Рішення № 17884357, 04.08.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5/7804.08.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім - «Фрегат»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтелбуд»

простягнення 4078,08 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю № 26-01/11-1 від 26.01.2011 р.;

від відповідача: не зявився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім - «Фрегат»(далі позивач, ТОВ «Торговий дім - «Фрегат») звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтелбуд»(далі відповідач, ТОВ «Інтелбуд») про стягнення з відповідача на користь позивача за договором № 2/564ф-10 від 27.04.2010 р. 4078,08 грн. основного боргу. Також позивач просить судові витрати по розгляду даної справи покласти на відповідача.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на не оплату вартості поставленого за договором № 2/564ф-10 від 27.04.2010 р. товару, що зумовило виникнення заборгованості в розмірі 4078,08 грн., яка станом на час звернення до суду не погашена.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.06.2011 р. порушено провадження у справі № 5/78 та призначено розгляд справи на 07.07.2011 р.

В судове засідання 07.07.2011 р. представники сторін не зявились, незважаючи на належне повідомлення про дату, час і місце розгляду справи, в звязку з чим ухвалою господарського суду міста Києва розгляд справи відкладено на 26.07.2011 р.

22.07.2011 р. до відділу документального забезпечення господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача про приєднання додаткових документів та уточнення позовних вимог, згідно яких позивач просив стягнути 1155,23 грн. основного боргу, судові витрати покласти на відповідача.

25.07.2011 р. позивачем подано до відділу документального забезпечення господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача про приєднання додаткових документів по справі.

В судове засідання 26.07.2011 р. представники сторін повторно не зявились, незважаючи на належне повідомлення про дату, час і місце розгляду справи, в звязку з чим ухвалою господарського суду міста Києва розгляд справи відкладено на 04.08.2011 р.

В судовому засіданні 04.08.2011 р. представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі з врахуванням поданого уточнення та надав суду додаткові документи у справі.

Представник відповідача в судове засідання втретє не зявився, незважаючи на належне повідомлення про дату, час і місце розгляду справи, повідомлень про причини неявки чи клопотань про відкладення розгляду справи не надіслав, отже суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, зясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008 р.), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (розяснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997 р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, оскільки підтверджені свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи ТОВ «Інтелбуд», наданим позивачем, повідомлення про вручення поштових відправлень відповідачу наявні в матеріалах справи.

Судом на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27.04.2010 р. між позивачем (далі - Постачальник) та відповідачем (далі - Покупець) укладено Договір № 2/564ф-10 (далі-Договір), за умовами п. 1.1 якого Постачальник зобов'язується поставити товар, а Покупець прийняти його та оплатити вартість товару на протязі 60 днів з дати отримання товару. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної, що свідчить про момент передачі товару.

Згідно з п. 2.1 Договору Постачальник відвантажує товар (відпускає зі складу) по договірним цінам в українській національній валюті, включаючи ПДВ. Ставка ПДВ повинна бути вказана у гривнях.

Ціна за товар вказується в накладній.

Оплата за отриманий товар проводиться кожні --------днів за реалізований товар.

Звірка по грошовій заборгованості між Постачальником і Покупцем здійснюється з обов'язковим складанням акту. Звірки проводиться на протязі року за ініціативою однією із сторін, але не менше одного разу на рік перед складанням річної звітності - обов'язково.

Загальна сума даного Договору складається із суми всіх накладних до даного Договору (п. п. 4.2-4.5 Договору).

Відповідно до п. 5.2 Договору Постачальник здійснює поставку товару згідно видаткової накладної встановленого зразку. Покупець приймає від Постачальника товар по кількості та якості у відповідності з Інструкцією № П-6, П-7 згідно супровідних документів виданих Постачальником.

Даний Договір набирає чинності з моменту підписання уповноваженими представниками обох сторін і діє до 31.12.2011 р.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За своєю правовою природою даний Договір є договором поставки.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов'язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.

У відповідності до ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання Договору поставлено товар за видатковими накладними (належним чином завірені копії долучено до матеріалів справи): № ф-00013658 від 16.09.2010 р. на суму 2587,72 грн., № ф-00013664 від 16.09.2010 р. на суму 946,06 грн., № ф-00014829 від 30.09.2010 р. на суму 1695,43 грн., № ф-00018029 від 06.11.2010 р. на суму 2272,93 грн., № ф-00018030 від 06.11.2010 р. на суму 454,04 грн., № ф-00019885 від 25.11.2010 р. на суму 3107,98 грн., № ф-00007118 від 21.05.2010 р. на суму 5237,70 грн., № ф-00011158 від 07.08.2010 р. на суму 3446,40 грн., всього на загальну суму 20265,80 грн.

Факт одержання товару підтверджується підписом уповноваженої особи та печаткою ТОВ «Інтелбуд»на видаткових накладних та товарно-транспортних накладних (належним чином завірені копії долучено до матеріалів справи).

Таким чином, судом встановлено, що позивачем поставлено за видатковими накладними, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 19748,26 грн.

З наявних в матеріалах справи платіжних доручень: № 701 від 27.08.2010 р. на суму 507,00 грн., № 640 від 21.08.2010 р. на суму 760,00 грн., № 455 від 04.08.2010 р. на суму 1900 грн., № 773 від 10.09.2010 р. на суму 1636,66 грн., № 1305 від 23.11.2010 р. на суму 4000, 00 грн., № 1119 від 01.11.2010 р. на суму 3446,40 грн., № 12 від 06.01.2011 р. на суму 3503,62 грн. вбачається, що відповідачем сплачено 16187,72 грн.

Отже, заборгованість відповідача становить 4078,08 грн.

Разом з тим, позивачем уточнено позовні вимоги, зокрема: позивач просив стягнути лише 1155,23 грн. боргу.

За таких обставин, зважаючи на лист Вищого господарського суду України № 01-8/482 від 13.08.2008 р., а саме п. 6, факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи. При цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

Згідно наданого позивачем розрахунку коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної, відповідачем повернуто позивачу частину товару за прибутковими накладними № ф-00000415, № ф-00000416, № ф-00000417, № ф-00000418, № ф-00000419, № ф-00000420, № ф-00000421 від 25.02.2011 р. та № ф-00000441 від 28.02.2011 р. на загальну суму 2922,85 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вище зазначалось п. 1.1 Договору встановлено, що оплата вартості товару здійснюється на протязі 60 днів з дати отримання товару.

Таким чином, судом встановлено, що станом на час прийняття судового рішення заборгованість відповідача за поставлений товар становить 1155,23 грн.

Відповідачем всупереч ст. 33 Господарського процесуального кодексу України жодних доказів на спростування позовних вимог й зокрема, погашення суми боргу у встановлений п. 1.1 Договору строк суду не надано.

Як визначено ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В силу приписів п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що позивачем доведено обґрунтованість позовних вимог - про стягнення боргу за поставлений за накладними товар, а відповідачем в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростовано, господарський суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведений, та підлягає задоволенню, внаслідок чого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1155,23 грн. боргу.

Згідно зі ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, до судових витрат віднесені державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов'язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші виграні, пов'язані з розглядом справи.

При цьому, на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Приймаючи до уваги вищевикладене, судові витрати у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтелбуд»(01135 м. Київ, вул. Златоустівська, 44/22, ідентифікаційний код 31055835) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім - «Фрегат» (02660, м. Київ, вул. Магнітогорська, 1, ідентифікаційний код 36100206) 1155 (одну тисячу сто пятдесят пять) грн. 23 коп. основного боргу, 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита та 66 грн. 86 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя В.С. Ломака

Повне рішення складено 05.08.2011 р.