Постанова № 17885713, 23.08.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" серпня 2011 р. Справа № 5008/226/2011 Вищий господарський суд України у складі колегії:

головуючого:

суддів:Черкащенка М.М.

Остапенко М.І.,

Студенця В.І.

за участю представників

сторін позивача не з"явився;

відповідача не з"явився;

третьої особи 1 не з"явився;

третьої особи 2 не з"явився;

розглянувши касаційну скаргу Підприємця ОСОБА_1

на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду

від14.06.2011

та на рішеннягосподарського суду Закарпатської області

від14.04.2011

у справі№ 5008/226/2011

за позовомПідприємця ОСОБА_1

доВоловецького районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України у Закарпатській області

за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача1.Підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області,

2.Управління державного казначейства у Воловецькому районі Головного управління державного казначейства України у Закарпатській області

про стягнення 46 352,22грн. інфляційних втрат та 8370грн. трьох процентів річних В С Т А Н О В И В:

Підприємець ОСОБА_1 (далі підприємець ОСОБА_1) звернувся до господарського суду Закарпатської області з позовом до Воловецького районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України у Закарпатській області, треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Підрозділ примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області, м. Ужгород та Управління державного казначейства у Воловецькому районі Головного управління державного казначейства України у Закарпатській області про стягнення 46 352,22грн. інфляційних втрат та 8370грн. трьох процентів річних.

Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 09.03.2011 порушено провадження у справі № 5008/226/2011 за позовом Підприємця ОСОБА_1 до Воловецького районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України у Закарпатській області, за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Підрозділ примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області, Управління державного казначейства у Воловецькому районі Головного управління державного казначейства України у Закарпатській області про стягнення 46 352,22 грн. інфляційних втрат та 8370грн. трьох процентів річних.

Рішенням господарського суду Закарпатської області (суддя Мокану В.В.) від 14.04.2011 позов задоволено частково. Суд стягнув з Воловецького районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Закарпатській області на користь Підприємця ОСОБА_1 8 600,86 грн., в т.ч. 7 285,78 грн. інфляційних нарахувань та 1 315,08 грн. 3 % річних. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14.06.2011 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Зварич О.В., судді Юрченко Я.О. Якімець Г.Г.) апеляційну скаргу Підприємця ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення господарського суду Закарпатської області від 14.04.2011 без змін.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Закарпатської області від 14.04.2011 та постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14.06.2011, Підприємцець ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.06.2011 повністю, а рішення господарського суду Закарпатської області від 14.04.2011 суду скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних на суму 78387,95 грн. та прийняти нове рішення в цій частині, яким стягнути відпоідача на користь скаржника 39069,41 грн. як інфляційних втрати, 7054,91 грн. як 3 % річних.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 01.08.06.2011 касаційну скаргу прийнято до розгляду та призначено на 23.08.2011.

Відповідно до розпорядження Секретаря четвертої судової палати Вищого господарського суду України від 22.08.2011 № 03.10-05/192 у зв'язку із відпусткою судді Кривди Д.С. для розгляду справи № 5008/226/2011, призначеної до перегляду в касаційному порядку на 23.08.2011 колегією суддів у складі: головуючий-суддя Черкащенко М.М., судді Кривда Д.С., Студенець В.І., сформовано колегію суддів у такому складі: головуючий-суддя Черкащенко М.М., судді: Остапенко М.І., Студенець В.І.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Господарськими судами встановлено, що 02.01.2005 між підприємцем ОСОБА_1 (постачальник) та Воловецьким районним відділом Управління Міністерства внутрішніх справ України у Закарпатській області (споживач) укладено договір про поставку нафтопродуктів.

За умовами якого постачальник зобовязався здійснювати заправку нафтопродуктами автотранспорту споживача, згідно з відомостями, на автозаправній станції, а споживач приймати та оплачувати вартість нафтопродуктів на умовах і на протязі дії даного договору. Ціни на нафтопродукти і загальна вартість визначаються сторонами у товарно транспортних накладних.

