Рішення № 17886681, 03.08.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 52/212-48/25803.08.11

За позовом Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі Структурного

відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" доКомунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківського району м. Києва

простягнення 403185,24 грн.

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача: Півень Д.О.

від відповідача: Іваницька С.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" (надалі "Компанія") звернулася до господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківського району м. Києва (надалі "Підприємство") про стягнення (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) 403185,24 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання вимог договору на постачання теплової енергії у гарячій воді №33-0621 від 01.07.2004 р. позивач поставив теплову енергію, а відповідач грошові зобов'язання по оплаті поставленої енергії належним чином не виконав, в зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 289705,78 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача інфляційної складової боргу у розмірі 95174,62 грн. та 3% річних у розмірі 18304,84 грн. Рішенням господарського суду міста Києва від 22.12.2010 р. у справі №52/212, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.04.2011 р., позов задоволено, стягнуто з Підприємства на користь Компанії основний борг у розмірі 289705,78 грн., інфляційну складову боргу у розмірі 95174,62 грн., 3% річних у розмірі 18304,84 грн., державне мито у розмірі 4031,85 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн. Постановою Вищого господарського суду України від 14.06.2011 р. у справі №52/212 рішення господарського суду міста Києва від 22.12.2010 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.04.2011 р. скасовано, а справу №52/212 передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Згідно автоматизованої системи документообігу господарського суду міста Києва справу №52/212 передано на розгляд судді Бойко Р.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.06.2011 р. справу №52/212 прийнято до свого провадження та присвоєно їй новий №52/212-48/258, розгляд справи призначено на 20.07.2011 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.07.2011 р. розгляд справи відкладено до 03.08.2011 р. у звязку із неявкою відповідача та невиконанням ним вимог ухвали суду.

Представник позивача в судове засідання з'явився, на виконання вимог ухвал суду надав документи, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх повністю.

В судове засідання представник відповідача зявилася, вимоги ухвали суду виконала, проти задоволення позовних вимог заперечувала.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.07.2004 р. між Компанією (постачальник) та Підприємством (споживач) було укладено договір №33-0621 на постачання теплової енергії у гарячій воді (надалі - "Договір").

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов'язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому договорі.

Відповідно до пункту 2.2.1 Договору постачальник зобовязується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем для потреб опалення - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку 1.

Споживач відповідно до пункту 2.3.1 Договору зобовязується дотримуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку №1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку 2.

Додатком 2 до Договору сторони погодили, що споживач щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА та до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його рахунком (п. 10 додатку).

Договір є договором енергопостачання, а тому права та обовязки сторін визначаються в тому числі положеннями параграфу 3 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі енергію) споживачеві (абоненту), який зобовязаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Позивач вказує, що за період з 01.10.2005 р. по 01.09.2008 р. (а.с. 103 т.1) у відповідача виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка станом на 01.09.2010 р. становить 289705,78 грн., що підтверджується довідкою про надходження коштів за спожиту теплову енергію за період з жовтня 2005 р. по вересень 2010 р.

Спір виник у справі у звязку із неналежним, на думку позивача, виконання відповідачем грошового зобовязання за Договором по сплаті спожитої теплової енергії.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Додатком 2 до Договору сторони погодили, що споживач щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА та до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його рахунком (п. 10 додатку).

Однак в порушення умов договору відповідач не виконав свої зобов'язання щодо сплати заборгованості за використану теплову енергію, внаслідок чого за період з 01.10.2005 р. по 01.09.2008 р. у відповідача виникла заборгованість у розмірі 289705,78 грн. Заборгованість Підприємства перед Компанією у розмірі 289705,78 грн. підтверджується матеріалами справи. Доказів погашення заборгованості відповідачем не подано.

