Постанова № 17888274, 14.06.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.06.2011 № 54/26

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Агрикової О.В.

суддів: Сухового В.Г.

Чорногуза М.Г

при секретарі судового засідання Москаленко М.М.,

від позивача: ОСОБА_1., дов. б/н від 20.01.2011року,

ОСОБА_2, дов. б/н від 20.01.2011 року,

від відповідача: ОСОБА_3, дов. №2013/0/4-11 від 16.05.2011року,

від третьої особи: ОСОБА_4., дов. №162 від 05.04.2011року,

директор УкрНДІ «Ресурс»: Шліхта В.М., наказ №383-к від 29.09.2010року,

розглянувши апеляційну скаргу

Державного комітету України з державного матеріального резерву

на рішення господарського суду міста Києва від 22.03.2011року

у справі №54/26 (суддя Шкурдова Л.М.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю

«Медична торгівельна компанія», м.Київ,

до Державного комітету України з державного матеріального резерву, м.Київ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача державна організація «Комбінат «Салют», м.Дніпропетровськ,

про стягнення 21232898,63грн.,

встановив:

18.02.2011року ТОВ «Медична торгівельна компанія»(далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Державного комітету України з державного матеріального резерву (далі - відповідач) про стягнення 21000000,00грн. боргу, 193200,00грн. пені та 39698,63грн. 3% річних за прострочення оплати поставленого товару, яка виникла внаслідок невиконання відповідачем своїх зобовязань за договором №ЮР-2/1358 пром-2010 про закупівлю товарів за державні кошти та закладання до державного резерву, укладеним 27.12.2010року між ТОВ «Медична торгівельна компанія»та Держкомрезервом (далі - договір), щодо оплати у строк, встановлений пунктом 4.3 договору, вартості поставленого товару.

Рішенням господарського суду міста Києва від 22.03.2011року у справі №54/26 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Державного комітету України з державного матеріального резерву на користь ТОВ «Медична торгівельна компанія»21000000,00грн. боргу, 25219,50грн. витрат по сплаті державного мита та 233,40грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині у позові відмовлено (а.с.59-61).

При прийняті оскаржуваного рішення місцевим господарським судом встановлений факт поставки позивачем відповідачу продукції на загальну суму 2100000,00грн. та невиконання відповідачем свого зобовязання щодо розрахунку за поставлену продукцію строком до 31.12.2010року включно, як це передбачено п. 4.3 договору, тому, керуючись ст. ст. 525, 526, 629, 712 Цивільного кодексу України, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову. При цьому, місцевий господарський суд відмовив в задоволенні позову в частині стягнення 193200,00грн. пені та 39698,63грн. 3% річних за прострочення оплати поставленого товару на підставі п.7.3. договору.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 22.03.2011року у справі №54/26 та залишити позов без задоволення.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що оскільки останнім не надсилались позивачу повідомлення про обсяг та строк поставки окремої партії продукції, як це передбачено умовами договору, то позивач не повинен був поставляти передбачену цим договором продукцію, а відтак, у відповідача не виник обовязок її оплачувати.

У своєму відзиві позивач заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги та зазначає, що позивачем правомірно здійснено поставку відповідачеві продукції, а судом першої інстанції обґрунтовано задоволено позовні вимоги. Позивач просить спірне судове рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2011року у справі №54/26 апеляційну скаргу Державного комітету України з державного матеріального резерву на рішення господарського суду міста Києва від 22.03.2011року у справі №54/26 прийнято до провадження та призначено її розгляд на 23.05.2011року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2011року розгляд справи №54/26 відкладався на 14.06.2011року у звязку із залученням до участі у справі №54/26 третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ДО«Комбінат «Салют», необхідністю витребування у сторін нових доказів та викликом в судове засідання для дачі пояснень по суті справи директора Українського державного НДІ «Ресурс»ШліхтаВ.М.

У своїх поясненнях третя особа зазначає, що не може надати суду акт перевірки обліку матеріальних цінностей за формою №Ф-1 щодо наявності та якісного стану продукції, закладеної ТОВ«Медична торгівельна компанія», оскільки даний документ має гриф «Таємно»(а.с.109).

