Рішення № 17886256, 18.08.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.08.11 Справа № 30/5009/4184/11

за позовом “Державного підприємства “Донецька залізниця” (83001, м. Донецьк, вул. Артема, 68)

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Сардіс ХХI” (69091, м. Запоріжжя, вул. Тбіліська 17/48)

про стягнення штрафу,

Суддя Кагітіна Л.П.

За участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1 (довіреність № Н-01/234 від 26.01.2011 р.);

від відповідача не зявився;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

25.07.2011 р. Державне підприємство «Донецька залізниця»звернулося в господарський суд Запорізької області із позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Сардіс ХХI” 58120,00 грн. штрафу за невірне зазначення даних в накладній.

Позовні вимоги обґрунтовані приписами статей 24, 118, 122 Статуту залізниць України та ст.ст. 1, 2 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 25.07.2011 р. порушено провадження у справі № 30/5009/4184/11, розгляд якої призначено на 18.08.2011 р.

За письмовим клопотанням представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

В судовому засіданні 18.08.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

В судовому засіданні 18.08.2011 р. представник позивача у повному обсязі підтримав доводи, викладені в позовній заяві. Просить позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач ТОВ “Сардіс ХХI” вимоги суду, викладені в ухвалі від 25.07.2001 р. не виконав, письмовий відзив на позовну заяву не надав, уповноваженого представника в судове засідання не направив. Про час та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином.

Відповідно до підпункту 3.6 Роз'яснень президії ВГСУ від 18.09.1997 р. № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»(з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

В пункті 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються судом згідно з поштовими реквізитами учасників процесу, наявними у матеріалах справи.

Також, у п. 15 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/675 від 14.08.2007 р. «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(із змінами та доповненнями) зазначено, що у разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Як свідчать матеріали справи, ухвалу господарського суду від 25.07.2011 р. про порушення провадження у справі та призначення судового засідання на 18.08.2010 р. було надіслано на адреси сторін, зазначені в позовній заяві, в строки, визначені ст. 87 ГПК України.

Будь-які відомості щодо виключення підприємства з ЄДР, відсутні.

Стаття 75 ГПК України дозволяє суду розглянути спір за наявними в справі матеріалами, у випадку, якщо відзив на позов та витребувані судом документі не надані.

За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

02.02.2011 р. зі станції відправлення Запоріжжя Ліве Придніпровської залізниці на станцію Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці за перевізнім документом № 45610872 (відправник ТОВ “Сардіс ХХІ”) надійшов вантаж (металобрухт) у вагоні № 64079064, вагою брутто 86300 кг., нетто 64500 кг., тара 21800 кг. На вимогу вантажоодержувача на ст. Маріуполь - Сортувальний 03.02.2011 р. було здійснено контрольне зважування вагона та виявлена невідповідність маси вантажу даним, зазначеним у накладній фактично у вагоні № 64079064 вага брутто склала 85200 кг, нетто 63400 кг, тара 21800 кг, що менше даних, вказаних у накладній, на 1100 кг. За результатами контрольного зважування залізницею був складений комерційний акт № 699383/13 від 03.02.2011 р.

Крім того, 27.02.2011 р. зі станції відправлення Запоріжжя Ліве Придніпровської залізниці на станцію Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці за перевізнім документом № 46209714 (відправник ТОВ “Сардіс ХХІ”) надійшов вантаж (металобрухт) у вагоні № 64646623, вагою брутто 86700 кг., нетто 64500 кг., тара 22200 кг. На вимогу вантажоодержувача на ст. Маріуполь - Сортувальний 28.02.2011 р. було здійснено контрольне зважування вагону та виявлена невідповідність маси вантажу даним, зазначеним у накладній фактично у вагоні № 64646623 вага брутто склала 83600 кг, нетто 61400 кг, тара 22200 кг, що менше даних, вказаних у накладній, на 3100 кг. За результатами контрольного зважування залізницею був складений комерційний акт № 699404/34 від 28.02.2011 р.

У звязку з виявленням факту неправильного зазначення у залізничних накладних № 45610872 та № 46209714 маси вантажу залізницею на підставі ст.ст.122, 118 Статуту залізниць України позивач нарахував штраф у розмірі пятикратної провізної плати в сумі 58120,00 грн.

Позивачем на адресу відповідача надіслана Претензія (вих. № 101/0425 від 17.05.2011 р.), в якій позивач, посилаючись на ст. 118, 122 Статуту залізниць України, просив відповідача перерахувати суму штрафу в розмірі 58120,00 грн.

Відповідач залишив Претензію без відповіді та задоволення.

У звязку з чим, позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 58120,00 штрафу в примусовому порядку, що і стало предметом судового розгляду у даній справі.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав або обовязків.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ст. 205 ЦК України).

