Ухвала суду № 17883973, 19.07.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44 тел. 284-18-98

______________

У Х В А Л А

Справа № 17/234-41/36119.07.2011 за заявоюДержавної інноваційної фінансово-кредитної установи в особі Київського регіонального відділення про зміну способу та порядку виконання ухвали Господарського суду м. Києва від 20.06.1998 про зміну способу і порядку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.1997 у справі №17/234

за позовомПрокурора м. Києва в інтересах Київського міського відділення державного інноваційного фонду України ( правонаступник Державна інноваційна фінасово-кредитна установа)

доІнституту сорбції та проблем ендоекології Національної академії наук України

про стягнення 660 000,00 грн.

Суддя Копитова О.С.

Секретар судового засідання Шмуйло А.Д.

Представники: від позивача:ОСОБА_1, предст. за дов. № 34 від 06.12.2010 року від відповідача:не зявився ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Рішенням арбітражного суду м. Києва від 30.09.1997 року у справі №17/234 позов прокурора м. Києва в інтересах Київського міського відділення державного інноваційного фонду України задоволено частково. Згідно з рішенням з Інституту сорбції та проблем ендоекології Національної академії наук України присуджено до стягнення на користь Київського міського відділення державного інноваційного фонду України 400000 грн. основного боргу та 6657,47 грн. пені.

На виконання рішення судом були видані накази.

Ухвалою Арбітражного суду м. Києва від 20.06.1998 у справі №17/234 змінено спосіб виконання рішення та звернуто стягнення на майно Інституту сорбції та проблем ендоекології Національної академії наук України, видано відповідний наказ.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 29.06.2004 року замінено позивача Київське міське відділення Державного інноваційного фонду України на правонаступника Українську державну інноваційну компанію в особі Київського регіонального відділення

04.04.2011 до загального відділу суду від Державної інноваційної фінансово-кредитної установи в особі Київського регіонального відділення надійшла заява про зміну способу та порядку виконання рішення Господарського суду м. Києва від 20.06.1998 у справі № 17/234.

Ухвалою суду від 07.04.2011 розгляд даної заяви було призначено на 19.04.2011.

Судом встановлено, що Постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.2007 року № 1007 було перейменовано Українську державну інноваційну компанію в Державну інноваційну фінансово-кредитну установу. В звязку з чим ухвалою від 19.04.2011 року було замінено позивача Українську державну інноваційну компанію (в особі Київського регіонального відділення) на Державну інноваційну фінансово-кредитну установу (в особі Київського регіонального відділення) .

Розгляд заяви відкладався за клопотанням представників сторін.

Обґрунтовуючи свою заяву позивач просить суд змінити спосіб виконання рішення по справі № 17/234 та видати наказ про звернення стягнення за рахунок коштів відповідача.

Відповідач проти зміни способу виконання рішення заперечував.

Відповідач явку своїх представників в судове засідання призначене на 19.07.2011 не забезпечив, про дату та час його проведення повідомлений належним чином.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, що надавались в судових засіданнях, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Під зміною способу виконання рішення слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання раніше встановленим способом, тобто за відсутності у боржника присудженого відповідачеві майна в натурі або в грошових коштах, достатніх для покриття заборгованості.

Обґрунтовуючи свою заяву позивач зазначає, що після зміни способу виконання рішення ухвалою від 20.06.1998 року та видачі наказу щодо стягнення з відповідача коштів шляхом звернення стягнення на його майно на суму 406656,47 грн. відповідачем рішення суду в повному обсязі не виконано і заборгованість складає 298607,79 грн. Станом на дату подання заяви зазначений наказ знаходиться на виконанні у відділі ДВС Святошинського РУЮ у м. Києві, державним виконавцем арештовано майно боржника, однак реалізувати його не виявляється можливим в звязку з встановленням Законом України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна»мораторію на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств у статутних фондах яких частка державної власності становить не менше 25 відсотків. В звязку з цим, позивач просить змінити спосіб виконання рішення по справі № 17/234 та звернути стягнення за рахунок коштів відповідача.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Закон України "Про судоустрій та статус суддів" у ст. 13 встановлює, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Зазначена норма кореспондується з положеннями ст. 4-5 Господарського процесуального кодексу України, де встановлено, що господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення приймаються іменем України. Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України.