В судовому засіданні 14.06.2011року представник відповідача заявила усне клопотання про заміну сторони Державного комітету України з державного матеріального резерву, її процесуальним правонаступником Державним агентством резерву України, посилаючись при цьому на Указ Президента України від 09.12.2010року за №1085/2010 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади». Представник відповідача зазначає, що утворено Державне агентство резерву України шляхом реорганізації Державного комітету України з державного матеріального резерву. На підтвердження проведення реорганізації представником відповідача надано суду довідку з ЄДРПОУ серії АБ №157488 від 15.02.2011року.

Відповідно до ч.1 ст.25 Господарського процесуального кодексу України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності субєкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобовязанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Враховуючи наведене вище, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне замінити Державний комітет України з державного матеріального резерву (01601, м.Київ, вул.Пушкінська, 28, ідентифікаційний код 00034016) його процесуальним правонаступником Державним агентством резерву України (01601, м.Київ, вул.Пушкінська, 28, ідентифікаційний код 37472392).

Поряд із тим, в судовому засіданні 14.06.2011року представник відповідача підтримала вимоги апеляційної скарги та просила їх задовольнити. Представники позивача заперечили проти задоволення вимог апеляційної скарги з підстав, викладених у своєму відзиві. Представником третьої особи та директором УкрНДІ«Ресурс»ШліхтаВ.М. надано суду пояснення по справі. Також, директором УкрНДІ«Ресурс»ШліхтаВ.М. подано суду письмові пояснення по справі, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст.99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню з наступних підстав.

27.12.2010року між позивачем (постачальник), в особі генерального директора Курченко Світлани Анатоліївни, яка діє на підставі статуту, та відповідачем (замовник), в особі Першого заступника голови Держкомрезерву - голови комісії з проведення реорганізації Тараненко Олени Петрівни, яка діє на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.12.2010року №2219-р та наказу Комітету від 21.12.2010року №465, було укладено договір №юр-2/1358 пром-2010 (далі договір, а.с.18-21), згідно умов якого позивач, як постачальник, зобовязувався поставити у 2010 році відповідачу, як замовнику, для закладення до державного резерву матеріальні цінності медичного призначення (далі - продукція), а замовник прийняти і оплатити цю продукцію (пункт 1.1.договору).

Найменування (перелік), кількість та ціна продукції встановлена пунктом 1.2.договору, а саме:

Насос інфузійний для дозованого введення лікарських засобів (інфузійний насос medifusion mp-1000, виробник Daiwha Corp, LTD, Korea, код предмета закупівлі 33.10).

Відповідно до п.2.1 договору ціна (вартість) цього договору становить 21000000,00грн. Додатком №1 до договору (а.с.22) передбачені вимоги до якості інфузійного насосу для дозованого введення лікарських засобів.

Матеріали справи містять видаткову накладну №ТК-0000139 від 27.12.2010року (а.с.25) на загальну 21000000,00грн.

На вимогу суду апеляційної інстанції позивачем надані та долучені до матеріалів справи документи, що підтверджують право власності позивача на продукцію, яка закладалась до держрезерву, а саме:

- договір купівлі-продажу №2/10-Т від 19.10.2010року (а.с.83-84), укладений між позивачем та ТОВ«Сохо Трейд»про придбання на поставку товару медичного обладнання, виробів медичного призначення та продукцію інших товарних груп;

- видаткові накладні №СТ0000035 та №СТ-0000037 від 27.12.2010року на загальну суму 21000000,00грн. (а.с.87 та 86 відповідно).

Пунктом 3.3. договору встановлено, що при поставці продукції постачальник (позивач) повинен надати наступні документи:

-свідоцтво про державну реєстрацію ТОВ «Медична торгівельна компанія»в МОЗ України (нотаріально завірена копія);

-паспорт або сертифікат якості (виробника) на кожну партію продукції з вказівкою гарантійного терміну зберігання та поміткою «На зберігання»(оригінал);

-висновок санітарно-епідеміологічної експертизи (нотаріально завірена копія);

-сертифікат відповідності Держспоживстандарту (при умові, якщо продукція підлягає сертифікації) (завірена копія);

-доручення або авторизований лист від виробника на право представляти його інтереси на території України, а також на продаж та забезпечення сервісного обслуговування його продукції (оригінал);

-рахунки-фактури;

-товарно-транспортні накладні.

