Рішення № 17884378, 16.08.2011, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" серпня 2011 р.Справа № 5013/1081/11 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кабакової В.Г., розглянувши справу

за позовом: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, Кіровоградська область, Кіровоградський район, с. Миколаївка

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Ірімар", м. Кіровоград

про стягнення 46301,74 грн

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1, особисто,

від позивача - ОСОБА_2, довіреність від 24.05.2011 № 1448;

від відповідача - участі не брали.

Фізичною особою-підприємцем подано до господарського суду Кіровоградської області позовну заяву про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Ірімар" боргу в розмірі 94894,42 грн, з яких 53121,60 грн основного боргу з урахуванням індексу інфляції, 1212,82 грн 3 % річних, 40560 грн 20 % від загальної грошової оцінки суми сої на площі 50,7 га.

Заявою від 16.08.2011 позивач позовні вимоги зменшив.

Відповідно до вказаної заяви ФОП ОСОБА_1 просить стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Ірімар" заборгованість у сумі 46301,74 грн, яка складається з 40560 грн (20 % від загальної грошової оцінки суми сої на площі 50,7 га згідно договору поворотної безпроцентної позики від 02.05.2009 та п. 4.1 договору застави майбутнього врожаю від 02.05.2009), 1036,78 грн 3 % річних, нарахованих на суму боргу 40560 грн за період з 03.08.2010 по 09.06.2011, 4704,96 грн збитків від інфляції за період з 03.08.2010 по 09.06.2011.

Окрім того, позивач просить покласти на відповідача судові витрати.

У відповідності до статті 22 Господарського процесуального кодексу України до прийняття рішення по справі позивач не обмежений у праві на збільшення або зменшення розміру заявлених позовних вимог, відтак подана ФОП ОСОБА_1 заява приймається господарським судом.

Про зменшення розміру позовних вимог господарський суд зазначає в описовій частині рішення зі справи; розгляд останньої і прийняття рішення в ній здійснюється виходячи з нового розміру позовних вимог (п. 14 Листа ВГСУ від 29.06.2010, № 01-08/369 "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2009 році щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України").

Відповідач відзив на позов та інших витребуваних документів до суду не подав, уповноваженого представника для участі в судовому засіданні по даній справі не забезпечив.

Конверти з примірниками ухвал суду від 17.06.2011 про порушення провадження у даній справі, від 14.07.2011 про відкладення розгляду справи до 26.07.2011, від 26.07.2011 про відкладення розгляду справи до 05.08.2011, від 05.08.2011 про відкладення розгляду справи до 16.08.2011, направлені судом за адресою, яка підтверджена витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 23.06.2011 (м. Кіровоград, вул. Володарського, 41), повернуті органом поштового зв'язку з відмітками на конверті "Організація вибула", "За зазначеною адресою не проживає".

З огляду на те, що відповідач не повідомляв державного реєстратора стосовно зміни свого місцезнаходження, то, відповідно, несе відповідальність за всі процесуальні наслідки неподання таких відомостей державному реєстратору.

Відповідно до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних або місця проживання фізичних осіб-учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом процесуальних дій.

Таким чином, господарський суд вжив усіх заходів для повідомлення відповідача про дату, час та місце проведення судового засідання, направляючи рекомендованою кореспонденцією ухвалу про порушення провадження у справі за місцем реєстрації відповідача.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні проголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Ірімар" (позикодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (позичальник) укладено договір поворотної безпроцентної позики від 02.05.2009 (далі за текстом - Договір).

За умовами даного Договору позикодавець зобов'язався передати у власність позичальникові грошові кошти, а останній зобов'язався використати позику і повернути її у визначений даним Договором строк тільки врожаєм з засіяних соєю полів (пункт 1.1 Договору).

У відповідності до пункту 1.2 Договору позика надається позичальникові на безпроцентній основі.

Мета надання позики позичальникові: для посіву сої на полях згідно номерів контурів (пункт 2.1 Договору).

У розділі 3 Договору сторонами погоджено, що позика надається у формі товарного кредиту та передоплати за вирощену сою у кількості:

1. Соя 5,500 кг по 5 грн за 1 кг = 27500 грн;

2. Диз. паливо 2426 літрів по 4,44 грн за 1 літр = 10772 грн;

3. Культивація, посів, коткование на суму 5700 грн;

4. Нітромофос 16:16:16 на суму 9000 грн;

5. Протровитель на суму 3580 грн;

6. Гербециди на суму 5000 грн.

Всього на суму 61552 грн.

За умовами пунктів 5.1-5.4 Договору позичальник зобов'язаний повернути позику на протязі 6 місяців з моменту отримання, але не пізніше 01.10.2009.

Повернення суми позики здійснюється шляхом передання у власність позикодавцеві 100 % майбутнього врожаю, отриманого з засіяних соєю полів, які визначені у пункті 2.1 Договору.

Позикодавець зобов'язався передати у власність позичальника 20 % отриманого врожаю із застосуванням врожайності до 1 тонни на 1 га.

Позика, за умовами Договору, повертається виключно у натуральній формі, тобто майбутнім врожаєм сої.

Як стверджує позивач, загальна площа землі, засіяної соєю, згідно договірних зобов'язань, складала 50,7 га, відповідно орієнтовна врожайність за договором станом на 2009 рік складала 50,7 тонни.

