Постанова № 17890559, 12.07.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 Вн. № 1/171

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 липня 2011 року 14:13 № 2а-8635/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Клочкової Н.В. при секретарі судового засідання Попадин О.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "КСК-7"

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

провизнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення

№ 0003032304 від 20.05.2011 р.,

за участю представників сторін:

представник позивача Гайдук О.О.;

представник позивача ОСОБА_2, паспорт серії НОМЕР_1, директор ТОВ "КСК-7";

представник відповідача ОСОБА_3, довіреність № 5528/9/10-114 від 23.09.09,

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 12 липня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

16 червня 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю "КСК-7" (далі позивач, ТОВ “КСК-7”) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва (далі відповідач, ДПІ у Шевченківському р-ні м. Києва) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0003032304 від 20.05.2011 р. (далі ППР № 0003032304). Позовні матеріали передані на розгляд судді 17 червня 2011 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 червня 2011 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-8635/11/2670.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 червня 2011 року закінчено підготовче провадження у справі № 2а-8635/11/2670 та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 08 липня 2011 року представник позивача заявив клопотання про уточнення позовних вимог. Позовні вимоги в останній редакції викладено наступним чином:

- визнати нечинним податкове рішення-повідомлення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва № 0003032304 від 20.05.2011 р. та скасувати його.

В судовому засіданні 12 липня 2011 року представники позивача підтримали позовні вимоги та просили задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у запереченнях до адміністративного позову.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

В період з 14.04.2011 р. по 20.04.2011 р. посадовою особою ДПІ у Шевченківському р-ні м. Києва на підставі направлення від 14.04.2011 № 674/23-04 та згідно з пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2756-VI із змінами та доповненнями (далі ПК України) було проведено позапланову виїзну перевірку позивача в частині дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість при взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю “Бізнес Промоушен Технолоджи” (далі контрагент позивача, ТОВ “Бізнес Промоушен Технолоджи”) за грудень 2010 року.

Перевіркою було встановлено порушення пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР із змінами та доповненнями “Про податок на додану вартість” (далі Закон № 168/97-ВР), що призвело до заниження податку на додану вартість за грудень 2010 року на загальну суму 122 717,00 грн.

В результаті проведеної позапланової виїзної перевірки позивача ДПІ у Шевченківському р-ні м. Києва було складено Акт № 973/23-04/35625784 від 28.04.2011 р. (далі - Акт № 973/23-04/35625784) та прийнято ППР № 0003032304, яким позивачу визначено суму грошового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) на суму 153 396,00 грн.

Оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва погоджується з позовними вимогами ТОВ “КСК-7”, виходячи з наступних мотивів.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Кодексом адміністративного судочинства України, Цивільним кодексом України, Законом України від 03.04.1997 № 168/97-ВР “Про податок на додану вартість”, Законом України від 16.07.1999 № 996-ХІV “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” (далі Закон № 996-ХІV).

Частиною 1 ст. 3 Закону № 996-ХІV визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Визначення терміну "первинний документ" наведено у ст. 1 Закону № 996-ХІV: первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 2 ст. 9 даного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Підпунктом 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Судом встановлено, що позивач отримав від постачальника послуг належно оформлену податкову накладну, яка відповідає вимогам вище вказаних норм закону.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20% від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товару (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Сума сплаченого позивачем податку підтверджена наявною в матеріалах справи податковою накладною, яка оформлена у відповідності до вимог п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР.

Відтак, суд прийшов до висновку, що порушення норм Закону № 168/97-ВР, наведені в Акті № 973/23-04/35625784, відсутні.