На виконання вимог апеляційного господарського суду позивачем надано витребувані судом документи, які долучені до матеріалів справи (а.с.118, 120-136), однак, не в повному обсязі. Так, позивачем не надано товарно-транспортних накладних, що підтверджуються взагалі факт поставки продукції позивачем відповідачеві.

Відповідно до підпункту 5.5.договору факт закладення продукції до державного резерву оформляється приймальними актами за формою №Р-11, що подаються замовнику з відміткою про відповідність якості продукції, скріплений підписом і печаткою УкрНДІ «Ресурс». Матеріали справи містять приймальний акт №23 від 27.12.2010року (а.с.79).

Пунктом 3.4 договору передбачено, що закладання продукції на державні організації, що належать до сфери управління Держкомрезерву, проводиться спеціалістами державних організацій у присутності постачальника, представників УкрНДІ «Ресурс»та представників МОЗ України.

Вищезазначений приймальний акт не містить відмітки представника МОЗ України та містить підпис Генерального директора Укр НДІ «Ресурс»В.М.Шліхта про відповідність продукції, зазначеної в цьому приймальному акті, вимогам Стандартів.

В судовому засіданні 14.06.2011року Генеральним директором Укр НДІ «Ресурс»В.М. Шліхта надані пояснення (а.с.138) наступного змісту: що 27 грудня 2010року при закладці продукції ТОВ «Медична торгівельна компанія»відповідно до договору №юр-2/1358 пром-2010 від 27.12.2010року до ДО «Комбінат «Салют»особисто присутнім не був, прийомку товару виконувала відряджена в м.Дніпропетровськ група фахівців, яка склала відповідний акт, що підтверджував відповідність продукції чинним стандартам, що було вписано в форму Р-11 та завірено його підписом. В підтвердження сказаному директором УкрНДІ «Ресурс»В.М.Шліхта надані суду та долучені до матеріалів справи:

- лист Державного комітету України з Державного Матеріального Резерву №8288/0/4-10 від 02.12.2010року (а.с.139), в якому просилось забезпечити організацію та координацію робіт з контролю якості продукції при закладенні до державного резерву матеріальних цінностей медичного призначення по договорам з ТОВ «Медична торгівельна компанія»(при цьому, колегією суддів апеляційного господарського суду враховано, що договір №юр-2/1358 пром-2010 від 27.12.2010року у вищезазначеному переліку відсутній);

- наказ від 02.12.2010року за №125/1 УкрНДІ «Ресурс»«Про створення робочих груп»(а.с.141-142).

Поряд із тим, відповідного акта робочої групи щодо перевірки якості медичної продукції саме по договору №юр-2/1358 пром-2010 від 27.12.2010року, на який посилається директор Укр НДІ «Ресурс»В.М. Шліхта в своїх поясненнях, останнім суду не надано. У звязку з чим у колегії суддів виникає сумнів в достовірності відомостей, зазначених у вищезгаданому приймальному акті за формою Р-11. При цьому, колегією суддів враховується той факт, що зазначений акт складався 27 грудня 2010року в м.Дніпропетровськ та в цей же день (27 грудня 2010року), зі слів директорам Укр НДІ «Ресурс»В.М. Шліхта, був підписані ним у м.Києві, що фізично є неможливим.

Згідно з пунктом 5.2.договору закладення продукції до держрезерву здійснюється виключно на державні організації, що належать до сфери управління Держкомрезерву, а саме: ДО «Комбінат «Салют»(третя особа).

