Постанова № 17888273, 14.06.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.06.2011 № 19/003-11

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Агрикової О.В.

суддів: Чорногуза М.Г

Сухового В.Г.

при секретарі судового засідання Москаленко М.М.,

від позивача: ОСОБА_1., дов. б/н від 04.01.2011року,

ОСОБА_2, дов. б/н від 04.01.2011року,

від відповідача: ОСОБА_3., дов. №106 від 01.09.2010року,

розглянувши апеляційну скаргу

товариства з обмеженою відповідальністю «Галєна»

на рішення господарського суду Київської області від 24.03.2011року

у справі №19/003-11 (суддя Карпечкін Т.П.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сантехнік ЛТД і К», м.Київ,

до товариства з обмеженою відповідальністю «Галєна»,

с.Петропавлівська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області,

про стягнення 134475,60грн.,

встановив:

24.01.2011року ТОВ«Сантехнік ЛТД і К»(позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ«Галєна»(відповідач) про стягнення 134475,60грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.01.11року у справі №06-5-61/18 позовну заяву ТОВ«Сантехнік ЛТД і К»до ТОВ«Галєна»про стягнення 134475,60грн. передано за встановленою підсудністю до господарського суду Київської області.

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.01.2011року порушено провадження у справі №19/003-11 за позовом ТОВ«Сантехнік ЛТД і К»до ТОВ«Галєна»про стягнення 134475,60грн.

Рішенням господарського суду Київської області від 24.03.2011року у справі №19/003-11 позов задоволено повністю. Присуджено до стягнення з ТОВ«Галєна»на користь ТОВ«Сантехнік ЛТД і К»заборгованості в сумі 105000,00грн., пеню в сумі 10500,00грн., інфляційні збитки в сумі 14790,00грн., 3% річних в сумі 4185,60грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 1344,76грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 236,00грн.

При прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд, встановивши факт наявності простроченої заборгованості відповідача перед позивачем, задовольнив позов повністю.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 24.03.2011року у справі №19/003-11; позов залишити без задоволення.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що позивачем роботи за договором не були виконані належним чином та мали істотні недоліки, внаслідок чого відповідач реалізував своє право відмови від договору та від остаточної оплати робіт. Також, на думку відповідача, судом першої інстанції не надано оцінки дефектному акту від 13.07.2010року та повідомленню відповідача про відмову від договору за вих. №45 від 23.03.2011року.

У своїх запереченнях позивач зазначає, що роботи за договором він виконав належним чином, а відповідачем роботи прийняті в повному обсязі, посилається при цьому на ст.853 Цивільного кодексу України, акт №1 прийняття виконаних підрядних робіт за серпень 2009року, акт випробування систем внутрішньої каналізації й водостоків та акт приймання в експлуатацію системи дощової каналізації.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2011року у справі №19/003-11 апеляційну скаргу ТОВ«Галєна»на рішення господарського суду Київської області від 24.03.2011року у справі №19/003-11 прийнято до провадження та призначено її розгляд на 23.05.2011року.

В судовому засіданні 23.05.2011року було оголошено перерву до 14.06.2011року.

В судовому засіданні 14.06.2011року представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити. Представники позивача заперечили проти задоволення вимог апеляційної скарги з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Відповідно до ст.99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.08.2009року між позивачем (підрядник) та відповідачем (замовник) було укладено договір підряду №01/08-09 (договір), згідно умов якого замовник доручає, а підрядник зобовязується на свій ризик, власними або залученими силами та засобами виконати роботи із облаштування зливової каналізації К2 на обєкті «Торговельний центр в с.Петропавлівська Борщагівка Києво-Святошинського району по вул.Петропавлівська, 6»по системі зливова каналізація К2.

Частиною 1 ст.875 Цивільного кодексу України визначено, що за договором будівельного підряду підрядник зобовязується збудувати і здати у встановлений строк обєкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобовязується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обовязок не покладається на підрядника, прийняти обєкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Істотними умовами цього договору є визначення його предмета, ціни та строків проведення робіт.

Частина 2 ст.875 Цивільного кодексу України встановлюється перелік видів будівельних робіт, які можуть бути предметом договору будівельного підряду, зокрема, на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно повязаних з місцезнаходженням обєкта.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, проаналізувавши укладений між сторонами спору договір та положення ст.875 Цивільного кодексу України, дійшла до висновку про те, що договір підряду №01/08-09 від 04.08.2009року за своєю правовою природою є саме договором будівельного підряду, а не договором підряду, як то визначив суд першої інстанції.

