Постанова № 17890176, 10.08.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

10 серпня 2011 р. № 2-а- 9382/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Зоркіна Ю.В.

при секретарі судового засідання - Смоляр Є.А.

у присутності представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2

представників відповідача не прибули

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

ОСОБА_3

до Державної податкової інспекції в Московському районі міста Харкова

проскасування податкових повідомлень - рішень В С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги заявлені до ДПІ у Московському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень від 19.07.2011 року № 0002071702 та від 19.07.2011 року № 002081702 в частині основного платежу 39186,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 9796,50 грн. У судовому засіданні представники позивача заявлений позов підтримали у повному обсязі, пославшись на те, що позивачем своєчасно та відповідно до положень діючого податкового законодавства включено до складу валових витрат та податкового кредиту суму податку, сплаченого у складі вартості товарів, придбаних у ТОВ “Международный труд”. Посилання податкової інспекції на те, що контрагентом позивача порушено вимоги ч.1,2 ст.215, ч.1,5 ст.203, ч.1 ст.207, ст.215, п.1 ст.216, ст.228 ЦК України, як на підставу встановлення факту недотримання позивачем вимог податкового законодавства, є необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам діючого законодавства.

Відповідач, який у спірних правовідносинах виступає субєктом владних повноважень, в судове засідання свого представника не направив, про місце день та час розгляду справи був повідомлений належним чином причини неявки суду не повідомив. Відповідно до приписів ст..ст.35,128 КАС України суд вважає його належно повідомленим про слухання справи та вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши долучені до матеріалів справи копії документів, перевіривши оскаржувані рішення на відповідність положенням ч.3 ст.2 КАС України суд встановив наступні обставини.

Судовий розглядом встановлено, що позивачка пройшовши передбачену діючим законодавством процедуру державної реєстрації набув статусу субєкта господарювання фізичної особи підприємця, про що видане відповідне свідоцтво серії НОМЕР_3 від 28.01.2009 року та взята на облік в ДПІ Московського району м.Харкова за № 291 -27.10.2004 року. Видами діяльності за КВЕД є 61.90.0 інші види оптової торгівлі; 52.47.0 роздрібна торгівля книгами, газетами та канцелярським товарами; 51.47.2- оптова торгівля папером, картоном, книгами, журналами та канцелярським приладдям (а.с.17,48,117 т.1)

У період з 15.06.2011 року по 29.06.2011 року фахівцями відповідача проведено документальну планову виїзну перевірку позивачки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.12.2010 року, за результатами якої складено акт від 06.075.2011 року № 2073/1702/НОМЕР_2, яким встановлено:

порушення п.п 5.2.1 п.5.2. ст..5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст..13 ДКМ України «Про прибутковий податок з громадян», ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та у звязку із відсутністю обєктів, що підпадають під визначення ст..5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в частині включення до валових витрат від придбання товару у ТОВ «Международный труд»;

п.п 7.3.1 п.7.3 , п.п.7.4.1 п.7.4. ст..7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого донараховано податку на додану вартість у розмірі 39539.00 грн.

Порушення, встановлені актом перевірки, стали підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень:

від 19.07.2011 року № 0002071702, яким позивачці визначено податкове зобовязання, в тому числі за основним податком (податок на прибуток підприємств) у розмірі 29389,5 грн. та штрафні санкції - 7347,36 грн.

від 19.07.2011 року № 0002081702, яким позивачці визначено податкове зобовязання в тому числі за основним податком (податок на додану вартість) у розмірі 39539,00 грн. та штрафні санкції - 9884,75 грн.

Перевіряючи оскаржувані рішення на відповідність положенням ч.3 ст.2 КАС України, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 цієї ж статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (абзац 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 цієї ж статті).

В силу вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 цієї ж статті Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Отже, з огляду на наведені законодавчі приписи підставою для зменшення платником об'єкта оподаткування (податкових зобов'язань) з податку на прибуток на суму вартості наданих послуг, а з податку на додану вартість - на суму цього податку, нараховану на вартість отриманих послуг, є факт реального надання послуг та безпосередній зв'язок витрат на оплату цих послуг з господарською діяльністю платника податків, що передбачає використання у власній господарській діяльності придбаних (послуг) або ж призначення останніх для такого використання.