В судовому засіданні 14.06.2011року представником третьої особи надані письмові та усні пояснення. Так, зі слів представника третьої особи О.Л.Кубара, вона не може підтвердити факт наявності або відсутності на складах ДО«Комбінат «Салют»матеріальних цінностей медичного призначення по договору №юр-2/1358 пром-2010 від 27.12.2010року та надати акт перевірки обліку матеріальних цінностей за формою №Ф-1 щодо наявності та якісного стану продукції, закладеної ТОВ«Медична торгівельна компанія», оскільки даний документ має гриф «Таємно».

Відповідно до п.10 Порядку формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1997року №1129 (далі - Порядок) матеріальні цінності вважаються закладеними до державного резерву після підписання акта про їх приймання, розміщення на місці постійного зберігання та оформлення відповідних бухгалтерських документів складського обліку. Інформація щодо закладення матеріальних цінностей до державного резерву подається Держкомрезерву не пізніше ніж у пятиденний термін після їх закладення у порядку, встановленому Держкомрезервом, з дотриманням вимог щодо режиму таємності. Матеріали справи не містять доказів надсилання такої інформації щодо закладення матеріальних цінностей ТОВ«Медична торгівельна компанія»на підставі договору №юр-2/1358 пром-2010 від 27.12.2010року до державного резерву ДО «Комбінат «Салют». Представники відповідача та третьої особи в судових засіданнях не заперечували факт не направлення такої інформації до Держкомрезерву.

Згідно з п.5 Порядку поставка і закладення матеріальних цінностей до державного резерву здійснюється відповідно до затверджених Кабінетом Міністрів України номенклатури і норм їх накопичення у державному резерві та мобілізаційних завдань у порядку створення, поповнення, освіження, заміни запасів матеріальних цінностей державного резерву та повернення тимчасово позичених матеріальних цінностей. Закладення матеріальних цінностей до державного резерву у порядку створення та поповнення його запасів провадиться за замовленнями Держкомрезерву.

Відповідно до пункту 5.1.договору поставка продукції здійснюється окремими партіями. Замовник, в залежності від обсягів реального фінансування, надсилає постачальнику повідомлення, в якому конкретизує обсяг та строк поставки окремої партії продукції. Постачальник здійснює поставку після отримання від замовника письмового повідомлення у строки та обсягах, зазначених у повідомленні.

Одночасно, сторони договору у п.5.4. встановили, що постачальник письмово узгоджує дату та обсяги поставки з організацією, на яку здійснюється закладення продукції, тобто з ДО Комбінат «Салют».

Матеріали справи не містять ані письмового повідомлення від замовника (відповідача) про обсяг та строки поставки продукції, ані письмового узгодження дати та обсягів поставки постачальником (позивачем) з ДО Комбінат «Салют»(третьою особою).

Представник позивача не заперечує факт поставки продукції по договору в порушення його умов, без письмового повідомлення від замовника та письмово погодження з організацією, на яку здійснюється закладення продукції (третьою особою).

Зі змісту умов договору та норм чинного законодавства вбачається, що обовязковою передумовою для поставки продукції до держрезерву є наявність відповідного повідомлення замовника (відповідача), оскільки така поставка ставиться в пряму залежність від обсягів реального фінансування замовника (відповідача).

Колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції про безпідставність посилань відповідача на те, що оскільки останнім не надсилались позивачу повідомлення про обсяг та строк поставки окремої партії продукції, як це передбачено договором, то позивач не повинен був поставляти передбачену цим договором продукцію, а відтак у відповідача не виник обовязок її оплачувати, виходячи з наступного.

Позивач в обґрунтування поставки продукції без письмового повідомлення від замовника (відповідача) та узгодження з ДО Комбінат «Салют»посилається на підпункт 6.3.1. пункту 6.3. договору, яким передбачено, що постачальник зобовязаний забезпечити поставку продукції у строки, встановлені цим договором, а кінцевим строком поставки всього обсягу товару п.5.1. договору встановлено до 29.12.2010року включно. Однак, відповідно до документів, які надані позивачем в обґрунтування позовних вимог, позивач в день укладання договору 27.12.2010року здійснив і покупку вказаної медичної продукції у ТОВ«Сохо Трейд», а поставку цієї продукції до ДО «Комбінат «Салют»здійснив 27 грудня 2010року (а.с.87), хоча день кінцевого строку поставки - 29.12.2010року. Тобто, позивач мав час для відповідного узгодження, як то встановлено умовами договору та чинним законодавством.

