівки в КОРО передують відповідним датам роздрукування фіскальних звітних чеків РРО, в той час як оприбуткування готівки в КОРО здійснюється на підставі фіскальних звітних чеків РРО.

Пунктом 1 Указу № 436/95 передбачено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюється Національним банком України, до них застосовується фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема, за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) готівки в касах підприємства - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Відповідно до п. 9 ст. 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій; забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

Статтею 13 Закону № 265/95-ВР передбачено, що вимоги щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 4 статті 17 Закону № 265/95-ВР передбачено, що до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції, у таких розмірах: двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його не зберігання в КОРО.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем не забезпечено щоденне друкування фіскальних звітних чеків за 06.10.2008 р. (РРО № 2665004859), 18.06.2009 р., 02.12.2009 р., 06.10.2008 р. (РРО № 2665004858), 12.10.2008 р., 17.11.2010 р. Відповідні записи сервісної організації в КОРО про несправність РРО відсутні, розрахункова книжка за вказані дати не використовувалась.

Твердження позивача про “неможливість щоденного друкування фіскальних звітних чеків за відповідний період у звязку з відсутністю електропостачання в магазині та неврахування даного факту відповідачем” сприймається судом критично, оскільки, як встановлено судом, позивач в ході перевірки не надав посадовим особам відповідача жодних документів, які б підтверджували факт відсутності електропостачання за адресою розташування магазину за відповідні дати.

Відносно твердження позивача, що максимальна сума штрафних фінансових санкцій за вказане порушення не може перевищувати 340 грн., суд звертає увагу на лист ДПА України від 24.12.2009 р. № 13432/6/23-7015/1445, у якому зазначено, що у разі встановлення факту невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку на РРО або його не зберігання в КОРО до суб'єкта господарювання застосовується фінансова санкція за кожне порушення згідно п. 4 ст. 17 Закону 265/95-ВР, відтак розрахунок штрафних (фінансових) санкцій був здійснений відповідачем правомірно.

Позивач звернув увагу суду на той факт, що вищеназвані санкції були застосовані відповідачем з перебігом строку давності, встановленого статтею 250 Господарського кодексу України.

Однак, згідно частини 2 статті 250 Господарського кодексу України, дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби та митні органи.

Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ДП "Адідас-Україна" задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов дочірнього підприємства "Адідас-Україна" залишити без задоволення.

2. Судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо постанова не оскаржена в апеляційному порядку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.В. Клочкова