Розглядаючи заяву відповідача судом встановлено, що рішення про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 406656,47 грн. прийнято судом ще 30.09.1997 року та станом на день прийняття ухвали в повному обсязі не виконано. Не сприяло виконанню рішення і винесення судом ухвали від 20.06.1998 року про зміну способу його виконання шляхом звернення стягнення на майно відповідача. Згідно даних позивача та листа виконавчої служби заборгованість складає 298607,79 грн.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 року зі змінами та доповненнями (надалі по тексту Закон).

Відповідно до ст. 32 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.

Загальний порядок звернення стягнення на майно боржника встановлений Главою 4 Закону України "Про виконавче провадження". Так, згідно ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" визначено порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника, зокрема встановлено, що стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів (п. 2). У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем (п.5).

Особливості звернення стягнення на майно боржника - юридичної особи визначені в главі 5 Закону. Відповідно до ч. 3 ст. 65 Закону державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. У разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів у обсязі, достатньому для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з обороту або обмежуваного в обороті) незалежно від того, хто фактично використовує це майно (ч. 1 ст. 66 Закону).

При розгляді заяви господарський суд враховує, що відповідач включений до ЄДРПОУ як установа загальнодержавної власності, однак положення Закону України "Про виконавче провадження" не розмежовують порядок та умови стягнення коштів на виконання рішень судів з приватних підприємств та підприємств, які мають частку державної власності.

В даному випадку суд зважає на обмеження встановлені Законом України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна", однак, як встановлено в Рішенні Конституційного суду України від 10.06.03 року № 11-рп/2003 та зазначено в Інформаційному листі Вищого господарського суду України № 01-8/152 від 13.02.02 року зі змінами та доповненнями, мораторій не поширюється на відчуження рухомого та іншого майна підприємств, що не забезпечує ведення їх виробничої діяльності, а також на продаж об'єктів нерухомого майна та інших засобів виробництва, що забезпечують виробничу діяльність підприємства-боржника у процедурі його санації.

Дія мораторію не поширюється на ту частину майнових активів підприємства, що обліковуються як оборотні активи, а саме грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу або протягом дванадцяти місяців з дати складання балансу. Отже оборотні активи підприємств може бути примусово реалізовано для задоволення вимог кредиторів.

За викладених обставин суд вважає, що заява позивача підлягає частковому задоволенню, при цьому спосіб задоволення вимог визначається судом як стягнення з відповідача суми заборгованості, з урахуванням порядку визначеному в Законі України «Про виконавче провадження»та обмежень встановлених Законом України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна».

При цьому судом враховується, що частина заборгованості присуджена до стягнення згідно рішення суду від 30.09.1997 року погашена, а залишок заборгованості складає 298607,79 грн.

За таких обставин заява позивача підлягає частковому задоволенню.

Керуючись Законом України "Про виконавче провадження", Законом України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" ст.ст. 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд-

УХВАЛИВ:

Заяву Державної інноваційної фінансово-кредитної установи в особі Київського регіонального відділення задовольнити частково.

Змінити спосіб виконання рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.1997 у справі №17/234 встановлений ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.06.1998 року.

Видати наказ про стягнення з Інституту сорбції та проблем ендоекології Національної академії наук України (03164, м. Київ, вул. Генерала Наумова,13, код 05398131) на користь Державної інноваційної фінансово-кредитної установи в особі Київського регіонального відділення (01601, м. Київ, вул. Б Хмельницького, 65-Б, 04071, м. Київ, вул. Оболонська,12, код 00041467) 298607,79 грн. (двісті девяносто вісім тисяч шістсот сім гривень сімдесят девять копійок).

Копію ухвали направити сторонам.

Дана ухвала може бути оскаржена у встановленому законодавством порядку.

СуддяО.С. Копитова