При цьому, як вже зазначалось судом апеляційної інстанції, позивачем не надано суду доказів в порядку ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження факту поставки продукції за договором №юр-2/1358 пром-2010 від 27.12.2010року, зокрема, товарно-транспортних накладних на продукцію.

Матеріали справи містять копії листів Держкомрезерву щодо стану фінансування закупівлі матеріальних цінностей (за підписом Першого заступника Голови Держкомрезерву - Голови комісії з проведення реорганізації О.П.Тараненко) адресованих Першому віце-премєр-міністру - Міністру економічного розвитку і торгівлі України Клюєву А.П. (№9112/0/4-10 від 31.12.2010року, а.с.52-53) та Голові Державного казначейства України Марченку С.І. (№70/0/4-11 від 06.01.2011року, а.с.50-51), з яких вбачається, що станом на 31.12.2010року до державного резерву закладено, зокрема, товарів медичного призначення по 17-ти позиціям на загальну суму 115,1 млн. грн., з них залишилися не оплаченими товари медичного призначення (11 позицій) на загальну суму 114823,44тис. грн. У звязку із цим, відповідач просив адресатів доручити Міністерству фінансів України та Державному казначейству України забезпечити проведення оплати за фактично поставлені до державного резерву матеріальні цінності у повному обсязі, а також надати розяснення щодо можливості проведення розрахунків у 2011році за фактично поставлені у минулому році матеріальні цінності.

Колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо намагання відповідача вжити заходів для оплати продукції в повному обсязі, оскільки в листах Держкомрезерву (№9112/0/4-10 від 31.12.2010року та (№70/0/4-11 від 06.01.2011року), на які посилається суд, не зазначено, що заборгованість виникла саме з договору №юр-2/1358 пром-2010 від 27.12.2010року, а матеріали справи містять відомості про інші договори від 02.12.2010року №юр-2/1342 пром-2010, №юр-2/1343 пром-2010, №юр-2/1344 пром-2010, №юр-2/1345 пром-2010 та №юр-2/1346 пром-2010, що укладені з позивачем (а.с.139).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобовязань (частина 7).

Таким чином, позивач, в порушення умов договору та чинного законодавства, в односторонньому порядку змінив умови договору щодо поставки медичної продукції без письмового повідомлення замовника (відповідача) та письмового узгодження з організацією, на яку здійснюється закладення продукції (третя особа).

Крім цього, п.7.3 договору передбачено, що замовник (відповідач) звільняється від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобовязання, якщо це зумовлено, зокрема, тим, що поставка здійснювалась в обсягах та умовах, які не відповідають договору або повідомленню замовника. Як встановлено судом апеляційної інстанції, такого повідомлення не було взагалі.

Одночасно, колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу на той факт, що згідно п.4.2. договору для оплати до виставленого рахунку додаються: приймальний акт, податкова накладна, документи про якість продукції, зазначені в п.3.3. договору (свідоцтво про державну реєстрацію ТОВ «Медична торгівельна компанія»в МОЗ України (нотаріально завірена копія); паспорт або сертифікат якості (виробника) на кожну партію продукції з вказівкою гарантійного терміну зберігання та поміткою «На зберігання»(оригінал); висновок санітарно-епідеміологічної експертизи (нотаріально завірена копія); сертифікат походження (при умові, якщо продукція завозиться на територію України) (нотаріально завірена копія); доручення або авторизований лист від виробника на право представляти його інтереси на території України, а також на продаж та забезпечення сервісного обслуговування його продукції (оригінал); рахунки-фактури; товарно-транспортні накладні).

Пунктом4.3. договору встановлено, що строк оплати кожної партії продукції: протягом десяти банківських днів з моменту надання замовнику документів, передбачених у п.4.2. договору.