Не передбачення сторонами таких дій замовника, як передача підряднику проектно-кошторисної документації та будівельного майданчику (фронт робіт), не є визначальною умовою договорів будівельного підряду. При цьому, сторонами погоджено ціну договору (257034,92грн. згідно розрахунку договірної ціни), предмет (роботи із облаштування зливної каналізації), строки (початок виконання робіт 05.08.2009року, закінчення виконання робіт 20.08.2009року) та місце їх виконання («Торговельний центр в с.Петропавлівська Борщагівка Києво-Святошинського району по вул.Петропавлівська, 6»).

Згідно частини 3 ст.875 Цивільного кодексу України до договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Тобто, договір будівельного підряду можна розглядати як окремий вид договору, на який поширюються загальні положення Цивільного кодексу України про пірряд.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України та п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону та договору. Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України та п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобовязання не допускається.

Розділом 2 «Вартість робіт, порядок розрахунків, строки виконання»договору сторони визначили, що вартість робіт за договором складає 257034,92грн. Роботи оплачуються наступними чином: 04.08.2009року замовник перераховує аванс в розмірі 137034,92грн. Остаточний розрахунок здійснюється протягом 10-ти банківських днів з моменту завершення робіт і підписання обома сторонами акту здачі-приймання робіт. Остаточна оплата робіт буде проходити після гідравлічного випробування кожного стояку окремо, згідно ДБН та/або СНИП, на протязі трьох банківських днів. У випадку затримки оплати за виконані роботи монтаж зливової каналізації припиняється. Роботи виконуються наступним чином: початок виконання робіт 05.08.2009року, закінчення виконання робіт 20.08.2009року.

Відповідач 05.08.2009року перерахував позивачу аванс у розмірі 137034,92грн., що вбачається з банківської виписки з рахунку позивача.

Позивач виконав підрядні роботи на загальну суму 257034,92грн.

Частиною 1 ст.853 Цивільного кодексу України передбачено, що замовник зобовязаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Згідно ч.4 ст.879 Цивільного кодексу України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого обєкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Факт виконання позивачем робіт підтверджується актом приймання виконаних підрядних робіт (а.с.19, типова форма №КБ-2в) та довідкою про вартість виконаних підрядних робіт (а.с.18, типова форма №КБ-3) за серпень 2009року.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не заявлено позивачеві про виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків, як то передбачено ч.1 ст.853 Цивільного кодексу України.

Отже, підрядні роботи, виконані позивачем, вважаються такими, що виконані належним чином і прийняті відповідачем.

Пунктом 5 ст.882 Цивільного кодексу України встановлено, що прийняття робіт може здійснюватися після попереднього випробування, якщо це передбачено договором будівельного підряду або випливає з характеру робіт. У цьому випадку прийняття робіт може здійснюватися лише у разі позитивного результату попереднього випробування.

При цьому, позивачем надано акт випробування внутрішньої каналізації та водостоків від 26.08.2009року та акт приймання в експлуатацію системи дощової каналізації К2 від 26.08.2009року (а.с.96 та 95 відповідно), згідно яких монтаж внутрішньої системи відводу зливових вод К2 виконано у відповідності з проектною документацією (проект 0701/07ВК ПП«Форвард Інжинірінг»), діючими технічними умовами, стандартами, будівельними нормами і правилами провадження робіт. Система визнається такою, що витримала випробування проливом води. Система прийнята в експлуатацію.

Враховуючи наведене, посилання відповідача на те, що позивачем роботи за договором не були виконані належним чином та мали істотні недоліки не підтверджується матеріалами справи та відхиляються судом апеляційної інстанції.

Наданий відповідачем дефектний акт (а.с.91) не може вважатись доказом неякісності виконаних позивачем робіт в розумінні ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України, оскільки складений майже через рік після прийняття робіт 13.07.2010року, а пошкодження, зазначені в акті, є експлуатаційними. При цьому, згідно укладеного договору, сторони не домовлялись про гарантійні зобовязання позивача.

Повідомлення відповідачем позивача про відмову від договору за вих. №45 від 23.03.2011року, на переконання суду апеляційної інстанції, не змінює зобовязання відповідача розрахуватись з позивачем за якісно виконані останнім підрядні роботи.

При цьому, відповідно до п.п.3, 4 ст.188 Господарського кодексу України сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Зі змісту вказаних норм вбачається, що договір буде вважатись розірваним з моменту досягнення згоди між сторонами про його розірвання. До відсутності згоди однієї із сторін на розірвання договору прирівнюється і неодержання відповіді на пропозицію про розірвання договору. Сам факт надсилання повідомлення про розірвання договору не може вважатися моментом, з якого договір є розірваним. За загальними правилами, одностороння відмова від договору не допускається, а матеріали справи не містять відповіді позивача на вказане повідомлення зі згодою чи відмовою про таке розірвання.

