Постанова № 17890178, 15.08.2011, Харківський окружний адміністративний суд

справа № 2а- 9480/11/2070

Україна

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 серпня 2011 р. м. Харків

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сліденко А.В.,

за участі секретаря судового засідання - Алексєєнко О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі робочого органу Харківського міського центру зайнятості до гр.ОСОБА_1 про стягнення коштів,-

встановив:

Позивач, Фонд загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі робочого органу Харківського міського центру зайнятості звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача, гр. ОСОБА_1, заборгованість в сумі 2.414,50 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач указав наступне. 06 квітня 2010 року гр. ОСОБА_1 звернувся за сприянням у працевлаштуванні до Харківського міського центру зайнятості, де був зареєстрований з відкриттям персональної картки №НОМЕР_2. 13.04.2010 року відповідачу було надано статус безробітного та призначена виплата допомоги по безробіттю. Однак, як з'ясувалось, гр. ОСОБА_1 з 15.02.2010р. вступив на посаду директора ТОВ "Альфатрейд", тобто на час звернення до Харківського міського центру зайнятості був самозайнятою особою, а відтак не мав права на отримання допомоги по безробіттю. Згідно з наказом Харківського міського центру зайнятості від 14.06.2011р. №488 гр. ОСОБА_1 був зобов'язаний повернути кошти у сумі 2.414,50 грн. Вказаний наказ є діючим, але добровільно відповідач його приписів не виконав, безпідставно отримані кошти не повернув, що спричинило утворення спірної суми заборгованості. У судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги, просив задовольнити позов та стягнути з відповідача суму заборгованості.

Відповідач, гр. ОСОБА_1, до судового засідання не прибув, уповноваженого представника не направив, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Оскільки судом зібрані докази, що в своїй сукупності повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, визначене ч.1 ст.2 КАС України завдання адміністративного судочинства залишається незмінним при розгляді будь-якої адміністративної справи, в тому числі і справи за позовом суб'єкта владних повноважень і дотримання вказаного завдання є обов'язковим в силу приписів ч.2 ст.19 Конституції України, то з огляду на приписи ст.41, ч.4 ст.122, ч.6 ст.128 КАС України суд доходить висновку, що справа має бути розглянута та вирішена на підставі наявних в ній доказів в порядку письмового провадження.

Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів.

Відповідно до ч.2 ст.12 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" до функцій робочих органів виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, до яких належить і позивач, віднесено, зокрема, здійснення контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, а також витрат за страхуванням на випадок безробіття, проведення розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення (п.5 ч.2 ст.12 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття").

За своїми правовими наслідками наділення законодавцем суб'єкта права функцією контролю одночасно означає і наявність у цього суб'єкта певних правомочностей на звернення до суду з метою забезпечення можливості реалізації означеної функції.

При цьому, суд бере до уваги, що оскільки положеннями ст..41 Конституції України запроваджено припис щодо непорушності права власності, то розв'язання питання про примусове відчуження будь-яких активів (майна), що охоплюється вимогою про стягнення, згідно з ст. 124 Конституції України належить до юрисдикції судових органів і підлягає вирішенню саме судом безвідносно до наявності в актах законодавства прямого права суб'єкта владних повноважень на звернення до суду.

Відтак, даний спір за своїми ознаками є справою адміністративною юрисдикції, а тому підлягає розгляду та вирішенню Харківським окружним адміністративним судом за правилами КАС України.

Згідно з ст. 2 Закону України „Про зайнятість населення” безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Підпунктом "в" ч.1 ст.25 Закону України "Про зайнятість населення" передбачено, що держава створює умови незайнятим громадянам у поновленні їх трудової діяльності та забезпечує їм виплату в установленому порядку допомоги по безробіттю.

Розміри та умови надання матеріального забезпечення на випадок безробіття визначаються Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (ч.2 ст.25 Закону України "Про зайнятість населення").

Як з'ясовано судом, наказом Харківського районного центру зайнятості від 13.04.2010 року № НТ100413 відповідачу, гр. ОСОБА_1, було надано статус безробітного і цим же наказом призначено допомогу по безробіттю. Виплата допомоги була розпочата 13.04.2010р. та тривала до 24.08.2010р.

Матеріалами справи доведено, що відповідач у спірних правовідносинах отримав кошти в розмірі 2.414,50грн. як допомогу по безробіттю.

Згідно з ч.ч. 2 та 3 ст. 36 Закону України „Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

З матеріалів справи вбачається, що Харківським міським центром зайнятості була проведена перевірка обґрунтованості виплат матеріального забезпечення на адресу відповідача, гр. ОСОБА_1. Результати перевірки оформлені актом від 19.05.2011р. №678, в якому зазначено, що гр. ОСОБА_1 на момент отримання статусу безробітного приховав факт працевлаштування на посаді директора ТОВ "Альфатрейд 2010" з 15.02.2010р. по теперішній час. Отже, на дату набуття відповідачем статусу безробітного гр. ОСОБА_1 мав статус самозайнятої особи.

З посиланням на вказаний акт перевірки, а також на ст.12 та ст.35 Закону України „Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” Харківським міським центром зайнятості видано наказ №488 від 14.06.2011р., яким на відповідача покладено обовязок повернути кошти, одержані як допомога по безробіттю.

Доказів оскарження вказаного наказу, доказів недостовірності відомостей про наявність працевлаштування на час набуття правового статусу безробітного, відповідач до суду не подав, фактичних даних, які б спростовували наявність у нього такого обов'язку, суду не навів, а суд самостійно при виконанні вимог ст. 11 КАС України в частині офіційного зясування всіх обставин по справі не виявив.

Оскільки положеннями ст.41 Конституції України запроваджено припис щодо непорушності права власності, то суд вважає, що вирішення питання про примусове відчуження будь-яких активів (майна), що охоплюється вимогою про стягнення, згідно з ст..124 Конституції України належить до юрисдикції судових органів і підлягає вирішенню безвідносно до інших дій, які були вчинені суб'єктом права з метою відновлення порушеного права і інтересу на отримання належних платежів.

Отже, відповідач у спірних правовідносинах допустив порушення ч.2 ст.36 Закону України „Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, бо як працевлаштована особа згідно з Законом України "Про зайнятість населення" належав до категорії зайнятого населення, однак при набутті статусу безробітного не сповістив про це відповідний орган державної служби зайнятості населення.

За таких обставин, суд доходить висновку, що вимога позивача про стягнення спірної суми заборгованості підлягає задоволенню, так як доведена матеріалами справи.

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст. 7-11, ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

постановив:

Адміністративний позов Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі робочого органу Харківського міського центру зайнятості до гр.ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з гр. ОСОБА_1 (ідентифікаційний код - НОМЕР_1; місцезнаходження - Україна, АДРЕСА_1) на користь Харківського міського центру зайнятості (ідентифікаційний код - 36224721; місцезнаходження - Україна, Харківська область, місто Харків, вул.Шевченка, буд.137А; р/р - 37177300802007 в ГУДКУ в Харківському області МФО 851011) заборгованість у сумі 2414 (дві тисячі чотириста чотирнадцять) грн. 50 коп.

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч.3 ст.160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя Сліденко А.В.