Рішення № 17883324, 01.08.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 11/13801.08.11 За позовомФізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Закрите акціонерне товариство спільне українсько-російське підприємство "В.В. Імпекс" простягнення безпідставно сплаченої суми Суддя Смирнова Ю.М. Представники:

позивач ОСОБА_1

від позивачаОСОБА_2, ОСОБА_3 представники

від відповідача Пересунько Л.А. представник

від третьої особине зявились Рішення прийняте 01.08.2011, оскільки 25.07.2011 в судовому засіданні оголошувалась перерва відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення з Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк "Експобанк" безпідставно сплаченої суми у розмірі 550679,77грн., інфляційних втрат у розмірі 679779,83 грн. та 3% річних у розмірі 102718,25грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.07.2011 здійснено заміну відповідача Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк "Експобанк" його правонаступником Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Експобанк".

Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання договору поруки № 4 від 28.12.2004 в період з 2004 року по 2007 рік позивачем були перераховані відповідачу кошти у розмірі 550679,77 грн. Однак, судовими рішеннями у справі № 14/94 не визнано наявність договору поруки № 4 від 28.12.2004, укладеного між позивачем та відповідачем, встановлено, що вказаний договір був укладений усно, без додержання письмової форми. У звязку з чим позивач просить стягнути з відповідача безпідставно перераховані кошти, а також інфляційні втрати та 3% річних.

Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що позивач не вказав, які саме дії відповідача він вважає незаконними і такими, що порушують його права. Перерахування грошових коштів з рахунку позивача на рахунок позичальника з метою погашення заборгованості за договором кредиту було здійснене за ініціативою позивача і відповідач був зобовязаний здійснити це перерахування. Також відповідач подав заяву про відмову у позові, в якій зазначив, що позивач звернувся з позовом після спливу строку позовної давності.

Третя особа своїх представників в судові засідання не направила, письмових пояснень по справі не надала, своїм процесуальним правом не скористалась.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

В С Т А Н О В И В :

10.12.2003 між Відкритим акціонерним товариством Комерційний банк "Експобанк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Експобанк", (банк) та Закритим акціонерним товариством спільним українсько-російським підприємством "В.В. Імпекс" (позичальник) укладено Договір кредитної лінії № 37/122003, відповідно до умов якого банк відкриває позичальнику кредитну лінію і надає йому кредити, заборгованість за якими в сумі не перевищує 580 000 грн., а позичальник виконує перед банком свої зобовязання з повернення отриманих кредитів і оплату процентів за користування кредитами.

Як зазначає позивач в позовній заяві, поручителем по даному Договору кредитної лінії виступив Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 на підставі договору поруки № 4 від 28.10.2004.

Згідно Додаткових угод до Кредитного договору та розпорядження Бек-офісу управління корпоративного бізнесу від 21.07.2006 для сплати заборгованості по кредиту та сплати процентів позичальнику були відкриті рахунки розділу "2062", "2063", "2068".

Відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 280 від 17.06.2004, за рахунком "2062" обліковуються короткострокові кредити в поточну діяльність, що надані суб'єктам господарювання, за рахунком "2063" - довгострокові кредити в поточну діяльність, що надані суб'єктам господарювання, неамортизована премія за кредитами в поточну діяльність, що надані суб'єктам господарювання, за рахунком "2068" нараховані доходи за кредитами в поточну діяльність, що надані суб'єктам господарювання.

Згідно з Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, яка затверджена постановою Правління Національного банку України № 280 від 17.06.2004, за дебетом рахунків "2062" та "2063" проводяться суми наданих кредитів, а за кредитом вказаних рахунків проводяться суми погашення заборгованості; суми заборгованості, що перераховані на рахунок простроченої заборгованості; за дебетом рахунку "2068" проводяться суми нарахованих доходів, а за кредитом зазначеного рахунку проводяться суми нарахованих доходів під час їх отримання; суми, що перераховані на рахунок прострочених нарахованих доходів.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи банківських виписок за період з 28.10.2004 по 30.03.2007 позивачем були перераховані на рахунки розділу "2062…", "2063…", "2068…", які відкриті для погашення кредиту та процентів по кредиту за Договором кредитної лінії №37/122003, кошти у загальній сумі 550679,77 грн. в якості погашення кредиту та відсотків по кредиту за кредитним договором №37/122003 від 10.12.2003 згідно договору поруки № 4 від 28.10.2004.

Сплата вказаної суми коштів та прийняття їх відповідачем останнім не заперечується.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.10.2008 у справі № 14/94 за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 до Відкритого акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк" та Закритого акціонерного товариства спільного українсько-російського підприємства "В.В.Імпекс", третя особа - Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 про визнання дійсним договору поруки № 4 від 28.10.2004 та стягнення заборгованості позов задоволено частково, визнано дійсним договір поруки № 4 від 28.10.2004, який укладено між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, як поручителем, та Відкритим акціонерним товариством "Комерційний банк "Експобанк", як банком, що видав кредит, предметом якого є забезпечення в повному обсязі виконання Закритим акціонерним товариством спільним українсько-російським підприємством "В.В.Імпекс", як позичальником, зобовязань по поверненню кредиту та сплату процентів за користування таким кредитом по договору кредитної лінії № 37/122003 від 10.12.2003; стягнуто із Закритого акціонерного товариства спільного українсько-російського підприємства "В.В.Імпекс" на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 550679,80 грн. основного боргу та судові витрати.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.12.2008 рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2008 у справі № 14/94 скасовано, прийнято нове рішення, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 10.03.2009 постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.12.2008 у справі № 14/94 залишено без змін.