Позивачем надано копію експертного висновку Кіровоградської регіональної торгово-промислової палати від 09.06.2011 № В-547, у відповідності до якого ринкова вартість сої на момент експертизи становить 4000-4070 грн з ПДВ.

Відповідно, позивач вважає що загальна грошова оцінка суми сої на площі 50,7 га складає, з урахуванням ПДВ, щонайменше 202800 грн (50,7 тонни Х 4000 грн = 202800 грн).

Відтак, за розрахунком позивача, сума передбачених 5.3.1 Договору 20 % отриманого врожаю, які позикодавець зобов'язаний передати позичальникові, складає 40560 грн.

Як зазначає позивач, надіслані ним на адресу відповідача вимоги від 06.08.2010 та від 10.08.2010 повернуті органом поштового зв'язку через відсутність адресата, тому позивач змушений звернутись з позовом до суду про стягнення зазначеної суми вартості 20 % врожаю сої.

Господарський суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення поданого позову, виходячи з такого.

Позивачем поданими ним доказами не доведено суду виконання сторонами Договору зобов'язань за ним, передбачених, зокрема, пунктами 1.1, 3.1, 5.1, 5.3.

Матеріалами справи не підтверджено безпосередньо факт передання позикодавцем позичальникові грошових коштів чи інших речей, передбачених пунктом 3.1 Договору.

Окрім того, настання у позикодавця обов'язку стосовно передання у власність позичальника 20 % отриманого врожаю можливе лише та виключно після виконання позичальником свого зобов'язання стосовно повернення суми позики шляхом передання у власність позикодавця 100 % майбутнього врожаю, отриманого із засіяних соєю полів, які визначені у пункті 2.1 Договору.

Разом з тим, позивачем у справі доказів виконання зазначеної умови Договору на вимогу суду не подано.

Окрім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача саме грошової вартості 20 % отриманого врожаю, тоді як безпосередньо умовами Договору сторонами погоджено передання позикодавцем позичальникові 20 % отриманого врожаю, тобто в натурі.

Позивачем не надано господарському суду доказів внесення змін чи доповнень до Договору стосовно визначення саме грошової форми передання відповідачем позивачеві 20 % отриманого врожаю.

Господарським судом враховується також положення Глави 71 Цивільного кодексу України, якою врегульовано правовідносини позики.

Так, зокрема, відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно статті 1047 Цивільного кодексу України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Жодних первинних бухгалтерських документів чи інших доказів, які б свідчили про передання позикодавцем позичальникові обумовлених Договором грошових коштів чи інших речей позивачем суду не подано.

Не може бути розцінений господарським судом як доказ на підтвердження заявлених позовних вимог поданий позивачем у копії акт звірки взаєморозрахунків від 11.01.2010 на суму 47600 грн, підписаний відповідачем, оскільки жодного посилання на підставу виникнення такої заборгованості (договір, первинні бухгалтерські документи тощо) даний акт не містить.

Поряд з тим, сам по собі акт звірки розрахунків не є підставою для стягнення заборгованості, оскільки не належить до первинних бухгалтерських документів, які підтверджують наявність боргу.

Як убачається із заяви позивача від 16.08.2011 останнім повідомлено, що ним надані усі докази по справі № 5013/1081/11, відтак господарський суд прийшов до висновку стосовно того, що інші докази, аніж ті, що містяться у матеріалах справи, на підтвердження поданого позову у позивача відсутні.

З огляду на відсутність доказів передання відповідачем позивачеві обумовленої Договором позики господарський суд прийшов до висновку про неукладеність між сторонами договору поворотної безпроцентної позики від 02.05.2009.

Таким чином, вимога позивача стосовно стягнення з відповідача вартості 20 % врожаю сої у сумі 40560 грн належними доказами не підтверджена та задоволенню не підлягає.

Окрім того, позивачем заявлено до стягнення 4704,96 грн інфляційних збитків за період з 03.08.2010 по 09.06.2011 та 1036,78 грн 3 % річних за той же період.

При розгляді даних позовних вимог господарський су враховує наступне.

Так, відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який построчив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора, зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В даному випадку стягнення з відповідача вартості 20 % отриманого урожаю сої за Договором не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, оскільки сторонами не визначено у Договорі умову стосовно повернення позикодавцем позичальникові грошової вартості цієї сої, а передбачено передання 20 % отриманого урожаю сої у натурі.

Таким чином, зобов'язання щодо передачі позивачеві 20 % отриманого урожаю не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні статті 625 Цивільного кодексу України.

Окрім того, позивачем не доведено належними доказами самого факту настання у відповідача обов'язку стосовно виконання пункту 5.3.1 Договору, яким передбачено передання 20 % урожаю позичальникові.

Відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача 4704,96 грн інфляційних збитків за період з 03.08.2010 по 09.06.2011 та 1036,78 грн 3 % річних за той же період господарським судом визнаються необґрунтованими та, відповідно, задоволенню не підлягають.

Згідно статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем у справі не дотримано зазначені вище процесуальні вимоги, відтак у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

За правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись статтями 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Суддя В.Г. Кабакова

Повне рішення складено 19.08.2011