Судовим розглядом встановлено, що між позивачем та ТОВ “Международный труд” укладено договір поставки товару від 01.10.2010 року № 671508, за яким вказаним договором позивачем придбано товар пломба свинцова, проволока, шпагат, етикетка, засіб для миття посуду, скла, одноразовий посуд і т.п) а.с.118 ,т.1.

Із дослідженого в судовому засіданні акту перевірки (а.с.22-45, т.1) встановлено, що підставою для висновку про неправомірність формування валових витрат стали висновки ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва оформлені акти документальної невиїзної перевірки ТОВ «Международный труд»за жовтень-листопад 2010 року акт від 18.05.2011 року №655/23-420/36622234 та від 21.03.2011 року № 375/23-300/36622234, згідно яких встановлено порушення вимог ч.1, 2 ст.215, ч.1, 5 ст.203, ч.1 ст.207, ст..215, п.1 ст.216, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків з контрагентами-покупцями та контрагентами-постачальниками.

Суд зауважує, що згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, недійсним згідно приписів аб. 1 ч. 2 ст. 215 ЦК України визначається правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Відповідно до абзацу 1 ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

Згідно із ч. 1 ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Відповідно до ч. 2 ст. 228 ЦК України, правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Суд зазначає, що підставою недійсності правочину, згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України, згідно із якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

На виконання вказаного вище договору ТОВ “Международный труд” відвантажено товар на суму 195929,68 грн., в тому числі ПДВ 39185,93 грн. та виписані податкові накладні (а.с.176,178,213 т.1; а.с.17,19,21,23,27,77,79,81,124,128,164,179,181,182,185,187,231,247,249т.2; 4,6,8,33,56,58,85,87,112,114,115, 144,159,161,163,165,200,202,204,206т.3; а.с.2 т.4). Дослідивши вказані податкові накладні суд встановив, що вони відповідають вимогам п.п. 7.2.1, п. 7.2. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, який діяв на момент їх підписання та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженому наказом ДПА України від 30 травня 1997 року №165 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037, тобто у суду відсутні підстави вважати зазначені податкові документи недійсними.

На підставі зазначених податкових накладних позивачем віднесено до складу податкового кредиту суму у розмірі 39185,93 грн.

Суд також зауважує, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість та відповідно до частини другої статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХІV “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Враховуючи викладене вище відповідно до приписів ч.ч. 4-5 ст. 11 КАС України суд з власної ініціативи витребував у позивача первинні бухгалтерські документи на підтвердження обставин придбання товарів за договором із зазначеним вище контрагентом, сплати їх вартості, подальшого використання у діяльності, тощо.

Так із досліджених в судовому засіданні копій виписок банків, видаткових накладних, товарно транспортних накладних, податкових накладних виданих позивачкою контрагентам -покупцям продукції, книги обліку доходів та витрат, копії яких наявні у матеріалах справи, вбачається, що позивачкою здійснено реальне придбання та подальшого використання товару, придбаного у ТОВ «Международный труд»у її господарській діяльності

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що угоди, укладені між позивачкою та ТОВ «Международный труд»мали реальний характер, а висновки податкової інспекції про неправомірне віднесеннч до складу валових витрат та податкового кредиту сум витрат та сум податку на додану вартість за договорами, укладеними з ТОВ «Международный труд»необгрутованими.

Відповідно до ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене вище суд приходить до висновку, що відповідачем по справі не доведено правомірності та обґрунтованості прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень та вважає їх такими, що підлягають скасуванню.

Судові витрати підлягають розподілу в порядку визначеному ч. 1 ст. 94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160163, 186, 254 КАС України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції в Московському районі м.Харкова про скасування податкових повідомлень - рішень задовольнити у повному обсязі

Скасувати податкове повідомлення - рішення ДПІ у Московському районі м.Харкова № 0002071702 від 19.07.2011 року

Скасувати податкове повідомлення - рішення ДПІ у Московському районі м.Харкова № 002081702 від 19.07.2011 року в частині 39186,00 грн. основного платежу та 9796,5 грн. штрафних санкцій.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У повному обсязі постанова виготовлена 15 серпня 2011 року.

Суддя Зоркіна Ю.В.