Зі змісту ст. 207 ЦК України випливає, що правочин в простій письмовій формі вчиняється сторонами шляхом фіксації його змісту в одному або кількох документах, листах, телеграмах, якими сторони обмінялися за допомогою телетайпних, електронних або інших технічних засобів звязку.

Відносини залізниці з відправниками та одержувачами вантажів, багажу, вантажобагажу і пошти, з урахуванням специфіки функціонування цього виду транспорту як єдиного виробничо-технологічного комплексу, регулюються Законом України «Про залізничний транспорт».

Стаття 3 Закону України «Про залізничний транспорт»встановлює, що законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України «Про транспорт», цього закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства.

Відповідно до ст. 908 ЦК України загальні умови перевезення визначаються цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Пункт 5 статті 307 Господарського кодексу України також встановлює, що умови перевезень вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Таким чином, права і обов'язки сторін виникають не лише з умов укладеного сторонами договору, а і на підставі норм, встановлених актами законодавства, в тому числі нормативно-правових актів, які регулюють взаємовідносини в певних випадках.

Як свідчать надані суду документи, спірні правовідносини сторін за своєю правовою природою є правовідносинами з надання послуг, повязаних з перевезенням вантажів залізницею.

В силу ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Пунктом 6 Статуту залізниць України встановлено, що накладна основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажу і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони-одержувача.

Відповідно до п. 2.1 розділу 2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. № 644 (надалі - Правила), графи комплекту перевізних документів «маса вантажу в кг, визначена відправником»заповнюються вантажовідправником, вказується маса вантажу у кілограмах.

Як встановлено судом та підтверджується наявними у справі матеріалами, у лютому 2011 р. (02.02.2011 р. та 27.02.2011 р.) відповідачем зі станції «Запоріжжя Ліве»Придніпровської залізниці на станцію Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці за накладними № 45610872 та № 46209714 було відправлено вагон № 64079064 та вагон № 64646623 вантажу (металобрухт).

Відомості у накладних стосовно маси вантажу вказані вантажовідправником (відповідачем), та засвідчені підписом представника відповідача (директором Роговим Е.В.).

Частиною першою статті 26 Закону України «Про залізничний транспорт»передбачено, що обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів, засвідчуються актами. Аналогічну норму містить стаття 129 Статуту залізниць України, відповідно до якої обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, складеними станціями залізниць. За правилами цієї статті комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у транспортних документах.

Обставини справи свідчать, що Донецька залізниця, на вимогу вантажоотримувача, перевірила, зокрема, масу вантажу, що перевозився у вагоні № 64079064 та у вагоні № 64646623.

У звязку з невірно зазначеною відправником масою вантажу, у відповідності зі ст. 129 Статуту залізниць України було складено комерційні акти № 699383/13 від 03.02.2011 р. та № 699404/34 від 28.02.2011 р.

В результаті проведеного комісійного огляду вагонів (№ 64079064 та № 64646623) було встановлено невідповідність маси вантажу даним, зазначеним у накладних (№ 45610872 та № 46209714).

Згідно зі ст. 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній.

Статтею 122 Статуту встановлено, що за неправильне зазначення в накладній маси з відправника стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 Статуту (тобто, у розмірі п'ятикратної плати за всю відстань перевезення). При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Слід зазначити, що у застосуванні статей 118 та 122 Статуту залізниць України штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених у цих статтях порушень, незалежно від наявності чи відсутності збитків у залізниці.

В даному випадку, факт невірного зазначення відправником у залізничних накладних маси вантажу підтверджується матеріалами справи.

За таких обставин, вантажовідправник повинен нести передбачену ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць України відповідальність у вигляді сплати штрафу.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обовязки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Статтями 42, 43 ГПК України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Статтею 22 ГПК України встановлено загальний обовязок сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

В даному випадку, відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, не надав суду доказів, які могли б спростували доводи позивача.

За таких обставин, позовні вимоги Донецької залізниці щодо стягнення з відповідача 58120,00 грн. штрафу за невірне зазначення даних в накладній є правомірними, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача у справі.

Керуючись ст.ст. 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Державного підприємства “Донецька залізниця” задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Сардіс XXI” (69091, м. Запоріжжя, вул. Тбіліська, 17, кв. 48, код ЄДРПОУ 36358401, р/р 26002010163288 у ПАТ «Банк Восток», МФО 307123) на користь Державного підприємства “Донецька залізниця” (83001, м. Донецьк, вул. Артема, 68, код ЄДРПОУ 25905191, р/р 260060100247 в ДФАБ “Експрес-банк”, МФО 335838) 58120 (пятдесят вісім тисяч сто двадцять) грн. 00 коп. штрафу, 581 (пятсот вісімдесят одну) грн. 20 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Суддя Л.П. Кагітіна

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання. Рішення оформлене у повному обсязі та підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 19.08.2011 р.