Крім цього, наявні в матеріалах справи копії договору № 90Р від 01.09.2010 р. про надання послуг, укладеного між ТОВ “КСК-7” та ТОВ “Бізнес Промоушен Технолоджи” з додатками № 1 та № 2 до даного договору (далі Договір № 90Р); акту № 12 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 31.12.2010 р. за Договором № 90Р; банківських виписок за 17.01.2011 р., 25.01.2011 р., 03.02.2011 р., 15.02.2011 р., 28.02.2011 р.; податкової накладної продавця ТОВ “Бізнес Промоушен Технолоджи” покупцю ТОВ “КСК-7” № 311205 від 31.12.2010 р.; договору № 1А/12-2007 від 14.12.2007 р. про надання послуг, укладеного між ТОВ з ІІ “Хенкель Баутехнік (Україна)” та ТОВ “КСК-7” з додатками № 1, № 2 та № 3 до даного договору (далі Договір № 1А/12-2007); акту № 12АТ-10 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 11.01.2011 р. за Договором № 1А/12-2007; акту № 12ПР-10 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 11.01.2011 р. за Договором № 1А/12-2007; листів № 2711/214 від 04.07.2011 р., № 2970/22 від 11.07.2011 р. ТОВ з ІІ “Хенкель Баутехнік (Україна)” до магазинів щодо повноважень ТОВ “КСК-7” по просуванню продукції та допуску співробітників до роботи з тонувальним обладнанням; розпорядження від 06.09.2010 р. ТОВ з ІІ “Хенкель Баутехнік (Україна)” про порядок замовлення POS матеріалів та їх отримання для регіональних менеджерів свідчать про товарність здійснених між позивачем та ТОВ “Бізнес Промоушен Технолоджи” операцій, що не було спростовано податковим органом, та про здійснення реальних господарських операцій між позивачем та ТОВ “Бізнес Промоушен Технолоджи”.

Також суд звертає увагу, що відповідно до Наказу Міністерства фінансів України “Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку” від 24.05.1995 № 88, господарські операції - це факти підприємницької діяльності та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Відтак, основою формування бухгалтерського, а тому й податкового обліку є господарська операція, яка впливає на стан зобов'язань, в тому числі і податкових.

Надання податковому органу до перевірки всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів тощо.

Таким чином, відображенню у податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась. Відповідно така господарська операція, яка фактично відбулась, і створює відповідні податкові наслідки для платника шляхом формування ним складу податкового кредиту та валових витрат.

Відтак, враховуючи доведення позивачем товарності здійснених з ТОВ “Бізнес Промоушен Технолоджи” операцій та здійснення реальних господарських операцій між позивачем та ТОВ “Бізнес Промоушен Технолоджи”, суд дійшов висновку, що первинні документи, на підставі яких було сформовано податковий кредит, підтверджують господарські операції позивача з його контрагентом.

Посилання відповідача у своїх запереченнях на акт перевірки № 475/23-04/37079813 від 10.03.2011 р., проведеної щодо ТОВ “Бізнес Промоушен Технолоджи”, внаслідок якої встановлено, що контрагентом позивача було сформовано податковий кредит у грудні 2010 року за рахунок постачальника ПП “Авіор Плюс” та твердження відповідача, що правочини, які вчинялися ПП “Авіор Плюс” з контрагентами, у тому числі з ТОВ “Бізнес Промоушен Технолоджи”, є нікчемними та такими, що вчинені без наміру настання правових наслідків та порушують суспільний порядок, суд не приймає до уваги з огляду на те, що взаємовідносини ТОВ “Бізнес Промоушен Технолоджи” з іншими підприємствами не мають відношення до позивача та його податкових зобов'язань.

Ті обставини, що ТОВ “Бізнес Промоушен Технолоджи” мало цивільно-правові відносини з “Авіор Плюс”, по яким операції не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів - не може бути підставою для визнання нікчемними правочинів між іншими особами, тобто позивачем та ТОВ “Бізнес Промоушен Технолоджи”.

Судом встановлено, що податковий орган в суд з позовами про визнання недійсними цих правочинів не звертався. За таких обставин суд дійшов висновку, що податковий орган не може стверджувати про недійсність цих правочинів.

Заперечення відповідача щодо позову спростовується вищенаведеним, оскільки останній не довів правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд прийшов до висновку про необхідність скасування податкового повідомлення-рішення № 0003032304 від 20.05.2011 р., а понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору при зверненні до суду згідно з ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають присудженню з Державного бюджету на його користь.

Керуючись ст.ст. 2, 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "КСК-7" задовольнити повністю.

2. Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва № 0003032304 від 20.05.2011 р.

3. Судові витрати в сумі 3,40 грн. присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю "КСК-7" за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо постанова не оскаржена в апеляційному порядку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.В. Клочкова