Рішення № 17884733, 26.05.2011, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" травня 2011 р.

Справа № 6/38/5022-528/2011

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Шумського І.П.

Розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунапак –Україна" ( вул. Стрілецька, 11, м.Ходорів, Жидачівський район, Львівська область)

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.Е.Й.В." ( вул. Текстильна, 30 - а, м.Тернопіль)

про стягнення заборгованості та санкцій

За участю представників сторін:

Позивача - Янклевич Я.Є.;

Відповідача - не з'явивися;

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дунапак - Україна" звернулось в господарський суд Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.Е.Й.В." про стягнення, з врахуванням уточнення, 64 430.59 грн. заборгованості, 1 978,75 грн. пені, 382,98 грн. 3% річних, 1 354,58 грн. інфляційних нарахувань.

В процесі розгляду справи, позивач подав письмове клопотання №92 від 04.05.2011 року про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення основного боргу. Та просив стягнути 59 430,59 грн. основної заборгованості.

Судове засідання, призначене вперше на 05 травня 2011 року було відкладено на 26 травня 2011 року.

Уповноважений представник відповідача, участь якого не визнавалась обов’язковою, жодного разу в судове засідання не з’явився, відзив на позов не представив, хоча про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, в порядку, передбаченому ст.64,87 ГПК України, пунктом 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75, пунктом 19 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 р. N 01-8/482 та пунктом 32 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 29.09.2009р. №01-08/530, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення.

При даних обставинах, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку ст. 75 ГПК України, за наявними документами.

В засіданні представнику позивача роз’яснено належні йому права та обов’язки, передбачені ст.ст.20,22,81-1 ГПК України.

За відсутності відповідного клопотання аудіозапис судового засідання не здійснювався.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача, суд встановив наступне:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дунапак –Україна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Р.Е.Й.В." укладено договори поставки №54/09 від 30 вересня 2009 року та №1001/01 від 10.01.2011 року, за умовами яких постачальник (позивач) брав на себе зобов’язання поставити і передати у власність товар - гофрокартонну продукцію, а покупець (відповідач) зобов’язувався його прийняти та оплатити на протязі 21 банківського дня з моменту отримання товару (п.3.2 договору №54/09 від 30.09.2009 року та п.1 Додаткової угоди №1 до договору №1001/01 від 10.01.2011 року).

Додатковою угодою №2 пролонговано дію договору №54/09 від 30.09.2009 року до 31 грудня 2010 року.

На виконання умов вищезазначених договорів, на підставі довіреностей №99 від 20.12.2010 року та №3 від 18.01.2011 року, по видаткових накладних №W102485 від 20.12.2010 року та №W102569 від 18.01.2011 року (копії наявні у матеріалах справи), ТОВ "Р.Е.Й.В." отримало від позивача товарно-матеріальні цінності на загальну суму 68 430,59 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, банківських виписок від 18.01.2011 року, 18.02.2011 року та від 29.04.2011 року (копії наявні в матеріалах справи), покупець частково погасив заборгованість.

Зі змісту листа №107 від 22.03.2011 року, адресованого ТОВ "Дунапак –Україна", видно, що відповідач визнає існуючу на вказану дату заборгованість в сумі 64430,25 грн.

Станом на час звернення ТОВ " Дунапак –Україна" до суду, заборгованість ТОВ "Р.Е.Й.В." по оплаті вартості поставленого товару складала 59430,59 грн., що і стало підставою звернення позивача до суду із позовом про відновлення його порушеного права.

Оцінивши зібрані у справі докази, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог.

Відповідно до змісту пункту 4 частини 3 статті 129 Конституції України, ст.ст.4-3, 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення.

Поданими позивачем доказами, незапереченими відповідачем, доведено обґрунтованість заявлених вимог.

Так, за змістом ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку .

Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст. 712 ЦК України).

До договору поставки, в силу ч.2 ст. 712 ЦК України, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Приписи ст. 694 ЦК України, передбачають можливість продажу товару із відстроченням оплати.

Як вбачається з представлених документів і не заперечується відповідачем, в порушення умов договору, приписів перелічених норм а також ст. ст. 11, 14, 629, 655,694 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193 ГК України, за платежами термін виконання яких вже настав, відповідач заборгував 59 430,59 грн. по оплаті поставленої гофропродукції.

Доказів на підтвердження іншого, у т.ч. оплати боргу, відповідачем не представлено.

За таких обставин, вимоги про примусове стягнення заборгованості в сумі 59 430,59 грн. підлягають задоволенню як обґрунтовані і незаперечені відповідачем.

Пунктом 5.2 договорів поставки №54/09 від 30 вересня 2009 року та №1001/01 від 10.01.2011 року, за несвоєчасне проведення покупцем оплати, передбачено нарахування пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від вартості відвантаженого та неоплаченого в термін товару.

Враховуючи положення п. 5.2 вищезазначених Договорів, приписи ст.ст.546-549 ЦК України, ст. ст.231,232 ГК України, ст.ст.1,3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, договірну заборгованість та період нарахування, вимоги про стягнення пені в сумі 1 978,75 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, у випадку прострочення виконання грошових зобов’язань боржник на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу, з врахуванням у індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення.

Зважаючи на періоди прострочення відповідачем оплати вартості отриманих товарно-матеріальних цінностей по договору, суми боргу, встановлений індекс інфляції, розрахунок, задоволенню підлягають 1 354,58 грн. втрат від інфляції та 382,98 грн. 3% річних.

Відповідно до ст.ст. 44,49 ГПК України, судові витрати по справі відшкодовуються за рахунок відповідача, з урахуванням клопотання позивача про зменшення позовних вимог (п. 4.2 роз'яснення ВАСУ від 04.03.1998р. №02-5/78, п. 17 листа ВГСУ від 20.10.2006 року №01-8/235, п.6 листа ВГСУ від 13.08.2008 року №01-8/482).

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1, 2, 4-3, 12, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.Е.Й.В." (вул. Текстильна, 30-а, м. Тернопіль, код 24635111)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунапак-Україна" (вул. Стрілецька, 11, с. Ходорів, Жидачівський район, Львівська область, код 30028622) 59430,59 грн. боргу, 1978,75 грн. пені, 382,98 грн. 3% річних, 1354,58 грн. втрат від інфляції, 631,47 грн. сплаченого державного мита, 218,68 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони, прокурор, треті особи та особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення 01 червня 2011 року, через місцевий господарський суд.

Суддя І.П. Шумський