30.04.2010року відповідач розрахувався за виконані позивачем роботи частково на суму 15000грн., що підтверджується банківською випискою (а.с.20).

Відповідачем не надано суду доказів в порядку ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження здійснення розрахунку з позивачем за виконані останнім підрядні роботи в повному обсязі, а тому висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 105000,00грн. боргу колегія суддів апеляційного господарського суду вважає законним та обґрунтованим.

Поряд із тим, колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача 10500,00грн. пені за період прострочення з 01.05.2010року по 31.10.2010року,на підставі п.5.1. договору з наступних підстав.

Відповідно до ч.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п.5.1. договору, за несвоєчасну оплату згідно з пунктом 2.2.2 договору замовник сплачує підряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на цей період за кожний день прострочення від несплаченої суми, але не більше 10% від несплаченої суми.

Однак, згідно ч.6 ст.232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Як вбачається зі справи, а саме з акта випробування внутрішньої каналізації та водостоків від 26.08.2009року та акта приймання в експлуатацію системи дощової каналізації К2 від 26.08.2009року, роботи відповідачем були прийняті 26.08.2009року.

Розділом 2 договору передбачено, що остаточний розрахунок здійснюється протягом 10-ти банківських днів з моменту завершення робіт і підписання обома сторонами акту здачі-приймання робіт.

Тобто, відповідач повинен був виконати грошове зобовязання щодо розрахунку з позивачем до 07.09.2009року включно (26.08.2009року + 10 днів з урахуванням вихідних днів).

Отже, нарахування пені можливе з 08.09.2009року по 08.03.2010року включно (шість місяців згідно вимог ч.6 ст.232 Господарського кодексу України).

З розрахунку пені, поданого позивачем (а.с.8), вбачається, що він нараховує пеню з 01.05.2010року по 31.10.2010року, тобто поза межами шестимісячного строку, встановленого ч.6 ст.232 Господарського кодексу України.

За наведених обставин, місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про стягнення з відповідача 10500,00грн. пені за період прострочення відповідачем виконання грошового зобовязання перед позивачем з 01.05.2010року по 31.10.2010року, а тому спірне судове рішення в цій частині підлягає скасуванню.

Також, відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, судом першої інстанції вірно задоволено вимоги позивача про стягнення з відповідача на підставі ст.625 Цивільного кодексу України 14790грн. інфляційних втрат за період з вересня 2009року по жовтень 2010року та 3% річних у сумі 4185,60грн. за період з 04.09.2009року по 30.11.2010року.

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що обставини, на які посилається скаржник, не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення господарського суду Київської області від 24.03.2011року у справі №19/003-11. Однак, колегія суддів апеляційного господарського суду, враховуючи вимоги ст.101 Господарського процесуального кодексу України щодо меж перегляду справи в апеляційній інстанції, скасовує частково рішення господарського суду Київської області від 24.03.2011року у справі №19/003-11 в частині задоволення позовних вимог про стягнення 10500,00грн. пені за період з 01.05.2010року по 31.10.2010року.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд перерозподіляє судові витрати.

Керуючись статтями 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

постановив:

1.Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Галєна»на рішення господарського суду Київської області від 24.03.2011року у справі №19/003-11 задовольнити частково.

2.Рішення господарського суду Київської області від 24.03.2011року у справі №19/003-11 в частині стягнення 10500,00грн. пені скасувати.

3.Прийняти в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позову про стягнення 10500,00грн. пені відмовити.

4.В решті рішення господарського суду Київської області від 24.03.2011року у справі №19/003-11 залишити без змін.

5.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Галєна»(08130, с.Петропавлівська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області, вул.Петропавліська, 12, ідентифікаційний код 31022642) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Сантехнік ЛТД і К»(02222, м.Київ, вул.Пухівська, 4, ідентифікаційний код 19478780) 1239,73грн. державного мита за подання позову та 217,56грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

6.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Сантехнік ЛТД і К»(02222, м.Київ, вул.Пухівська, 4, ідентифікаційний код 19478780) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Галєна»(08130, с.Петропавлівська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області, вул.Петропавліська, 12, ідентифікаційний код 31022642) 53,13грн. державного мита за подання апеляційної скарги.

7.Доручити господарському суду Київської області видати накази.

8.Справу №19/003-11 повернути до господарського суду Київської області.

Головуючий суддяАгрикова О.В.

СуддіЧорногуз М.Г

Суховий В.Г.