Позивач виконав взяті на себе зобов"язання за даним договором і здійснив поставку відповідачеві нафтопродуктів згідно довіреностей серії ЯИК № 769020 від 31.08.2005 та серії ЯИК № 769011 від 31.03.2005 по накладних № 12 від 31.01.2005, № 33 від 28.02.2005, № 47 від 31.03.2005, № 75 від 18.04.2005, № 102 від 31.05.2005, від 30.06.2005, від 31.07.2005, № 152 від 31.08.2005, нафтопродукти на загальну суму 14 612,05 грн., які отримані споживачем згідно довіреностей серії ЯИК № 769020 від 31.08.2005 та серії ЯИК № 769011 від 31.03.2005.

Відповідач отримав від позивача нафтопродукти на суму 14 612,05 грн.

За умовами п. 3.1 договору від 02.01.2005 відповідач зобовязався здійснювати розрахунок за отримані нафтопродукти в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника не пізніше 5 днів з моменту придбання.

Однак, в порушення умов договору зобовязання по оплаті придбаних нафтопродуктів відповідачем не виконано.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 05.12.2007 у справі № 9/190 задоволено позовні вимоги Підприємця ОСОБА_1 та стягнуто з Воловецького РВУМВСУ у Закарпатській області суму 93 000,00 грн., з яких - 14 612,05 грн. основного боргу та 78 387,95 грн. процентів за користування товарним кредитом.

На виконання рішення господарським судом Закарпатської області 17.12.2007 видано наказ про примусове виконання рішення господарського суду від 05.12.2007р. у справі №9/190.

Відповідно до ч.2 ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно постанови підрозділу примусового виконання рішень ВДВС Головного управління юстиції у Закарпатській області від 08.12.2008 відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню наказу № 9/190, виданого господарським судом Закарпатської області. Постановами цього є підрозділу від 23.12.2009 та від 30.09.2010 даний наказ було повернуто стягувачу з тих підстав, що відповідно до листів УДК у Воловецькому районі кошторис боржника не містить відповідного коду класифікації, за яким можливо проведення стягнення.

За заявою позивача 20.01.2011 органом ДВС в черговий раз було відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню наказу. Відомостей щодо закінчення виконавчого провадження сторонами не надано та судом не здобуто.

У звязку з невиконанням відповідачем рішення господарського суду Закарпатської області від 05.12.2007 у справі № 9/190 Підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача на підставі ст. 625 ЦК України суми 46 352,22 грн. інфляційних втрат та 8 370,00 грн. 3 % річних.

Частинами 1, 3 ст. 202 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання припиняється, між іншим, виконанням, проведеним належним чином.

До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Підстави припинення зобов'язання передбачені ст.ст. 202-205 ГК України, ст.ст. 599-601, 604-609 ЦК України, зокрема за ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що відповідач прострочив виконання грошового зобов"язання в розмірі 14 612,05 грн., яке виникло підставі укладеного між ними договору, то колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано на підставі ст. 625 ЦК України задовольнили позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних та інфляційних нарахувань нарахованих на зазначену суму.

Що ж стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних нарахувань на суму 78 387,95 грн., яка є процентами за користування товарним кредитом, то колегія суддів також вважає, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано відмовили в задоволенні позову в цій частині з огляду на те, що ст. 625 ЦК України не передбачено нарахування інфляційних витрат та 3% річних на відсотки нараховані за несвоєчасне виконання зобов"язань.

Відповідно до ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі всебічного, повного і обєктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваної постанови.

Доводи Підприємця ОСОБА_1, наведені в касаційній скарзі колегією суддів відхиляються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Закарпатської області від 14.04.2011 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.06.2011 у справі № 5008/226/2011 без змін.

Головуючий - суддяЧеркащенко М.М.

Судді:Остапенко М.І.

Студенець В.І.