Щодо посилань відповідача на те, що заявлена позивачем до стягнення сума основного боргу виникла внаслідок різниці в тарифах, а саме: того, що позивачем відповідачу нарахування здійснюються за теплову енергію у гарячій воді у гігакалоріях, а відповідачем безпосереднім споживачам у метрах кубічних, що призводить до того, що при зміні одиниці виміру з гігакалорії до метрів кубічних та метрів квадратних утворюється різниця в тарифах, відшкодування якої відповідно до Порядку розрахунків, обліку та відшкодування різниці в тарифах підприємствам - виробникам послуг тепло-, водопостачання та водовідведення у випадку невідповідності фактичної вартості теплової енергії, послуг з водопостачання та водовідведення тарифам для населення, затвердженим (погодженим) органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, який затверджений рішенням Київради III сесія VI скликання від 09.07.2009 р. № 767/1823 (далі Порядок), здійснюється з відповідного місцевого бюджету та виплачується виробникам таких послуг, тобто в даному випадку позивачу, слід зазначити наступне.

Пунктом 1 Порядку встановлено, що він визначає механізм розрахунків, обліку та відшкодування різниці в тарифах підприємствам - виробникам послуг тепло-, водопостачання та водовідведення у випадку невідповідності фактичної вартості теплової енергії, послуг з водопостачання та водовідведення тарифам для населення, затвердженим (погодженим) органами державної влади чи органами місцевого самоврядування (далі - різниця в тарифах).

Відповідно до п. 2 Порядку видатки на відшкодування втрат підприємств-виробників, що пов'язані з затвердженням (погодженням) цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, нижчих від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво, відповідна сільська, селищна, міська рада передбачає у відповідному місцевому бюджеті згідно з наданими виробником послуг прогнозних розрахунків, що погоджуються зі структурним підрозділом з питань цінової політики та фінансів відповідного органу виконавчої влади або виконавчого органу місцевого самоврядування, який приймав рішення про затвердження (погодження) тарифів.

Отже, зі змісту Порядку слідує, що він регулює взаємовідносини з приводу відшкодування втрат виробників, які виникають внаслідок затвердження тарифів на житлово-комунальні послуги нижчих за собівартістість таких послуг, а не відносини з приводу різниці, яка утворюється при зміни одиниці виміру нарахувань за теплову енергію, а отже, застосування його до спірних правовідносин сторін не є правомірним.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 289705,78 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у цій частині.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача інфляційну складову боргу у розмірі 95174,62 грн. та 3% річних у розмірі 18304,84 грн., нараховані за період з 01.10.2005 р. по 01.09.2010 р.

Судом встановлено, що відповідач у визначений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок інфляційної складової боргу та 3% річних здійснений позивачем від суми заборгованості на кінець кожного місяця, що виключає необхідність врахування платежів протягом місяця, в якому не здійснюється розрахунок. Суд відзначає, що нарахування інфляційної складової боргу та 3% річних не з кінця місяця, а з моменту настання зобовязання, призвело б до збільшення суми інфляційної складової боргу та 3% річних, нарахованих за прострочення виконання грошового зобовязання.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок та вважає за можливе задовольнити вимоги про стягнення з відповідача інфляційної складової боргу у розмірі 95174,62 грн. та 3% річних у розмірі 18304,84 грн.

За таких обставин, позовні вимоги Компанії про стягнення з Підприємства заборгованості у розмірі 289705,78 грн., інфляційної складової боргу у розмірі 95174,62 грн. та 3% річних у розмірі 18304,84 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківського району м. Києва (03190, м. Київ, вул. Кирпоноса, 10/8; ідентифікаційний код 31731838) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5; ідентифікаційний код 00131305) основний борг у розмірі 289705 (двісті вісімдесят девять тисяч сімсот пять) грн. 78 коп., інфляційну складову боргу у розмірі 95174 (девяносто пять тисяч сто сімдесят чотири) грн. 62 коп., 3% річних у розмірі 18304 (вісімнадцять тисяч триста чотири) грн. 84 коп., державне мито у розмірі 4 031 (чотири тисячі тридцять одна) грн. 85 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Р.В. Бойко

Дата підписання повного тексту рішення 04.08.2011 р.