Матеріали справи не містять підтвердження надання позивачем відповідачеві документів передбачених у п. 4.2 вказаного договору.

За таких обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла до висновку про те, що позивач без відповідного повідомлення та узгодження (п.5.1. та п.5.4. договору) на свій власний ризик здійснив поставку продукції та не надав відповідних документів, необхідних для виникнення у відповідача обовязку оплатити поставлену продукцію (п.4.3.договору).

Частина 1 ст. 15 Цивільного Кодексу України закріплює за кожною особою право на захист свого цивільного права. Підставою для захисту є порушення, невизнання або оспорювання цивільного права.

Відповідно до ст.612 Цивільного Кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не припустив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобовязання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Враховуючи наведене та положення ст.ст.15, 530, 612 Цивільного кодексу України, колегія суддів дійшла до висновку про те, що для визнання боржника, таким що прострочив у зобовязаннях, строк (термін) виконання яких визначений вказівкою на подію, необхідною та визначальною умовою є саме встановлення фату настання такої події (подій). Невиконання боржником зобовязання після настання подій, про що йдеться в ст.530 Цивільного Кодексу України, може свідчити про прострочення боржника та, відповідно, наявність між ними спору.

Умовами договору №юр-2/1358 ром-2010 від 27.12.2010року (п.4.2.) сторонами передбачено настання такої події, а саме: обовязок відповідача здійснити оплату поставленої продукції протягом десяти банківських днів з моменту надання замовнику документів, передбачених у п.4.2. договору. Також, як вже зазначалось судом апеляційної інстанції, матеріали справи не містять доказів повідомлення Держкомрезерву про закладення медичної продукції до державного резерву, як то передбачено п.10 Порядку формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1997року №1129.

Позивачем не надано ані відповідачеві, ані суду документів, як того вимагає п.4.3. договору, а відтак у відповідача згідно ст.ст.530, 612 Цивільного кодексу України не настав обовязок оплати продукції.

Отже, в такому випадку, немає підстав стверджувати про наявність факту порушення або оспорення прав і охоронюваних законом інтересів позивача.

Підсумовуючи наведене вище, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з Державного комітету України з державного матеріального резерву на користь ТОВ«Медична торгівельна компанія»21000000,00грн. заборгованості за поставлений товар згідно договору №юр-2/1358 пром-2010 від 27.12.2010року.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є, зокрема, неповне зясування обставин, що мають значення для справи.

На переконання суду апеляційної інстанції, місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення неповно зясовано обставини справи, що мають значення для її вирішення та які входять до предмета доказування у даній справі, оскільки висновки суду першої інстанції у справі №54/26 не відповідають дійсності і не підтверджуються достовірними доказами.

Відповідно до ч. 2 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково та прийняти нове рішення.

Враховуючи зазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду, керуючись ст.104 Господарського процесуального кодексу України, скасовує рішення господарського суду міста Києва від 22.03.2011року у справі №54/26, та, керуючись ст.103 Господарського процесуального кодексу України, приймає нове рішення суду про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись статями 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

постановив:

1.Замінити Державний комітет України з державного матеріального резерву (01601, м.Київ, вул.Пушкінська, 28, ідентифікаційний код 00034016) його процесуальним правонаступником - Державним агентством резерву України (01601, м.Київ, вул.Пушкінська, 28, ідентифікаційний код 37472392).

2.Апеляційну скаргу Державного агентства резерву України на рішення господарського суду міста Києва від 22.03.2011року у справі №54/26 задовольнити.

3.Рішення господарського суду міста Києва від 22.03.2011року у справі №54/26 скасувати.

4.Прийняти нове рішення суду, яким в задоволенні позову відмовити.

5.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Медична торгівельна компанія»(01103, м.Київ, вул.Кіквідзе, 13-В, ідентифікаційний код 37003164) в дохід Державного бюджету України 12750,00грн. державного мита за подання апеляційної скарги.

6.Доручити господарському суду міста Києва видати наказ.

7.Справу №54/26 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддяАгрикова О.В.

СуддіСуховий В.Г.

Чорногуз М.Г