Рішення № 17886503, 27.07.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 52/26027.07.11 Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИП-ПАПІР»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавництво АртЕк»про стягнення 31827, 37 грн. за участю представників позивача ОСОБА_1, довіреність № б/н від 06.05.2011 р., відповідача не зявився,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2011 року позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до відповідача про стягнення 17005, 48 грн. основного боргу, 2664, 85 грн. пені, 504, 55 грн. річних, 1652, 49 грн. інфляційних втрат, а загалом 21827, 37 грн. боргу у звязку з неналежним виконанням останнім зобовязань з оплати поставленого товару за договором поставки № 2206/10 від 20.06.2010р.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 01.07.2011 року порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 13.07.2011р.

26.07.2011 року через канцелярію суду позивачем було подано заяву про зменшення позовних вимог, в якій позивач зменшує розмір пені до 1594, 37 грн., а решту позовних вимог залишає без змін.

Представник відповідача у судове засідання 27.07.2011 року не зявився, відзив на позов не надав, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином у відповідності до вимог ст. 64 ГПК України.

Враховуючи те, що незявлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 20 червня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВИП-ПАПІР»(постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Видавництво АртЕк»(покупець) було укладено договір № 2206/10, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець оплати товар (папір офісний, папір поліграфічний) по цінах, в кількості та асортименті узгоджених сторонами і вказаних в рахунках - фактурах та накладних, що є невід'ємною частиною даного договору, і в терміни вказані в п. 3.3. даного договору.

Згідно п. 1.3. загальна сума договору складається із сум, вказаних в накладних, що видаються на підставі даного договору.

Відповідно до п. 2.4. договору узгоджений сторонами асортимент та обсяг поставки, зазначається в накладних, які є невід'ємною частиною даного договору.

Покупець оплачує товари по цінах, зазначених в рахунках - фактурах та накладних, що надаються постачальником на кожну партію товару (п. 3.1.).

У п. 3.3. договору визначені умови оплати: 3 календарних дні від дати фактичної передачі товару покупцю, зазначеній у відповідних товаросупровідних документах.

Поясненнями позивача та видатковою накладною № ВП-0000470 від 21 червня 2010 року стверджується факт поставки позивачем відповідачу товару на суму 22005, 48 грн.

Відповідач за отриманий товар розрахувався лише частково і має заборгованість перед позивачем у сумі 17005, 48 грн.

13 квітня 2011 року позивачем на адресу відповідача була направлена претензія про сплату боргу, проте відповідач на претензію не відповів та заборгованість не сплатив.

Отже, позивач виконав взяті на себе зобовязання з поставки товару, а відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобовязання з оплати отриманого товару та має перед позивачем заборгованість у сумі 17 005, 48 грн.

Доказів сплати відповідачем зазначеної суми боргу суду не надано.

Ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 17005, 48 грн. є обґрунтованими, і тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, позов в частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 1652, 49 грн. та 3 % річних в розмірі 504, 55 грн., які нараховано позивачем відповідно до вимог чинного законодавства у звязку з простроченням відповідачем виконання взятих на себе зобовязань з оплати поставленого товару є обґрунтованим, і тому підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України порушення зобовязання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Згідно п. 5.2. договору у випадку несвоєчасної оплати покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»від 22.11.1996р.

Враховуючи вищевикладену норму закону та умови договору, позивачем у звязку з простроченням виконання зобовязання з оплати отриманого товару нараховано 1594, 37 грн. пені відповідно до наданого розрахунку, який відповідає вимогам закону.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення 1594, 37 грн. пені у звязку з простроченням виконання встановленого договором зобовязання з оплати поставленого товару обґрунтовані та підтверджені матеріалами справи, і тому підлягають задоволенню.

Згідно вимог статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно зі статтею 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Тобто, протиправна дія є причиною, а шкода наслідком протиправної дії. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на особу обов'язку з відшкодування збитків.

Проте, враховуючи, що витрати, здійснені позивачем на отримання юридичної допомоги не мають обов'язкового характеру, а також зважаючи на те, що позивачем не доведений причинно-наслідковий зв'язок між поведінкою відповідача та збитками позивача, судові витрати у вигляді 10000, 00 грн., сплачених позивачем за юридичні послуги, відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача не підлягають.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Проте, враховуючи, що позивачем при поданні позову було надмірно сплачене державне мито у розмірі 100, 73 грн., зазначена сума підлягає поверненню йому з державного бюджету у відповідності до п. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито».

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавництво АртЕк»(01013, м. Київ, вул. Деревообробна, буд. 5, код 30303870) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИП-ПАПІР»(02094, м. Київ, вул. Пожарського, буд. 6, нежиле приміщення № 81 підвалу (в літері «А»), код 32662404) 17005 (сімнадцять тисяч пять) грн. 48 коп. боргу, 1594 (одна тисяча пятсот девяносто чотири) грн. 37 коп. пені, 504 (пятсот чотири) грн. 55 коп. річних, 1652 (одна тисяча шістсот пятдесят дві) грн. 49 коп. інфляційних втрат, 207 (двісті сім) грн. 56 коп. державного мита та 224 (двісті двадцять чотири) грн. 42 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Повернути Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИП-ПАПІР»(02094, м. Київ, вул. Пожарського, буд. 6, нежиле приміщення № 81 підвалу (в літері «А»), код 32662404) з Державного бюджету України надмірно сплачене державне мито у розмірі 100 (сто) грн. 73 коп., перераховане платіжним дорученням № 207 від 25.05.2011р. Платіжне доручення № 207 від 25.05.2011р. залишити в матеріалах справи.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.О.Чебикіна