Судовими рішеннями у справі № 14/94 встановлено, що договір поруки № 4 від 28.10.2004 не був укладений в письмовій формі.

Відповідно до ч. 2 ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.12.2008 у справі №14/94 встановлено, що безпосередньо нормою закону передбачено нікчемність такого договору, якщо не дотримано письмової форми його укладення, а тому договір поруки № 4 від 28.10.2004 є нікчемним.

Згідно з ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до ч. 1 ст. 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину

У відповідності з ч. 5 ст. 216 Цивільного кодексу України вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.

Статтею 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Відповідно до ст. 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

На підставі рішень судів у справі № 14/94, ст. 216 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст.530 Цивільного кодексу України позивач звернувся до відповідача з вимогою від 08.02.2011 про повернення коштів в сумі 550679,80 грн., сплачених згідно договору поруки № 4 від 28.10.2004 (належним чином засвідчені копії вимоги, фіскального чеку поштової установи від 08.02.2011 та повідомлення про вручення поштового відправлення від 10.02.2011 містяться в матеріалах справи).

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, судом встановлено, що оскільки відповідач отримав вимогу 10.02.2011, то строк виконання відповідачем обовязку щодо повернення коштів у розмірі 550 679,77 грн. настав 17.02.2011.

Однак, як свідчать матеріали справи, відповідач відповіді на вищевказану вимогу позивача не надав, своїх зобов'язань по поверненню коштів у розмірі 550679,77 грн. у вказаний строк, а також на даний час не виконав, кошти отримані за нікчемним договором позивачу не повернув.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обовязок доказування та подання доказів, відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Посилання відповідача на те, що ним не було порушено прав позивача та було здійснено перерахування коштів за ініціативою позивача на підставі Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" судом не приймається, оскільки відпала правова підстава, згідно якої позивачем було здійснено перерахування коштів (судом встановлено, що договір поруки є нікчемним). Позивачем у даному випадку не оспорюється факт здійснення відповідачем перерахування та прийняття коштів. Предметом спору у даній справі є стягнення безпідставно отриманих коштів, як застосування наслідку недійсності (нікчемності) правочину, на підставі якого було здійснено перерахування коштів.

Судом не береться до уваги заява відповідача про застосування строку позовної давності, виходячи з наступного.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 Цивільного кодексу України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність у десять років застосовується до вимог про застосування наслідків нікчемного правочину.

Зважаючи на те, що факт нікчемності договору поруки № 4 від 28.10.2004 встановлено постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.12.2008 у справі № 14/94, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 10.03.2009, а позивач звернувся з даним позовом до Господарського суду міста Києва 09.11.2011, підстави вважати, що строк позовної давності для звернення до суду із даним позовом сплив, відсутні.

Оскільки судовими рішеннями у справі № 14/94 встановлено, що договір поруки № 4 від 28.10.2004 є нікчемним, постанова Київського апеляційного господарського суду від 04.12.2008 та постанова Вищого господарського суду України від 10.03.2009 у справі № 14/94 є чинними, позовні вимоги позивача про повернення коштів у розмірі 550679,77 грн., сплачених за вказаним договором є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 679779,83 грн. та 3% річних у розмірі 102718,25 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат та 3% річних вбачається, що позивач нараховував інфляційні втрати за період з жовтня 2004 року по квітень 2011 року, а 3% річних з 29.10.2004 по 26.05.2011.

Судом вище встановлено, що строк виконання відповідачем обовязку щодо повернення коштів отриманих за нікчемним договором у розмірі 550679,77 грн. настав 17.02.2011.

У звязку з викладеним, нарахування штрафних санкцій необхідно здійснювати починаючи з 18.02.2011.

У звязку з тим, що зобовязання щодо повернення коштів отриманих за нікчемним договором відповідач не виконав та на вимогу позивача не сплатив кошти у розмірі 550679,77грн., він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, 3% річних за період з 18.02.2011 по 26.05.2011 (остання дата, на яку нараховував 3% річних позивач) та інфляційні втрати за період з 18.02.2011 по квітень 2011 року (остання дата, на яку позивач нараховував інфляційні втрати), розмір яких за розрахунком суду становить: 3% річних 4435,61 грн. та інфляційні втрати 16 915,58 грн.

Враховуючи вищевикладене, позов підлягає частковому задоволенню.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32-34, 35, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк" (01054, м. Київ, Дмитрівська, 18/24, ідентифікаційний код 09322299, з будь-якого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) 550679 (пятсот пятдесят тисяч шістсот сімдесят девять) грн. 77 коп., 3% річних у розмірі 4435 (чотири тисячі чотириста тридцять пять) грн. 61 коп., інфляційні втрати у розмірі 16915 (шістнадцять тисяч девятсот п'ятнадцять) грн. 58 коп., державне мито у розмірі 5720 (пять тисяч сімсот двадцять) грн. 31 коп. та 101 (сто одна) грн. 27 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Ю.М. Смирнова

Дата підписання рішення: 02.08.2011